Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580

визначає правові засади організації та діяльності Національ­ної поліції України, статус поліцейських, а також порядок прохо­дження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ст.

1) забезпечення публічної безпеки і порядку;

2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;

3) протидії злочинності;

4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги осо­бам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Усі наведені вище завдання поліції мають безпосереднє відно­шення до підрозділів ювенальної превенції. Підтвердженням цього є коло повноважень поліції (ст. 23 Закону), де одним із таких повнова­жень визначено наступне: у межах своєї компетенції, визначеної за­коном, здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиро- тами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає за­ходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням се­ред дітей, а також соціального патронажу щодо дітей, які відбували покарання у виді позбавлення волі. Вказане повноваження безпосере­дньо стосується діяльності підрозділів ювенальної превенції.

У даному нормативно-правовому акті визначено:

- принципи діяльності поліції;

- систему поліції та статус поліцейських;

- повноваження поліції;

- систему поліцейських заходів та особливості їх застосування.

Положеннями, закріпленими у даному Законі, керуються праців­ники усіх органів та підрозділів поліції, у тому числі підрозділів юве­нальної превенції.

На законодавчому рівні визначено певні особливості застосу­вання поліцейських заходів.

Одним із видів превентивних поліцейських заходів є опитування особи. На законодавчому рівні встановлено правила проведення опи­тування особи у тому випадку, якщо вона є неповнолітньою.

Існують також певні особливості щодо застосування поліцейсь­кими поліцейського піклування. Так, відповідно до ст. 41 Закону полі­цейське піклування може здійснюватися щодо:

1) неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без до­гляду;

2) особи, яка підозрюється у втечі з психіатричного закладу чи спеціалізованого лікувального закладу, де вона утримувалася на пі­дставі судового рішення;

3) особи, яка має ознаки вираженого психічного розладу і ство­рює реальну небезпеку оточуючим або собі;

4) особи, яка перебуває у публічному місці і внаслідок сп'яніння втратила здатність самостійно пересуватися чи створює реальну не­безпеку оточуючим або собі.

Поліцейське піклування має наслідком щодо:

1) осіб, зазначених у пункті 1 частини першої ст. 41, - передання батькам або усиновителям, опікунам, піклувальникам, органам опіки та піклування;

2) осіб, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої ст. 41, - пере­дання відповідному закладу;

3) осіб, зазначених у пункті 4 частини першої ст. 41, - передання у спеціальний лікувальний заклад чи до місця проживання.

Поліцейський зобов'язаний негайно повідомити особі зрозумі­лою для неї мовою підставу застосування поліцейського заходу, а та­кож роз'яснити право отримувати медичну допомогу, давати пояс­нення, оскаржувати дії поліцейського, негайно повідомити інших осіб про її місце перебування.

Повідомлення про права і їх роз'яснення поліцейським може не проводитися у випадку, коли є достатні підстави вважати, що особа не може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Поліцейський уповноважений вилучити в особи зброю чи інші предмети, якими особа може завдати шкоди оточуючим чи собі, не­залежно від того, чи заборонені вони в обігу.

Поліцейському заборонено здійснювати обшук особи, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.

Про застосування поліцейського піклування складається прото­кол, у якому зазначаються: місце, дата і точний час (година і хви­лини) застосування поліцейського заходу; підстави застосування; опис вилученої зброї чи інших предметів; клопотання, заяви чи ска­рги особи, якщо такі надходили, наявність чи відсутність видимих ті­лесних ушкоджень.

Протокол підписується поліцейським і особою. Копія протоколу негайно під розпис вручається особі. Протокол може не надаватися особі для підписання, а його копія - вручатися особі у випадку, коли є достатні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У такому випадку протокол надається особі чи ор­гану, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті.

Про кожне застосування поліцейського заходу поліцейський од­разу повідомляє за допомогою технічних засобів відповідального по­ліцейського в підрозділі поліції.

У разі наявності достатніх підстав вважати, що передання особи тривало довше, ніж це необхідно, відповідальний поліцейський у під­розділі поліції зобов’язаний провести перевірку для вирішення пи­тання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

Поліцейський зобов’язаний надати особі можливість негайно по­відомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Поліцейський зобов’язаний негайно повідомити батьків або уси­новителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи.