<<
>>

2. Особливості управління реальними інвестиціями

Аналіз інвестиційного клімату в країні - це перший етап управління інвестиціями на рівні банку. Він включає в себе аналіз наступних прогнозів: динаміки валового внутрішнього продукту, національного доходу і обсягів виробництва промислової продукції; динаміки розподілу національного доходу (накопичення і споживання); розвитку приватизаційних процесів; державного законодавчого регулювання інвестиційної діяльності; розвитку окремих інвестиційних ринків, особливо грошового і фондового.

Наступний етап - вибір конкретних напрямів інвестиційної діяльності банку з врахуванням стратегії його економічного та фінансового розвитку.

На цьому етапі банк визначає галузеву спрямованість своєї інвестиційної діяльності, а також основні форми інвестування на окремих етапах діяльності. Для цього вивчається інвестиційна привабливість окремих галузей економіки- їх кон\'юнктура, динаміка і перспективи попиту на продукцію цих галузей.

Інвестиційна привабливість галузей економіки оцінюється під час промислового аналізу, який складається з трьох частин: визначення стадії життєвого циклу галузі; визначення позиції галузі по відношенню до ділового циклу; якісний аналіз та прогнозування перспектив розвитку галузі.

Існують наступні стадії життєвого циклу галузі (див. рис. 9.4):

Стадії життєвого циклу галузі

\'¦ . ¦. .. ь—

Перша j і

зростання обсягів пролажу і прибутків з прискоренням, високим рівнем ризику І конкуренції, наявністю нових учасників ринку і відносно низьким рівнем капіталовкладень

D

D

D

зростання обсягів продажу без прискорення або з лежим сповільненням, припинення росту цін або невелике їх зниження, різкий приплив інвестицій І високі витрати на створення, придбання машин, обладнання, зростання дивідендів

припиняється або уповільнюється зростання пролажу і прибутків, закінчується модернізація продукції, асортимент стабілізується, зупиняється зростання капітальних затрет і спостерігається іх зниження

зменшення числа підприємств, зайнятих в галузі.

Тх прибутків, пролажу і капіталовкладень

І\'ис. 9.4. СтаОіі ж иттєвого циклу галузі

Для інвестування найбільш доцільним с вкладення капіталу в об\'єкти гих галузей, які знаходяться в стадії розширення, коли чітко спостерігаються найбільший приріст курсової вартості їх акцій і позитивні перспективи бізнесу.

Оцінка циклічності галузі побудована на порівнянні її динаміки розвитку із загальноекономічними тенденціями. За цією ознакою зозрізняють:

галузі, що зростають, зростання яких проявляється на загальному негативному фоні, тому їх виявляють шляхом порівняння загального іростання з галузевим;

захищені галузі, які мало залежать від зміни стану економіки в ділому (наприклад, фармацевтична галузь);

циклічні галузі, в яких коливання цін і обсягів відбувається здночасно із загальноекономічними змінами (наприклад, виробництво їлектрообладнання);

контрциклічні галузі, в першу чергу, видобуток мінеральної сировини (газ, вугілля, нафта). Розвиток цих галузей може досягати иаксимуму під час нетривазих та неглибоких економічних спадів. Однак, ¦либока депресія може призвести до падіння виробництва і в видобувних алузях;

чутливі до зміни доходності. В галузях цієї групи коливання іідбуваюгься в залежності від зміни процентних ставок (наприклад, банківські послуги).

Такий аналіз дозволяє передбачити зміни відсоткових ставок і можливі зміни загальноекономічної кон\'юнктури.

Якісний аналіз, що проводиться в кінці галузевих досліджень, пояснює історичний аспект розвитку галузі в даній країні і світі; умови конкуренції- наявність вхідних бар\'єрів у галузь, відносини між існуючими конкурентами, можливість появи товарів-анапогів; виробничий потенціал виробників і платоспроможність покупців; законодавче забезпечення функціонування галузі.

За вищезазначеними даними робляться висновки про перспективи вкладення коштів в підприємства даної галузі

Основним показником оцінки інвестиційної привабливості галузей є рівень прибутковості їх активів, який розраховується в двох варіантах - це прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), віднесений до загальної суми активів, і балансовий прибуток, віднесений до загальної * суми активів, що використовуються.

Крім оцінки інвестиційної привабливості галузей, в процесі управління інвестиціями банк проводить і оцінку інвестиційної привабливості регіонів, тому що продукція підприємств однієї галузі, що знаходиться в регіонах, мас різну привабливість.

Оцінка інвестиційної привабливості регіонів країни проводиться за різними факторами, після чого показники регіонів порівнюють з середніми показниками по країні.

На підставі отриманих результатів банк приймає рішення про вибір конкретних напрямів і форм інвестування.

В подальшому здійснюється вибір конкретних об\'єктів інвестування, що залежить від пропозицій на інвестиційному ринку, серед яких обираються окремі проекти і фінансові інструменти, що відповідають основним напрямам інвестиційної діяльності та економічній стратегії банку.

Відібрані об\'єкти інвестування аналізуються з позиції їх економічної ефективності, за результатами якої проводиться ранжування об\'єктів за критерієм їх оптимального співвідношення між прибутковістю і ризиком. До реалізації обираються ті об\'єкти, які забезпечують найбільшу доходність з найменшим рівнем ризику (або з рівнем, який влаштовує інвестора).

Далі визначається ліквідність інвестицій. Піл час здійснення інвестиційної діяльності банки повинні враховувати, що в результаті зміни інвестиційного клімату за окремими об\'єктами інвестування очікувана доходність може значно зменшитись. Тому необхідно контролювати всі

зміни і своєчасно приймати рішення про вихід з окремих інвестиційних проектів.

В результаті здійснення всіх зазначених операцій формується інвестиційний портфель, який представляє собою сукупність інвестиційних програм, шо здійснюються банками. Останньою стадією управління інвестиціями є управління інвестиційними ризиками. На цьому стані спочатку необхідно виявити ризик, який може виникнути в процесі інвестування по всіх об\'єктах, а потім розробити заходи щодо його мінімізації.

Надаючи кошти у формі кредиту для здійснення інвестицій своїми клієнтами, банк повинен здійснювати контроль інвестиційного процесу на всіх його стадіях (рис. 9.5).

Рис. 9.5. Стадії реального інвестування

Процес здійснення реального інвестування починається з пошуку і вибору інвестиційної ідеї з врахуванням цілей розвитку підприємства. На підставі дослідження існуючих можливостей підприємство може сформулювати ідею тільки укрупненого інвестиційного проекту, тобто обрати напрямок здійснення реального інвестування. В тому випатку, якшо обрана ідея відповідає концепції розвитку, вона опрацьовується більш ретельно, що передбачає збір та аналіз додаткової інформації і розробку конкретного інвестиційного проекту.

В подальшому, залежно від конкретного виду реального інвестування, підприсуство деталізує вимоги до капіталовкладення в інвестиційному проекті. Bin має особливо важливе значення при залученні зовнішнього фінансування.

Інвестиційний проект дозволяє, в першу чергу, підприємству, а потім й банкам-кредиторам всебічно оцінити очікувану ефективність і доцільність здійснення конкретних реальних інвестицій.

Основні складові інвестиційного проекту наведені на рисунку 9.6.

Основні складові інвестиційного проекту

¦• ./Ч-І,\'-

L Коротка характеристика інвестиційного проекту |

Основна іде» щ

Аналіз ринку та концепція маркетингу І

Обгрунтування обсягів матеріальних ресурсів,

необхідних в процесі реалізації інвестиційного

І проекту

-) Місцезнаходження проекту І

Організація управління

( Графік рсалізаці

Необхідні трудоі

V

Рис. 9.6. Складові інвестиційного проекту

Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Головним критеріям оцінки інвестицій є окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів у формі грошових потоків, які генеруються втіленням у життя фінансованих проектів. Це можуть бути прибутки від реалізації продукції, якщо інвестиційний проект пов\'язаний з виробництвом продукції, дивіденди і проценти на вкладений капітал в акції інших підприємств, прибуток від вкладення коштів у торгівлю, інші посередницькі організації, проценти на депозити в комерційних банках тощо.

Головним питанням при здійсненні оцінки співвідношення величини інвестованих фінансових ресурсів з одержаними за їх рахунок і-рошовими потоками с проблема зіставності суми інвестицій з одержаними доходами з урахуванням усіх факторів зміни цінностей грошей у часі, в тому числі такого фактора, як середньоринкові норми доходності вкладеного капіталу.

Для вирішення цієї проблеми оперують такими поняттями, як вартість початкових грошових вкладень і склад інвестиційних витрат на проекти.

Вартість початкових грошових вкладень у проект, без яких він не може здійснюватися, тобто так званих капітальних вкладень, представляє собою суму інвестицій. Такі вкладення мають довгостроковий характер, причому, якщо за їх рахунок створені нові основні засоби і нематеріальні активи, вартість цих активів протягом тривалого часу поступово зменшується, переноситься на продукцію, шо виробляється.

Протягом "життєвого циклу" проекту капітал, вкладений у такі акгиви, повертається

інвесторові у вигляді амортизаційних відрахувань як частина грошового потоку, а капітал, вкладений у оборотні активи, по закінченні "життєвого циклу" проекту має залишатися у інвестора у незмінному вигляді і розмірі. Сума інвестицій у фінансові активи представляє собою номінальну суму витрат на створення цих активів.

Склад інвестиційних витрат на проекти, пов\'язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов\'язково треба врахувати також суму авансування в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту є неможливим.

При визначенні суми початкових витрат на інвестиції треба враховувати (у бік зменшення) так звану ліквідаційну вартість основних засобів, якщо капітальний проект пов\'язаний з впровадженням нових об\'єктів замість застарілих. У разі реалізації об\'єктів основних засобів, які підлягають заміні, сума початкових витрат на проект зменшується на продажну вартість об\'єкта (остання ж приймається за мінусом податку на прибуток, сплаченого від операцій з продажу).

Правильне визначення обсягу початкових витрат на проект, тобто суми інвестицій, - запорука якості розрахунків окупності інвестицій, бо саме вони і є об\'єктом оцінки окупності.

Грошовий потік представляє собою дисконтований або недисконтований доход від здійснення проекту, який включає чистий прибуток (тобто прибуток за виключенням платежів до державного бюджету) і амортизаційні відрахування, які надходять у складі виручки від реалізації товарів і послуг; крім того, якщо у завершальний період "життєюго циклу" проекту підприємство-інвестор одержує кошти у вигляді недоамортизованої вартості основних засобів і нематеріальних активів та має вкладення капіталу в оборотні активи, вони враховуються у грошовому потоці за останній період.

Основними моментами в процесі оцінки окремого проекту або складання бюджету капіталовкладень є (див.

рис. 9.7):

і—• , і,\'- (,-"- г ¦• f." -\'t,.r

Складові процесу оцінки проекту

Прогнозувати обсягів реалізації з врахуванням можливого попиту на продукцію

Оцінка припливу грошових коштів по роках скільки більша частина ектів пов\'язана і додатковим випуском

одукції

Оцінка доступу до лжсрел фінансування

3D

Оцінка припустимого значення ціни капіталу

Відносний рівень затрат при

t

COpHCTBHHI того чи іншого ерела фінансування.

Рис. 9.7. Складові процесу оцінки інвестиційного проекту

Інвестиційні проекти, що аналізуються в процесі складання бюджету капіталовкладень, вимагають дотримання виконання наступних правил :

з кожним інвестиційним проектом прийнято пов\'язувати грошовий потік, елементи якого представляють собою або чисті відпливи, або чисгі припливи грошових коштів. В цьому випадку піл чистим відаїнвом грошових коштів в k-му році розуміється перевищення поточних і-рошових витрат по проекту над поточними грошовими надходженнями (при оберненому співвідношенні мас місце чистий приплив) Інколи в аналізі використовується не грошовий потік, а послідовність прогнозних значень чистого річного прибутку, який тснерусться проектом:

як правило, аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження пе є безумовним або обов\'язковим; іншими словами, аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості (місяць, квартал, рік, п\'япіріччя тошо), необхідно лише пам\'ятати про узгодження величин елементів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду;

припускається, що весь обсяг інвестицій здійснюється в кінці року, який передує попередньому, шо генерується проектом припливу грошових коштів, хоча, в пришиті, інвестиції можуть здійснюватись протягом наступних років,

приплив (відплив) грошових коштів мас місце в кінці попереднього року (подібна логіка зрозуміла і виправдана, оскільки саме так розраховується, наприклад, прибуток - зростаючим підсумком на кінець звітного періоду);

коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки проектів за допомогою методів, шо засновані па дисконтованих оцінках, повинен відповідати тривалості періоду, яку покладено в основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться тільки в тому випадку, коли тривалість періоду - рік).

<< | >>
Источник: Петрук О.М.. Банківська справа. Навч. посібник. /за ред. Ф. Ф. Бутинця. К.: Кондор,2007. - 461 с.. 2007

Еще по теме 2. Особливості управління реальними інвестиціями:

  1. 2. Особливості управління реальними інвестиціями
  2. 18.3. Методи оцінювання фінансової стійкості банків та управління їхньою ліквідністю
  3. Глава 4. Управління фінансами
  4. 1.3. Система корпоративного управління
  5. Функції і механізм управління капіталом підприємства
  6. Тема 10. Управління реальними інвестиціями підприємства
  7. ТЕМА 17. Фінансові ризики підприємства: принципи управління ними і механізми нейтралізації
  8. Глава 9. Правове регулювання управління відходами
  9. 1.5. Категоріальний апарат дослідження державного управління національною інформаційною сферою
  10. 2.1. Єдиний інформаційний простір як об’єкт державного управління
  11. 4.2. Суб’єкти управління у сфері охорони та захисту державного кордону
  12. Ґенеза розвитку управління в діяльності органів місцевого самоврядування та запровадження інноваційних технологій
  13. Сучасні форми таметоди управління в діяльності органів місцевого самоврядування та місце серед них інноваційних технологій
  14. Нормативно-правове регулювання інноваційних технологійуправління в діяльності органів місцевого самоврядування
  15. Удосконалення правового регулювання впровадження інноваційних технологій управління в діяльність органів місцевого самоврядування
  16. Принципи, мета, завдання і функції державного управління промисловою власністю
  17. Система органів державного управління промисловою власністю
  18. 1.2. Поняття, соціально-правовий зміст та проблеми державного управління сільським господарством у сучасних умовах
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -