8. Фінансові показники.
Фінансові показники – це абсолютні величини, які характеризують створення й використання фінансових ресурсів в економіці держави, її фінансове становище, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення, розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за допомогою фінансів.
Вони визначають кількісну й якісну характеристику господарських явищ і процесів при функціонуванні фінансів як складової частини економічної системи.Сукупність фінансових показників створює систему, що розподіляється на зведені й індивідуальні показники. Зведені показники характеризують явища й процеси на макрорівні. Індивідуальні – деталізують зведені та доповнюють їх. Зведені фінансові показники можна умовно розподілити на загальнодержавні, галузеві й територіальні. До числа зведених фінансових показників належать: загальний обсяг фінансових ресурсів, обсяги доходів і видатків бюджету, обсяг грошових нагромаджень в економіці держави, розміри фонду споживання та фонду нагромадження тощо.
Заслуговує на увагу показник фінансової віддачі матеріального виробництва, який доцільно вираховувати як відношення затрат на розширення виробництва до суми приросту фінансових ресурсів. Важливим також є й показник фінансової місткості ВВП. Він вираховується як відношення загальної величини фінансових ресурсів до величини створеного валового внутрішнього продукту. Аналогічно може вираховуватися фінансова місткість валового внутрішнього продукту. Кожний із наведених вище зведених показників деталізується за індивідуальними. Так, зведений фінансовий показник – загальний обсяг фінансових ресурсів може деталізуватися за показниками прибутку, різними видами податків та відрахувань, які щодо відповідної бази вирахування характеризують окремий бік фінансової діяльності держави, регіону, підприємства. Аналогічно зведений показник доходів або витрат бюджету можна деталізувати за індивідуальними показниками, такими, як платежі населення, підприємницьких структур тощо.
Витрати бюджету також можна деталізувати в розрізі певних напрямків витрат – на соціальні гарантії, соціально-культурні потреби, народне господарство, управління, оборону тощо. Показники, які характеризують фінансове забезпечення соціального розвитку, заслуговують на те, аби їх виділити в окрему групу. Зведений фінансовий показник видатків на соціальний розвиток має бути деталізований у показниках за джерелами фінансування, тобто за рахунок бюджету, коштів підприємницьких структур та інших джерел. Крім того, доцільно розраховувати показники витрат на душу населення в розрізі окремих видів – на освіту, соціальний захист, підготовку кадрів, охорону здоров\'я.9. Фінансове планування: сутність, методи, завдання.
Фінансове планування – безперервний процес формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів суспільного призначення, які спрямовані на розширене відтворення і задоволення суспільних потреб.
Об\'єктом фінансового планування є фінансова діяльність суб\'єктів господарювання і держави, а результатом – складання різних видів фінансових планів і прогнозів, бізнес-планів.
Суб’єктами галузевого фінансового планування є міністерства і відомства, а в територіальному – фінансові відділи відповідних рівнів.
Конкретні завдання фінансового планування визначаються фінансовою політикою, зокрема:
визначення обсягів та джерел фінансових ресурсів по всім фондам грошових коштів, їх розподіл між виробничою та невиробничою сферами;
стимулювання росту виробництва, підвищення його ефективності;
мобілізація фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках економічного та соціального розвитку;
формування раціональної структури матеріального виробництва, встановлення науково обґрунтованих народногосподарських пропорцій;
зв’язок основних параметрів фінансових планів з усіма іншими показниками економічного і соціального розвитку держави;
вдосконалення фінансових відносин підприємств між собою та з фінансово-кредитною системою;
зниження дефіциту бюджету;
здійснення всіх видів фінансового контролю за ефективним використанням державних фінансових ресурсів на всіх рівнях господарювання.
Фінансове планування здійснюється на принципах:
Предметно-цільовий, який передбачає планування напрямків витрат фінансових ресурсів у цільовому розрізі, тобто фінансування конкретних програм.
Наукової обґрунтованості планів – передбачає техніко-економічне обґрунтування фінансових показників; відображення реальних процесів економічного і соціального розвитку держави, збалансування всіх видів ресурсів.
Фінансове планування здійснюється за допомогою трьох методів:
1. Балансовий, який дозволяє збалансувати джерела фінансових ресурсів з матеріальними і трудовими ресурсами, встановити взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, створити фінансові резерви на всіх рівнях планування для усунення можливих диспропорцій в ході їх виконання.
2. Метод коефіцієнтів передбачає виконання фінансових розрахунків на основі визначення відповідних коефіцієнтів (напр., порівняння досягнень минулого періоду з базовим роком). Він має недолік – не стимулює виявлення внутрішніх резервів використання грошових ресурсів.
3. Нормативний метод, за допомогою якого планові фінансові показники розраховуються на основі прогресивних норм і нормативів з урахуванням особливостей окремих галузей виробничої та невиробничої сфер.
В процесі фінансового планування в державі складаються різні фінансові плани, які охоплюють рух фінансових ресурсів на всіх рівнях. Фінансові плани сприяють виявленню і раціональному використанню фінансових ресурсів, встановленню відповідності між рухом матеріальних і грошових ресурсів, пропорцій між фондами накопичення і споживання, позиковими і бюджетними ресурсами тощо.