12. Загальні положення управління фінансами.

Практично, управління фінансами – це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Управління фінансами ґрунтується на знанні економічних законів розвитку суспільства, закономірностей розподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу між державою і суб\'єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Управління фінансами включає об\'єкт і суб\'єкт управління.

Об\'єктом управління є централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках фінансів.

Управління фінансами здійснюється спеціальним апаратом із застосуванням особливих прийомів і методів.

До нього відносять:

Центральний апарат Міністерства Фінансів України;

місцеві фінансові органи;

податкову службу;

Державне казначейство;

контрольно-ревізійний апарат.

Усі зазначені підрозділи фінансового апарату держави мають свої функції, сферу впливу на фінансові відносини в державі.

Водночас слід виділити загальні методи управління фінансами. До них належать фінансове прогнозування, регулювання, стимулювання, контроль.

Центральне місце в управлінні фінансами займає прогнозування. В процесі прогнозування здійснюється оцінка стану фінансів у державі, виявляються можливості збільшення фінансових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змогу більш глибоко оцінити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обґрунтовані рішення. В умовах становлення ринкової економіки фінансове прогнозування передбачає застосування більш широкого арсеналу прийомів і методів.

Фінансове регулювання як елемент управління застосовується для підтримання оптимальної структури виробництва і розподілу. Воно засновується на різноманітних інструментах впливу. Це податки, дотації, різноманітні виплати, за допомогою яких держава досягає поставлених цілей і згладжує ті явища в функціонуванні фінансів, які не можуть бути вирішені лише ринковим механізмом. Стимулювання в системі управління повинне забезпечити розвиток тих процесів, що мають на цьому етапі пріоритетне значення, або які мають недостатньо сприятливі умови для саморозвитку. Використовуючи фінансові методи, держава, передусім через пільги за податками, пільгове кредитування, створює сприятливі умови для їхнього розвитку. Контроль, як елемент управління, здійснюється в процесах прогнозування, регулювання, стимулювання. Він дає змогу виявити відхилення фактичного використання фінансових ресурсів від передбачуваного темами, програмами, бюджетом, а також резерви зростання фінансових ресурсів, спрямувати їх використання найбільш раціонально.

13. Центральний апарат Міністерства фінансів України в управлінні фінансами.

Організаційну і методичну роботу з управління фінансами здійснює Міністерство Фінансів України, його повноваження і основні функції визначаються положенням "Про Міністерство Фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розроблюючи конкретні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, визначаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Це досягається розробкою разом з Міністерством економіки України зведеного фінансового балансу держави і використанням його показників для складення бюджетів.

Успішне функціонування державних фінансів можливе за наявності правової основи. Для її формування Міністерство Фінансів розробляє проекти законів України з питань фінансів, бюджету, податків, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів. На їх основі розробляються інструкції про порядок їхнього застосування у відповідних економічних умовах.

Найважливішими функціями центрального апарату Міністерства – є організація роботи створення і виконання загальнодержавного бюджету, методичне керівництво роботою в галузі бюджетного, фінансового планування і фінансування народного господарства, введення обліку і складання звіту про виконання загальнодержавного бюджету, підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів.

У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фінансів організовує роботу ДПІ з контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію податкової політики, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків і платежів до бюджету і цільових фондів, вирішує питання про відстрочення платежів, надання пільг по податках та інших платежах.

У міністерствах і відомствах, підприємницьких структурах всіх форм власності Міністерство Фінансів здійснює перевірки бухгалтерських звітів, грошових документів, кошторисів, декларацій та інших документів, пов\'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших обов\'язкових платежів. Воно також аналізує економічне і фінансове становище галузей народного господарства, тенденції та динаміку розвитку форм власності, витрат на виробництво, рівень рентабельності та ефективності виробництва.

Разом з іншими економічними відомствами Міністерство Фінансів бере участь у проведенні роздержавлення власності, демонополізації народного господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансового становища держави. Воно також створює ринок цінних паперів, веде реєстрацію і облік випуску цінних паперів акціонерними товариствами, комерційними банками, підприємствами тощо.

Важливими напрямками роботи Міністерства Фінансів є надання методичної та практичної допомоги галузевим міністерствам, відомствам, виробничим об\'єднанням, державним корпораціям, асоціаціям, консорціумам, підприємствам і організаціям з фінансових питань, впровадження ринкових відносин, а також місцевим фінансових органам в організації їхньої роботи. Апарат міністерства здійснює методичне керівництво бухгалтерським обліком, встановлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, визначення результатів господарської діяльності.