<<
>>

Глава 4. Управління фінансами

Що слід розуміти під управлінням фінансами?

Під терміном «управління» розуміють свідомий вплив суб’єкта на об’єкт з метою його розвитку та удосконалення. Під управлінням фінансами (англ.

financial management) слід розуміти свідомий вплив органів управління (фінансового апарату) на: фінанси держави, регіонів, суб’єктів господарювання, населення; фінансові процеси; фінансову діяльність з метою досягнення та підтримання збалансованості, фінансової стабільності економіки, отримання доходів, прибутку, фінансового забезпечення економічних та соціальних завдань для суспільного блага нації.

Що виступає процесом управління фінансами?

Процес перерозподілу фінансових ресурсів у межах фінансової системи завжди направлений на досягнення певної мети. Перерозподільний процес передбачає організацію певної схеми управління. У загальному вигляді управління є цілеспрямованим впливом суб’єкта управління на об’єкт управління.

Управління фінансами ґрунтується на знаннях економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу ВВП між державою та суб’єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Управління фінансами включає об’єкт і суб’єкт. Об’єктом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів. Суб’єктом - фінансовий апарат.

Процес управління фінансами включає наступні методи:

фінансове прогнозування та планування - це сукупність показників та методів оцінки стану фінансів держави з метою виявлення можливостей збільшення фінансових ресурсів та їхнього ефективного використання;

фінансове регулювання - це законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві;

стимулювання - здійснюється з метою забезпечення розвитку тих процесів і явищ, які мають пріоритетні значення;

фінансовий облік - це науково обґрунтована система нагляду, відображення, групування, узагальнення та контролю за кількісними та якісними показниками виконання фінансових планів економічних суб’єктів;

фінансовий контроль - це специфічна діяльність, що реалізується через систему спостережень і перевірки законності процесів створення і ефективності використання грошових фондів економічних суб’єктів.

Які державні органи представляють              систему управління

фінансами в Україні?

На загальнодержавному рівні апарат управління фінансовою системою включає наступні органи:

фінансовий апарат, який зосереджений у фінансових службах міністерств, відомств, підприємств і організацій;

профільні Комітети Верховної Ради України з бюджету, податків, банків та фінансів;

Міністерство фінансів України та його органи на місцях;

Державна податкова адміністрація України;

Митна служба України;

Національний банк України та його регіональні відділення;

Державна контрольно-ревізійна служба;

Державне казначейство України;

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг;

інші фінансові інститути.

Детальніше інфраструктура фінансової системи України зображена на рис. 4.1.

Які органи здійснюють загальне та безпосереднє управління фінансами?

Загальне управління фінансами здійснюють вищі органи законодавчої влади. Залежно від державного устрою вищими законодавчими органами виступають різні інституції: у США - Конгрес; Великобританії - Парламент; Німеччині - Бундестаг; Франції - Національне Зібрання; Росії - Федеральне Зібрання; Україні - Верховна Рада.

Безпосереднє управління фінансами здійснюють різні органи виконавчої влади. В США - Міністерство фінансів, адміністративно-бюджетне управління при Президентові, Митна служба. У Великобританії головним виконавчим органом виступає казначейство. Воно керує розробкою, виконанням державного бюджету, контролем за використанням коштів державними підприємствами. В Німеччині головним органом управління фінансами виступає Міністерство фінансів - складає проект бюджету, виконує касове його обслуговування, контроль за виконанням, регулює міжбюджетні відносини. У Франції управління фінансами здійснює Міністерство економіки, фінансів і бюджету. В Росії - Федеральне Зібрання, Президент, Уряд.

В Україні - Президент, КМУ, МФУ (див. рис. 4.2).

Які цілі управління державними фінансами?

Основними цілями управління державними фінансами є забезпечення:

відносного балансу влади економічних інститутів держави, юридичних і фізичних осіб;

бездефіцитного державного бюджету;

стійкості національної валюти як основоположного елементу у фінансових відносинах;

суспільного добробуту населення.

Які завдання покладені на Міністерство фінансів України в сфері управління фінансами?

Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.

МФУ забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

На Міністерство фінансів України покладені наступні завдання:

розроблення та проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики;

здійснення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу сучасної економічної та фінансової ситуації в Україні, а також перспектив її розвитку;

розроблення стратегії щодо внутрішніх та зовнішніх запозичань держави і погашення та обслуговування державного боргу;

розроблення проекту ДБУ та прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення в установленому порядку виконання ДБУ, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання ДБУ та зведеного бюджету України;

забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

забезпечення ефективного використання бюджетних коштів та здійснення в межах своєї компетенції державного фінансового контролю;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;

інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави.

Які завдання покладені на органи державного казначейства?

Систему Державного казначейства України становлять:              Головне

управління Державного казначейства України та його територіальні органи -

Управління Державного казначейства України в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.

Державне казначейство України фінансується за рахунок ДБУ. Основними завданнями казначейства України є:

Організація виконання ДБУ і здійснення контролю за цим.

Управління наявними коштами ДБУ, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організаціями, що утримуються за рахунок коштів ДБУ.

Фінансування видатків ДБУ.

Введення обліку касового виконання ДБУ, складання звітності про стан виконання ДБУ.

Здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства.

Розподіл між ДБУ та бюджетом АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України.

Здійснення контролю за надходженням, використанням коштів Державних позабюджетних фондів, установ, організацій, що утримуються за рахунок коштів ДБУ.

Розробка              нормативно-методичних              документів з питань

бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими              для всіх підприємств,              установ, організацій, що

використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

Які завдання у сфері управління централізованими фінансами покладені на Рахункову палату?

Рахункова палата є постійно діючим              органом контролю, який

утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь- яких інших органів держави.

Завданнями Рахункової палати є[11]:

X організація              і здійснення контролю              за своєчасним виконанням

видаткової частини ДБУ, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

X здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно- фінансових ресурсів;

контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно- культурного розвитку, охорони довкілля;

контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у ДБУ;

контроль за законністю та своєчасністю руху коштів ДБУ та коштів позабюджетних фондів в установах НБУ та уповноважених банках;

аналіз встановлених відхилень від показників ДБУ та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання ДБУ та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України.

Які функції в системі управління фінансами покладені на Державну податкову службу України?

ДПА України та її органи на місцях здійснюють контроль за правильним нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету всіх обов’язкових платежів. Державні податкові інспекції зобов’язані:

здійснювати контроль за дотриманням податкового законодавства з питань правильного нарахування, повноти і своєчасності внесення податків до бюджету і до позабюджетних фондів;

вести облік та проводити перевірки платників податків;

щомісячно представляти фінансовим органам і органам державного казначейства зведення про суми податків та інших платежів, що фактично надійшли до бюджету;

здійснювати повернення надмірно сплачених податкових сум і неправильно вилучених з платників податків штрафів і пені.

Які завдання вирішує Державна митна служба України в системі управління фінансами?

Державна митна служба несе відповідальність за надходження мита, митного збору та інших податків і платежів, які справляються при перетині митного кордону України. До основних завдань Митної служби відносяться:

захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв’язків;

контроль за додержанням вимог митного законодавства України;

X використання засобів митного регулювання торговельно- економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;

X удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;

X здійснення за участю Міністерства зовнішніх справ України заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

X боротьба з контрабандою, здійснення заходів щодо запобігання порушенню митних правил.

Які завдання фінансового контролю покладені на Антимонопольний комітет України?

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України. Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26              листопада 1993 року № 3659-XII              основним завданням

Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

X здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

X контролю за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

X сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

X методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

У чому сутність фінансового менеджменту?

Фінансовий менеджмент, або управління фінансами - це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу суб’єкта фінансових відносин на формування і використання централізованих та децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться у їх розпорядженні з метою оптимального формування та раціонального використання. Фінансовий менеджмент реалізується через фінансовий механізм, за допомогою якого здійснюється цілеспрямований вплив на фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи.

Фінансовий менеджмент включає об’єкт та суб’єкт. Об’єктом управління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних органів. Суб’єкт управління - це фінансовий апарат, що зосереджуються у фінансових службах міністерств, відомств, об’єднань, підприємств, апараті Міністерства фінансів України та багатьох інших фінансових інститутах. Усі ці підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сфери впливу на фінансові відносини в державі.

Основні форми впливу суб’єкта на об’єкт - це:

фінансове планування;

фінансове прогнозування;

фінансове регулювання;

стимулювання;

фінансовий облік;

контроль.

Вплив також здійснюється при використанні певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові ліміти, стимули, санкції тощо.

Фінансовий менеджмент базується на принципах:

планомірності (реалізація через систему фінансових планів і прогнозів);

системності (відображається в стратегії та тактиці управління фінансами);

цілеспрямованості (орієнтація на конкретні цілі);

врахування досвіду минулого;

врахування тенденції розвитку системи і можливих змін внутрішніх і зовнішніх факторів;

врахування стратегічних цілей і перспектив;

чіткої постановки поточних завдань;

контролю за виконанням прийнятих рішень.

У чому сутність процесу фінансового планування?

Фінансове планування - це науково обґрунтований процес визначення джерел і напрямків використання фінансових ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

Фінансове планування представляє собою складову частину економічного планування. Воно базується на системі макроекономічних показників, які дозволяють прогнозувати соціально-економічний розвиток, та спрямоване на досягнення збалансованого руху фінансових ресурсів, грошових і матеріальних потоків. Відносна індивідуальність окремих складових потребує розробки системи фінансових планів, які відображають особливості форм і методів утворення і використання грошових фондів, галузевого і територіального перерозподілу фінансових ресурсів.

Рух коштів конкретного грошового фонду виражається і закріплюється у відповідних фінансових планах, які об’єднані в єдину систему. Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетному плану, в якому відображається рух бюджетного фонду, а також структура доходів і видатків.

Показники фінансових планів є вихідною інформацією для аналізу й оцінки фінансового стану держави, основою для перспективного планування. Система фінансових планів дозволяє виявити об’єктивні взаємозв’язки і довготермінові тенденції зміни структури джерел фінансових ресурсів (доходів фізичних і юридичних осіб), а також фактори, які визначають розвиток цих тенденцій.

Слід враховувати важливість фінансового планування, адже держава на макрорівні за його допомогою визначає свої фінансові можливості загалом. Для досягнення певної мети повинна бути розроблена загальнодержавна програма економічного і соціального розвитку.

Головним призначенням фінансового планування на рівні певних господарських суб’єктів є розрахунки потреб у фінансових ресурсах, обсягу й напрямків їх використання, визначення ефективності кожної фінансової операції й результатів діяльності такого суб’єкта.

Які виділяють етапи процесу фінансового планування?

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Основними етапами фінансового планування є:

X аналіз надходження і витрат фінансових ресурсів за їх видами і в цілому за попередній звітний період;

X складання проекту фінансового плану на запланований рік;

X розгляд і затвердження фінансових планів;

X виконання фінансових планів.

У процесі фінансового планування складаються різноманітні фінансові розрахунки, таблиці, у яких визначаються результати від продажу продукції, робіт і послуг, відображається розподіл оборотних активів та джерел їх покриття з капітальних вкладень тощо.

Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці - фінансовий план (баланс доходів і витрат) підприємства.

Які фінансові плани розробляються на загальнодержавному рівні?

Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетам (державному, органів місцевого самоврядування), в яких кількісно відображається створення та витрачання фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань, функцій держави і органів місцевого самоврядування.

Разом з бюджетами на державному та місцевому рівні можуть формуватися позабюджетні фонди. Рух грошових коштів в цих фондах відображається відповідно в кошторисах доходів і витрат. Ці кошториси є не що інше, як фінансові плани позабюджетних фондів.

На загальнодержавному і територіальному рівнях в систему фінансового планування включається розробка і реалізація перспективних фінансових планів, фінансових балансів, а також балансів руху доходів і витрат населення.

Які цілі переслідує розробка перспективних фінансових планів?

Перспективне фінансове планування проводиться з метою забезпечення координації економічного та соціального розвитку, а також комплексного прогнозування фінансових наслідків реформ, програм, законів, моніторингу довгострокових негативних тенденцій і своєчасного вживання відповідних заходів.

Перспективні фінансові плани розробляються на три роки, з яких перший рік - це рік, на який складається бюджет; наступні два роки - плановий період, на протязі якого простежуються реальні результати запланованої економічної політики.

Перспективний фінансовий план щорічно корегується з урахуванням показників уточненого середньострокового прогнозу соціально-економічного розвитку держави та її суб’єктів, при цьому плановий період переноситься на один рік вперед.

Що таке баланс фінансових ресурсів?

Баланс фінансових ресурсів - це сукупність всіх доходів і витрат держави, місцевих органів самоврядування і господарюючих суб’єктів на певній території. Баланс фінансових ресурсів складається на основі звітного балансу фінансових ресурсів за попередній рік відповідно до прогнозу соціально- економічного розвитку певної території і є основою для складання проектів бюджету.

Що являє собою баланс грошових доходів і витрат населення та для яких цілей він розробляється?

Баланс грошових доходів і витрат населення відображає рух грошових ресурсів населення в готівковій та безготівковій формах. Грошові доходи населення поділяються на:

заробітну плату і надбавки до неї, премії, виплати соціального

характеру, здійснювані роботодавцем найманим робітникам;

доходи від підприємницької діяльності, участі в прибутках підприємств,

операцій з особистим майном і доходи від фінансово-кредитних операцій;

соціальні трансферти (державні пенсії, допомоги, стипендії і т. п.).

Витрати поділяються на:

споживчі витрати;

податки, інші обов’язкові платежі та добровільні внески;

грошові накопичення та заощадження.

Баланс грошових доходів і витрат населення використовується для планування наявного грошового обігу, роздрібного товарообороту, податкових надходжень, кредитних ресурсів. Він складається як на державному, так і на місцевому рівні. На державному рівні він розробляється Міністерством економіки з участю Міністерства фінансів, НБУ та інших фінансових органів.

У чому полягає сутність фінансового прогнозування?

Фінансове прогнозування - це перш за все передбачення фінансового стану на той чи інший період часу. У теорії та практиці виділяють середньострокове (5-10 років) і довгострокове (більше 10 років) фінансове прогнозування.

Г оловна мета фінансового прогнозування - визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів і потреби в них у прогнозованому періоді. Фінансові прогнози є необхідним елементом і водночас етапом у створенні фінансової політики. Вони дозволяють розробляти різні сценарії вирішення соціально-економічних завдань, що стоять перед всіма суб’єктами фінансової системи.

У чому полягає головна відмінність довгострокових і короткострокових фінансових планів?

Довгострокові і короткострокові плани відрізняються не тільки терміном, але й цілями планування. Якщо головною метою довгострокового планування є визначення допустимих з позиції фінансової стабільності темпів розширення

фірми, то метою другого - забезпечення постійної платоспроможності підприємства.

У чому полягає особливість планово-аналітичної функції управління в умовах ринку?

У 90-і роки ХХ ст. практика розроблення планів економічного та соціального розвитку дедалі більше трансформувалася в бік пристосування до нових умов. Орієнтація на ринкові умови господарювання зумовлює необхідність перебудови системи планування.

Особливістю планово-аналітичної функції в умовах ринку є те, що план повинен бути індикативним. В умовах ринку планові завдання мають орієнтований, рекомендаційний характер і є обов’язковим лише для державних підприємств.

Планово-аналітична функція спрямована на з’ясування сфер найефективнішого вкладення капіталу, а також на прогнозування розвитку ринкової кон’юнктури.

Рекомендована література

Основна

навчальна:

6, 12, 13, 38, 84, 85, 108, 119, 153, 234, 238, 252
Основна наукова *: 171, 193-195, 200, 207, 247
Додаткова: Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

* для написання наукових, курсових, дипломних, магістерських робіт.

Державне

казначейство

України

Державна митна служба України

Державна податкова служба України

ДЕРЖАВНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

Верховна Рада України Президент України Уряд України
Комітет з питань бюджету, та з питань фінансів і банків Адміністрація Президента України Міністерство

фінансів

України

Контрольно- ревізійне управління

Комерційні банки, інвестиційні компанії і фонди, інші кредитні інститути та фонди

Бюджетна система

Фінансові інститути

Національний банк України

Рахункова палата України

Пенсійний фонд

Фінансова система

Фінансова політика

Президент України Принципи управління
Верховна Рада Фінансове прогнозування
Уряд України Фінансове планування
Міністерство фінансів Фінансове програмування

Державна податкова адміністрація

Фінансове регулювання

Фінансовий контроль

Національний банк

Фінансове законодавство

Рахункова палата

Фінансовий аналіз

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Фінансові інструменти

Система фінансів Фінансова стабільність
Створення та використання бюджетного фонду Макроекономічна

збалансованість

Створення та використання позабюджетного фонду

Профіцит бюджету, позитивне сальдо платіжного балансу

Створення та використання
резервних та страхових фондів Суспільний добробут населення

Створення та використання фондів (доходів) підприємств, установ, організацій, населення

Підвищення фінансового впливу в міжнародній спільноті

Суб’єкт управління

Система управління фінансами

- 94 -

Рис. 4.2. Система управління фінансами

<< | >>
Источник: Данілов Олександр Дмитрович, Серебрянський Дмитро Миколайович. Фінанси у запитаннях і відповідях: навчальний посібник / Національний університет державної податкової служби України. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.:              2008.              -              535              с.. 2008

Еще по теме Глава 4. Управління фінансами:

  1. 2.2. УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
  2. Глава 1. Сутність та функції фінансів
  3. Глава 2. Фінансова система
  4. Глава 3. Фінансова політика і фінансовий механізм
  5. Глава 4. Управління фінансами
  6. Глава 6. Фінанси підприємницьких структур У чому полягає зміст фінансової категорії «фінанси підприємств» ?
  7. Глава 11. Державний кредит і державний борг
  8. Глава 12. Державні цільові фонди
  9. Глава 13. Місцеві фінанси
  10. Лекція 1. СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ, ЇХ ФУНКЦІЇ І РОЛЬ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -