Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. № 2229

визначає організаційно- правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, ос­новні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інте­ресів осіб, які постраждали від такого насильства, а саме:

1) сфера дії законодавства про запобігання та протидію домаш­ньому насильству;

2) основні засади запобігання та протидії домашньому насильству;

3) коло суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, їх повноваження та порядок взає­модії:

а) суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

б) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та проти­дії домашньому насильству;

в) інші органи та установи, на які покладаються функції із здій­снення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому наси­льству;

г) до загальних служб підтримки постраждалих осіб належать за­клади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам;

4) процедурні питання запобігання домашньому насильству;

5) особливості надання допомоги та захисту постраждалим особам;

6) порядок застосування спеціальних заходів щодо протидії до­машньому насильству;

7) відповідальність у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

У даному нормативно-правовому акті безпосередньо про підроз­діли ювенальної превенції мова не йде, проте згадується про уповно­важені підрозділи органів Національної поліції, зокрема і про підроз­діли ювенальної превенції, виходячи з їх призначення.

Так, до органів та установ, на які покладаються функції із здійс­нення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильс­тву, належать:

1) служби у справах дітей;

2) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

3) органи управління освітою, навчальні заклади, установи та ор­ганізації системи освіти;

4) органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здо­ров'я;

5) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

6) суди;

7) прокуратура;

8) уповноважені органи з питань пробації.

До повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильс­тву належать:

1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагу­вання на них;

2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домаш­нього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильс­тву, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраж- далим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпе­чує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;

3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціа­льні послуги, якими вони можуть скористатися;

4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривд­ників;

5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;

6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціаль­них заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;

7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, ви­значеному законодавством;

8) взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;

9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалі­зує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у по­рядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що за­безпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії домаш­ньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагу­вання правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків.

Поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивова­ного рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припинен­ням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосеред­ньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

У вказаному Законі визначено особливості формування та напов­нення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі (далі - Реєстр). Це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зби­рання, реєстрації, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, по­новлення, використання, поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Реєстр ведеться з метою:

1) захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, зок­рема постраждалих дітей;

2) попередження повторних випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

3) забезпечення здійснення заходів у сфері запобігання та проти­дії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії наси­льству за ознакою статі;

4) надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та про­тидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії на­сильству за ознакою статі;

5) обліку випадків домашнього насильства та насильства за озна­кою статі;

6) координації діяльності суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобі­гання та протидії насильству за ознакою статі.

Органи Національної поліції є одним із суб’єктів, уповноважених вносити відомості про кривдника до Реєстру та мати доступ до Ре­єстру. В цілому до числа таких суб’єктів належать:

1) відповідальні структурні підрозділи місцевих державних адмі­ністрацій, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству або у сфері запобі­гання та протидії насильству за ознакою статі;

2) відповідальні виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, до повноважень яких на­лежить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домаш­ньому насильству або у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі;

3) уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.

Відомості про кривдника вносяться до Реєстру у разі наявності обґрунтованої підозри вчинення ним насильства, зокрема після під­твердження такого факту шляхом проведення перевірки відповідної інформації згідно з порядком взаємодії суб'єктів, що здійснюють за­ходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, та/або порядком взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобі­гання та протидії насильству за ознакою статі, затвердженими Кабі­нетом Міністрів України.

Доступ до Реєстру надається:

1) працівникам спеціально уповноважених органів у сфері запобі­гання та протидії домашньому насильству, спеціально уповноваже­ного центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, до посадових обов'яз­ків яких відносяться запобігання та протидія домашньому насильс­тву, насильству за ознакою статі;

2) уповноваженим особам (координаторам) з питань забезпе­чення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі місцевих державних адмініст­рацій та сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення)рад;

3) працівникам відповідальних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій та відповідальних виконавчих органів сіль­ських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад з питань запобігання та протидії насильству за ознакою статі;

4) працівникам уповноважених підрозділів органів Національної поліції України;

5) працівникам служб у справах дітей - у частині випадків наси­льства, в яких кривдниками або потерпілими особами є діти.

Доступ відповідних працівників до Реєстру здійснюється з вико­ристанням електронного цифрового підпису, сумісного з програм­ним забезпеченням цього Реєстру.

Розділ 5 Закону присвячений спеціальним заходам щодо протидії домашньому насильству. Відповідно до статті 24 Закону до їх числа належать такі:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника;

2) обмежувальний припис стосовно кривдника;

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;

4) направлення кривдника на проходження програми для кривд­ників.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповнова­женими підрозділами органів Національної поліції України у разі іс­нування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недо­пущення його продовження чи повторного вчинення.

Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної по­ліції України можуть у встановленому законом порядку застосову­вати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового примі­щення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраж­далої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраж­далої особи, а також за власною ініціативою працівником уповнова­женого підрозділу органів Національної поліції України за результа­тами оцінки ризиків.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Кривдник, стосовно якого винесено терміновий заборонний при­пис, згідно з яким він повинен залишити місце спільного прожи­вання (перебування) з постраждалою особою, зобов'язаний повідо­мити про місце свого тимчасового перебування уповноважений під­розділ органів Національної поліції України за місцем вчинення до­машнього насильства.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповнова­жених підрозділів органів Національної поліції України.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встанов­лений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів На­ціональної поліції України за місцем проживання (перебування) по- страждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміні­страції та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад за місцем проживання (перебу­вання) постраждалої особи.

Обмежувальний припис не може містити заходів, що обмежують право проживання чи перебування кривдника у місці свого постій­ного проживання (перебування), якщо кривдником є особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку на день видачі такого припису.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається Ци­вільним процесуальним кодексом України.

Уповноважений підрозділ органу Національної поліції України бере на профілактичний облік кривдника з моменту виявлення факту вчинення ним домашнього насильства на встановлений законодав­ством строк і проводить з ним профілактичну роботу.

Зняття кривдника з профілактичного обліку здійснюється упов­новаженим підрозділом органу Національної поліції України, який взяв його на профілактичний облік, автоматично після завершення встановленого строку, якщо інше не передбачено законодавством.

Порядок взяття на профілактичний облік, проведення профілак­тичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника за­тверджується Міністерством внутрішніх справ України.

Що стосується контролю за виконанням програм для кривдників, у разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб'єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, нада­ють протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.