Адміністративно-територіальний поділ України у 1921-1941 pp.

3 установлення більшовицької влади в Україні почалася докорінна зміна адміністративно-територіального устрою. Початок змінам було покладено зі створенням, починаючи з весни 1919 p., у відповідності з положенням Уряду Радянської України про організацію місцевих органів радянської влади і управління від 30.11.1918 p.

Найпомітнішими змінами у ці часи було утворення Донецької губернії з центром у Бахмуті, яка об’єднала в одному господарсько-адміністративному комплексі фактично усю вугільно- металургійну індустрію Донбасу, та розукрупнення Херсонської губернії шляхом виділення з її складу Одеської. Було утворено також Кременчуцьку та Олександрівську (Запорізьку) губернії, які, проте, проіснували зовсім недовго (до 1922 p.), та Кримську ACPP. Також було утворено низку нових повітів (Полонський, Коростенський, Криворізький, Нікопольський, Первомайський, Жмеринський, Чугуївський, Миколаївський, Шосткинський, Воз- несенський, Генічеський, Великотокмацький) та розукрупнено чимало волостей.

Наприкінці 1922 p. Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК) прийняв постанову щодо принципів нового адміністративно-територіального поділу Української CPP, а вже 12 квітня 1923 p. іншою своєю постановою скасував повіти й волості, запровадивши новий устрій за схемою: губернія - округа - район - сільрада.

У період з 1923 по 1925 p. тривало подальше удосконалення устрою - зазнавала змін мережа районів і сільрад, змінювалися

межі губерній та округ. Почали створюватися адміністративні одиниці для національних меншин, що компактно заселяли окремі території - сільські й селищні ради та райони. У складі Української CPP було також утворено Молдавську ACPP. B цей же період проводилися зміни у мережі міських поселень. Багато міст і містечок стали селами, а частина робітничих селищ Донбасу й Придніпров’я дістали статус міст.

Спеціальною постановою ВУЦВК від 28.10.1925 p. було скасовано таке означення для найнижчої категорії міських поселень, як містечко. Цю назву було замінено на “селище міського типу” (рос. “поселок городского типа”) - уніфікований термін для території усього Союзу PCP. 3 одного боку, цей словотвір занадто громіздкий, а з іншого, він не враховує національних особливостей таких республік, як, наприклад, Україна чи Білорусь, де, як і в інших слов’янських землях (Польща, Чехія, Словаччина), містечка існували з середньовіччя.

19.02.1925 p. на сесії ВУЦВК прийняв рішення про ліквідацію губерній та перехід на систему врядування центр - округа -район - сільрада. Ліквідацію губерній було завершено у 2-й пол. 1925 p. і з цього моменту в УСРР найвищою адміністративно- територіальною одиницею стала округа. За станом на 1.08.1925 p. територія Української CPP складалася з автономної республіки та 41-ї округи, що поділялися на 680 районів, 10 314 сільрад, 70 міських та 155 селищних рад.

У тому ж році більшу частину Таганрозької і Шахтинської округ від УСРР було передано до РСФРР, натомість Україні передано декілька прикордонних з Росією волостей та частину Путивльського повіту.

Прийнята у 1925 p. система устрою була для тогочасної України майже оптимальною.

У середині та наприкінці 1920-х років більшовицькою партією було взято курс на індустріалізацію CPCP та колективізацію сільського господарства. Це вимагало норої перебудови управлінського апарату на місцях, про що й було заявлено у квітні 1929 p. на XVI партконференції. Було відзначено, що нове районування вступає у завершальну фазу і в цих умовах важливе місце посідає проблема укріплення районів як вузлових пунктів, де здійснюються директиви партії і радянської влади.

Округова система устрою проіснувала до вересня 1930 p., коли на виконання постанови Президії ЦВК та PHK CPCP ВУЦВК разом із PHK УСРР ліквідував округи, зафіксувавши таким чином перехід на систему центр - район - сільрада (міська, селищна).

3 15.09.1930 p. в УСРР зацроваджувався такий поділ: 1 автономна республіка, 18 міст, що їх було виділено в окремі адміністративні одиниці, які безпосередньо підпорядковувалися центрові, та 484 райони. Протягом 1931 p. 119 районів, як економічно маломіцні, було ліквідовано. Таким чином, в УСРР залишилося 365 районів, які напряму підпорядковувалися центрові.

Життя дуже швидко показало недієвість районів як найвищої ланки адміністративного поділу, тому вже наступного 1932 p. сесія ВУЦВК постановила утворити на території УСРР, крім існуючої автономної Молдавської CPP, 5 областей - Харківську, Київську, Вінницьку, Дніпропетровську та Одеську. Область ставала найвищою ланкою чинного адміністративного поділу. До складу областей увійшли 16 міст, що безпосередньо підпорядковувалися областям, та 431 район. 4 міста та 13 районів Донбасу напряму підпорядковувалися центрові. Згодом, у цьому ж році, було утворено Донецьку та Чернігівську області. Протягом наступних років йшло поступове укрупнення районів та утворення нових міст, що безпосередньо підпорядковувалися обласним органам. У 1937- 1939 pp. було утворено нові області - Полтавську, Житомирську, Кам’янець-Подільську, Миколаївську, Ворошиловградську (з перейменуванням Донецької області на Сталінську), Сумську, Кіровоградську та Запорізьку.

Після приєднання до УРСР Західної України, Північної Буковини та частини Бессарабії було утворено також Волинську, Po- венську, Львівську, Тернопільську, Станіславську, Дрогобицьку, Чернівецьку та Акерманську (пізніше - Ізмаїльську) області. У 1938 p. було переглянуто мережу міських поселень. Чимало сіл та селищ міського типу стали містами, статусу селищ міського типу набули окремі села та робітничі селища.

Західноукраїнські землі, що входили у період між двома світовими війнами до Польщі, поділялися на воєводства (Львівське, Станіславівське, Тернопільське, Волинське, частково Поліське, Люблінське й Білостоцьке), повіти й збірні волості (ґміни). Землі, що були під Румунією (Буковина й частина Бессарабії) - на повіти й громади (волості), Закарпаття в кордонах Чехословаччи- ни обіймало так звану Підкарпатську Русь і поділялося на округи

та громади (общини). 15.03.1939 p. було проголошено незалежність Карпатської України, що проіснувала нетривалий період, до захоплення її хортистською Угорщиною. Карпатська Україна поділялася на 11 округ, округи у свою чергу на громади.

Таблиця 1.13. Адміністративно-територіальний устрій Української CPP

наприкінці 1921 p.

Таблиця 1.14. Адміністративно-територіальний устрій Української CPP у 1923 p.

Таблиця 1.15. Адміністративно-територіальний устрій Української CPP у 1929 p.

Продовженнятабл. 1.15

Таблиця 1.16. Параметри адміністративно-територіальних одиниць на українських землях у складі Польщі (на 1931 p.)

Таблиця 1.17. Адміністративно-територіальний устрій українських земель наприкінці 1937 p.

а) УкраїнськаРСР

б) Польща

в) Румунія

г) Чехословаччина

1.8.