Античні міста-держави. Боспорське царство

Хронологія подій. У VII ст. до н.е. на невеликому острові Березань пересе­ленці із Греції заснували місто Борисфеніду, що стала першим еллінським посе­ленням у Північному Причорномор\'ї.

За твердженням Арістотеля, поліс виник задля потреб життя, але існував для блага людей і становив у той час найвищу форму всіх можливих об\'єднань. Пла-тон писав, що лише в полісі можна було задовольнити матеріальні та духовні по­треби людини. Найвищими цінностями вважалося заняття землеробством, до­тримання батьківських традицій і шанування тих божеств, найчастіше олімпій­ських, які були покровителями поліса.

Об\'єднавчі тенденції між грецькими містами-полісами призвели до ство­рення Боспорського царства. Воно склалося у V ст. до н.е. внаслідок союзу кіль­кох грецьких держав, таких, як Пантікапей, Фанагорія, Гермонасса та інші. Сво­го найвищого політичного і культурного розвитку Боспорське царство досягає у IV — III ст. до н.е., а з II ст. н.е., зруйноване готами, розгромлене гунами, воно входить до складу Візантійської імперії як її безпосереднє володіння.

У своєму розвитку міста-держави Північного Причорномор\'я пройшли три основних етапи:

1. Ранньоантичнш (VII - І ст. до н.е.)— охоплює період від початку грецької колонізації до захоплення Понтійським царством всіх причорноморських держав;

2. Римський (І ст. до н.е. — 70-і роки IV ст. н.е.) — характеризується почат­ ком боротьби Римської імперії з Понтійським царством, її перемогою і поши­ ренням впливу на все Північне Причорномор\'я;

3.

Державний устрій міст Північного Причорномор\'я визначався республі­канськими традиціями, існуючими в самій метрополії. Залежно від пануючої в місті політичної сили, поліси мали аристократичний характер, як міста Боспор­ського царства, чи демократичний, як Ольвія та Херсонес.

13

Вищим органом законодавчої влади у містах Північного Причорномор\'я бу­ли народні збори (еклесія), в роботі яких мали право брати участь лише повно­правні громадяни міста, що досягли 25-літнього віку. Жінки, іноземці та раби до участі у зборах не допускалися. Права громадянства надавалися тільки тим іно­земцям, які зробили великі послуги державі.

На народні збори покладалося розв\'язання питань зовнішньої політики, обо­рони держави, виборів посадових осіб (магістратів), утримання флоту тощо. Збори також ухвалювали закони щодо грошового обігу, надавали право на звіль­нення від митних зборів, приймали постанови про натуралізацію іноземців. Збо­ри визначали винагороду та видавали почесні декрети на честь громадян, які ма­ли особливі заслуги перед своїм народом.

Затверджені народними зборами рішення, вибивалися на плиті з білого ка­меня і встановлювалися у центрі міста для публічного ознайомлення.

Виконавчу владу здійснювали магістратури — колегії або окремі посадові особи — магістрати, які обиралися на народних зборах відкритим голосуван­ням терміном на один рік.

Вищою магістратурою була колегія архонтів, що складалася з п\'яти осіб. Вона керувала всіма іншими колегіями, наглядала за фінансовою системою, від­повідала за дипломатичні відносини. У разі потреби колегія архонтів скликала народні збори. Президент колегії очолював адміністративну владу усього міста.

Існували й інші колегії. Так, військовими справами відала колегія стратегів з шести осіб — найвищих воєначальників поліса. Термін повноважень членів ко­легії також становив один рік.

У деяких містах Північного Причорномор"я продовжувала існувати посада царя. Щоправда, в Ольвії та Херсонесі вона була вже лише релігійною посадою, особливим магістратом. Обрана на посаду особа виконувала обов\'язки довічно.

Постійно діючий орган влади — Рада міста (буле) також обиралася повно­правними громадянами. Вона готувала рішення народних зборів, перевіряла ка­ндидатів на виборні посади, контролювала їхню діяльність.

В античних містах існували й суди. Вони складалися із кількох відділів, ко­жен з яких відав окремим колом питань. Засуджені сплачували штрафи, у них

14

конфіскували майно на користь держави. Особливо суворо карали вільновідпу­щеників, які порушили закон. їх можна було повернути до попереднього рабсь­кого стану.

У Боспорському царстві, одразу після об\'єднання, містам надавалася певна самостійність у розв\'язанні внутрішніх справ. Поступово залишки автономії лік­відовувалися і у перших століттях нашої ери Боспор перетворився у державу з монархічною формою правління, де в царя зосереджувалася вся повнота влади. Він стає головним розпорядником матеріальних благ і людських ресурсів.

Суспільний лад міст Північного Причорномор\'я і Боспорського царства характеризувався наявністю рабів і рабовласників. Серед джерел рабства виділя­лися військовий полон, народження від рабині, купівля рабів на невільничих ри­нках або у сусідніх племен. Рабська праця використовувалася у домашньому го­сподарстві, у ремісничих майстернях, частково у сільському господарстві. Має­мо підстави вважати, що поруч із рабською широко використовувалася праця пелатів— прикріплених до землі місцевих жителів. Обробляючи землю, вони змушені були віддати частину врожаю власникам земельних угідь.

Новим явищем соціального життя Боспору у римський період стала поява вільновідпущеників. Характерно, що переважна більшість документів засвідчує підпорядкованість колишніх рабів єврейській общині. Вихід із рабства міг відбу­тися лише у тому разі, коли вільновідпущеник зобов\'язувався сповідувати іуда­їзм, дотримуватися відповідних обрядів та відвідувати синагогу.

У Боспорі, зокрема в портових містах Горгипії та Фанагорії, значну еконо­мічну силу набрали купці-судновласники (навклери). Лише в Горгипії їх нарахо­вувалося 45 осіб, що свідчить про достатньо високий рівень розвитку торгового судноплавства.

Джерелами права в містах Північного Причорномор\'я були рішення на­родних зборів, декрети рад міста, розпорядження магістратів та магістрів, місцеві звичаї. У Боспорському царстві основним джерелом права стала законо­давча діяльність царів.

Земля перебувала як у державній, так і приватній власності. У зв\'язку з цим значного розвитку набуло забов\'язальне право. Налагоджені торговельні зв\'язки з сусідніми країнами зумовили появу таких договорів як позики, дарування, ку-півлі-продажу, поклажі тощо. Більшість важливих угод купівлі-продажу уклада­лися при свідках, у державних установах або за присугності чиновників.

Відомості про стан кримінально-правових відносин надзвичайно скупі. Найнебезпечнішими злочинами вважалися зрада, змова, у Боспорському царстві повстання проти правителя. За їх здійснення на винного очікувала смертна кара.

Додатки

Питання Які причини спонукали еллінів материкової частини Греції коло­нізувати степову частину Північного Причорномор\'я?

Відповідь З\'ясовуючи причини еллінської міграції, учені виділяють їх цілу низку. Серед основних називають:

- аграрну — нестача землі в метрополії підштовхувала до освоєння нових те­ риторій;

- демографічну — перенаселення материкової Греції;

- економічну— пошук у районах міграції сировинних ресурсів, яких не ви­ стачало в метрополії;

- воєнну — агресія лідійців та персів змушувала до пошуку нових територій. Були й інші причини, але вони мали другорядний характер.

Питання Яка доля спіткала греків, що населяли міста Північного Причор­номор\'я?

Відповідь Існуванню античних міст-держав поклала край навала гунів (ко­чові племена, що просувалися з Північного Китаю до Карпат).

Питання Кому належала власність на землю у Боспорському царстві?

Відповідь Земля вважалася державною власністю, право розпоряджатися нею належало тільки царю. Особам, близьким до царя, земля надавалася у кори­стування за умови виконання певних обов\'язків на користь правителя. Земля пе­ребувала також у власності храмів.