Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове за­безпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конститу­ційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, за­безпечення миру і безпеки людства, а також запобігання криміналь­ним правопорушенням.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України ви­значає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопору­шеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

Стаття 66 Кодексу однією з обставин, що пом'якшують покарання, визначає вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Розділ 15 Кодексу визначає особливості кримінальної відповіда­льності та покарання неповнолітніх.

Неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, може бути звільнено від кримі­нальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без за­стосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолі­тнього примусові заходи виховного характеру, передбачені части­ною другою статті 105 цього Кодексу.

Примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до до­сягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ді­яння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

У разі ухилення неповнолітнього, що вчинив кримінальне право­порушення, від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються, і він притягується до криміналь­ної відповідальності.

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального пра­вопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види по­карань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або зай­матися певною діяльністю.