Валютний «своп»
Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується подальшим розвитком всебічних взаємозв\'язків і взаємозалежностей між національними господарствами, дедалі більш очевидним перетворенням кожного з них на органічну складову світового господарства. Ці процеси передбачають здійснення міжнародних розрахунків за активної участі комерційних банків. Основою для їхнього проведення є зовнішня торгівля, оскільки насамперед у ній виявляється відносно відокремлена форма руху вартостей у міжнародному обороті через розбіжності в часі виробництва, реалізації та оплаті товарів, а також завдяки територіальній розрізненості ринків збуту.
Комерційні банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів - підприємств і організацій-учасників зовнішньоекономічної діяльності у таких основних загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо й акредитив. Форми міжнародних розрахунків, що застосовуються, відрізняються за часткою участі комерційних банків у їхньому проведенні. Мінімальна частка участі банків спостерігається при банківському переказі (виконанні платіжного доручення клієнта), більш значна - при інкасо (контроль за передаванням, пересиланням товаророзпорядчих документів і передачею їх платнику відповідно до отриманих інструкцій) та максимальна частка участі банків - при акредитивній формі розрахунків (надання бенефіціару платіжного зобов\'язання, яке реалізується при виконанні останнім основних умов, зазначених в акредитиві).
Отже, зростає забезпечення платежу для експортера: мінімально при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально - при акредитиві, який фактично є грошовою гарантією сплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив.Специфічним різновидом валютних операцій є операції, пов\'язані із залученням та розміщенням валютних коштів, оскільки в даному разі купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється у залученні банками інвалютних ресурсів та наданні інвалютних позичок на різні строки. До згаданих операцій можна зарахувати надання кредитів, залучення депозитів, лізингові, форфейтингові та факторингові операції, які здійснюються в іноземній валюті.
Щодо світових тенденцій розвитку валютних операцій зауважимо, що в останні десятиліття на валютному ринку відбулась зміна характеру торгівлі з перенесенням акценту на зміну її строковості: намітилось значне зростання операцій, виконання яких відбувається у майбутньому. Це зумовлюється такими чинниками:
прискорення передачі інформації з допомогою сучасних засобів зв\'язку;
глобалізація та взаємопереплетення національних ринків, у результаті чого зміни в одному з центрів світової торгівлі здійснюють вплив на стан світового валютного ринку загалом;
лібералізація правових умов і послаблення державного регулювання в галузі валютної торгівлі.
Все це привело, з одного боку, до підвищення чутливості валютного ринку до кон\'юнктурних змін і значного збільшення курсових коливань, а з іншого - до зростання можливостей для високоефективного інвестування. Водночас ці процеси відбуваються за рахунок активної участі у них комерційних банків. Адже саме вони володіють сучасними телекомунікаційними технологіями та програмними продуктами; з метою отримання конкурентних переваг та максимізації отриманих прибутків такі банки щораз частіше виходять за межі національних ринків. Крім цього, прискорений розвиток валютних ринків спричиняє зворотний вплив на банки, розкриваючи їм додаткові можливості ведення бізнесу і страхування ризиків, надаючи у розпорядження новітні ринкові інструменти.
Провідні світові банки роблять акцент на розвиток електронних технологій, які вже зараз відкрили можливість створення складніших інформаційно-аналітичних продуктів.
Зріс ступінь інтеграції сегментів фінансового ринку - валютного, фондового, кредитного. Високим попитом на ринку користуються програмні продукти, здатні забезпечувати синхронний супровід операцій на валютному ринку і ринку цінних паперів, розрахувати порівняльну дохідність здійснюваних операцій, мінімізувати фактор валютного ризику.Отже, основними суб\'єктами валютного ринку виступають комерційні банки, які відіграють роль інститутів цього ринку. Це передусім пов\'язано з тим, що саме в них відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. Комерційні банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Крім задоволення заявок своїх клієнтів, банки також проводять валютні операції самостійно за рахунок власних коштів, а в деяких банках цей вид діяльності займає першочергове місце. З огляду на сказане вище валютний ринок прийнято розглядати як ринок міжбанківських угод, головне місце на якому відводиться комерційним банкам.
Таким чином, комерційні банки виконують на валютному ринку певні функції як його головний інститут. Виходячи з існуючих різновидів операцій з іноземною валютою та враховуючи особливе місце комерційних банків у системі грошово-кредитних відносин у країні, до ключових функцій слід зарахувати такі:
посередництво у валютних конверсіях;
посередництво у русі валютних капіталів;
посередництво у міжнародних розрахунках.
Функція посередництва у валютних конверсіях пов\'язана із задоволенням потреб клієнтів банків у купівлі чи продажі тієї чи іншої іноземної валюти. Комерційні банки в даному разі виконують роль посередників, з одного боку, між тими суб\'єктами економічних відносин, які мають у своєму розпорядженні певну кількість валютних коштів і бажають їх реалізувати на ринку, а з іншого - економічними суб\'єктами, які потребують цих коштів для здійснення своєї комерційної діяльності та задоволення інших потреб. Позитивним ефектом від реалізації цієї функції є забезпечення стабільної діяльності суб\'єктів зовнішньоекономічних відносин, врівноваження попиту й пропозиції іноземної валюти, формування ринкового механізму курсоутворення, а також сприяння інтеграції у міжнародне фінансове середовище.