10. Система фінансових планів, їх характеристика.

В процесі фінансового планування в державі складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на всіх рівнях. Фінансові плани сприяють виявленню і раціональному використанню фінансових ресурсів, встановленню відповідності між рухом матеріальних і грошових ресурсів, пропорцій між фондами накопичення і споживання, позиковими і бюджетними ресурсами тощо.

До системи фінансових планів належать:

зведений фінансовий план держави;

фінансові плани бюджетів всіх рівнів;

фінансові плани підприємств всіх форм власності і господарювання;

фінансові плани страховиків.

Фінансові плани складаються в галузевому і територіальному розрізі. Суб\'єктами галузевого фінансового планування є міністерства і відомства, а в територіальному – фінансові відділи відповідних рівнів.

За чинною практикою всі фінансові плани прийнято поділяти на дві великі групи – зведені та індивідуальні. В свою чергу зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, плани окремих господарських об\'єднань і територіальні.

Центральне місце посідають зведені загальнодержавні фінансові плани. Вони відображають рух фінансових ресурсів на макрорівні, тобто масштаби перерозподілу фінансових ресурсів, що здійснюються за допомогою фінансової системи держави. До їх числа належать баланс фінансових ресурсів і витрат держави, зведений бюджет держави, державний бюджет, бюджет пенсійного фонду тощо.

Зведені фінансові плани загальнодержавного характеру відрізняються передусім своєю структурою, змістом, об\'єктом та сферою руху ресурсів, методами планування і призначенням. Їхнє основне призначення полягає у тому, щоб:

визначити обсяг фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в усіх секторах економіки, та їхнє використання, ґрунтуючись на наявних можливостях;

відобразити основні напрямки фінансової політики держави упродовж певного періоду, з огляду на фінансові можливості щодо задоволення загальнодержавних потреб.

Індивідуальні фінансові плани, тобто плани окремих підприємницьких структур, різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління. Проте різним є насамперед перелік джерел доходу й напрямків використання фінансових ресурсів. За своєю економічною суттю вони відображають передбачувані результати фінансової й фінансове забезпечення господарської діяльностей конкретного суб\'єкта господарювання.

Усю сукупність фінансових планів, залежно від періоду їхньої дії, можна поділити на оперативні, поточні й перспективні фінансові плани. Оперативні складаються терміном до одного року, тобто на місяць, квартал. Поточні діють протягом одного року. Перспективні складаються більш як на один рік.

Фінансовий план складається у формі балансу доходів і видатків.

11. Фінансове прогнозування: сутність, методи, завдання.

Слід враховувати, що в ринковій економіці, де вартісні й натуральні пропорції визначає ринок, не завжди враховуються економічні інтереси держави, виробничих структур і населення. З огляду на це держава здійснює пошук форм і метолів впливу на економічні процеси й локалізацію соціально-економічних наслідків стихійних сил ринку шляхом їх регулювання, в тому числі й використовуючи фінансове прогнозування.

Центральне місце в управлінні фінансами займає прогнозування.

В процесі прогнозування здійснюється оцінка стану фінансів у державі, виявляються можливості збільшення фінансових ресурсів, їхнього найефективнішого використання, скорочення непродуктивних витрат. При прогнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змогу більш глибоко оцінити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обґрунтовані рішення. В умовах становлення ринкової економіки фінансове прогнозування передбачає застосування більш широкого арсеналу прийомів і методів. Це насамперед – вільні ціни, попит і пропозиція, ринок капіталів, конкуренція тощо. В цих умовах слід враховувати вимоги ринку – швидку зміну кон\'юнктури, можливості додаткового перерозподілу ресурсів через комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства і компанії.

Важливість загальнодержавного фінансового планування й прогнозування полягає в тому, що держава на макрорівні за його допомогою визначає свої фінансові можливості загалом і можливості використання фінансів для прийняття рішень у сфері розвитку економіки й соціальної структури всій держави, певних регіонів і видів виробництва. Для досягнення поставленої мети повинна бути розроблена загальнодержавна програма економічного і соціального розвитку, а також певні програми інвестування, прискореного розвитку деяких виробництв, охорони довкілля та інші загальнодержавні програми.