2. Сутність і види інвестицій в цінні папери

Облігація - це основний вид боргових зобов\'язань, згідно з яким позичальник (емітент) повинен сплатити певну суму кредитору (власнику) по завершенні визначеного терміну і суму щорічного доходу у вигляді фіксованого або плаваючого відсотку.

Емітентами облігацій можуть бути: держава, підприємства, іноземні організації. Існують короткострокові (кілька тижнів), серсдньострокові (1- 7 років), довгострокові (до ЗО років) і безстрокові облігації. Види облігацій з зазначенням їх переваг і недоліків наведено на рис. 10.1. і рис. 10.2. \r\nНадійність І Q\r\n \r\nЕмітент \r\n у; k\r\nФорма випуску О\r\n\r\nСпосіб погашення \r\nМста випуску с>

к\r\n \r\nДохід L->

к\r\n \r\nТермін позики Q\r\nДержава:

Підпрдамство

Запис на рахунках;

іменні;

На пред\'явника

Серійне відшкодування;

З правом повернення: З правом відзиву

Розвиток; Оновлення;

Оплата заборгованостей; Вкладення коштів

Безпроцентні.

Фіксований процент.

Плаваючий процент

Довгострокові.

Середньострокові;

Короткострокові

Заставні:

Індексовані. Конвертовані;

Обмінні;

З орлером

Рис. 10.1. Характеристика облігацій в залежності від їх виду\'

На відміну від акцій, за облігаціями гарантується сплата відсотку у встановлений строк, але його розмір, як правило, нижчий від дивідендів. В світовій практииці сплата відсотків за облігацією здійснюється з суми прибутку до оподаткування (в Україні відноситься на валові витрати).

Надійність облігації залежить від декількох причин.

\' Глухо» ВВ Бахрамо» Ю.М Финансовый менеджмент. С-П «Специальная література*. 1995. С. 195-

203.

ttJ ч о «5 - \r\n .3

s \r\n \r\n 1 \r\n s = \r\n « \r\n о s \r\n І cc \r\n X \r\nt 2?

її

II = 1

II

Г*

ю 3 ж

I І

I

I

s

-

Р .5

\r\n и\r\n 1 =\r\n а і

= .X\r\n M E

§ я\r\n 5 li\r\n 1!\r\n 1 =\r\n \r\nI I\r\n \r\n1 1\r\n1 s.\r\nce\r\n= a

9 S\r\nІ a

s\r\ns- \r\n1 \r\n

UJ

щ

з

вибору форми цінного паперу. Це спростило діяльність відповідних консультаційних та експертних фірм (або відповідних відділів банків), які залучаються інвесторами для обгрунтованій рішень щодо вкладення своїх коштів.

Надійність облігації є важливим показником, що впливає на їх ліквідність і рух на фондовій біржі. Наприклад, в США отримали найбільш широке застосування методи оцінки надійності облігацій, розроблені фірмами "MOODY\'S" і "STANDART AND POOR\'S". Ці фірми виділяють наступні категорії якості облігацій: Лаа, Аа. А. Ваа, Ва. В. Саа, Са, С і D ("MOODY\'S") і AAA, АА, А. ВВВ. ВВ. В. ССС, СС, С і D ("STANDART AND POOR\'S "Ирис. 10.3).

Рис. 10.3. Поділ облігацій за ступенем надійності На ринку капіталу відсоток за облігаціями встановлюється під впливом двох тенденцій. Зі збільшенням відсотку покупці (інвестори) прагнуть до збереження своїх коштів, зниження поточних витрат і

вкладення їх в облігації.

Облігації мають номінальну та ринкову ціну. Номінальна ціна зазначається на облігації та є основою при подальших перерахунках і нарахуванні відсотків. При закінченні встановленого терміну емітент погашає облігації за викупними цінами, які можуть співпадати або ні з номінальною ціною, що залежить від виду облігацій (купонна, безкупонна).

Ринкова (або курсова) вартість облігацій визначається умовами випуску самих облігацій і ситуацією, шо склалася на ринку на момент реалізації облігацій.

Форма облігацій повинна містити: назву емітента; номінальну вартість; термін погашення; її вид - іменна чи на пред\'явника; помер та серію випуску тощо. На сучасному етапі в Україні переважаючими є державні облігації, причому в електронному вигляді - у формі комп\'ютерних записів. При випуску таких облігацій на весь випуск оформляється глобальний сертифікат, у якому вказується всі ті ж реквізити, що є обов\'язковими і для паперових облігацій.

Виплата процентних доходів для державних та корпоративних облігацій, як правило, здійснюється за купонами (вирізний талон з надрукованою на ньому цифрою купонної ставки). Для сплати доходу у власників вилучається відповідний купон в обмін на готівку. В залежності від умов випуску облігацій доход за купоном може сплачуватись щоквартально, один раз в півріччя або на рік. Чим частіше визначається доход, тим вищою буде його реальна сума при тій же річній ставці, а отже, ринкова вартість такої облігації буде вищою.

За способами виплат доходу облігації поділяються на:

а) облігації з фіксованою купонною ставкою;

б) облігації з плаваючою купонною ставкою, коли розмір відсотку по облігації ставиться в безпосередню залежність від рівня позичкового відсотку. Періодичність зміни купонної ставки коливається від випуску до випуску;

в) облігації зі зростаючою процентною ставкою, коли зміна ставки диференціюсться за роками.

г) облігації з нульовим купоном (безкупонні). Коли емісійний курс встановлюється нижче від номінального на величину знижки. Доход за облігаціями сплачується при їх погашенні. За такими облігаціями доход нараховується безперервно, що робить їх більш доходними. В той же час вони піддаються великому ризику щодо зниження доходности при падінні кон\'юнктури;

д) облігації з виплатою за вибором, коли власник облігації замість купонного доходу може отримати новий випуск облігацій. Випуск таких облігацій вигідний фірмам за наявності дефіциту готівки.

В залежності від забезпечення облігації поділяються на два класи: забезпечені заставою і незабезпечені заставою. В свою чергу, забезпечені можуть бути: забезпечені фізичними активами; із заставою фондових цінних паперів; із заставою пула іпотек. Незабезпечені заставою облігації бувають наступних видів: забезпечені репутацією емітента; під конкретний вид доходів емітента; випущені під конкретний інвестиційний проект; гарантовані третіми особами; з солідарною відповідапьністю; застраховані; спекулятивні.

В світовій практиці існують і незабезпечені облігації, коли кредитор купує облігації тільки на підставі довіри до емітента. Такі вкладення коштів не є особливо ризикованими, адже такі облігації випускаються дуже солідними фінансовими компаніями. На світових фондових біржах обертаються облігації, що випущені на умовах їх викупу в будь-який час через визначений період часу (як правило, через 5 або 10 років). Емітент при зниженні відсоткової ставки сплачує позичальнику борг і може випустити нові облігації з меншою відсотковою ставкою. Якщо з випуску облігацій тільки частина підлягає викупу, то облігації, що викуповуються, визначаються за лотереєю.

За характером обігу облігації поділяють на:

звичайні облігації;

конвертовані облігації, що дають їх власнику право обмінювати їх на акції емітента. Серед таких облігацій слід виділити персказні облігації і облігації з опціоном;

переказні облігації, які можуть буги переказані у визначену кількість простих акцій емітента.

Віднесення цінного паперу до певного портфеля залежить від таких чинників:

намір інвестора під час придбання: тривалість періоду та мета придбання;

характеристики цінного паперу, такі як ліквідність, доходність та наявність активно діючого ринку для даного паперу;

фактичний період зберігання у портфелі банку: цінні папери після календарного року зберігання у портфелі банку на продаж переводяться до портфеля інвестицій.

Цінні папери з портфелю на продаж слід вважати розмішеними на такий строк, який необхідний для їх реалізації на ринку за умови, що пошук покупця буде розпочато негайно. Традиційно портфель цінних паперів на продаж формується із високоліквідних паперів, таких як акції - ¦\'блакитні фішки", облігації та векселі, що активно котируються на ринку, а тому строки реалізації подібних активів здебільшого не перевищують тижня. При обчисленні грошових потоків від продажу подібних активів слід приймати до розрахунку поточну ринкову ціну цих цінних паперів, незалежно від їх номіналу чи ціни купівлі.

Стосовно цінних паперів у портфелі банку на інвестиції застосовується інший підхід. Ці цінні папери банк купує з метою інвестування коштів та отримання доходів, а тому має намір зберігати їх протягом всього періоду їх обігу (до настання строку погашення). Тому для цього типу активів датою повернення інвестованих грошових коштів слід вважати дату погашення цінних паперів емітентом. Якщо фіксований термін повернення вкладених коштів відсутній (наприклад для акцій), строк надходження грошових коштів визначається відповідно до тривалості прогнозованого строку зберігання цих цінних паперів, який банк встановлює самостійно.

Метою управління портфелем цінних паперів є оцінка та визначення напрямків підвищення його ефективності на підставі удосконалення структури цінних паперів, покращання якості інвестицій та активізації брокерської діяльності на фондовому ринку.

Дослідження цінних паперів передбачає наступні стадії управління:

загальний аналіз;

оцінка відповідності джерел придбання цінних паперів напрямкам

вкладень;

оцінка ризику, доходу і доходності цінних паперів;

оцінка вартості цінних паперів.