Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеці­альні установи» від 24 січня 1995р. № 20

визначає правові основи діяльності органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту і профіла­ктики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

У Законі визначено, що здійснення соціального захисту дітей і про­філактики серед них правопорушень покладається в межах визначе­ної компетенції на:

- центральний орган виконавчої влади, що забезпечує форму­вання державної політики у сфері сім'ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім'ї та ді­тей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім'ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, вико­навчих органів міських і районних у містах рад;

- уповноважені підрозділи органів Національної поліції;

- приймальники-розподільники для дітей органів Національної поліції;

- школи соціальної реабілітації та професійні училища соціаль­ної реабілітації органів освіти;

- центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я;

- спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконав­чої служби України;

- притулки для дітей;

- центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

- соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

Відповідно до даного Закону уповноважені підрозділи органів Наці­ональної поліції зобов’язані:

1) проводити роботу щодо запобігання правопорушенням дітей;

2) виявляти, припиняти та розкривати кримінальні правопору­шення, вчинені дітьми, вживати з цією метою оперативно-розшу- кових і профілактичних заходів, передбачених чинним законодав­ством;

3) розглядати у межах своєї компетенції заяви і повідомлення про правопорушення, вчинені дітьми;

4) виявляти причини та умови, що сприяють вчиненню правопо­рушень дітьми, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усу­нення; брати участь у правовому вихованні дітей;

5) розшукувати дітей, що зникли, дітей, які залишили сім'ї, на­вчально-виховні заклади (бродяжать) та спеціальні установи для дітей;

6) виявляти дорослих осіб, які втягують дітей у злочинну діяль­ність, проституцію, пияцтво, наркоманію та жебрацтво;

7) виявляти осіб, які займаються виготовленням та розповсю­дженням порнографічної продукції, видань, що пропагують насиль­ство, жорстокість, сексуальну розпусту;

8) виявляти батьків або осіб, що їх замінюють, які ухиляються від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо ство­рення належних умов для життя, навчання та виховання дітей;

9) вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, у тому числі звільнених зі спеціальних виховних установ, з метою прове­дення профілактичної роботи, інформувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей;

10) повертати до місця постійного проживання, навчання або направляти до спеціальних установ для дітей у термін не більше во­сьми годин з моменту виявлення дітей, яких було підкинуто, або які заблукали, або залишили сім'ю чи навчально-виховні заклади;

11) викликати дітей, їх батьків (усиновителів) або опікунів (пік­лувальників), а також інших осіб у справах та інших матеріалах про правопорушення і у разі ухилення без поважних причин від явки за викликом - піддавати їх приводу;

12) відвідувати правопорушників, що не досягли 18 років, за мі­сцем їх проживання, навчання, роботи, проводити бесіди з ними, їх батьками (усиновителями) або опікунами (піклувальниками);

13) отримувати від підприємств, установ та організацій незале­жно від форм власності відомості, необхідні у зв'язку з матеріалами про правопорушення, що перебувають у її провадженні;

14) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей, які залишилися без опіки та піклування, - на пе­ріод до передачі їх законним представникам або до влаштування в установленому порядку, але не більше восьми годин;

15) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі до п'яти років або більш м'яке покарання, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до передачі їх під нагляд батьків, осіб, які їх замінюють, або адміністрації навчального чи іншого дитячого закладу, в якому постійно проживає ця дитина, але не більше восьми годин;

16) затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях дітей віком від 11 років, які підозрюються у вчиненні суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, за які Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді поз­бавлення волі понад п'ять років, і які не досягли віку, з якого за такі діяння особи підлягають кримінальній відповідальності, - до доста- влення їх до суду для вирішення питання про поміщення їх у прий- мальники-розподільники для дітей, але не більше дванадцяти годин з моменту їх затримання;

17) здійснювати згідно з чинним законодавством гласні та не­гласні оперативно-розшукові заходи з метою розкриття криміналь­них правопорушень, вчинених дітьми або за їх участю;

18) виявляти, вести облік осіб, які втягують дітей в антигромад­ську діяльність;

19) проводити обшуки, вилучення та інші слідчі дії відповідно до кримінального процесуального законодавства;

20) проводити за наявності законних підстав огляд дітей, речей, які є при них, транспортних засобів;

21) вилучати документи і предмети, що можуть бути речовими доказами правопорушення або використані на шкоду здоров'ю дітей;

22) складати протоколи про адміністративні правопорушення дітей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальни­ків), які не виконують обов'язків щодо виховання і навчання дітей, інформувати відповідні служби у справах дітей;

23) вносити підприємствам, установам та організаціям незале­жно від форм власності обов'язкові для розгляду подання про необ­хідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню правопо­рушень дітьми;

24) доставляти в органи Національної поліції на строк до восьми годин дітей, які вчинили адміністративне правопорушення, але не досягли віку, з якого настає адміністративна відповідальність, для встановлення особи, обставин вчинення правопорушення та пере­дачі їх батькам чи особам, які їх замінюють, або у притулки для дітей служб у справах дітей;

25) після встановлення особи дитини невідкладно сповіщати батьків або осіб, які їх замінюють, про адміністративне затримання дитини, а в разі вчинення кримінального правопорушення також ін­формувати органи прокуратури;

26) повідомляти органи опіки та піклування за місцем перебу­вання дитини про відомий факт залишення його без опіки (піклу­вання) батьків;

27) інформувати відповідні служби у справах дітей про дітей, які затримані чи яким повідомлено про підозру у вчиненні криміналь­них правопорушень;

28) здійснювати відповідно до законодавства заходи соціаль­ного патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбав­лення волі на певний строк;

29) вести облік правопорушників, що не досягли 18 років, які по­требують медичної допомоги, у тому числі звільнених із спеціальних виховних установ, з метою проведення профілактичної роботи, інфо­рмувати відповідні служби у справах дітей стосовно цих дітей.

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції викону­ють також інші обов'язки та мають інші права, передбачені законо­давством.