Адміністративно-територіальний поділ Української PCP у 1944 -1991 pp.
У перші повоєнні роки обласний поділ УРСР зазнав певних змін. Було створено Херсонську область, а на возз’єднаних з Україною землях Закарпаття - Закарпатську область.
У 1945-1946 pp.
проведено кампанію з перейменування назв населених пунктів. Мета цього заходу, як зазначалося в указах Президії Верховної Ради Української PCP, - “збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів” (“Відомості Верховної Ради Української РСР”, 1946 p., №№ 1-12; 1947 p., №№ 1-12; “Українська PCP. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року”, Київ, 1947, c. 880-958). Практично в один момент було перейменовано близько 4000 поселень, сільрад, районів. Так щезло з карт більш як 5 % усіх назв (4000 із 70 000 усіх існуючих на той період назв), причому поряд із перейменуванням назв іншомовного походження (німецьких, польських, чеських, тюркських тощо) не меншою мірою постраждали давні староукраїнські назви, утворення яких сягало ще княжих часів. Культурно-історичний ландшафт немалої за європейськими мірками країни було спотворено навіть без формальної згоди на те населення за дуже короткий час.Ha 1.09.1946 p. кількість адміністративних одиниць в Українській PCP булатакою: 25 областей,81 місто республіканського й обласного підпорядкування, 750 районів, 13 округ (у Закарпатті), 16 435 сільрад, 451 селищна й 177 міських рад.
У 1954 p. Українській PCP було передано Кримську область. Цього ж року було ліквідовано Ізмаїльську область та утворено Черкаську.
Паралельно зі змінами в мережі областей у 1954-1960 pp. відбулося укрупнення сільрад, що було викликане укрупненням колгоспів. Загальна кількість сільрад у цей період скоротилася вдвічі, а динаміка цього процесу була такою: 1954 p. - існувало 6 654 сільрад, 1958 p. - 11 418, 1960 p. - 8 741. Почалося також скорочення кількості районів. За 1954-1960 pp.
ліквідовано 175 районів (1954p. - існувало 786 районів, 1958 p. - 746, 1960 p. - 611), а також Дрогобицьку область (1959 p.).За станом на 01.04.1960 p. в УРСР було: 25 областей, 2 міста республіканського підпорядкування, 611 районів, 84 міста обласного підпорядкування, 8 741 сільська, 781 селищна та 250 міських рад.
Ha початку 1960-х років для радянського керівництва постало питання пошуку нових, більш ефективних способів управління економікою держави, а відтак і способів організації та територіального розміщення органів влади.
Дрібні райони, особливо ті, в яких переважало сільське населення, потребували значної кількості державних службовців для існування всіх, передбачених для району державних установ, але їх економічний потенціал був дуже незначний, і утримання у цих районах державних органів та бюджетних установ було дуже накладним для держави. 3 іншого боку, дрібні райони створювали додаткові труднощі навіть у плановій економіці щодо концентрації виробництв та розвитку кооперації.
У 1962-1963 pp. з ініціативи M. Хрущова було проведено реорганізацію радянських органів за виробничим принципом. У листопаді 1962 p. ухвалюється рішення Пленуму ЦК КПРС „Про розвиток економіки CPCP і перебудову партійного керівництва народним господарством". Грудневий Пленум ЦК КПУ розвинув це рішення Пленуму КПРС і фактично дав доручення Президії Верховної Ради УРСР на проведення укрупнення районів, що й було зроблено відповідно до її Указу від 30 грудня 1962 p. „Про укрупнення сільських районів Української РСР“.
У цей період суттєво змінювались підходи до організації влади на територіях. Чи не вперше в історії державного управління влада стала поділятись за новим принципом розподілу не на законодавчу, виконавчу та судову, а на „промислову" та „сільську".
У 19-ти з 25-ти областей України створюється по дві (промислова та сільська) обласні ради депутатів трудящих. Райони було укрупнено, як правило, до меж виробничих колгоспно-радгоспних управлінь (запроваджених ще у 1961 p.).
Загальна кількість районів скоротилася ще на460. Було утворено 2 промислових райони, які разом із містами обласного підпорядкування віднесено до компетенції обласних (промислових) рад, сільські ж райони підпорядковувалися обласним (сільським) радам. У Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Ровенській, Тернопільській та Чернівецькій областях було збережено єдині обласні ради.За станом на 1 квітня 1963 p. в Українській PCP стало: 25 областей, 2 містареспубліканського підпорядкування, 251 сільський район, 2 промислових райони, 157 міст обласного підпорядкування, 8 578 сільських, 822 селищних та 196 міських рад.
Відставка M. Хрущова в листопаді 1964 p. викликала нові зміни адміністративно-територіального устрою. Так, було поновлено
єдині обласні ради, ліквідовано поділ територій на промислові та сільські зони, ліквідовано промислові райони, переглянуто адміністративну підпорядкованість багатьох міських поселень. Великі зміни проведено в районному поділі. Частину ліквідованих у 1962-1963 pp. районів відновлено, інші були розукрупнені.
Але навіть попри відновлення значної кількості районів їх загальна кількість все-таки залишилась меншою від тієї кількості, що існувала на початку „хрущовських" реформ. Як наслідок, мережа адміністративно-територіальних одиниць станом на 1.07.1967 p. набула такого вигляду: 25 областей, 2 міста республіканського підпорядкування, 475 районів, 111 міст обласного підпорядкування, 8 555 сільських, 762 селищних, 273 міських ради.
Таблиця 1.18. Адміністративно-територіальний устрій Української PCP станом на 01.01.1944 p.
| Області | Адміністративні центри | Примітки |
| Вінницька | м. Вінниця | |
| Волинська | м. Луцьк | |
| Ворошиловградська | м. Ворошиловград | |
| Дніпропетровська | м. Дніпропетровськ | |
| Дрогобицька | м. Дрогобич | |
| Житомирська | м. Житомир | |
| Запорізька | м. Запоріжжя | |
| Ізмаїльська | м. Ізмаїл | |
| Кам’янець-Подільська | м. Проскурів | |
| Київська | м. Київ | |
| Кіровоградська | м. Кіровоград | |
| Львівська | м. Львів | |
| Миколаївська | м. Миколаїв | |
| Одеська | м. Одеса | |
| Полтавська | м. Полтава | |
| Ровенська | м. Рівне | |
| Сталінська | м. Сталіне | |
| Станіславська | м. Станіслав | |
| Сумська | м. Суми | |
| Тернопільська | м. Тернопіль | |
| Харківська | м. Харків | |
| Чернігівська | м. Чернігів | |
| Чернівецька | м. Чернівці |
і»
Таблиця 1.19. Зміни в адміністративно-територіальному поділі УРСР (довоєнний і повоєнний періоди)
| Адміністративні | Киїькість адміністративних одиниць за роками | |||||||
| одиниці | 1922 | 1935 | ! 1941 | 1951 | I 1954 | 195 G | I 1960 | I 1964 |
| Області | — | 7 | 23 | 25 | 25 | 26 | 25 | 25 |
| Губернії | 12 | — | — | — | — | — | — | — |
| Округи | 7 | — | — | |||||
| Повіти | 101 | — | — | — | ||||
| Волості | 1847 | — | — | — | — | — | — | — |
| Міські ради | — | 97 | 255 | 261 | 268 | 284 | ||
| Райони сільські | — | 481 | 746 | 749 | 762 | 786 | 611 | 253 |
| Селищні ради, після 1936 p. — селища | 324 | 459 | 478 | 480 | 497 | 769 | 826 | |
| Сільські ради | — | 11050 | 16 357 | 16 357 | 16 280 | 11686 | 9 083 | 8 565 |
| Райони в містах | 74 | 94 | ||||||
Таблиця 1.20.
Групування регіональних центрівУкраїни за їхньою віддаленістю від геометричних центрів| Відстані | Регіональні центри |
| Понад 65 км | Ужгород, Херсон, Запоріжжя, Одеса, Миколаїв, Луцьк, Черкаси___________________________________ |
| 51-60 км | Чернігів, Суми, Харків, Сімферополь, Полтава, Луганськ |
| 36-50 км | Рівне, Вінниця, Житомир |
| 20-35 км | Донецьк, Дніпропетровськ, Івано-Франківськ, Тернопіль, Київ___________________________________ |
| Менше 20 км | Хмельницький, Львів, Кіровоград, Чернівці |
Таблиця 1.21. Пропорційність параметрів обласного поділу України
| Області, автономія | j Територія, тис. км2 | Кількість населення, тис. осіб | Індекси параметрів | |
| кількість територія \\ \\ 1 И \\ населення | ||||
| Україна________ | 603,7 | 46 143,7 | ||
| APK | 27,0 | 1 967,3 | 1,12 | 1,14 |
| Вінницька | 26,5 | 1 660,0 | 1,10 | 0,97 |
| Волинська______ | 20,2 | 1 036,2 | 0,84 | 0,60 |
| Дніпропетровська | 31,9 | 3*374,2 | 1,32 | 1,96 |
| Донецька_______ | 26,5 | 4 500,5 | 1,10 | 2,62 |
| Житомирська | 29,9 | 1 294,2 | 1,24 | 0,75 |
| Закарпатська | ЇД8 | 1 243,4 | 0,53 | 0J2 |
| т/.. Індекси параметрів ~^ . і _, . Киїькість _______________________________________ r~______ -_____ | ||||
| Області, Територія, автономія тис. км2 населення, • | кількість т * територія | ||||
| Запорізька | 27,2 | 1 821,3 | 1,13 | 1,06 |
| Івано- Франківська | 13,9 | 1381,1 | 0,58 | 0,80 |
| Київська | 28,9 | 1 727,8 | 1,20 | 1,00 |
| Кіровоградська | 24,6 | 1 027,0 | 1,02 | 0,60 |
| Луганська | 26,7 | 2 331,8 | 1,11 | 1,36 |
| Львівська | 21,8 | 2 552,9 | 0,90 | 1,48 |
| Миколаївська | 24,6 | 1 195,8 | 1,02 | 0,70 |
| Одеська | 33,3 | 2 392,2 | 1,38 | 1,39 |
| Полтавська | 28,8 | 1 511,4 | 1,19 | 0,88 |
| Рівненська | 20,1 | 1 151,0 | 0,83 | 0,67 |
| Сумська | 23,8 | 1 184,0 | 0,99 | 0,69 |
| Тернопільська | 13,8 | 1 093,3 | 0,57 | 0,64 |
| Харківська | 31,4 | 2 782,4 | 1,30 | C62 |
| Херсонська | 28,5 | 1 099,2 | 1,18 | 0,64 |
| Хмельницька | 20,6 | 1 341,4 | 0,85 | 0,78 |
| Черкаська | 20,9 | 1 304,3 | 0,87 | 0,76 |
| Чернівецька | 8,1 | 940,1 | 0,34 | 0,53 |
| Чернігівська | 3T9 | 1 121,3 | 1,32 | 065 |
Таблиця 1.22. Кратністьподілутериторіальних адміністративних одиниць України
| n . Кратність подиіи: Регіони s , . ч „* . з область (автономія) - район - сиьраоа | |
| Україна | 1:25:20:21 |
| AP Крим | 1:14:18 |
| Вінницька | 1:27:24 |
| Волинська | 1:15:25 |
| Дніпропетровська | 1:22:12 |
| Донецька | 1:18:14 |
| Житомирська | 1:23:25 |
| Закарпатська | 1:13:21 |
| Запорізька | 1:20:13 |
| Івано-Франківська | 1:14:32 |
| Київська (без м. Києва) | 1:25:24 |
| Кіровоградська | 1:21:18 |
m,
67
| ~ . Кратність nodviy: Регіони \\ s , r . ч . _____________ ооласть(автономія) район сільраоа | |
| Луганська | 1:18:11 |
| Львівська | 1:20:27 |
| Миколаївська | 1:19:15 |
| Одеська | 1:26:16 |
| Полтавська | 1:25:17 |
| Рівненська | 1:15:22 |
| Сумська | 1:18:20 |
| Тернопільська | 1:17:31 |
| Харківська | 1:26:15 |
| Херсонська | 1:18:14 |
| Хмельницька | 1:20:27 |
| Черкаська | 1:20:26 |
| Чернівецька | 1:11:22 |
| Чернігівська | 1:22:23 |
Україна на момент проголошення незалежності мала сформований територіальний устрій. До її складу входили Кримська APCP, 24 області, 2 міста республіканського підпорядкування (Київ та Севастополь), 605 районів (з них 485 сільських), 435 міст (з яких 151-не - міста обласного підпорядкування), понад 9,5 тис. сільських і понад 800 селищних рад, близько 29 тис. сільських і близько 1360 міських населених пунктів. Усього в державі було 30,2 тис. населених пунктів.
Адміністративно-територіальний устрій України, що сформувався під дією різних історичних, політичних, соціально-економічних умов, не є сталим. Адаптуючись до новик умов і потреб держави, він невідворотно буде змінюватися.
Проголошення незалежності України, формування власних державних інститутів, перехід від планової економіки до ринкових відносин, глибока економічна і соціальна трансформація українського суспільства - це ті історичні чинники, які активно ініціюють зміни в існуючому територіальному устрої.
Затримка з вирішенням зазначених проблем призводить до накопичення та зростання проблем в інших сферах (місцевого самоврядування, регулювання земельних відносин, оподаткування, міжбюджетних відносин тощо).