Загальний аналіз

Групування операцій з цінними паперами здійснюється за такими класифікаційними ознаками:

за видами цінних паперів;

за видами операцій з цінними паперами;

за напрямками подальшого використання цінних паперів:

за джерелами придбання цінних паперів.

Етапи загального аналізу операцій з цінними паперами зображені на

рис. 10.6.

ґ

Етапи аналіз) операцій з пінними паперами

, л1. у.я>:и,ч;.-а.ча

Оцінка обсягів операцій з цінними паперами в цілому та за видами операцій

у: . ¦ ¦¦ ¦¦

Визначення структури обсягів операцій з цінними паперами за видамии операцій

Оцінка залишків наших паперів в цілому та за вилами згідно з балансом банку

».\'ГУ.

{

; ггч?: ач

Визначення структури залишків цінних паперів в цілому та за вилами згідно з балансом банку

Аналіз динаміки залишків цінних паперів за абсолютним розміром та структурою в аналізованому періоді

Загальна оцінка змін, шо характеризують динаміку операцій з цінними паперами за відповиший період, та визначення напрямків їх подальшого розвитку

Рис. 10.6. Послідовність етапів загального аналізу операцій з цінними паперами

З метою визначення раціональності та правомірності розміщення коштів в процесі аналізу необхідно дати оцінку відповідності джерел придбання цінних паперів напрямкам вкладень.

Джерелами формування коштів, які спрямовуються на придбання цінних паперів, є прибуток банку, залучені кошти та кошти клієнтів, що своїм цільовим призначенням мають придбання цінних паперів за дорученням клієнтів.

Напрямки подальшого використання цінних паперів залежать від джерел їх утворення:

портфель інвестицій банку в цінні папери має формуватись за рахунок власних коштів банку;

" цінні папери для перепродажу мають купуватися за рахунок власних та залучених коштів;

портфель цінних паперів, придбаних за дорученням клієнтів, має формуватись за рахунок коштів клієнтів.

Дуже негативним явищем є придбання цінних паперів для брокерської діяльності за рахунок клієнтів.

При оцінці портфелю цінних паперів необхідно виходити з того, що інвестиційна політика банку може бути активною і пасивною.

Активний портфель включає недооцінені або високоризикові цінні папери.

Пасивний портфель цінних паперів є добре диверсифікованим, а його ліквідність, ризик і доходність відповідають середньоринковим.

Розрізняють декілька типів портфелів цінних паперів:

портфелі росту орієнтовані на цінні папери, курсова вартість яких зростає на фондовому ринку. Ціль таких портфелів полягає у збільшенні капіталу (добробуту) інвесторів;

портфелі доходу орієнтовані на цінні папери, що забезпечують високу та стабільну доходність;

портфелі ризикованого капіталу складаються переважно з цінних паперів молодих компаній або підприємств "агресивного" типу, шо обрали стратегію розширення виробництва шляхом освоєння нових видів продукції;

збалансовані портфелі є комбінацією паперів різного типу. Такий портфель може складатися як за рахунок ризикованих цінних паперів, так і тих, що забезпечують стабільний поточний доход. Таким чином, цілі приросту капіталу і отримання високого доходу за умови мінімізації фінансового ризику виявляються збалансованими:

спеціалізовані портфелі орієнтовані на окрему групу цінних паперів (галузеву, регіональну тощо).

Головна мета в формуванні портфелю та визначенні його структури полягає в досягненні оптимальної комбінації між ризиком та доходом інвестора. Зменшення ризику досягається за рахунок диверсифікації портфеля, тобто комбінації в ньому цінних паперів різних компаній. Диверсифікація зменшує ризик за рахунок того, що можливі вірогідні невисокі доходи за одними цінними паперами будуть компенсуватися за рахунок прибутку за іншими. Мінімізація ризику досягається за рахунок включення в портфель цінних паперів різних галузей, не пов\'язаних тісно між собою, шоб уникнути синхронності коливань ділової активності. В дев\'ятій лекції показано, що більша частина ризику портфелю усувається, якщо в нього входить від 8 до 20 видів цінних паперів.

При формуванні портфелю, інвестор повинен визначити для себе параметри, якими він буде керуватися:

визначити тип портфелю, тобто чи буде він орієнтуватися на папери, що приносять найбільший поточний доход, або ті. що забезпечують приріст їх курсової вартості.

оцінити для себе оптимальну комбінацію ризику та доходності цінних паперів.

Дане завдання базується на загальному принципі: чим більш високий потенційний ризик несе цінний папір, тим більш високий потенційний доход він повинен приносити, і навпаки.

Принципи формування портфелю розглянемо на прикладі облігацій5 Найпростіший аналіз портфелю облігацій полягає в оцінці його повної доходності та середнього показника змінності. Більш складний аналіз пов\'язаний з вибором структури портфелю, лобто повинен містити рекомендації стосовно того, яку частину капіталу доцільно вкласти в той чи інший вид цінних паперів, що знаходяться на ринку.

Річна ставка складних відсотків, що отримуються від облігацій, які складають портфельні інвестиції, може виступати показником доходності портфелю. Одним з методів визначення величини цієї ставки є рішення рівняння, в якому загальна вартість облігацій за ціною придбання (LQ,P,)

\' Методику розглянуто за Мелкумовим Я С.

Підходи до оцінки фінансових активів

Теорія прагматиків

Технократична ^ Фундаменталістична

теорія D теорія

1 >.

Цп Час

Рис. 10.5. Основні теорії визначення вартості фінансових активів3