<<
>>

ТЕМА 18. Особливості управління фінансами компанії у випадку зміни її організаційно-правової форми

18.1. Питання для обговорення до теми 18

1. Особливості фінансової діяльності суб\'єктів господарювання різних організаційно-правових форм.

2. Особливості організації фінансів підприємств різних форм власності.

3. Фінансові аспекти організації і реорганізації акціонерних товариств.

4. Формування і розвиток корпоративних відносин в Україні.

5. Причини, переваги (позитивні ефекти) та негативні наслідки злиття компаній.

6. Методи придбання компаній.

7. Фінансова діяльність транснаціональних корпорацій.

18.2. Нормативні акти до теми 18

Господарський кодекс України. Розділ II, гл. 6-13.

Закон України "Про власність" від 07.02.1991 р.

Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" 2001 р.

Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств: Затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 р. №221.

Про холдингові компанії, які створюються в процесі корпо- ратизації і приватизації. Указ Президента України від 11.05.1994 р. №224/94.

Закон України "Про промислово-фінансові групи в Україні" від 21.11.1995 р. №43 7/95-ВР, Ст. 1.

18.3. Основні поняття до теми 18

Згідно із Господарським кодексом України організаційно- правовими формами об\'єднання підприємств є асоціація, корпорація, консорціум, концерн, промислово-фінансові групи, асоційовані підприємства, холдингова компанія.

Асоціація (від лат. assotiatio - сполучення, з\'єднання) - договірне об\'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об\'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об\'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації зазначається, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Корпорація (від лат. corporatio - спілка) - договірне об\'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об\'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум (від лат. consortium - спільність) - тимчасове статутне об\'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн (від англ, concern - об\'єднання) - статутне об\'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об\'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об\'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об\'єднання (комбінат, трест тощо) [21, Ст. 120].

Промислово-фінансова група є об\'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово- фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній реєстрації як суб\'єкт господарювання.

Порядок утворення та інші питання діяльності промислово- фінансових груп визначаються законом про промислово-фінансові групи, іншими нормативно-правовими актами [21, Ст. 125].

Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб\'єктів господарювання - юридичних осіб, пов\'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядку- вання за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України. Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано в органах преси.

Суб\'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією.

Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю- підпорядкування.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство [21, Ст. 126].

У ринковій економіці основною формою господарювання є господарські товариства - підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об\'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Товариства є юридичними особами і можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командний товариства.

Акціонерне товариство (AT) - це організаційно-правова форма об\'єднання, утворена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб, які об\'єднали свої фінансові та матеріальні ресурси і випустили в обіг акції з метою отримання прибутку. Діяльність AT визначається Законом України "Про господарські товариства". Вони створюються шляхом заснування або реорганізації існуючої юридичної особи і діють на підставі установчого договору та статуту. Діяльність AT припиняється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, відокремлення, перетворення) або ліквідації. Особливості і порядок реорганізації AT визначається Положенням ДКЦПФР "Про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств" .

В Україні значного поширення також набули товариства з обмеженою відповідальністю, - товариства, що мають статутний капітал, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Характерним для них є те, що учасники товариства несуть відповідальність у межах своїх вкладів.

Товариству з обмеженою відповідальністю законом не дозволяється випускати облігації та оголошувати відкриту підписку на частки в статутному капіталі товариства. Остання обставина суттєво обмежує їх фінансові і відповідно виробничі можливості. З цієї точки зору такі товариства перебувають у менш вигідних умовах порівняно з акціонерними товариствами.

Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, статутний капітал якого поділений на певних розмірів частки, визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають щодо його боргів своїми внесками до статутного капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх кратному розмірі щодо внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасника передбачається установчими документами.

Повне товариство — це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність щодо зобов\'язань товариства своїм майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою усіх учасників.

Командитне товариство - товариство, в якому разом з одним або кількома учасниками, котрі здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність щодо зобов\'язань товариства всім своїм майном, належать також один або декілька учасників (вкладників), відповідальність яких обмежується вкладом у майно товариства. Якщо у командитному товаристві беруть участь двоє або більше учасників з повного відповідальністю, то вони несуть солідарну відповідальність за борги товариства. Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

Держава законодавчо регулює розміри статутних капіталів окремих суб\'єктів господарювання. Так, установлені мінімальні розміри статутних капіталів для акціонерних товариств (не менше 1250 мінімальних заробітних плат), для товариств з обмеженою відповідальністю (не менше 100 мінімальних заробітних плат), для інвестиційних компаній (не менше 2000 мінімальних заробітних плат), для страхових компаній (не менше 1500000 евро).

За формальними ознаками розрізняють такі три напрями реорганізації підприємства [21, ст. 59]:

1) укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

2) подрібнення підприємства (поділ, виділення);

3) без зміни розмірів підприємства (перетворення).

Синергізм - економічний ефект та виграш від злиття компаній. Значна частина зростання масштабів діяльності підприємств зумовлена саме злиттям та придбанням інших компаній. Синергізм має відношення до ефекту економії від зростання обсягів виробництва після злиття компаній. Ефект синергізму в результаті злиття може призвести до зниження собівартості одиниці продукції, усунення дублювання управлінських операцій, усунення зайвих робочих місць.

Ефект економії від зростання обсягів виробництва - збільшення доходів за рахунок зростання випуску продукції за незмінних активів, виробничих потужностей або інвестицій компанії.

Пропозиція на придбання - пропозиція від інвестора придбати певну кількість акцій в акціонерів за заявленою ціною акції.

Емісія скріпів і райтів - за певних обставин компанія проводить політику випуску акцій, призначених винятково для своїх акціонерів. Звичайно використовуються два традиційні методи: емісія скріпів (scrips) та емісія райтів, тобто прав (rights) [45, с. 491- 492].

Скріп (scrip) - скорочення від англійського sub[scrip]tion - підписка. Скріп називається бонусом (bonus) або капіталізацією (capitalization). Його сутність полягає в тому, що нові акції оплачуються з резервного фонду компанії, тобто відбувається капі-

типізація цього фонду. Нові акції розподіляються серед акціонерів пропорційно частці кожного в капіталі.

У разі випуску скріпів корпорація не одержує нових фінансових фондів. У балансі компанії відбуваються суто технічні зміни: резервний фонд скорочується, оплачений акціонерний капітал збільшується, не змінюється і частка кожного акціонера.

Теоретичний розрахунок внутрішньої ціни акції після емісії скріпу зводиться до такого [68, р. 158]. Припустимо, компанія прийняла рішення випустити т скріпів для п акцій. Це означає, що акціонери одержать т нових акцій (bonus share) без оплати на кожну п-ну акцію, що в них були напередодні емісії. Ринкова ціна старих акцій до повідомлення про скріп становила Р\\ за кожну. На такий діловий день в акціонерів буде п старих акцій і т нових. Припустимо, нова ціна акцій після оголошення про скріп становитиме P2- За умови, що пропорції в поділі капіталу між власниками не змінилися, вартість інвестованого капіталу після емісії скріпу дорівнює його вартості до емісії

(п + т) P2 = пР\\.

Отже, ціна акції після емісії скріпу визначатиметься за формулою

Емісія прав (right issues) на відміну від емісії скріпів дає можливість корпорації збільшити акціонерний капітал. Права зазвичай випускають лістингові компанії. При цьому ставиться завдання не розширювати коло акціонерів. Права являють собою цінні папери, призначені для проведення розміщення нових акцій серед власників звичайних акцій за пільговою ціною. Акціонерам видається документ (right letter of allotment), на підставі якого вони допускаються до участі в новому випуску акцій. Акціонер, що одержав такий документ, має право його продажу.

Рішення про випуск прав в основному приймається тоді, коли Рада директорів корпорації ухвалила новий проект розвитку.

Емісія райтів супроводжується їх продажем із дисконтом, який становить 15-20% поточної ринкової ціни в момент оголошення емісії, щоб весь випуск був викуплений [69, р. 405]. Випуск прав регулює ціну акції.

Теоретична (внутрішня) ціна акції після емісії прав визначається за формулою

Ціна старих акцій = Ціна старих акцій з ура- + Ціна нових акцій,

до випуску прав на хуванням придбаних за якою компанія

купівлю нових ак- прав на купівлю нових ще не одержу є

цій (ex right shares) акцій, призначених для кошти (nil paid

продажу існуючим акці- share)

онерам (cum right share)

де P — ціна нової акції, за яку ще не надійшли кошти;

P1 - ціна старої акції до випуску прав;

P2 - ціна акції з урахуванням придбаних прав; т - кількість нових акцій; п - кількість акцій до випуску прав.

18.4. Навчальні завдання до теми 18

1. Компанія T розглядає можливість придбання компанії C за гроші. Підрахування ставок доходу, які може одержати компанія Т, коли вона вкладає гроші в альтернативні проекти або цінні папери, показало, що така необхідна ставка доходу дорівнює 15%. За компанію C згідно з оцінкою треба заплатити 700 тис. грн. Майбутні доходи щорічно протягом семи років становитимуть 200 тис. грн. Визначити доцільність злиття компаній.

2. Злиття компаній пов\'язане з обміном акцій. Доход на акцію (ДНА) компанії, яку купують, 2,75 грн., а ДНА компанії- покупця - 3,15 грн. Але під час переговорів виявилося, що позиція компанії, яку купують, дуже міцна і вона не погоджується на коефіцієнт обміну 0,873(2,75/3,15). Вдалося виторгувати обмін за коефіцієнтом 0,9.

Обидві компанії випустили по 150 тис. акцій ціною 20 гри. за акцію компанії, що купують, і ЗО гри. за акцію компанії- покупця. Визначити вартість акції об\'єднаної компанії.

Тести і практичні завдання для самоперевірки знань

1. Що не відноситься до організаційно-правових форм об\'єднання підприємств:

а) асоціація;

б) корпорація;

в) консорціум;

г) концерн;

д) акціонерне товариство;

е) комбінат;

ж) трест.

2. Знайти правильну характеристику видів реорганізації акціонерного товариства

1. Створення одного або кількох товариств з переданням їм частини прав і обов\'язків AT, що реорганізується, без припинення діяльності останнього.

2. Утворення нового AT шляхом передання йому всіх прав і обов\'язків двох або кількох AT з припиненням діяльності останніх.

3. Припинення діяльності одного або кількох AT з переданням прав і обов\'язків іншому товариству.

4. Припинення діяльності AT з переданням усіх його прав і обов\'язків новоствореним товариствам відповідно до розподільного балансу і з визначенням порядку конвертації акцій AT, що реорганізується, в акції новост- вореного товариства.

3. Визначити коефіцієнт обміну, якщо доход на акцію компанії, яку купують дорівнює 2,1 гри, а компанії-покупця - 3 грн.:

а) 0,7;

б) 1,4;

в) 0,9.

4. Визначити особливості організації фінансів підприємств різних форм власності, що проявляються при формуванні їх фінансових ресурсів. Фінансові ресурси формуються за рахунок:

а) бюджетних коштів;

б) часткових (пайових) внесків засновників - юридичних і фізичних осіб;

в) дивідендів і відсотків по цінних паперах;

г) прибутку від участі в діяльності інших підприємств;

д) прибутку від проведення операцій з валютою та валютними цінностями;

е) кредитів комерційного банку;

ж) коштів фонду підтримки підприємництва;

з) оптимізації готівки;

е) оптимізації заробітної плати.

5. До основних критеріїв прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу відносять такі:

а) законодавчі вимоги щодо мінімального обсягу статутного

капіталу;

б) мінімізація дивідендних виплат;

в) законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу;

г) умови оподаткування;

д) рівень відповідальності власників та їх кількість.

6. Означити можливості використання різних інструментів фінансування залежно від правових обмежень і рівня доступу суб\'єкта господарювання до ринку капіталів:

а) ВАТ 1. Не можуть залучати кошти шляхом емісії

б) TOB облігацій та акцій.

в) партнерства 2. Можуть залучати лише вклади учасників

та шляхом емісії облігацій.

3. Можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій.

7. Визначити джерело грошових коштів для виплати дивідендів за привілейованими акціями при нестачі прибутку для такої виплати в акціонерного товариства:

а) випуск нових акцій;

б) випуск облігацій;

в) резервний фонд.

8. Злиття компаній можливе:

а) коли теперішня вартість сподіваних доходів від компанії, яку купують, протягом визначеної кількості років перевищує суму, яку сплачують грошима;

б) у разі сумісності компанії-покупця і компанії на продаж та надання гарантій безпеки менеджерам компанії, яку купують, після злиття;

в) за наявності привабливих умов продажу акцій акціонерами компанії, що продається.

9. Умови, за якими зникає ефект подрібнення акцій та доходів на акцію при злитті компаній:

а) компанія виявляє здатність забезпечити стійкий розвиток свого потенціалу на перспективу;

б) можливість виграти на податках;

в) підвищення ліквідності компанії, зменшення ризику.

10. Визначіть основні причини злиття фірм:

а) досягти ефекту синергізму та диверсифікувати напрямки виробництва;

б) заощадити податки та уникнути конкуренції;

в) зменшити загальний ризик для своєї фірми;

г) поліпшити структуру капіталу фірми;

д) придбати талановитих менеджерів;

е) підвищити середньоквадратичне відхилення доходів.

11. Фірма M купує фірму Л.

Скласти баланс об\'єднаної компанії методом поєднання інтересів і методом купівлі-придбання за даними, наведеними у таблиці:

тис, гр.од.
Статті балансу Фірма M Фірма Л
Поточні активи 150 50
Фіксовані активи 150 70
Гудвіл 0 0
Заборгованість 100 35
Звичайні акції 200 50

Купівельна ціна містить надлишок (гудвіл) різниці між активами компанії, що продається, і борговими зобов\'язаннями за певний актив у сумі 20 тис. гр.од.

12. Відомо, що ціна акції перед емісією права (райта) становила 40 дол., ціна підписки (нові інвестиції) - 36 дол., а кількість райтів, необхідних для купівлі однієї нової акції, - 3. Знайти теоретичну ціну райта [73, р. 412].

13. Дві компанії А і В прийняли рішення про злиття капіталів і створення нової компанії АВ. Процес злиття фінансується через обмін акціями між компаніями AiBy співвідношенні 2 до З виходячи з курсів акцій (300 гр. од. компанії А і 200 гр. од. компанії В). Фінансові менеджери НОВОЇ компанії AB ПОВИННІ визначити курс акцій нової компанії і прибуток на одну акцію.

ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДВОХ КОМПАНІЙ ПЕРЕД ЗЛИТТЯМ [42, с. 332-333]
Показник А в
Кількість акцій в обігу, тис. 2000 600
Чистий прибуток, тис. гр.од. 40 000 19 200
Чистий прибуток на одну акцію, гр.од. 20 16
Курс акції 300 200
Коефіцієнт ціна / доход 15 12,5
Ринкова вартість, млн. гр.од. 600 240

14. AT набуло можливість збільшити акціонерний капітал через емісію прав у співвідношенні 3 до 7, тобто акціонер одержує пільгове право купити 3 нові акції за ціною 90 гри. за кожну на 7 старих, що були придбані ним раніше. На день розсилання листів про випуск райтів старі акції продавалися по 140 грн. Знайти ціну на стару акцію з урахуванням випущених прав на купівлю нових акцій, призначених для продажу чинним акціонерам.

15. З метою приведення у відповідність правової форми організації господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю до внутрішніх і зовнішніх умов ведення бізнесу прийнято рішення про перетворення його на акціонерне товариство. Розмір частки (у процентах) кожного учасника у статутному капіталі TOB дорівнює розміру його частки в статутному капіталі AT. Учасники TOB здійснюють обмін своїх часток на акції за номінальною вартістю. Баланс TOB перед реорганізацією, тис. грн.:

Актив Пасив
1. Необоротні активи 6000 1. Статутний капітал 4000
2. Оборотні активи 4000 2. Додатковий капітал 400
3. Резервний капітал 600
4. Нерозподілений прибуток -
5. Зобов\'язання 5000
Баланс 10000 Баланс 10000

Фінансовий механізм перетворення такий: проводиться збільшення статутного капіталу на основі додаткової емісії акцій загальною номінальною вартістю 1,5 млн. грн. Курс емісії акцій - 120%. Для поліпшення структури капіталу здійснюється операція трансформації заборгованості перед одним із кредиторів у власний капітал, на що спрямовується 30% акцій додаткової емісії. Решту акцій планується розмістити на фондовому ринку. Накладні витрати, що пов\'язані з перетворенням та збільшенням статутного капіталу, становлять 100 тис. грн.

Скласти баланс підприємства після реорганізації.

19.1. Питання для обговорення до теми 19

1. Сутність і зміст міжнародної валютної системи.

2. Баланс платежів країни і п\'ять його основних рахунків: торговий рахунок, рахунок послуг, поточний рахунок, рахунок переміщення капіталу та загальний рахунок. Спеціальні права запозичення.

3. Інструменти валютного обміну (поточні операції, строкові угоди, ф\'ючерсні операції та опціони).

4. Кредитування підприємств через відкриття кредитних ліній міжнародними валютно-кредитними організаціями.

5. Кредитування експорту вітчизняних підприємств за рахунок ресурсів міжнародних фінансово-кредитних інститутів.

6. Фінансові інструменти міжнародного фінансового ринку.

7. Фінансова інформація на міжнародному ринку.

Форми зустрічної торгівлі між резидентами та нерезидентами.

Порядок залучення внесків іноземних інвесторів у статутний капітал.

Умови одержання позичок в іноземній валюті.

Механізм репатріації прибутку.

19.2. Нормативні акти до теми 19

Закон України "Про вступ України до Міжнародного Валютного Фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від 1992 р.

Указ Президента України "Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку" №379/92 від 14.07.1992 р.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок залучення іноземних кредитів та надання гарантій Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов\'язань юридичних осіб-резидентів щодо їх погашення" від 05.05.1997 р. №414.

Постанова НБУ "Про заходи контролю над придбанням іноземної валюти", набула чинності 01.10.1998 р.

Закон України "Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні та Державна програма заохочення іноземних інвестицій в Україні, 1993 // BBP України. - 1994. - №6. - С. 28-49.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо додаткового забезпечення гарантійних або інших зобов\'язань Кабінету Міністрів України, які надаються в забезпечення зобов\'язань юридичних осіб - резидентів, та вдосконалення системи відшкодування ними витрат Державного бюджету" від 27 листопада 1998 р. №1879.

Указ Президента України "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" від 04.10.1994 р. №567/94.

Інкотермс. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2000 р.). Видання МТП №560.

Наказ МЗЕСторгу України "Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 05.10.1995 р.

19.3. Основні поняття до теми 19

Міжнародна валютно-кредитна система - представляє сукупність законів і правил, що регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках і створюють систему підтримки міжнародних економічних відносин, торгівлі, розвитку економіки для забезпечення відносної стабільності валютних курсів національних валют, збалансованість державних бюджетів і платіжних балансів за рахунок міжнародних валютних резервів. Основою системи є Міжнародний Валютний Фонд (МВФ).

Міжнародний Валютний Фонд - міжнародна валютно- фінансова організація як спеціалізований орган ООН, створений у 1945 р., призначений для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та для фінансової допомоги їх через надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк - СБ) - міжнародна кредитна організація, спеціалізована фінансова установа ООН, надає технічну та фінансову допомогу країнам, що розвиваються, за відносно низькими ставками під гарантії їхніх урядів чи інших фінансових організацій терміном на 15-20 років з пільговим періодом 5 років. Більшість кредитів СБ спрямовані на структурну перебудову економіки, розвиток енергетичної, гірничодобувної, нафтогазової галузей, сільського господарства. СБ має дві філії - Міжнародну асоціацію розвитку (МАР) і Міжнародну фінансову корпорацію (МФК).

Міжнародна асоціація розвитку - створена в 1960 р. для надання допомоги найбіднішим країнам на пільгових умовах. Вона надає довгострокові кредити на десятки років та емітує безпроцентні позики з коштів, внесених до асоціації багатими країнами. Кредити надаються країнам, річний доход в яких на душу населення менший від визначеної межі. Розмір кредиту залежить від ефективності економічної політики держави, її території тощо.

Міжнародна фінансова корпорація - створена в 1956 р. з метою мобілізації національних та іноземних капіталів для розвитку приватного сектора в країнах "третього світу". Корпорація здійснює інвестиції за рахунок власних або наданих в її розпорядження коштів. Кредити надаються на термін від 5 до 15 років високорентабельним підприємствам приватного сектора. Умовами кредитування часто передбачається продаж акцій корпорацій- позичальників Міжнародній фінансовій корпорації.

Крім Міжнародної асоціації розвитку та Міжнародної фінансової корпорації до групи Світового банку входять ще три організації - Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, яке займається страхуванням капіталовкладень від втрат, викликаних некомерційними ризиками, Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок та Спеціальний фонд допомоги для Африки південніше від Сахари.

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) - діє з 1973 р. з метою валютної інтеграції в рамках Європейського співтовариства (ЄС), надає кредити країнам CC для погашення дефіциту платіжних балансів і розрахунків.

Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) - міжнародний банк був створений у 1991 р. для сприяння переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також для сприяння розвитку підприємницької ініціативи в країнах Центральної та Східної Європи, країн СНД.

Засновниками ЄБРР є 58 країн, Європейське співтовариство та Європейський інвестиційний банк. Штаб-квартира Банку знаходиться в Лондоні. Основною валютою Банку є євро. Акціонерів Банку можна поділити на кілька груп: країни ЄЄ, інші європейські країни, країни операцій та неєвропейські країни. До країн операцій належать країни Центральної і Східної Європи, а також країни СНД, яким Банк надає допомогу в проведенні ринкових перетворень в економіці. Статутний капітал Банку становить 20 млрд. євро. У підручнику А.М. Поддерьогіна наведені типові умови кредитування підприємств України за рахунок коштів ЄБРР [57, с. 289].

За рахунок коштів ЄБРР здійснюється короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування здійснюється для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого її використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування виконується для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).

Типові умови кредитування такі:

- мінімальна сума кредиту - 50 тис. дол. СІЛА;

- максимальна сума кредиту - не обмежена і визначається для кожного уповноваженого банку індивідуально;

- термін короткострокового кредиту - від 6 до 12 місяців;

- максимальний термін довгострокового кредиту - 5 років;

- максимальна відстрочка погашення основної суми боргу - 2 роки (тривалість пільгового періоду);

- орієнтовна відсоткова ставка за користування кредитом - 15% річних.

За рахунок коштів ЄБРР кредитуванню підлягають тільки фінансово окупні та забезпечені заставою проекти. При цьому вартість застави не повинна бути меншою за 140% суми загальної кредитної заборгованості в разі підтримки позичальником коефіцієнта обслуговування боргу.

Кредитні кошти не спрямовуються: на рефінансування вже існуючих зобов\'язань приватних підприємств або на фінансування придбання цінних паперів діючих підприємств і нерухомості; на реалізацію проектів, пов\'язаних із гральним бізнесом, виробництвом або продажем зброї тощо.

Підприємство здійснює платежі згідно з умовами кредитної угоди, укладеної з банком.

Транснаціональна корпорація (multinational company) - компанія, що веде справу і володіє майном у двох або більше країнах.

Обмінний курс (exchange rate) - кількість одиниць іноземної валюти, що може бути придбана за одну одиницю іншої валюти.

Форвардний обмінний курс (forward exchange rate) - сьогоднішній курс обміну однієї іноземної валюти на іншу у визначений час у майбутньому.

Курс спот (spot rate) - курс обміну на іноземну валюту з її негайним постачанням.

Паритет купівельної спроможності (purchasing power parity) - положення, яким установлюється, що стандартний споживчий кошик повинний мати ту саму ціну в двох країнах з урахуванням обмінного курсу.

Євродолар - доларовий внесок, збережений у банку, розташованому за межами США.

Єврооблігація (eurobond) - випуск облігацій, продаваних в іншій країні.

Євроринок, ринок евровалют - міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому операції здійснюються в евровалют!. Створений в Європі наприкінці 1950-х років. Кредиторами на єврорин- ку виступають переважно приватні комерційні банки, а в ролі позичальників - транснаціональні корпорації і держави, яким необхідна іноземна валюта; операції проводяться у виді короткострокових (до 18 місяців) кредитів.

Основними сегментами євроринку є ринки єврокредитів, єв- рооблігацій, євроакцій та ринки похідних інструментів.

Кредити, що надаються банками на євроринку, мають коротко-, середньо- та довгостроковий характер. Середньо- та довгострокові еврокредита надаються переважно в рамках банківських синдикатів чи пулів. Якщо це кредити великого обсягу, що мають довгостроковий характер, вони організуються, як правило, в рамках консорціуму, що об\'єднує кілька банків під керівництвом бан- ка-менеджера. Такі кредити часто мають форму ролл-оверних (револьверних) кредитів. Для зменшення ризиків кредити надаються під плаваючу процентну ставку, яка переглядається раз на квартал або раз на півроку.

Ринок єерооблігацій виник у Лондоні в результаті лібералізації британського валютного контролю. Цьому сприяло також жорстке регулювання ринку облігацій у США, різниця в процентних ставках на американському ринку та євроринку і, як наслідок, переорієнтація емітентів облігацій на євроринок. Дещо пізніше виник ринок коротко- і середньострокових євровекселів, основними учасниками якого стали великі міжнародні банки, здійснюючи емісію євровекселів та забезпечуючи їх обіг на вторинному ринку.

Єврооблігації надають доступ емітентам на міжнародний фінансовий ринок і являють собою боргові зобов\'язання позичальника, який отримав довгострокову позику (5-15 років) у евровалют!. Як правило, вони є цінним папером на пред\'явника. Єврооблігації пономіновані в евровалют! і набуваються інвесторами в євровалю- ті.

Емісія та розміщення єврооблігацій здійснюються андерай- тинговими синдикатами, що складаються переважно з кількох єв- робанків або інших фінансово-кредитних інститутів чи брокерських фірм.

Більша частина облігацій, що перебувають в обігу на євроринку, мають фіксований купон. Крім облігацій з фіксованим купоном на євроринку емітуються облігації з плаваючим купоном, конвертовані облігації, облігації з правом придбання акцій визначених корпорацій. Процентний доход по боргових зобов\'язаннях з плаваючим купоном визначається на євроринку на основі відповідних ставок LIBOR і переглядається раз на 6 міс.

Вторинні ринки єврооблігацій сконцентровані в Європі в Лондоні, Люксембурзі, Франкфурті-на-Майні, інших містах. Розрахунки за єврооблігаціями здійснюються через дві основні депозитарно-клірингові системи: Euroclear і CEDEL. Клірингова палата CEDEL, учасниками якої виступають 120 банків, була створена в 1968 р. у Брюсселі. Клірингова палата Euroclear (Центр поставки єврооблігацій) налічує 94 акціонери - комерційні банки. Ринок єврооблігацій саморегулюється професіоналами Асоціації дилерів по міжнародних облігаціях.

Єврооблігації є одним із видів боргових зобов\'язань, що купуються за валюту, яка не збігається з валютою країни - емітента таких облігацій. Іншим видом подібних зобов\'язань є іноземні облігації, що емітуються нерезидентами на національних ринках різних країн згідно із законодавством цих країн і розміщуються серед резидентів за національну валюту.

Євроринок акцій виник у 1980 р. Поява і розвиток цього ринку пов\'язані з бажанням інвесторів формувати портфель акцій на міжнародному ринку, з необхідністю для корпорацій шукати нові джерела формування власного капіталу, з потребою залучення іноземних інвесторів для участі в приватизації підприємств. Євроакції розміщуються на ринку банківськими синдикатами, котируються в міжнародних фінансових центрах і продаються за евровалюту.

Крім євроакцій на міжнародному ринку перебувають в обігу іноземні акції, які за механізмом випуску та обігу подібні до іноземних облігацій. Іноземні акції розміщуються або котируються на фондовому ринку іноземної держави або лише продаються на організованих ринках іноземних держав, а котируються тільки в країні випуску.

Похідні фінансові інструменти - свопи, опціони, форварди та ф\'ючерси - з\'явились на євроринку в 70-х роках і стали органічним доповненням до основних фінансових інструментів євроринку. Вони дали змогу учасникам ринку ефективніше управляти фінансовими ризиками, робити фінансове посередництво на міжнародному ринку більш безпечним. Вони дали змогу як позичальникам, так і кредиторам захиститись від процентного та валютного ризиків, використати арбітражні можливості євроринків, а при сприятливій кон\'юнктурі ринку реалізувати спекулятивні стратегії.

Платіжний баланс - документ, який характеризує загальний стан зовнішньоекономічних з\'язків і показує всі платежі країни і надходження в країну за певний відтинок часу (рік, квартал, місяць) відносно інших країн світу. Платіжний баланс має п\'ять основних рахунків: торговий рахунок, рахунок послуг, поточний рахунок, рахунок переміщення капіталу та загальний рахунок.

Торговий рахунок показує різницю між експортом та імпортом товарів і послуг країни в її власній валюті. Ноу-хау, фінансові послуги, торгова та військова допомога, подарунки та інші активи показуються у рахунку послуг та інших нематеріальних активів.

Поточний рахунок - це алгебраїчна сума торгового рахунку і рахунку послуг.

Рахунок переміщення капіталу показує чистий приплив та відплив різних капіталів, таких як прямі інвестиції та портфельні інвестиції. Прямі інвестиції становлять понад 10% інвестицій в економіку інших країн. Якщо частка власника в іноземному проекті становить менше 10%, то це - портфельна інвестиція.

Під переміщенням капіталу розуміють сукупність операцій, які обліковують за:

1) статтями "Доходи від інвестицій" і "Поточні трансферти";

2) рахунком операцій з капіталом та фінансовими операціями;

3) статтею "Помилки та упущення". Якщо їх сумарне сальдо позитивне, має місце нетто-приплив капіталу, якщо від\'ємне - нет- то-відплив.

Ввіз капіталу - сумарна величина:

1) статей рахунку поточних операцій "Доходи від інвестицій - надходження", "Поточні трансферти - надходження";

2) статті ""Капітальні трансферти - надходження";

3) статей фінансового рахунку, що відбивають приріст зобов\'язань українських резидентів перед нерезидентами.

Вивіз (експорт) капіталу - переміщення за кордон активів (засобів), що належать даній країні та її резидентам, а також коштів, джерелом яких є ВВП країни. Це сумарна величина: 1) статей рахунку поточних операцій "Доходи від інвестицій надходження" і "Поточні трансферти надходження"; 2) статті "Капітальні трансферти виплачені"; 3) статей фінансового рахунку, що відображають приріст зарубіжних активів резидентів (включаючи приріст резервних активів з поправкою, яка виключає подвійний рахунок засобів НБУ в іноземній валюті, що містяться на рахунках в українських банках; 4) статті "Помилки та упущення". Вивіз нерезидентом раніш увезеного їм капіталу є переміщенням капіталу, але не вивозом українського капіталу - на відзнаку від доходів від інвестицій, які вивозяться, джерелом яких є ВВП України.

Загальний рахунок - це сума всіх рахунків у платіжному балансі, його сальдо враховує загальний приплив і відплив усіх коштів.

SDR (Special Drawing Rights) - спеціальні права запозичення, введені у 1967 р., щоб підвищити ліквідність фінансових операцій у світі, використовуються в міждержавних розрахунках. Вартість SDR визначається на основі середньозваженої величини ринкових курсів чотирьох провідних валют світу (долара США, евро, японської єни, фунта стерлінгів). Склад і частка окремих валют переглядаються кожні п\'ять років.

Платіжний баланс побудовано за системою подвійного ведення рахунку за дебетовими і кредитовими статтями таким чином, що обидві сторони балансу завжди повинні зрівнюватися. Платіжний баланс криє в собі дві групи показників: надходження від нерезидентів (суб\'єктів зовнішньоекономічної діяльності з інших країн) і зовнішні видатки (платежі) резидентів (суб\'єктів зовнішньоекономічної діяльності даної країни).

Відповідно до рекомендацій МВФ кожна із зазначених груп містить такі статті:

A. Поточні операції Товари Послуги

Доходи від інвестицій Інші послуги й доходи Приватні одноразові перекази Державні одноразові перекази Усього А: баланс поточних операцій

Б. Прямі інвестиції та інший довготерміновий капітал Прямі інвестиції Портфельні інвестиції Інший довготерміновий капітал

B. Інший короткотерміновий капітал

Г. Помилки та упущення

Усього: А + Б+ В + Г

\'ч Статті х. платіжного \\. балансу

Роки N

Рахунок

поточних

операцій

Баланс товарів та послуг Баланс товаоів
баланс

товарів

експорт

товарів

імпорт

товарів

1994 -1163 -1366 -2575 13894 -16469
1995 -1152 -1190 -2702 14244 -16946
1996 -1185 -1122 -4296 15547 -19843
1997 -1335 -1536 -4205 15418 -19623
1998 -1296 -1207 -2584 13699 -16283
1999 1658 1821 244 13189 -12945
2000 1481 1406 779 15722 -14943
2001 1402 613 198 17091 -16893
2002 3173 1857 710 18669 -17959
2003 2891 1288 -269 23739 -24008

Д. Компенсаційні статті

Надзвичайні джерела покриття сальдо Зобов\'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів

Усього: А + Б+В + Г + Д Е. Підсумкові зміни резервів Золото

Іноземна валюта Кредити МВФ Резервна позиція в МВФ Інші статті.

А. Гальчинський визначив труднощі, що пов\'язані з розрахунками зазначених у платіжному балансі позицій [17, с. 348]. Складності виникають у зв\'язку зі здійсненням: а) платежів не лише державними, а й приватними фізичними та юридичними особами; б) розрахунків у різних валютах за різними курсовими співвідношеннями; в) розрахунків підсумків торговельного балансу за даними митної статистики, а платіжного - за результатами експортних та імпортних надходжень. Україна в умовах входження до

(млн, дол. США) bgcolor=white>ви-
Баланс послуг Доходи (сальдо) Поточні трансферти (сальдо)
баланс екс- імпорт доходи надхо- поточні над- ВИ-
послуг порт

послуг

послуг (саль

до)

джен-

ня

пла

ти

транс

ферти

(сальдо)

ХОД-

ження

пла

ти

1209 2747 -1538 -344 56 -400 547 583 -36
1512 2846 -1334 -434 247 -681 472 557 -85
3174 4799 -1625 -572 103 -675 509 619 -ПО
2669 4937 -2268 -644 158 -802 845 942 -97
1377 3922 -2545 -871 122 -993 782 868 -86
1577 3869 -2292 -869 98 -967 706 754 -48
627 3800 -3173 -942 143 -1085 1017 1136 -119
415 3995 -3580 -667 167 -834 1456 1516 -60
1147 4682 -3535 -606 163 -769 1922 1967 -45
1557 5214 -3657 -581 254 -835 2184 2270 -86

складу колишнього CPCP не мала власної статистики зовнішньоекономічної діяльності. Тому перші розрахунки балансу з\'явилися лише у 1993 р.

Основними елементами платіжного балансу України є рахунок поточних операцій (поточний рахунок), рахунок операцій з капіталом і фінансовий рахунок, крім того, є ще одна стаття, що враховує статистичні помилки і упущення. Дані платіжного балансу України у 1994-2003 рр. представлені таблицею 19.1.

Поточний рахунок відбиває рух експортно-імпортних потоків, а також доходів послуг капіталу і праці, одержуваних з-за кордону і виплачуваних за рубіж. Доходи від послуг капіталу виступають у вигляді дивідендів від участі в капіталі і відсотків, що представляють доход по позичках і боргових зобов\'язаннях.

Рахунок операцій з капіталом описує операції з капітальними трансфертами (передача прав власності на основний капітал, прощення боргів і операції з невиробничими нефінансовими активами-патентами, ліцензіями).

bgcolor=white>-4
і Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій Рахунок операцій з капіталом Капітальні трансферти Фінансовий рахунок Прямі інвестиції Портфельні

інвестиції

Інші інвестиції Резервні активи Помилки та упущення Баланс
прямі інвестиції в Україну з України портфельні інвестиції зарубіжні цінні папери вітчизняні цінні папери інші інвестиції активи пасиви
1994 735 97 97 638 151 159 -8 0 0 0 1033 -3026 4059 -546 428 0
1995 878 6 6 872 257 267 -10 4 -12 16 1099 -1574 2673 -488 274 0
1996 946 5 5 941 526 521 5 198 -1 199 1090 -821 1911 -873 239 0
1997 2120 0 0 2120 581 623 -42 1603 -2 1605 319 -1583 1902 -383 -785 0
1998 2106 -3 -3 2109 747 743 4 47 -2 49 -9 -1321 1312 1324 -810 0
1999 -704 -10 -10 -694 489 496 -7 -86 -11 -75 -814 -2264 1450 -283 -954 0
2000 -1331 -8 -8 -1323 594 595 -1 -201 -197 -1318 -449 -869 -398 -150 0
2001 -1171 3 3 -1174 769 792 -23 -866 1 -867 529 -1015 1544 -1606 -231 0
2002 -2288 15 10 -2303 698 693 5 -1716 2 -1718 -240 -781 541 -1045 -885 0
2003 -1938 -17 -14 -1921 1411 1424 -13 -922 1 -923 -365 -940 575 -2045 -953 0

Фінансовий рахунок являє собою операції з фінансовими вимогами (активами) резидентів до нерезидентів і зобов\'язаннями (пасивами) резидентів перед нерезидентами. Активи і зобов\'язання класифікуються по чотирьох групах: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції і резервні активи.

Для того щоб класифікувати ту або іншу статтю, треба порушити питання: чи дійсно угоди, включені в дану статтю, приносять додаткову кількість іноземної валюти, як це буває при експорті з країни якого-небудь товару? Якщо так, то така стаття експортного типу називається "кредитовою статтею" [46, с. 255]. Якщо ж стаття, як і при імпорті якого-небудь товару, приводить до витрати запасу іноземної валюти і до необхідності одержати більшу її кількість, то таку статтю імпортного типу називають "дебетовою статтею".

На прикладі платіжного балансу України за 1998 р. можна зрозуміти його побудову і розрахунки загального сальдо платіжного балансу (табл. 19.2).

за 1998р. (за даними Національного банку України, млн дол. США)

У колонці (а) перераховані всі статті по їхньому змісту, у стовпчик (б) занесені кредитові рахунки, тобто суми по тим стат-

тям, що подібно експорту дають іноземну валюту. В останній стовпчик (в) внесені дебетові рахунки або суми по статтях, що зв\'язані з витратою іноземної валюти на сплату за імпортовані товари. Різниця між кредитом і дебетом показана у рядках останньої колонки (г).

Інкотермс (international commercial terms - incoterms) - офіційні правила Міжнародної Торгової Палати для тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі, або базисні умови поставки. МТП синтезує досвід і звичаї міжнародної ділової практики і виробляє на їх основі універсальні схеми врегулювання відносин між сторонами угод (1936, 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 рр.). Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов\'язаними з правами та обов\'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під товарами розуміються "матеріальні речі", а "нематеріальні товари" виключаються). Інкотермс поширюється виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу тільки в деяких чітко визначених аспектах: обов\'язком продавця надати товар у розпорядження покупця або передати його для перевезення чи то доставити до пункту призначення із розподілом ризику між сторонами в різних випадках; очищення товару для експорту та імпорту, упаковки товару, обов\'язку покупця прийняти поставку; обов\'язку сторін надати підтвердження того, що відповідні зобов\'язання належним чином виконані.

Інкотермс-2000 враховує поширення зон, вільних від митних зборів, зростання використання електронного зв\'язку в ділових угодах і зміни в практиці перевезень. Значні зміни внесені в обов\'язки щодо митного очищення товару та здійснення митних платежів за термінами FAS і DEQ; щодо навантаження та розвантаження за терміном FCA (табл. 19.3).

Коносамент (bill of lading) - транспортний документ, який містить відомості про перевозку, доставку товарів та про їх власників. Його функції: доказ поставки товару на борт судна; доказ укладення договору перевезення; засіб передання прав на товар у дорозі іншій стороні шляхом передачі їй паперового документу. Очікується заміщення коносаменту електронними засобами в найближчому майбутньому, як указують Правила електронних коносаментів Міжнародного Морського Комітету 1990 р. (Comite Maritime International 1990 Rules for Electronic Bills of Lading) та статті 16-17 Типового закону UNCITRAL про електронну торгівлю (UNCITRAL Model Law on Electronic Commerce).

19.4. Навчальні завдання

1. Припустимо, що процентні ставки у Сполучених Штатах і Великобританії становлять відповідно 8 і 10%, а поточний курс спот складає 0,70 ф.ст. за долар. Чому буде дорівнювати очікуваний форвардний обмінний курс англійського фунта з поставкою через 90 днів. Як зміниться форвардний курс англійського фунта, якщо ставка процента у Великобританії буде меншою, ніж у СІЛА?

2. ВАТ С. здійснює оптовий продаж обладнання канадському покупцеві за 1 млн. дол. Канади через свій філіал у Торонто з поставкою через 90 днів. Після оплати товару ВАТ С. має намір конвертувати дол. Канади у дол. США.

Обмінний курс долара Канади Курс спот, дол. США 0,746

90-денний ф\'ючерс, дол. СІЛА 0,744

Знайти вартість конвертації долара Канади у долари СІЛА.

^------------------ Параметри

Умови поставки

Місце поставки Перехід ризиків
Група E - клазула прийняття у відправника
EXW Франко[35] завод (місце зазначено) Підприємство продавця Підприємство продавця
Група F - основне перевезення не оплачено продавцем
FCA Франко перевізник Місце передачі перевізнику Місце передачі перевізнику
FAS Франко вздовж борту судна (порт відвантаження зазначено) Вздовж борту судна (у зазначеному порту) Вздовж борту судна (у зазначеному порту)
FOB Франко-борт (порт відвантаження зазначено) Судно в узгодженому порту Поручні судна в узгодженому порту
Група C - основне перевезення оплачено продавцем (клазули відвантаження/відправлення)
CFR Вартість і фрахт (порт призначення зазначено) Судно в узгодженому порту Поручні судна в узгодженому порту
CIF Вартість, страхування і фрахт (... порт призначення

зазначено)

Судно в узгодженому порту Поручні судна в узгодженому порту
CPT Фрахт/перевезення оплачені до (... місце призначення зазначено) Місце передачі товару на зберігання перевізнику Момент передачі товару на зберігання перевізнику
CIP Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (... місце призначення зазначено) Місце передачі товару на зберігання перевізнику Момент передачі товару на зберігання перевізнику
Група D - клазули прибуття товарів
DAF Поставка до кордону (... місце зазначено) Узгоджений пункт і місце на кордоні Узгоджений пункт і місце на кордоні
DES Поставка з судна (... порт призначення зазначено) Судно в порту призначення Судно в порту призначення
DEQ Поставка з причалу (мито сплачене, порт призначення зазначено) Набережна (товарна пристань) в узгодженому порту призначення Набережна (товарна пристань) в узгодженому порту призначення
DDU Поставка без сплати мита Погоджене місце призначення Погоджене місце призначення
DDP Поставка зі сплатою мита Погоджене місце призначення Погоджене місце призначення

Перехід витрат Договір перевезення Митна очистка (експорт) Митна очистка (імпорт)
Група E — клазула прийняття у відправника
Підприємство продавця Покупець Покупець Покупець
Група F — основне перевезення не оплачено продавцем
Місце передачі перевізнику Покупець Продавець Покупець
Вздовж борту судна (у зазначеному порту) Покупець Продавець Покупець
Поручні судна в узгодженому порту Покупець Продавець Покупець
Група C — основне перевезення оплачено продавцем (клазули відвантажен- ня/відправлення)
Порт призначення Продавець Продавець Покупець
Порт призначення, морське страхування за рахунок продавця Продавець Продавець Покупець
Місце призначення Продавець Продавець Покупець
Місце призначення, страхування перевезення за рахунок продавця Продавець Продавець Покупець
Група D - клазули прибуття товарів
Узгоджений пункт і місце на кордоні Продавець Продавець Покупець
Судно в порту призначення Продавець Продавець Покупець
Набережна (товарна пристань) в узгодженому порту призначення Продавець Продавець Продавець
Погоджене місце призначення Продавець Продавець Покупець
Погоджене місце призначення Продавець Продавець Продавець

<< | >>
Источник: Ситник Л.С.. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник. - Донецьк: ДонНУ,2005. - 368 с.. 2005

Еще по теме ТЕМА 18. Особливості управління фінансами компанії у випадку зміни її організаційно-правової форми:

  1. Глава 6. Фінанси підприємницьких структур У чому полягає зміст фінансової категорії «фінанси підприємств» ?
  2. Глава 14. Фінансовий ринок та фінансові інститути
  3. 1.2. організація акціонерних товариств
  4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
  5. Тема 18. Особливості управління фінансами компанії у випадку зміни її організаційно-правової форми
  6. ТЕМА 18. Особливості управління фінансами компанії у випадку зміни її організаційно-правової форми
  7. Лекція 4. ФІНАНСИ ГОСПОДАРСЬКИХ СУБ\'ЄКТІВ
  8. 3. методичні рекомендації ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
  9. Тема 1. ПОНЯТТЯ І ПРЕДМЕТ АКЦІОНЕРНОГО ПРАВА
  10. 4.2 Особливості правового статусу наукових парків як корпоративних об’єднань академічної і вузівської науки
  11. 5.1 Установи як непідприємницькі юридичні особи унітарного типу
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -