<<
>>

Скіфське царство

Хронологія подій. Хвиля кочових племен скіфів накотилася на причорно­морські степи, утворивши могутній племінний союз — Велику Скіфію, що про­існував впродовж \\^ІІ-Ш ст. до н.е.

Скіфські племена освоювали територію між Меотидою (Азовським морем) та Істрою (Дунаєм). Грецький історик Геродот уявляв Скіфію у формі величезного квадрата, розміром 4 тис. на 4 тис. стадій*, що практично охоплював територію сучасної України2. Населення поділялося на дві великі групи: кочові племена, до яких належали скіфи-кочівники та царські скіфи, які відповідно розпорошилися на схід від Дніпра та в Криму, а також осілі племена — скіфи-землероби та скіфи-орачі, місцем розселення яких стало Ліво­бережжя та простори на захід від Дніпра.

На думку більшості скіфологів, кінець VI — поч.У ст. до н.е. ознаменував утворення Скіфської держави, яка досягла свого найвищого розквіту за часів ца-

\' Тереножкип А.И. Киммерийцм. — М., 1979. — С. 215.

1 атична стадія — 1 км. 776 м.

2 Ильшіская В.А., Терепожкші А.И. Скифия VII — IV вв. до н. з. — К., 1983. — С. 13.

10

ря Атея у IV ст. до н.е. Держава стала централізованою, розпочалося карбування власної монети, були розширені кордони країни. Однак у III ст. до н.е. Велика Скіфія занепадає, хоча й ненадовго. її відродження, щоправда в значно вужчих кордонах розпочалося через кілька десятиліть. В степовому Криму утворюється нова держава— Мала Скіфія із центром у місті Неаполі (поблизу сучасного Сімферополя). З цього моменту історія пізніх скіфів впродовж 600 років проті­кала в межах територіальних утворень Нижнього Придніпров\'я, Степового Кри­му та Нижнього Придунав\'я. У цьому ареалі розселення скіфи переходять до по­вної осілості, стають землеробами.

Найбільшої могутності Мала Скіфія досягла у II ст. до н.е. за часів царя Скі-лура.

У І ст. до н.е. вона перебувала на новому підйомі, який змінився у кінці 11-І 11 ст. занепадом

Таким чином, Мала Скіфія проіснувала до III ст. доки не була остаточно інищена готами. Скіфологи виділяють дві основні причини занепаду держави:

а) її міць підточували безперервні війни з іноземними державами, переду­ сім з найближчими сусідами — сарматами;

б) відсутність сильної централізованої влади призвела не лише до територі­ альної роздробленості, а й до розпаду держави на окремі частини.

Державний устрій. За формою правління Скіфське царство відносять до монархії на чолі зі спадковим царем. Історія знає імена чотирьох скіфських царів: Скілура, Палака, Фарзая та Інісмея. У них зосереджувалася судова влада, інколи вони виконували жрецькі функції, були верховними власниками землі. Проте, влада царя не була абсолютною. Вона обмежувалася радою скіфських племен, та народними зборами всіх воїнів, про існування яких повідомляє Геродот.

Апарат державного управління складався в основному із найближчих роди­чів царя та представників аристократії. На рівні місцевого управління продовжу­вали панувати пережитки родо-племінної організації. Старійшини та вожді пле­мен традиційно очолювали місцеві органи влади.

Суспільний лад. Батько історії Геродот, мандруючи чорноморським узбе­режжям у V ст. до н.е., залишив нам згадки про особливості суспільного устрою скіфів. З них випливає, що основні матеріальні ресурси зосереджувалися в руках скіфської знаті, до якої належали: царська родина, дружинники та багаті купці. За обсягами багатства вони не мали собі рівних серед усіх народів Східної Євро­пи. У спогадах Гіппократа (молодшого сучасника Геродота) фігурують "скіфські

11

багачі, що називають себе благородними, вважаються найбільш могутніми лю­дьми у скіфів"3.

Особливе місце в суспільній ієрархії займала відокремлена соціальна верст­ва — жерці. Вони перебували у привілейованому становищі стосовно інших со­ціальних груп. Разом з царем, ймовірно, здійснювали судочинство.

Найчисельнішу верству скіфського суспільства становили вільні общинни­ки. Саме на них покладалися обов\'язки військової служби, сплати різноманітних повинностей. У Малій Скіфії вільні ремісники і торгівці становили основну час­тку міського населення.

У середовищі скіфів існувала особлива категорія жінок, що не належала до знаті і користувалася великою повагою та авторитетом. Скіфські „амазонки" відмінно володіли різноманітними видами зброї, відзначалися агресивністю та войовничістю.

На нижній сходинці суспільної піраміди перебували раби. Вони не відігра­вали вирішальної ролі у системі виробництва матеріальних благ, проте їхня час­тка серед усього складу населення була значною. Кількість рабів зростала на­самперед за рахунок військовополонених.

Археологічні знахідки дають підстави твердити про розвиненість у скіфів приватної власності, передусім на худобу та інше рухоме майно.

Основним джерелом права Скіфського царства було звичаєве право, яке так і не набуло писемної форми. Паралельно існували правові норми, встановле­ні царською владою.

Угоди з царем роксоланів Тасієм та царицею Боспору Гіпепірією свідчать про існування у скіфів ще одного джерела права — міжнародних договорів.

Серед злочинів найбезпечнішими вважалися злочини проти царя, тобто за­мах на його життя, вбивство правителя, непокора царському розпорядженню тощо. Такого роду протиправні діяння каралися смертною карою. Тривалий час у скіфів зберігалася кровна помста.

Шлюбно-сімейні відносини базувалися на принципах патріархату (зверхно­сті батька). Дозволялося багатоженство. Привілейоване становища серед жінок займала старша дружина. Вдова померлого переходила як річ у спадок до стар­шого брата. Батьківський будинок разом із господарством успадковував молод­ший син.

3 Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII — IV вв. до н. з. — К., 1983. — С. 360

12

<< | >>
Источник: Захарченко П.П.. Історія держави та права України: Навч. посіб. для дист. навч. — К.: Університет „Україна",2005. — 208 с. 2005

Еще по теме Скіфське царство:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -