ЗВІТ ДО УКРАЇНСЬКОГО УРЯДУ ЗА ПІДСУМКАМИ ВІЗИТУ В УКРАЇНУ, ЗДІЙСНЕНОГО ЄВРОПЕЙСЬКИМ КОМІТЕТОМ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТОРТУР І НЕЛЮДСЬКОГО АБО ПРИНИЖУЮЧОГО ГІДНІСТЬ ПОВОДЖЕННЯ ЧИ ПОКАРАННЯ (ЄКПТ) У ПЕРІОД З 9-21 ЖОВТНЯ 2013 РОКУ

COUNCIL OF EUROPE

CONSEIL DE L'EUROPE

CPT (2014) 08

ЗВІТ ДО УКРАЇНСЬКОГО УРЯДУ ЗА ПІДСУМКАМИ ВІЗИТУ В УКРАЇНУ, ЗДІЙСНЕНОГО ЄВРОПЕЙСЬКИМ КОМІТЕТОМ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТОРТУР І НЕЛЮДСЬКОГО АБО ПРИНИЖУЮЧОГО ГІДНІСТЬ ПОВОДЖЕННЯ ЧИ ПОКАРАННЯ (ЄКПТ) У ПЕРІОД З 9-21 ЖОВТНЯ 2013 РОКУ

Запит щодо публікації зазначеного звіту був здійснений Урядом України

Страсбург, 29 квітня 2014 року

ЗМІСТ

Копія супровідного листа до звіту ЄКПТ

I.

А. Терміни візиту і склад делегації Б. Цілі візиту і відвідані установи

В. Консультації, проведені делегацією

Г. Отримана співпраця

1. Співпраця, спрямована на полегшення роботи делегації

2. Співпраця, спрямована на ефективне здійснення рекомендацій, на­даних Комітетом

Ґ. Негайні повідомлення відповідно до статті 8, пункт 5 Конвенції Д. Розвиток національного превентивного механізму та взаємодії з ЄКПТ

Е. Утворення Державного Бюро Розслідувань

II. ФАКТИ, ВСТАНОВЛЕНІ ПІД ЧАС ВІДВІДУВАННЯ І ЗАПРОПОНОВАНІ ЗАХОДИ

А. Особи, які утримуються посадовими особами органів внутрішніх справ

1. Попередні зауваження

2. Поводження з особами, що утримуються, посадовими особами ор­ганів внутрішніх справ

а. Київ

б. Дніпропетровська, Одеська та Вінницька області, а також Авто­номна Республіка Крим

в. Оцінка

3. Заходи по боротьбі з тортурами та іншими формами жорстокого поводження

а. впровадження змін на найвищому рівні і розробка етичної куль­тури серед співробітників органів внутрішніх справ

б. забезпечення кращої ідентифікації посадових осіб органів внут­рішніх справ

в. перегляд меж і поліпшення підготовки стосовно застосування фізичної сили і «спеціальних засобів»

г. скорочення випадків покладання на пізнавальні свідчення і поліпшення стандартів та процедур проведення допиту

ґ.

д. зміцнення ролі слідчих суддів / судів у запобіганні жорстокому поводженню на етапі попереднього ув'язнення

4. Фундаментальні запобіжники проти жорстокого поводження

а. попередні зауваження

б. боротьба з незаконними затриманнями та поліпшення практик щодо ведення обліку

в. надання інформації про права з самого початку позбавлення волі

г. гарантування ефективного права повідомлення про затриман­ня з самого початку позбавлення волі

ґ. поліпшення практичного використання права на доступ до ад­воката від самого початку позбавлення волі

д. гарантування ефективного права бути оглянутим лікарем з са­мого початку позбавлення волі

е. перегляд спеціальних запобіжників для неповнолітніх

є. вдосконалення системи «вартових офіцерів»

5. Умови утримання

а. Управління / відділи органів внутрішніх справ

б. Ізолятори тимчасового тримання (ІТТ)

в. Спеціальний приймальник-розподільник для осіб, під адміністра­тивним арештом в Дніпропетровську

Б. Особи, які утримуються у пенітенціарних установах

1. Попередні зауваження

2. Поводження з попередньо ув'язненими особами або особами, які відбувають покарання

а. Огляд поводження з ув'язненими у СІЗО

б. Огляд поводження з ув'язненими, які відбувають покарання у Виправній колонії № 81 в Стрижавці

в. поводження з ув'язненими у Виправній колонії закритого типу № 3 в Кривому Розі

3. Попередньо ув'язнені особи

а. переповненість

б. матеріальні умови

в. вправи на відкритому повітрі

г. програми діяльності

ґ. зв'язки з зовнішнім світом

д. висновки

4. Засуджені ув'язнені, які утримуються у спеціальних умовах підви­щеної безпеки або контролю в Виправній колонії закритого типу № 3 в Кривому Розі

5. Ув'язнені, які можуть бути засуджені / засуджені до довічного ув'яз­нення

6. Охорона здоров'я

а. введення

б. персонал і умови

в.

Копія супровідного листа до звіту ЄКПТ Міністерство юстиції Вулиця Городецького, 13 01001, Україна, м. Київ

Страсбург, 31 березня 2014

Шановне панство,

Відповідно до статті 10, пункту 1 Європейської конвенції про запобі­гання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, по­водженню і покаранню, із цим Я додаю звіт до Уряду України, складений Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдсько­му або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (ЄКПТ) після його візиту в Україну з 9 по 21 жовтня 2013 року. Звіт був прийнятий ЄКПТ на своїй 83-й сесії, що проходила 3 по 7 березня 2014 року.

Рекомендації, зауваження та прохання про надання інформації, сформульовані ЄКПТ перераховуються в Додатку I. Що стосується, зок­рема, рекомендацій Комітету, відповідно до статті 10 Конвенції, Комітет просить українську владу надати протягом шести місяців відповідь, яка буде містити повний звіт про заходи, вжиті для їх здійснення. Комітет сподівається, що це також буде можливо для української влади надати, в цій відповіді, реакцію на зауваження, зроблені в цьому звіті, а також від­повіді на прохання про надання інформації.

Що стосується інформації? запитуваної в пункті 13, ЄКПТ запитує, щоб вона надавалася кожні два місяці до кінця 2014 року.

ЄКПТ хотів би попросити, щоб у разі пересилання відповіді україн­ською мовою, щоб вона супроводжувалася англійським або французьким перекладом.

Залишаюсь у вашому повному розпорядженні, якщо у вас є які-не- будь питання, що стосуються звіту ЄКПТ або майбутньої процедури

Щиро Ваш, Лятіф Гусейнов

Президент Європейського комітету з попередження тортур і нелюд­ського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання.

І. Вступ

А. Дати візиту та склад делегації

1. Відповідно до статті 7 Європейської конвенції про запобігання ка­туванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводжен­ню чи покаранню (далі — «Конвенція»), делегація ЄКПТ здійснила візит до України з 9 по 21 жовтня 2013 року. Візит був частиною програми ЄКПТ щодо періодичних відвідувань на 2013 рік. Це був десятий візит Комітету до України^{[67] [68].}

2. Візит було здійснено наступними членами ЄКПТ:

— Лятіф Гусейнов, Президент Комітету (Голова делегації);

— Маржена Ксель, Перший Віце-президент ЄКПТ;

— Джордж Алемпиевич;

— Наталія Хуторська;

— Вінсент Тайс;

— Джордж Тугуші.

Їх супроводжували Борис Водз, голова Підрозділу, та Йохан Фріштед з Секратаріату Комітету, яким допомогали:

— Ерік Сванідзе, колишній прокурор, Грузія (експерт);

— Вадім Кастеллі (перекладач);

— Дмитро Копилов (перекладач);

— Лариса Сич (перекладач).

Б. Цілі візиту та установи, які були відвідані

Основною метою делегації був перегляд умов перебування осіб, які утримуються співробітниками правоохоронних органів, а також осіб, які тримаються у рамках попереднього ув'язнення, зокрема, у світлі поло­жень нового Кримінального процесуального кодексу (КПК), який вступив в силу в листопаді 2012. Було також розглянуто поводження із засудже­ними у виправній колонії № 81 у Стрижавці; під час попереднього візиту до цієї установи в грудні 2012 року, ЄКПТ встановила, що жорстоке по­водження з ув'язненими було звичайною практикою.

У цьому контексті делегація ЄКПТ відвідала наступні місця позбав­лення волі:

Установи органів внутрішніх справ

Місто Київ

— Подільське районне Управління внутрішніх вправ, Київ;*

— Святошинське районне Управління внутрішніх вправ, Київ;

— Голосіївське районне Управління внутрішніх вправ, Київ;*

— Київський Ізолятор тимчасового тримання (ІТТ).*

Автономна Республіка Крим

— Алуштинський міський відділ;

— Центральний районний відділ внутрішніх справ, м. Сімферополь;

— ІТТ у м. Алушта;

— ІТТ у місті Сімферополь;*

— ІТТ у Ялті.

Дніпропетровська область

— Жовтневий районний відділ внутрішніх справ району, Дніпро­петровськ;^*

— Лінійний відділ внутрішніх справ, Дніпропетровський залізнич­ний вокзал;

— Саксаганський районний відділ внутрішніх справ, Кривий Ріг;

— ІТТ у Дніпропетровську;*

— ІТТ у Кривому Розі;

— Спеціальний приймальник-розподільник для осіб, які перебува­ють під адміністративним арештом у Дніпропетровську.*

Одеська область

— Маліновський районний відділ внутрішніх справ, Одеса;*

— Хмельницький районний відділ внутрішніх справ, Одеса;

— Приморський районний відділ внутрішніх справ, Одеса;

— Суворівський районний відділ внутрішніх справ, Одеса;

— ІТТ у Одесі.*

Вінницька область

— Вінницький районний відділ органів внутрішніх справ, Вінниця;

— Другий підрозділ відділу внутрішніх справ, Вінниця;

— ІТТ у Вінниці.

Пенітенціарні установи

— Київський СІЗО;*

— Дніпропетровський СІЗО;*

— Одеський СІЗО;*

— СІЗО у Сімферополі;*

— Виправна колонія закритого типу № 3 у Кривому Розі;

— Виправна Колонія № 81 у Стрижавці.*¹

У ході візиту делегація також відвідала Кімнату охорони в Київській міській лікарні швидкої допомоги, щоб вивчити відповідну документацію.

В. Консультації, проведені делегацією

4. У ході візиту делегація провела консультації з Інною Ємельяновою та Максимом Райко, Першим Заступником Міністра Юстиції і Заступником

Подальший моніторинговий візит.

Міністра Юстиції відповідно, з Олександром Лісіцковим і Сергієм Сидо­ренко, Керівником та Заступником Керівника Державної Пенітенціарної Служби відповідно, а також з високопосадовцями Міністерства внутріш­ніх справ. Делегація також провела зустрічі з Григорієм Середою, Заступ­ником Генерального Прокурора.¹

ЄКПТ жалкує, що Міністерство внутрішніх справ не було представле­не на відповідному рівні протягом вищезазначених консультацій. Комітет хотів би підкреслити важливість участі представників Уряду високого рів­ня, зокрема, на підсумовуючих переговорах; це, коли делегація представ­ляє свої попередні висновки у тому числі спостереження, що стосуються будь-яких ситуацій, коли існує гостра необхідність у поліпшенні повод­ження з особами, позбавленими волі. ЄКПТ не сумнівається, що україн­ська влада поділяє цю точку зору^[69].

Крім того, звіт про попередні зауваження, представлені делегацією ЄКПТ під час підсумовуючої зустрічі, яка відбулася в Міністерстві внутріш­ніх справ у Києві, який був опублікований цим Міністерством 21 жовтня 2013, не відображає зауваження, зроблені делегацією, що стосуються по­водження з затриманими особами з боку співробітників правоохорон­них органів. Отже, і відповідно до пункту 5 статті 39 Процедурних пра­вил ЄКПТ^[70], Комітет вирішив на своєму пленарному засіданні у листопаді 2013 року опублікувати повний текст попередніх зауважень у цій частині.

ЄКПТ сподівається, що українська влада буде приділяти належну ува­гу вищевказаним питанням у майбутньому.

5. У ході візиту також були поведені зустрічі з Валерією Лутковською, Уповноваженою Верховної Ради України з прав людини, а також із члена­ми національного превентивного механізму (НПМ), який був створений відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти кату­вань (ФПКПК). Делегація також зустрілася з представниками Верховного Уповноваженого Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, члена­ми Національної Асоціації Юристів та Координаційного центру з надання безоплатної правової допомоги, а також з представниками неурядових організацій, що діють в галузях, що становлять інтерес для ЄКПТ.

6. Перелік національних органів і організацій, з якими зустрічалася делегація, викладений в Додатку II до цього звіту.

Г. Отримана співпраця

1. Співпраця, спрямована на полегшення роботи виїзної делегації

7. Делегація ЄКПТ загалом отримала дуже хорошу підтримку від Міністерства внутрішніх справ, до і в ході візиту. ЄКПТ користувалася швидким доступом до установ внутрішніх справ, отримував змогу про­водити приватні бесіди з затриманими особами та розглядати відповідну документацію. Проте робиться посилання на пункт 4 стосовно підсумо­вуючих візит переговорів.

8. Що стосується Міністерства юстиції / Державної пенітенціарної служби, делегація ЄКПТ відчула дуже хороший рівень співпраці на цент­ральному рівні. Більш того, на місцевому рівні було очевидне те, що були запроваджені заходи з метою забезпечення вільного доступу до пенітен­ціарних установ і уникнення повторення інцидентів, що мали місце під час попереднього візиту в 2012 році. Крім того, загалом делегація мала змогу проводити приватні бесіди з ув'язненими, мала доступ до всієї від­повідної документації, а її запити про надання інформації швидко задо­вольнялися.

Тим не менше, в Дніпропетровському СІЗО і Виправній колонії за­критого типу № 3 в Кривому Розі делегація отримала невірну інформацію про використання собак у приміщеннях, де особи відбувають довічне ув'язнення.

Крім того, у Кривому Розі деякі ув'язнені, очевидно, були навмисно відокремлені від взаємодії з делегацією. Що стосується Виправної колонії № 81 у Стрижавці, ЄКПТ має серйозні сумніви, у світлі висновків делегації під час візиту 2013, що конфіденційність бесід з ув'язненими була завжди дотримана.

У контексті майбутніх візитів, українська влада повинна дове­сти до розуміння всіх співробітників пенітенціарних установ, що:

1) принцип співпраці, закріплений в Конвенції, якою створюється ЄКПТ, включає зобов'язання надавати точну інформацію делега­ціям, які здійснюють візит та 2) будь-яку спробу щодо відокремлен­ня ув'язнених від приватної бесіди з делегаціями або з'ясування, що ув'язнені сказали делегації в ході приватних бесід, знаходиться в очевидному протиріччі зі статтею 8, пункт 3 Конвенції та призведе до серйозних санкцій.

9. Можливе залякування або «каральні заходи» проти ув'язнених до, під час і після візитів ЄКПТ були постійними питаннями від самого першо­го візиту Комітету в Україну в 1998 році. При запровадженні процедури відповідно до статті 10, пункту 24 Конвенції у березні 2013 року Комітет висловив сподівання, що українська влада буде робити все від неї за­лежне, щоб викорінити будь-яку таку практику у пенітенціарних та інших установах, що дозволило б Комітету зняти це питання. Українська влада проводила подальші заходи щодо встановлення обставин справи та оп­рилюднила свою позицію. Проте Комітет не може зробити висновок, що було зроблено все для запобігання і реагування на будь-які подібні дії. Тому Комітет вирішив залишити цю процедуру, поки він не зможе переві­рити висновки, зроблені в ході відвідування у 2013 році.

ЄКПТ зазначає, що делегація практично не стикалася з будь-яки­ми випадками залякування ув'язнених до / під час візитів у 2013 році до СІЗО в Києві та Сімферополі та до Вінницької виправної колонії № 1. Од­нак те ж саме не можна сказати про СІЗО у Дніпропетровську та Одесі, де ув'язненим очевидно наполегливо рекомендували співробітники (у Дніп­ропетровську), які належать до неформальної ієрархії ув'язнених (в Одесі), не скаржитися делегації.

4 Стаття 10, пункт 2 Конвенції говорить: «Якщо Сторона не співпрацює або відмо­вляється поліпшити ситуацію у світлі рекомендацій Комітету, Комітет може прий­няти рішення, після того, як Сторона отримає можливість викласти свою позицію, прийняти рішення більшістю у дві третини голосів її членів, щоб зробити публічну заяву з даного питання». Для отримання додаткової інформації про відкриття про­цедури щодо України, див. пункт 8 доповіді про візит до України у 2012 році (доку­мент CPT/ Inf (2013) 23).

Хоча загальна атмосфера у Виправній колонії № 81 у Стрижавці була досить спокійна, у порівнянні з ситуацією, що спостерігалася у 2012 році, та деяким ув'язненим нібито погрожували дисциплінарними заходами від співробітників чи жорстоким фізичним поводженням від співкамерників в цій установі або після передачі до іншої пенітенціарної установи, якщо вони будуть скаржитися делегації під час візиту у 2013 році.

Більше занепокоєння викликала ситуація у Кривому Розі, де делега­ція спостерігала значну атмосферу страху і залякування. Ув'язнені, які бу­ли опитані, боялися за свою безпеку і вкрай неохоче говорили відкрито про те, яким чином з ними поводяться; ув'язнені, які мали роль допомага­ти співробітникам закладу (зокрема, так звані «пресовщікі»), мабуть, ясно висловились незадовго до візиту делегації у цю установу, що кожен, хто буде скаржитися, зіткнеться з серйозними наслідками, у тому числі з (по­дальшими) побоями.

10. Наприкінці візиту у 2013 році делегація ЄКПТ попередила ук­раїнську владу, що ув'язнені, опитані в обох останніх згаданих установах, зустріли реальну небезпеку отримати репресії. Делегація відразу ж от­римала запевнення від Міністерства Юстиції, Державної Пенітенціарної служби та прокуратури, що будуть запроваджені необхідні оперативні дії, щоб запобігти будь-яким подібним актам щодо ув'язнених у зазначених пенітенціарних установах. Делегація запросила, щоб їй був наданий до­кладний звіт про заходи, вжиті в цьому відношенні.

У листі від 27 грудня 2013 року, українська влада вказала, що органи прокуратури провели розслідування з можливих актів репресій і вважає, що ніяких подібних заходів не відбулося. Вони підкреслили, що були та­кож залучені представники громадянського суспільства і що були вико­ристані анонімні анкети щодо цих запитів.

11. У світлі висновків делегації під час відвідування у 2013 році ЄКПТ глибоко шкодує, що українська влада не вжила всі необхідні заходи для запобігання будь-якого залякування ув'язнених з боку персоналу або співкамерників за підбурювання в ряді відвіданих пенітенціарних уста­нов. Будь-яка така поведінка є посяганням на принципі співпраці, яка ле­жить в основі Конвенції.

ЄКПТ схвально сприймає те, що відповідні органи серйозно віднес­лись до висновків делегації щодо залякування ув'язнених і провели роз­слідування незабаром після візиту делегації. Водночас, ЄКПТ знає з попе­реднього досвіду, що дії, описані українською владаю у своєму листі від 27 грудня 2013 року, самі по собі не достатні, щоб розвіяти всі побоюван­ня у зв'язку з цим питанням. Отримання достатнього рівня довіри серед ув'язнених залишається ключовим питанням для таких запитів, які будуть вважатися ефективними. На жаль, не можна було виявити з деталей, на­даних Комітету, що протягом цих запитів був створений клімат довіри. Схоже, що ув'язнені не поділяли їхні побоювання з приводу загроз засто­сування матеріальних санкцій і побоювання за їх безпеку. Комітет пови­нен ще раз підкреслити необхідність для прокурорів / наглядачів вживати заходів з протидії ризику залякування ув'язнених з боку персоналу або інших ув'язнених, за підбурюванням персоналу до / під час розслідування такого роду; використання анонімних анкет, наприклад, викликає сумні­ви, якщо нічого іншого не було зроблено для боротьби з цим ризиком. Крім того, прокурори / наглядачі повинні прагнути провести приватні опитування з ув'язненими. Це має означати, зокрема, що прокурори / на­глядачі систематично вступають в безпосередній контакт з ув'язненими і беруть у них приватні інтерв'ю; з інформації, наявної в розпорядженні Комітету, це, здається, не завжди було так.

Крім того, особливе занепокоєння викликають явні ознаки, отримані протягом відвідування у 2013 році, відповідно до яких, незабаром після попереднього відвідування в 2012 році, з боку керівництва виправних ко­лоній № 25 і 81 були зроблені спроби щодо визначення всіх ув'язнених, які скаржилися членам делегації (за допомогою оперативного персоналу та / або інших ув'язнених), щоб переконатися, що ці ув'язнені не будуть ро­бити подібні скарги в прокуратуру / до слідчих / наглядачів в ході наступ­них запитів / перевірок та, що стосується виправної колонії № 25, піддати їх тілесним покаранням.

12. Делегація ЄКПТ повернулася до виправної колонії № 3 в Кривому Розі у рамках спеціального візиту в Україну в лютому 2014 року. Вона за­значила, що в установі були проведені кілька перевірок (загальною та ре­гіональної прокуратурою, а також адміністрацією обласних виправних колоній) після відвідування ЄКПТ у 2013 році, і що директор і деякі з його заступників отримали дисциплінарні стягнення.

У делегації склалося враження, що загальна атмосфера у виправній колонії дещо покращилася, і що ув'язнені були менш залякані, ніж під час попереднього візиту в жовтні 2013 року. Деякі з ув'язнених повідо­мили делегації, що система відібрання та / або вимагання грошей (рані­ше запроваджена робітниками установ за допомогою так званих «пре- совщиків») більше не застосовується (або принаймні застосовується в набагато менших масштабах); однак, ув'язнені все ще боялися, найбіль­ше персоналу (а деякі «пресовщиків»), який досі залишався в установі. Серед іншого, ув'язнені скаржилися, що колишній заступник директора (відповідає за оперативну діяльність), який, за деякими повідомлення­ми, організував систему вимагання, хоча більше не працює в установі, був підвищений до регіональної тюремної адміністрації (де він відпові­дав за питання безпеки) і тепер регулярно перевіряє виправну колонію і входить в контакт із ув'язненими, які нібито стали жертвами неправо­мірного поводження та вимагання грошей. Слід також зазначити, що ув'язнені скаржилися делегації, що після візиту ЄКПТ у 2013 році вони відчули тиск з боку персоналу з метою дачі неправдивих свідчень про походження їх травм (тобто оголосити, що вони отримали їх в результаті нещасних випадків, в той час як насправді вони були нанесені іншими ув'язненими).

Крім того, делегація виявила, що не було ніяких покращень щодо об­ліку та звітності травм, які спостерігалися в ув'язнених, з боку персоналу медико-санітарної допомоги, а також щодо конфіденційності медичних оглядів та документації (див. також пункти 152-154).

13. У світлі інформації, що знаходиться в розпорядженні ЄКПТ, Комі­тет, звичайно, не впевнений, що дотепер були прийняті всі необхідні кро­ки, щоб викорінити — раз і назавжди — практику, описану в пункті 11; отже, Комітет вирішив тримати відкритими процедуру відповідно до стат­ті 10, пункт 2 Конвенції.

ЄКПТ закликає українську владу: 1) вжити ефективних заходів для запобігання будь-якого залякування ув'язнених до / під час майбутніх відвідувань; 2) розглядати будь-які випадки запровадження буд-яких санкцій, залякування, репресій та інших заходів щодо будь-якої особи, позбавленої волі, за намагання спілкування або саме спілкування з ЄКПТ (або з будь-яким іншим органом, який діє в інтересах запобігання та бо­ротьбі з тортурами та іншими формами жорстокого поводження) статусу кримінального злочину; 3) розглянути, у світлі зазначеного вище, спосіб, в який проводяться розслідування можливих санкцій, репресій та інших дій такого роду проти ув'язнених, опитаних делегацією ЄКПТ та провести подальші розслідування відповідно у виправних колоніях № 25 у Харкові та № 81 в Стрижавці, а також у виправній колонії № 3 в Кривому Розі, в тіс­ній співпраці з членами національного превентивного механізму та пред- ставниками громадського суспільства з дотриманням досвіду, який було здобуто у боротьбі за права ув'язнених.

ЄКПТ хотів би отримувати, раз в два місяці протягом 2014 року, ре­зультати майбутніх розслідувань щодо можливих санкцій проти (колиш­ніх) ув'язнених, які були ув'язнені у вищевказаних пенітенціарних уста­новах під час візитів у 2012 і 2013 роках разом з докладним звітом про конкретні кроки, зроблені для отримання цих результатів.

2. Співпраця, спрямована на ефективне впровадження рекомендацій, наданих Комітетом

14. Як уже підкреслювалося після попередніх візитів ЄКПТ в Україну, принцип співробітництва між державними установами і Комітетом не обмежується заходами, вжитими для полегшення завдання запрошеної делегації. Він також вимагає ефективного запровадження заходів щодо поліпшення ситуації у світлі рекомендацій ЄКПТ.

15. На думку Комітету, висновки делегації протягом відвідування у 2013 році дають привід для оптимізму в декількох галузях. Зокрема, КПК з моменту його вступу в силу в листопаді 2012 року, разом із налагоджен­ням нової системи безоплатної правової допомоги, почали показувати свій потенціал боротьби з явищем жорстокого поводження з боку спів­робітників правоохоронних органів, яке досі зберігається в різних части­нах країни, в тому числі в самих тяжких формах.

Боротьба з цим явищем повинна бути головним пріоритетом для української влади, яка повинна спиратися на своїх перших, обмежених, але обнадійливих, результатах та реалізувати всі відповідні рекомен­дації ЄКПТ і скоротити розрив між правовими та практичними рамками (див., зокрема, розділи II.A.1 та II.A.4. цього звіту).

16. Помітне поліпшення у ставленні до ув'язнених з боку співробіт­ників або з боку інших ув'язнених за підбурюванням персоналу було та­кож зазначено у виправній колонії № 81. Проте, серйозність ситуації, що спостерігається у виправній колонії № 3 в Кривому Розі, наводить Комітет зробити висновок, що зміни в способі ставлення, який відчувають в'язні, повинні залишатися одним із найважливіших пріоритетів для української прокуратури та пенітенціарних органів (див. розділ II.B.2. цього звіту)^[71].

17. Що стосується довготривалої проблеми переповнення установ попереднього утримання (СІЗО) в основному спостерігається зменшення кількості затриманих, завдяки прийняттям / вступом в силу новим Кримі­нальним процесуальним кодексом та розширенням запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.

18. Слід також відзначити, що ЕКПТ стурбоване тим, що і досі зали­шається низка ключових напрямів, за якими делегація не може конста­тувати наявність прогресу щодо імплементації рекомендацій Комітету. У якості прикладу може бути наведено те, що рішучі заходи були вжиті з метою покращення матеріальних умов у більшості відвідуваних СІЗО, а також були впроваджені програми діяльності за межами камер для осіб, які тримаються у рамках попереднього ув'язнення. Разом з тим ситуація щодо утримання ув'язнених чоловіків, які відбувають довічне ув'язнення залишається незмінною. Заході, вжиті з метою покращення медичного огляду ув'язнених, а також щодо документального засвідчення фізичних ушкоджень, виявлених у ході огляду є неефективними.

Також має бути зазначено, що у своєму листі від 27 грудня 2013 року, Українська влада зазначила, про деякі заходи, вжиті у рамках реагування на попередні зауваження Комітету у перелічених вище сферах, що є до­статньо оптимістичним фактором.

19. У зв'язку з вищезазначеним, ЕКПТ сподівається, що українська влада і надалі підтримуватиме зусилля щодо покращення ситуації з три­манням осіб в установах правоохоронних органів, з урахуванням реко­мендація, які надавались Комітетом у рамках попередніх звітів.

Ґ. Негайні спостереження відповідно до статті 8, пункт 5 Конвенції

20. Наприкінці підсумовуючих обговорень, що проходили в Києві 21 жовтня 2013 року, делегація ЄКПТ позначила основні факти, зафіксо­вані під час візиту. З цієї нагоди, вона посилалася на пункт 5 Конвенції щодо поводження з ув'язненими, які знаходяться у виправній колонії № 3 в Кривому Розі, і наполегливо закликала українську владу провести не­гайне, ретельне і незалежне розслідування з приводу способу, в якому працювала ця установа. Делегація зазначила, що вона хотіла б отрима­ти протягом двох місяців детальну інформацію про слідчі заходи, вжиті у відповідь на це безпосереднє спостереження і перші результати роз­слідування. Згодом це було підтверджено президентом ЄКПТ у листі від 29 жовтня 2013 року.

21. У листі від 27 грудня 2013 року, українська влада надала інфор­мацію про заходи, вжиті у відповідь на вищезгадане безпосереднє спо­стереження і, більш загально, у відповідь на попередні спостереження, представлені делегацією щодо пенітенціарних установ. Ця інформація розглядається пізніше в цьому звіті.

Д. Розвиток національного превентивного механізму та взаємодії з ЄКПТ

22. У доповіді про свій візит у 2012 році ЄКПТ зазначив, що необ­хідно вжити заходів для забезпечення, у тому числі за сприяння Ради Європи, щоб НПМ відповідав основним вимогам, викладеним у ФПКПК і згодом конкретизованим Підкомітетом з попередження катувань та ін­ших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводжен­ня і покарання (ППП) в своєму Керівництві, що стосується національних превентивних механізмів (незалежність, знання і досвід, питання забез­печення ресурсами тощо).^[72] У світлі висновків делегації під час візиту в 2013 році ЄКПТ сподівається, що зусилля в цьому відношенні будуть продовжені.

Е. Заснування Державного Бюро Розслідувань

23. У звітах за результатами попереднього візиту, ЄКПТ підняли серйозні питання щодо ефективності розслідувань з приводу передба­чуваного застосування катувань та інших форм жорстокого поводження з боку державних посадовців (або при їх підбурюванні): дії, обмежені тіль­ки опитуванням посадових осіб, які були предметом звинувачень щодо жорстокого поводження, відмова в порушенні кримінального розсліду­вання навіть за наявності переконливих доказів, високий рівень недовіри серед потенційних потерпілих / свідків жорстокого поводження в системі в місці для розслідування скарг на державних посадовців, тощо^[73].

Це також є питанням, яке перебуває під пильною увагою в рамках виконання рішень Європейського суду з прав людини після того, як суд встановив неодноразові порушення статті 3 Європейської конвенції про права людини з цього приводу^[74].

24. У звіті про візит у 2009 році ЄКПТ закликав українську владу ство­рити незалежний орган, що спеціалізується на розслідуванні скарг на де­ржавних посадових осіб та є відокремленим від структур органів внут­рішніх справ і прокуратури^[75].

«Державне бюро розслідувань» (ДБР) повинно бути створене не піз­ніше листопада 2017^[76].

ДБР слід зосередити увагу на особливо тяжких злочинах, а також на кримінальних злочинах, скоєних державними посадовими особами. Про­те, до ухвалення закону, що встановлює запровадження такого бюро, ди­зайн і галузі відповідності цієї майбутньої установи залишилися на стадії обговорення.

У цьому контексті та враховуючи терміновість питання, ЄКПТ реко­мендував у своїй доповіді за результатами візиту у 2012 році прийняття двоетапного підходу: в якості першого кроку невідкладно зібрати націо­нальну спеціалізовану команду, роль якої полягає у проведенні дослід­жень по всій країні у випадках, пов'язаних з передбачуваним жорстоким поводженням з боку державних посадових осіб, а також забезпечити її своїм власним персоналом для оперативного проведення розслідувань; в якості другого кроку, розглянути можливість, в середньостроковій пер­спективі, цілком відокремити таку команду від прокуратури для того, щоб створити справжнє незалежне спеціалізоване агентство для такого типу розслідувань.^[77]

25. У ході візиту в 2013 році представники делегації підкреслили, що дії для підвищення ефективності розслідувань в будь-яких випадках пе­редбачуваного жорстокого поводження за участю державних посадов­ців, залишаються важливими в їх порядку денному^[78].

Крім того, перші кроки, зроблені українськими органами прокурату­ри, здавалося, йдуть в напрямі, який встановив Комітет у своїй доповіді про візит у 2012 році. Дійсно, делегації ЄКПТ повідомили, що, з метою підвищення ефективності розслідування можливих зловживань з боку державних посадових осіб, а також в очікуванні створення ДБР, Генераль­ний прокурор прийняв ряд заходів в рамках самої прокуратури, в тому числі створення нових слідчих відділів на національному та регіонально­му рівнях водночас зі скасуванням позицій слідчих на місцевому рівні^[79].

На думку офіційних представників делегації, активізація роботи над проектом закону про заснування ДБР очікується, починаючи з 2014 року.

ЄКПТ закликає українську владу вжити необхідних заходів щодо створення в майбутньому ДБР для забезпечення швидкого і повного виконання його попередньої рекомендації, наданої в звіті про візит у 2012 році.

Крім того, особлива увага повинна надаватися організаційно- правовій незалежності майбутнього ДБР та запровадженню прозорих процедур з метою підвищення суспільної довіри.

Прямий, конфіденційний, доступ до ДБР для осіб, які є / були по­збавлені волі і які стверджують, що відчули зловживання з боку поса­дових осіб, також повинен бути захищеним.

II. Факти, встановлені під час відвідування, і запропоновані заходи

А. Особи, які утримуються посадовими особами внутрішніх справ

1. Попередні зауваження

26. На думкою представників делегації, з якими зустрічалася і розмо­вляла делегація в ході візиту в 2013 році, один з основних наслідків вступу в силу нового Кримінально-процесуального кодексу (КПК)^[80] стало різке скорочення числа осіб, затриманих установами органів внутрішніх справ: під час першого з восьми місяців 2013 року, скорочення, як говорять, складає приблизно 40%. Багато співробітників внутрішніх справ, з якими зустрічалася делегація, позитивно відгукувалися про цю тенденцію і під­креслили, що це в деякій мірі полегшило їх повсякденну роботу.

Проте, делегації доповіли, що практичне застосування нових поло­жень на початку викликає деяку мішанину серед співробітників щодо поділу завдань і обов'язків; це було очевидно у випадку ряду оператив­них співробітників, які мали труднощі в розумінні своїх нових обов'язків у відповідності з новим Кодексом. Така плутанина була підкріплена обмеженим періодом, протягом якого працівники внутрішніх справ можуть пройти навчання. ЄКПТ закликає українську владу прагну­ти забезпечити, щоб усі учасники (оперативні працівники органів внутрішніх справ і слідчі, судмедексперти, слідчі судді, прокурори тощо) мали гарне уявлення як про точне формулювання, так і про об'єкт, що лежить в основі положень нового Кодексу, що регулюють їх роботу.

Крім того, деякі представники делегації вважали, що зусилля щодо забезпечення реалізації КПК повинні йти рука об руку з трансформацією структур органів внутрішніх справ на те, що вони називають «сучасним правоохоронним органом». Делегація була поінформована про створен­ня робочих груп під егідою Міністерства внутрішніх справ з метою роз­гляду можливих реформ. ЄКПТ хотів би отримати детальну інформацію про будь-який прогрес, досягнутий у цій галузі.

27. Що стосується правових строків затримання,підозрюваний, затри­маний співробітниками правоохоронних органів за їх власною владою, повинен постати перед суддею, який виносить рішення про застосування запобіжного утримування під вартою або інших процесуальних заходів затримання протягом 60 годин або звільнення. Весь термін затримання в міліції без рішення суду або рішення від слідчого судді, не повинен пере­вищувати 72 годин з моменту арешту.^[81] Осіб, які утримуються під вартою, в принципі, передають в СІЗО, але можуть утримувати, з технічних при­чин, в ізоляторі тимчасового затримання (ПЗ) органів внутрішніх справ на термін до десяти днів. За певних обставинах, людина, яка знаходиться під вартою або відбуває тюремне ув'язнення, може бути утримана — до тих пір, поки це необхідно — в установах МВС або в установах інших право­охоронних органів з метою захисту^[82].

Що стосується осіб, підозрюваних у скоєнні адміністративного правопорушення, слід нагадати, що такі особи можуть бути утримані співробітниками правоохоронних органів на строк до трьох годин або, у зв'язку з деякими злочинами (наприклад, правопорушення пов'язані з наркотиками) і в цілях ідентифікації, медичного обстеження, або уточ­нення обставин правопорушення, на строк до трьох днів з моменту пові­домлення прокурора; в останніх випадках, прокурор повинен бути пові­домлений протягом 24 годин з моменту арешту.^[83] Якщо особу визнають винною, зацікавлені особи можуть бути засуджені суддею на строк до 15 діб адміністративного арешту;^[84] вони зазвичай відбувають покарання у спеціальних центрах прийому органів внутрішніх справ.

28. Розгляд протоколів затримання протягом візиту у 2012 році доз­воляє припустити, що вищезгадані юридичні строки, офіційно дотриму­валися. Проте, делегація отримала численні повідомлення від затрима­них осіб, що вони були спочатку затримані та опитані про кримінальні злочини співробітниками правоохоронних органів протягом строку від декількох годин до декількох днів поспіль, в основному, як «свідки», перш ніж був складений відповідний протокол затримання. У деяких випадках, в перевіреній документації делегацією знайдено докази, які це підтвер­джують. Крім того, в деяких випадках, делегація розмовляла з особами, які були опитані оперативними працівниками на предмет кримінальних злочинів у якості «свідків», у той час як вони були затримані і доставлені до приміщень внутрішніх справ на декілька годин раніше.

Вищевказані практики спричиняють підвищений ризик жорстоко­го поводження, підриваючи гарантії, зазначені у новому кримінальному процесуальному Кодексу^[85]. ЄКПТ рекомендує старшим Співробітникам органів внутрішніх справ, слідчим суддям, прокурорам і суддям бути особливо пильними щодо можливої експлуатації з боку співробітни­ків внутрішніх справ положень про опитування свідків для того, щоб обійти юридичні строки і гарантії щодо утримання під вартою підоз­рюваних у скоєнні злочинів.

29. Під час візиту в 2013 році виявилося, що строки перебування в ІТЗ підозрюваних в кримінальних злочинах / осіб, взятих під варту, найчасті­ше обмежується декількома днями. Найдовші перебування розрізня­ються від декількох місяців до двох з половиною років для офіційно за­цікавлених осіб, які є предметом заходів захисту.^[86] Однак, як з'ясувалося з розгляду документації та інтерв'ю зі співробітниками, що в деяких з цих випадків таке довге затримання насправді використовувалося органами внутрішніх справ або іншими державними посадовими особами (напри­клад, посадовими особами державних органів охорони) для цілей розслі­дування (більш конкретно, для проведення так званих «таємних слідчих дій», — наприклад, отримання інформації від затриманих осіб через ви­користання інформаторів усередині ІТЗ — або для того, щоб полегшити часті переводи між відділами внутрішніх справ). Це становить зловживан­ня положеннями з приводу заходів захисту. Комітет рекомендує вжити заходів для викорінення такої практики.

У більш загальному плані ЄКПТ хотів би підкреслити, що ІТЗ не підхо­дять для тривалого утримання під вартою і не повинні використовува­тися для утримання осіб довше, ніж кілька днів.

Під час візиту в 2013 році делегація також зазначила, що повернення попередньо ув'язнених із СІЗО в ІТЗ та / або до інших установ внутрішніх справ для того, щоб брати участь у слідчих діях (наприклад, додаткові інтерв'ю з посадовими особами внутрішніх справ) як і раніше відбуваєть­ся досить часто. Комітет рекомендує, щоб будь-які подальші допити із заарештованим з боку внутрішніх справ або інших правоохоронних органів, які можуть бути необхідними, повинні, наскільки це можли­во, здійснюватися в пенітенціарній установі. Повернення попередньо ув'язнених до установ внутрішніх справ або інших правоохоронних установ слід проводити лише тоді, коли немає абсолютно ніякої іншої альтернативи і протягом найкоротшого часу, і на це має бути отрима­ний дозвіл судді.

2. Поводження з особами, що утримуються посадовими особами органів внутрішніх справ

30. Явище катувань та інших форм жорстокого поводження з осо­бами, затриманими посадовими особами органів внутрішніх справ було питанням серйозного занепокоєння для ЄКПТ з моменту першого візиту Комітету в Україну 15 років тому. Це питання було предметом спеціально­го візиту до Київської та Харківської областей в 2011 році, протягом якого ЄКПТ був завалений заявами про жорстоке поводження з боку персоналу органів внутрішніх справ.^[87] Візит 2013 року дав можливість розглянути, як поводяться з особами, які утримаються посадовими особами органів внутрішніх справ, зокрема після набуття чинності нового КПК та інших нормативних актів.

А) Київ

31. У Києві, делегація виявила, що існує різниця між відгуками, які бу­ли надані особами, що містяться під вартою, чиє затримання мало місце до набрання чинності нового КПК та досвідом, яким поділилися особи, які утримуються / утримувалися посадовими особами органів внутрішніх справ після 19 листопада 2012. Особи, які підпадають під першу категорію, дуже часто стверджували про методи жорстокого поводження, які були схожі на ті, що описані в попередніх звітах, у тому числі важкі фізичні на­сильства, у той час як більшість із тих, які підпадають під другу категорію, зазначали, що співробітники внутрішніх справ мали правильне ставлення до них від самого початку перебування під вартою.

32. Незважаючи на цю позитивну тенденцію, багато затриманих осіб, які були опитані, у тому числі неповнолітніх чоловіків, які були нещодав­но затримані працівниками органів внутрішніх справ, стверджували, що вони піддавалися жорстокому фізичному поводженню. Передбачуване жорстоке поводження складалося з ударів руками, ногами, колінами, ударів товстими книгами і ударів, нанесених заповненими водою пласти- ковими пляшками, кийками або іншими жорсткими предметами (напри­клад, стільці, бейсбольні біти) до різних частин тіла (у тому числі в голову, хребет і геніталії). Делегація також отримала кілька скарг про надмірно жорстке застосування наручників.

33. Крім того деякі затримані особи, з якими спілкувалась делегація, скаржилися, що вони отримували погрози побиття самими співробітни­ками органів внутрішніх справ або розміщення затриманих в комірці іме­нованій як «прес- хата»^[88] після передачі в СІЗО.

34. Вищезгадане жорстокого поводження, як свідчать, було застосо­ване на різних стадіях позбавлення волі посадовими особами внутрішніх справ: у момент затримання (наприклад, коли особа нібито не пручала­ся арешту або після того як він чи вона була взяті під контроль) та / або протягом наступних опитувань міліцією в затишних місцях (наприклад, в районах озера або лісу) або, найчастіше, в кабінетах.

35. Мета можливого жорстокого поводження, як повідомляється — змусити затриманих зізнатися в (додаткових) кримінальних злочинах, за­безпечити інші докази або отримати покірну поведінку від них.

36. Слід зазначити, що існують різні категорії посадових осіб внут­рішніх справ, які були предметом звинувачень в жорстокому поводженні: у головному переважно оперативні співробітники, що працюють в район­ній установі внутрішніх справ або управлінні з боротьби проти організо­ваної злочинності, районних відділах або підрозділах, але й, у деяких ви­падках, члени «Беркута» і «Соколу», персонал патрульних органів (ППО), і в окремих випадках, слідчі і старші посадові особи органів внутрішніх справ. У той же час, має бути зазначено в протоколі, що делегація не отри­мала жодних скарг про персонал ІТЗ у Києві.

Б) Дніпропетровська, Одеська та Вінницька області, а також Автономна Республіка Крим

37. У Дніпропетровській, Одеській та Вінницькій областях, а також в Автономній Республіці Крим значне число затриманих осіб, яких було опитано, та які мали попередній досвід затримання міліцією, заявили, що мало місце недавнє поліпшення ставлення чиновників органів внутріш­ніх справ щодо затриманих ними осіб.

38. Однак прогрес, здавалося, був відносно менш істотним, ніж у Києві. Дійсно, делегація отримала численні свідчення недавнього жорс­токого поводження з людьми, які затримані, або недавно були затримані працівниками органів внутрішніх справ. Передбачуване жорстоке повод­ження зазвичай складалася з ударів руками, ногами, плесканням по вухах і ударами кийками. У декількох випадках, делегація отримала звинувачен­ня від затриманих осіб, які, як повідомляється, були змушені здійснювати фізичні вправи до повної знемоги або які були розміщені в наручниках у вантажне відділення автомобіля, який потім їхав на високій швидкості по дорозі з ямами. Делегація також почула ряд скарг про болюче і трива­ле застосування наручників.

У Дніпропетровській, Одеській та Вінницькій областях, а також в Ав­тономній Республіці Крим, делегація наткнулася на деякі випадки, коли передбачуване жорстоке поводження було такої тяжкості, що це можна було вважати катуванням (наприклад, застосування наручників і заподіян­ня повторних і важких ударів кийком в підвішеному положенні; вплив електричним струмом за допомогою зброї з електричним розрядом або із застосуванням польового телефону армії, печіння пальців людини ци­гаркою, асфіксія за допомогою протигазнику або пластикового пакету).

Наведені вище твердження були зроблені не тільки дорослими чо­ловіками, але і дорослими жінками і неповнолітніми обох статей.

39. Делегація також чула декілька заяв про загрози щодо вживання важких форм жорстокого фізичного поводження (наприклад, обширного побиття, запровадження кийка в анус людини).

40. Переважна більшість отриманих тверджень вказують на періоди утримання відразу після арешту, коли до відповідних осіб застосовувся первинний допит. Цей первинний допит найчастіше передує моменту, коли офіційно реєструється утримання під вартою. Інші звинувачення вказують час арешту, транспортування і утримання під вартою в будівлях судів і ІТЗ.

41. Основна мета передбачуваного жорстокого поводження, як зазначається, забезпечити, до проведення офіційного допиту, щоб від­повідні особи надали зізнання або інформацію компрометуючі інших осіб перед слідством / судом та / або вимагати гроші у затриманих осіб. У декількох випадках, удари, як зазначалося, були нанесені, щоб отрима­ти покірну поведінку або як форма «розваги» для співробітників органів внутрішніх справ (деякі з них, як повідомляється, робили зйомку перед­бачуваного жорстокого поводження за допомогою мобільних телефонів з камерами).

42. Працівники органів внутрішніх справ, які були предметом звину­вачень в жорстокому поводженні, були в більшості випадків оператив­ними співробітниками. У декількох випадках, слідчі, як зазначалося, були безпосередньо залучені до передбачуваного жорстокого поводження. У Дніпропетровській та Одеській областях, делегація також отримала за­писи або інші ознаки жорстокого фізичного поводження із затриманими особами з боку співробітників супроводу / охоронного персоналу, органів внутрішніх справ.

В) Оцінка

43. Висновки делегації протягом візиту в 2013 році ясно показують, що люди, затримані співробітниками УВС, після набуття чинності нового КПК, мали більш низький ризик піддатися жорстокому поводженню, ніж ті, хто був затриманий до цієї події.

Тим не менше, цей ризик залишається високим для затриманих осіб, які не видаються співробітникам внутрішніх справ^[89] здатними до спів­праці та / або, зокрема, в регіонах, відмовляються платити хабарі. Також виявилося, що особи, які утримуються посадовими особами внутрішніх справ за межами столиці, мали ще більший ризик отримати фізичне жор­стоке поводження / катування.

44. Твердження, згадані в пунктах 32-33 і 38-39, зібрані в ході про­ведення індивідуальних співбесід, були докладними, правдоподібними і послідовними. Більше того, деякі з них були підтверджені медичними доказами, у вигляді поранень, які безпосередньо побачили члени делега­ції — медики, і записами у медичній документації, яка була досліджена під час візитів в ІТЗ та пенітенціарні установи. Підсумовуючи, звинувачення мали високий ступінь довіри.

3. Заходи по боротьбі з тортурами та іншими формами жорстокого поводження

А) Впровадження змін на найвищому рівні і розробки етичної культури серед співробітників органів внутрішніх справ

45. У контексті попередніх візитів, явище катувань та інших форм жор­стокого поводження з боку співробітників органів внутрішніх справ було визнане на найвищому міністерському рівні. Крім того з 2009 року мініст­ри внутрішніх справ один за одним прийняли рішучі послання «нульової терпимості» жорстокого поводження та звернули увагу своїх співробітни­ків на необхідність радикальної зміни їх поведінки по відношенню до пі­дозрюваних.^[90] Щоб зміцнити цю ініціативу та з метою посилення її шансів на успіх, ЄКПТ рекомендував у своїй доповіді про візит 2011 року, щоб з та­ким повідомленням виступила політична влада найвищого рівня.

На початку візиту в 2013 році представники делегації вказали, що набуття чинності нового Кодексу дає унікальну можливість залучити по­садовців органів внутрішніх справ до змін у настроях щодо осіб, які вони утримували. У цьому контексті основні показники діяльності співробітни­ків органів внутрішніх справ, які ґрунтувались в значній мірі на високих темпах «Очищення», як доповідалося, спостерігалися повсюди.

46. Висновки делегації протягом візиту в 2013 році свідчать, що очіку­вання української влади тільки починають реалізовуватися. Делегація чітко з'ясувала, що наразі наявний ще довгий шлях, перш ніж можна прийти до висновку, що феномен жорстокого поводження було ефективно подолано.

Зокрема, різні повідомлення, відправлені з вищих органів внутрішніх справ не були отримані в узгодженому порядку їх регіональними / місце­вими підлеглими. Наприклад, у Вінниці, у делегації склалося враження, що вищими посадовими особами управління робляться деякі зусилля для вирішення проблеми жорстокого поводження Виявилося, що відповідні професіонали були призначені для здійснення моніторингу прав затри­маних осіб.^[91] Вони були добре обізнані про масштаби явища на місцевому рівні, в тому числі в особливо проблематичних закладах^[92], та часом ви­ходили за рамки правил, щоб розкрити правопорушення. Крім того для делегації стало очевидно, що мету «очищення» не було досягнуто.

Ситуація досить сильно відрізнялася в різних регіонах, де новий КПК в цілому сприймався як захід, який вимагатиме застосування біль­шої кількості паперової роботи, а не пропонуватиме кращий захист від жорстокого поводження. Переговори з чиновниками внутрішніх справ в Одесі також засвідчили, що мета неофіційного «Очищення» була введе­на в дію, принаймні в тієї частині України (з метою 100 розкритих злочинів на 400 заяв).

Також з'ясувалося протягом візиту 2013 року, що феномен жорстоко­го поводження з боку співробітників органів внутрішніх справ став, більш ніж будь-коли, тісно пов'язаний з корупцією в у межах органів внутрішніх справ, зокрема за межами Києва.

ЄКПТ стурбовано відзначає, що посадові особи органів внутрішніх справ, які були опитані під час візиту, в цілому здавалося, мали вузьке ро­зуміння своїх зобов'язань, які стосуються можливого жорстокого повод­ження із затриманими особами з боку колег.

47. Комітет повинен нагадати, що відповідальність за зміну поведінки співробітників органів внутрішніх справ, лежить насамперед на міністрі внутрішніх справ і старших посадових особах всіх рівнів. Дуже важливо, що філософія відношення «від доказів до підозри», а не «від підозри до до­казів» домінувала не тільки в законі, а й у повсякденній практиці всіх, хто залучений в процес кримінального правосуддя (у тому числі оператив­них співробітників і слідчих). Крім того, посадові особи внутрішніх справ, зокрема оперативні співробітники та члени спеціальних сил, повинні ма­ти гарне уявлення про практичні наслідки принципу пропорційності тоді, коли повинна бути використана сила.

У зв'язку з цим, дуже важливо зробити більше для сприяння в рамках структур внутрішніх справ культури, яка розглядала що це є непрофесій­ним — і навіть небезпечним з кар'єру точки зору — працювати і спілку­ватися з колегами, які вдаються до жорстокого поводження. Точніше, повинна бути створена атмосфера, в якій вважається правильним пові­домити про жорстоке поводження з боку колег.

48. Комітет рекомендує, щоб Міністерство внутрішніх справ розробити у подальшому докладні інструкції від самого старшого рівня, що нагадують всім співробітникам, зокрема оперативним спів­робітникам, слідчим, членам спецназу, співробітникам патрульних органів, офіцерам супроводу та співробітникам органів утримання під вартою, які працюють в ІТЗ, їх зобов'язання щодо поводження з особами, які перебувають під вартою. Ці інструкції повинні керу­ватися, зокрема, загальними принципами, закріпленими в Європей­ському кодексі поліцейської етіки.^[93] Зокрема, це має бути ясно для всіх співробітників органів внутрішніх справ, що:

I) вони будуть притягнуті до відповідальності за те, що завдава­ли, підбурювали або переносили будь-які тортури чи інші фор­ми жорстокого поводження, незалежно від обставин і в тому числі, коли жорстоке поводження впорядковане начальни­ком. Кожен співробітник внутрішніх справ повинен мати чітке розуміння того, що навмисне жорстоке фізичне поводження з затриманими особами, незалежно від його тяжкості, є кримі­нальним злочином.

У разі необхідності,^[94] на найвищому політичному рівні має бути прийнята публічна заява, а саме на рівні Президента України;

II) вони повинні протистояти всім формам корупції в структурах внутрішніх справ;

III) поводження з особами під вартою в коректній формі та звіт­ність у відповідні органи про будь-яку інформацію, що вказує на жорстоке поводження (і корупцію) між колегами, є їх офіцій­ним боргом і буде визнано позитивним явищем.

У цьому контексті Комітет рекомендує прийняти захисні заходи, що стосуються «інформаторів». Це передбачає розвиток чіткої лінії звітності до окремого органу за межами управління або до органу опі­ки та піклування, а також встановлення основ для правового захисту осіб, які розкривають інформацію про жорстоке поводження та інші незаконні дії.

Б) Запровадження кращо ї ідентифікації посадових осіб Внутрішніх Справ

49. Ряд затриманих осіб, опитаних у ході візиту 2013 року, засвідчили, що співробітники внутрішніх справ в штатському під час їх затримання оголосили, що вони були з агентства Внутрішніх Справ, і представилися і / або показали свою ідентифікаційну карту.

Проте, багато затриманих стверджували, що затримуючі офіцери не ідентифікували себе як співробітники правоохоронних органів, навіть якщо про це попросили під час або незабаром після затримання; крім того, вони не проявили ніяких ознак, що вказують на те, що вони належали до агентства внутрішніх справ. Більшість затриманих осіб, очевидно зрозумі­ли про те, що з ним коїться тільки після того як опинилися в наручниках.

ЄКПТ має підкреслити, що відмова відповідних посадових осіб іден­тифікувати себе як особи, належні до правоохоронного органу, тягне за собою ризик спровокувати особи, яких затримується, на дії у відповідь, і викликати застосування надмірної сили у відповідь на це.

50. Комітет також зазначає, що ряд осіб, опитаних у ході візиту в 2013 році заявив, що члени спецназу внутрішніх справ, які мали маски під час їх затримання, не носили будь-які ідентифікаційні номери на їх уніфор­ми / шоломах (за винятком спеціальної емблеми на формі). Це дуже важли­ве, адже такі співробітники були також предметом звинувачень в жорсто­кому поводженні під час затримання або незабаром після нього.^[95]

Носіння масок членами спецназу може бути виправдане виключно в контексті операцій з високим ступенем ризику, що відбуваються поза захищеного середовища (наприклад, потенційно складні арешти). Тим не менш, має бути забезпечено, щоб була можлива подальша ідентифі­кація відповідних посадових осіб, через носіння не тільки чітко відо­кремленої емблеми, але і видного ідентифікаційного номеру на кожній уніформі / шоломі.

ЄКПТ зазначає, що під час переговорів на високому рівні 19 грудня 2013 в Києві^[96] Президент Комітету був проінформований про заходи, вжиті для забезпечення належної ідентифікації співробітників правоохоронних органів у майбутньому.

52. У цьому контексті Комітет рекомендує, щоб українська влада продовжувала свої дії, щоб поліпшити ідентифікацію співробітників органів внутрішніх справ, зокрема шляхом забезпечення того, щоб:

I) офіцери в штатському, що проводять арешт, чітко ідентифіку­вали себе або чітко визначали себе в якості членів агентства внутрішніх справ (наприклад, показавши посвідчення особи або, надівши пов'язку);

II) подальша ідентифікація членів спецназу внутрішніх справ бу­ла завжди можливою, через носіння не тільки чітко відокрем­леної емблеми, але і видимого ідентифікаційного номеру на кожній уніформі / шоломі;

III) втручання органів спецназу внутрішніх справ було записано на відеокамеру (наприклад, за допомогою тактичних камер, які є частиною обладнання офіцерів).

В) Перегляд меж і поліпшення підготовки стосовно застосування фізичної сили

і «спеціальних засобів»

53. Застосування фізичної сили і «спецзасобів»^[97] посадовими особами внутрішніх справ, механізми та зобов'язання надати медичну допомогу в разі травм, регулюються зокрема статтями 12, 13 та 14 Закону про «міліції».

Проте, правова база, здається, є неясною щодо обставин, в яких мо­жуть бути використаний кожен тип «спецзасобів». З точки зору ЄКПТ це за­лишає рамки для непропорційної відповіді. Дійсно, в ході візиту в 2013 році делегація чула багато відгуків щодо нецільового використання «спецза- собів» (зокрема, наручників, кийків і електричних пристроїв) посадовими особами внутрішніх справ: було зроблено посилання що посадовці нібито вдаються до використання спецзасобів», коли затримані особи вже пе­ребували в наручниках / взяти під контроль, які мають вигляд надмірно жорстко затягнутих наручників і / або наручників, прикованих до батареї або інших нерухомих предметів в приміщеннях внутрішніх справ.

Крім того, як зазначено в пунктах 34 і 40, делегація отримала низку скарг на надмірне застосування фізичної сили в момент затримання (на­приклад, Пінки / удари в той час як заарештована особа нібито повністю відповідала наказам співробітників органів внутрішніх справ) 54. Комітет рекомендує, щоб українська влада переглянула правову основу для застосування фізичної сили і «спецзасобів», у світлі висновків делега­ції, і переконалася, що обставини, в яких можуть бути використані ко­жен з типів сили були чітко визначені в законодавстві та / або відповід­ними правилами.

Крім того, Комітет рекомендує щоб співробітники органів внут­рішніх справ отримали подальші інструкції і відповідне навчання, щоб забезпечити зокрема наступне:

— Фізична сила застосовується тільки у разі крайньої необхід­ності і лише в тій мірі, яка необхідна для досягнення законних цілей;

— Там де застосування наручників є ключовим, наручники не мають бути надмірно жорсткими і застосовуються тільки до тих пір, поки це необхідно.^[98] Крім того, затримані ніколи не повинні бути приковані наручниками до фіксованих об'єктів; у разі, кола особа під вартою перебуває у вельми збудженому або агресивному стані, цю особу слід утримувати під ретель­ним наглядом у відповідній обстановці. У разі збудження, яке викликане станом здоров'я затриманої особи, посадовим осо­бам внутрішніх справ слід звернутися за медичною допомогою та дотримуватись інструкцій медичного працівника;

— Дубинки використовуються тільки, коли є ризик для життя чи здоров'я, і тільки для безпосереднього вирішення цієї загрозі;

— Використання електрошокових пристроїв обмежується си­туаціями реальної і безпосередньої небезпеки для життя або очевидного ризику нанесення серйозних травм, і керується принципами необхідності, субсидіарності, пропорційності, за­вчасного попередження (де це можливо) і запобіжних заходів. Використання таких пристроїв тільки з метою забезпечення до­тримання порядку неприпустимо. Співробітників органів внут­рішніх справ, які мають право використовувати ці пристрої, мають обиратися і проходити відповідну підготовку, і вони повинні отримувати докладні інструкції щодо їх використання. Правові зобов'язання щодо подання звітності мають призве­сти до ретельного моніторингу з боку компетентних органів за використанням електрошокових пристроїв. Кожен, проти кого був використаний електричний прилад, у всіх випадках має звернутися до медичного працівника і, при необхідності, бути доставленим в лікарню, та йому (та / або його /її адвокату, за за­питом) має бути надана копія медичної довідки про це.^[99]

Г) Скорочення залежності від зізнання і поліпшення стандартів та процедур опитування

55. У попередніх звітах ЄКПТ вказав, що жорстоке поводження з особами, що утримуються посадовими особами внутрішніх справ за­надто часто, здавалося, було пов'язано з надмірним акцентом на зізнан­ня в ході кримінального судочинства. Комітет рекомендував, зокрема, що і) професійна підготовка отримала подальше вдосконалення; іі) КПК має бути змінений таким чином, щоб знизити стимул шукати отримання зізнань; заяви, які були зроблені в результаті тортур або інших форм жорстокого поводження, мають бути неприпустимі як доказ у ході будь-якого судового розгляду, за винятком, якщо це стосується особи, звинувачені у жорстокому поводженні, як доказ, що ця заява була зроб­лена; ііі) розробити стандарти та процедури для опитування осіб поса­довими особами внутрішніх справ (наприклад за винятком виняткових обставин, затримані особи не повинні піддаватися опитуванню з боку посадових осіб внутрішніх справ протягом більше ніж двох годин без перерви; всі опитування повинні бути зроблені письмово одночасно). Комітет також закликав українську владу вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб опитування затриманих осіб з боку оператив­них співробітників та слідчих систематично зберігалися в електронно­му форматі^[100].

56. У своїй відповіді на звіт щодо візиту в 2011 році українська влада вказала, що вона покращила професійну підготовку, зокрема, шляхом ор­ганізації спеціальних семінарів. Також був переглянутий порядок прове­дення навчальних семінарів та прийняті відповідні керівні принципи^[101].

ЄКПТ із задоволенням відзначає, що новий КПК чітко визначає у своє­му розділі 87, що будь-які докази, отримані за допомогою серйозних пору­шень міжнародних та національних правозахисних правових зобов'язань або інформація в результаті доказів такого роду є неприпустимою.^[102] Ко­декс також передбачає, що, як правило, інформація, що міститься в по­казаннях, предметах і документах, що не були безпосередньо розглянуті судом, не можуть бути прийняті в якості доказів.^[103]

Комітет також вітає той факт, що новий кодекс містить деякі стандар­ти для проведення опитування затриманих осіб (допит). Відповідно до розділу 224 (2) Кодексу, допит, зокрема, не може триватиме більше двох годин без перерви і не більше восьми годин в цілому на день.^[104] Права за­цікавлених осіб, а також порядок, в якому будуть проведені допити, слід пояснити до проведення допиту. Відповідно до розділу 224 (5) Кодексу може бути використаний аудіо та / чи відеозапис і зроблені фотографії під час допиту. Крім того, неповнолітні повинні проходити опитування у при­сутності законного представника, педагога чи психолога і, при необхід­ності, медичного працівника.^[105]

57. Інформація, зібрана делегацією ЄКПТ під час відвідування у 2013 році вказує, що дії в цій галузі було прийняті не тільки на законо­давчому рівні, а й на практиці. Кілька затриманих розповіли делегації, що вони негайно були опитані оперативними працівниками (на прохання слідчого) та / або самим слідчим протягом одного або двох годин, після чого їм була запропонована перерва і той факт, що вони спочатку від­мовилися відповісти на питання / надати докази не мали негативних на­слідків стосовно поводження з ними. Також виявилося, що чиновники органів внутрішніх справ більш схильні покладатися на речові докази при проведенні розслідування. Крім того, делегація побачила, що були зроблені зусилля для оснащення кімнат, призначених для поліцейських допитів, засобами відео спостереження, зокрема в Києві. Комітет схвалює ці позитивні зрушення.

58. Проте, практика опитування затриманих / підозрюваних у право­порушенні в якості «свідків» поза меж будь-яких офіційних судових роз­глядів з метою виявлення злочинів та збору доказів, здається, не слабшає у всіх частинах України, які відвідала делегація ЄКПТ. Ця передбачувана практика часто залучає великі групи опитуваних, а також під час неї засто­совуються фізичні та інші форми жорстокого поводження та / або загрози підготувати серйозні кримінальні звинувачення проти опитаних осіб. Та­кож викликає серйозну заклопотаність, що, незважаючи на нові положен­ня КПК, манера, в якій були отримані заяви від «свідків» / підозрюваних у правопорушеннях здавалася в багатьох випадках неперевершеною різ­ними учасниками українського системи кримінального правосуддя (див., у цьому зв'язку, пункти 65 і 66). Очевидно, будь-які такі практики не слід розглядати тільки як незаконні, вони ставлять під серйозний сумнів внут­рішню надійність кримінальних розслідувань, проведених посадовими особами внутрішніх справ у таких випадках.

Крім того, в ході візиту в 2013 році делегація Комітету знову знайшла нестандартні та немарковані елементи в кабінетах / приміщеннях, де свід­ки / підозрювані у скоєнні злочинів можуть утримуватися /допитуватися (наприклад, боксерські рукавички, саморобний молоток).

ЄКПТ також жалкує про те, що вони очевидно отримали дуже мало підтримки від співробітників органів внутрішніх справ, з якими делегація розмовляла про більш широке використання аудіо-та / або відеозаписів допитів.

59. У світлі вищесказаного, Комітет рекомендує, щоб українська влада продовжувала покладати свої зусилля щодо запровадження нового Кримінального процесуального кодексу з метою зниження за­лежності від зізнань, зокрема, шляхом:

I) боротьби проти будь-якої практики чиновників органів внут­рішніх справ, що прагнуть / отримують заяви та інші докази від так званих «свідків», які виявляться підозрюваними у скоєнні злочинів або від затриманих осіб, які не були поінформовані про своє право на відмову від дачі показань або відповідати на запитання;

II) докладання зусиль, щоб приділяти більше уваги підходу, який ґрунтується на речових доказах під час розслідування, зок­рема шляхом початкового навчання і підвищення кваліфіка­ції оперативних співробітників і слідчих. Зокрема, навчання щодо захоплення, утримання, пакування, обробці та оцінки судових експонатів та питання безперервності, які пов'язані з ними, мають розроблятися надалі.^[106] У той же час, очевидно, чиновникам внутрішніх справ має бути повідомлено, що фаб­рикація доказів є серйозним злочином і карається відповід­ним чином;

III) видалення будь-яких нестандартних предметів, які можна ви­користовувати для жорстокого поводження з приміщень ор­ганів внутрішніх справ, де можуть утримуватися / допитувати­ся особи;

IV) забезпечення того, щоб допит, як правило, проводився не більше ніж двома допитуючи ми особами, в кімнатах, спе­ціально відведених та обладнаних для цієї мети, не більше ніж протягом двох години (однієї години у разі неповноліт­ніх), і вісім годин (двох годин у разі підлітків) в день в загаль­ній складності;

V) забезпечення того, щоб був зроблений точний запис усіх допитів (у тому числі первинного допиту, зробленого затри­муючих офіцерами), запис повинен використовувати біль­шої кількості електронного обладнання (для аудіо- та відео- записів);

VI) впровадження системи постійного моніторингу стандартів і процедур допиту.

Ґ) Посилення ролі медичних працівників в ІТЗ (і медичних установ) у запобіганні жорстокого поводження і в документуванні та звітності травм

60. У звіті про візит у 2011 році ЄКПТ підняв ряд давніх питань: Не­дотримання конфіденційності медичної інформації, огляди спеціалістами охорони здоров'я здійснюються недбало та погано записуються пошкод­ження.

У своїй відповіді українська влада поінформувала Комітет про кроки, зроблені для усунення цих недоліків, зокрема, про прийняття Керівних принципів Міністерства внутрішніх справ № 17658/Чн 12 грудня 2011, які рекомендують проводити медичні огляди затриманих осіб у відсутності охоронного персоналу або будь-якої іншої третьої сторони^[107].

61. Інформація, зібрана в ході відвідування в 2013 році, чітко говорить про те, що конфіденційність медичних оглядів як і раніше не дотримується в ІТЗ (або в медичних установах до надходження в ІТЗ). З бесід з медичним персонал, що працює в ІТЗ, стало зрозумілим, що медичне обстеження за­триманих осіб взагалі відбувається в момент їх самої передачі в ІТЗ у при­сутності співробітників внутрішніх справ, які не мали ніяких зобов'язань щодо охорони здоров'я. Делегація зазначила для себе що в Київському ІТЗ подальші огляди спеціалістів охорони здоров'я також були проведені в присутності наглядачів.

Крім того виявилося, що медичні огляди часто складалися тільки з де­кількох питань і відповідей щодо стану здоров'я затриманих осіб. У ряді випадків затримані особи, з якими делегація говорила вказали, що вони були допитані щодо походження їх травм у присутності супровідного персоналу / операційних офіцерів їх супроводу (деякі з яких, як стверджу­валося, були звинувачені в передбачуваному жорстокому поводженні). Це не стало несподіванкою, що кілька затриманих осіб, що були опитані, які спочатку стверджували, при надходженні в ІТЗ, що травми вони мали перед арештом, повідомили делегації, що вони були налякані тому й при­ховали справжнє походження своїх травм у присутності інших посадовців органів внутрішніх справ.

На більш позитивній ноті делегація наткнулася на випадки, коли фельдшери, що працюють у Київському ІТЗ очевидно викликали судово- медичних фахівців для організації судово-медичної експертизи затрима­них осіб, які мали численні травми.

З точки зору ЄКПТ важливо провести чітке відокремлення між, з одного боку, адміністративними процедурами, які дотримуються ко­ли затримані особи передаються в розпорядження ІТЗ та,з іншого боку, ретельними медичними оглядами, які повинні бути проведені пізніше. Дуже важливо, щоб в ході вищезазначених адміністративних процедур, медичний персонал, як правило, безпосередньо не брав участь у первин­ній процедурі передачі утримування та щоб затриманих осіб, у яких були знайдені травми під час прийняття до установи, не питали про походжен­ня цих травм у присутності персоналу, який не має зобов'язань надавати медичну допомогу^[108].

62. Як і під час попередніх візитів, медичні документи, які дослідила делегація під час візиту в 2013 році, були в загалом низької якості і, в бага­тьох випадках, ненадійні. Стало очевидно з досліджень медичних записів ПЗ та інших медичних записів, а також прямих спостережень лікарями делегації, що видимі тілесні ушкодження, які явно вказують на жорстоке поводження, часто залишаються незареєстрованими. Крім того, всякий раз, коли пошкодження були записані, описи цих пошкоджень, як прави­ло, були мізерні і відгуки затриманих осіб щодо походження цих травм часто були відсутні. Крім того, в ряді випадків, делегація знайшла помилки стосовно дати проводження огляду. Крім того, медична документація, яка потенційно містить конфіденційні відомості, була доступна охоронному персоналу.

Варто відзначити, що в ряді випадків, копії медичних висновків, скла­дені медичними працівниками ПЗ, були дані затриманим особам або, на їх прохання, їх адвокату. Тим не менш, це було не завжди так.

63. Що стосується процедури звітності, Комітет із задоволенням від­значає, що медичні записи ІТЗ щодо затриманих осіб де відображалися травми, були доведені до відома прокуратури. Природно, що вище зазна­чені висновки щодо змісту медичних записів серйозно обмежили вплив таких процедур.

64. ЄКПТ закликає українську владу вжити подальших заходів, в тому числі за допомогою відповідних правил і ефективного моніто­рингу їх реалізації, для того, щоб:

— медичні працівники, як правило, безпосередньо не брали участь у адміністративній процедурі передачі затриманих осіб до ІТЗ;^[109]

— осіб, які повинні показати травми при вступі до ІТЗ, ніхто не розпитував про походження цих травм під час вищезгаданої процедури передачі затримування;

— будь-який зроблений запис, і будь-які зроблені фотографії травм під час передавальних процедур направляються негай­но медичним працівникам ^З;

— всі особи, допущені до ІТЗ, мають бути правильно опитані і ре­тельно оглянуті кваліфікованим медичним персоналом яко­мога швидше, але не пізніше 24 годин після їх прийому; такий же підхід повинен бути застосований кожен раз, коли людина повертається в ІТЗ після повернення в розпорядження іншою структурою для слідчих чи інших цілей;

— всі медичні огляди в ІТЗ (а також в медичних установах) про­водяться поза межами чутності і — якщо медичні працівники прямо не просить про інше даному випадку — поза межами зору персоналу, на якого не покладено охорону здоров'я;

— запис складений після медичного обстеження затриманого в ІТЗ має містити: (і) звіт про заяви, зроблені людиною про яко­го йде мова, які мають відношення до медичної експертизи (у тому числі його / її опис його / її стану здоров'я і будь-які за­яви про жорстоке поводження), (II) повний звіт про об'єктивні медичні висновки, засновані на ретельному вивченні (з на­данням «тілесного графіку», де відзначаються травматичні ушкодження); (III) зауваження медичного працівника вироб­ника з приводу пунктів I) та II), що вказує на відповідність між будь-якими заявами і об'єктивними медичними висновками;

— медичний персонал може повідомити офіцерам, які відпові­дають за утримання, про необхідність дізнатися про стан здоров'я затриманої особи; проте, інформація повинна бути обмежена, що необхідно для запобігання серйозного ризику для затриманої особи або інших осіб, якщо затримана особа погоджується на те, щоб була надана додаткова інформація;

— медичні фахівці повідомляють затриманим особам про існу­вання зобов'язання звітувати, пояснивши, що написання та­кого звіту знаходиться в рамках існуючої системи для попе­редження жорстокого поводження та що передача звіту до відповідного органу не є заміною скарги зробленій належним чином;

— затримані осіб і, на їх прохання, їхні адвокати мають повне пра­во на отримання копії медичної документації. Коли це можли­во, повинні бути зроблені фотографії пошкоджень та вони ма­ють додаватися до медичної документації;

— всякий раз, коли звіт про травми надається до прокуратури, одразу ж вимагається судово-медичний висновок і затримана особа негайно підлягає фізичному, ретельно огляду в приват­ному порядку судовим лікарем.

ЄКПТ також рекомендує надання спеціальної підготовки медич­ним працівникам, які працюють в ІТЗ. На додаток до розробки необ­хідної компетенції в документації та інтерпретації травм, а також за­безпечення повного знання усіх зобов'язань і процедур звітності, це навчання повинно охоплювати техніку опитування осіб, які, можливо, відчули на собі жорстоке поводження.

Комітет також закликає українську владу розглянути питання про перегляд існуючих процедур звітності, з урахуванням реформи прокуратури і майбутнього заснування державного бюро розсліду­вань.

В цілому, що стосується незалежності медичного персоналу, що пра­цює в ІТЗ, ЄКПТ хотів би знати, чи розглядала українська влада мож­ливість передачі такого персоналу під керівництво структури, іншої ніж Міністерство внутрішніх справ.

Д) Зміцнення ролі слідчих суддів/судів у запобіганні жорстокого поводження на етапі попереднього ув'язнення

65. У попередніх доповідях ЄКПТ підкреслив, що всякий раз, коли підозрювані в кримінальних злочинах поставали перед судовою владою та стверджували про жорстоке поводження, такі звинувачення повинні бути записані в письмовій формі, негайно має бути назначене судова ме­дична експертиза, а також зроблені всі необхідні кроки для того, щоб зви­нувачення розслідувалися належним чином. Такий підхід слід дотриму­ватися тоді, коли зацікавлена особа демонструє чи не демонструє видимі пошкодження. Крім того, навіть за відсутності твердження про жорстоке поводження, повинна бути запрошена судова медична експертиза, коли є інші підстави вважати, що людина могла бути жертвою жорстокого по­водження^[110].

Це давня рекомендація була відображена в розділі 206 нового КПК. Відповідно до розділу 206, коли людина заявляє що він або вона отримала жорстоке поводження під час затримання або взяття під варту з боку де­ржавних посадових осіб, слідчий суддя зобов'язаний записати таку заяву або прийняти письмову заяву від особи, і зокрема: 1) забезпечити якнай­швидшу судову медичну експертизу цієї людини; 2) призначити розсліду­вання фактів відповідному слідчому органу; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення захисту зацікавленої особи відповідно до закону. Суддя повинен діяти вищезазначеним способом, щоб не свідчила особа, якщо його / її зовнішність або стан, або будь-яка інша інформація відома суд­ді, дає підстави для нього або неї вірити, що зацікавлена особа отримала жорстоке поводження під час арешту або подальшого утримання під вар­тою. Суддя не зобов'язаний діяти таким чином, якщо прокурор свідчить, що такі заходи вже були прийняті або вживаються на даний момент.

66. У ході візиту в 2013 році делегація почула декілька відгуків від затриманих осіб відповідно до яких слідчі судді реагували на їхні скарги про жорстоке поводження або задавали питання щодо їх стану здоров'я та / або видимих травм (хоча затримані все ж таки не отримували зворот­ний зв'язок про будь-які прийняті заходи). Тим не менш, багато затриманих осіб, які, очевидно скаржилися судді про жорстоке поводження (і / або не­законні первинні періоди позбавлення волі) або демонстрували видимі пошкодження, стверджували, що суддя проігнорував їх скарги та / або не звертав увагу на їхні травми. Розгляд відповідної документації, в тому чис­лі судових документів, підтвердив правдоподібність цих звинувачень.

ЄКПТ також стурбований щодо свідчень затриманих осіб відповідно до яких, перш ніж постати перед судом, їм погрожували чиновники внут­рішніх справ (подальшим) побиттям, якщо вони скаржитимуться судді.

Суддям має регулярно та чітко нагадуватись, через відповідні канали, про їхні юридичні зобов'язання відповідно до статті 206 КПК.

Крім того ЄКПТ рекомендує, це було ясно зрозумілим для всіх спів­робітників органів внутрішніх справ, що будь-який вид погроз або дій для запобігання затриманого від надання скарг судді не припустиме.

4. Фундаментальні запобіжники проти жорстокого поводження

А) Попередні зауваження

67. ЄКПТ неодноразово підкреслював у минулому, що основні гаран­тії для осіб, позбавлених волі, з боку правоохоронних органів, зокрема, право інформувати близького родича або іншу особу про своє утримання під вартою, право на доступ до адвоката і право звернення до лікаря, ма­ють бути надані де-факто від самого початку позбавлення волі.

Як уже зазначалося в пункті 15, два важливих нових законодавчих акта, тобто новий КПК і Закон про безоплатну правову допомогу, набули чинності з моменту останнього візиту ЄКПТ до України^[111].

Очевидно, що нове законодавство значно посилює гарантії проти жорстокого поводження, зокрема у відношенні до обліку, до інформації про права і відносно застосування трьох вищезазначених основних прав. Періодичне відвідування у 2013 році представила Комітету першу мож­ливість для оцінки практичної реалізації обох вищезазначених актів.

68. На жаль, спостереження, зроблені делегацією в ході відвідуван­ня в 2013 році припускають, що багато чого ще належить зробити для того, щоб забезпечити повне і належне дотримання нового законодав­ства. Насправді, більшість недоліків, які спостерігалися протягом спе­ціального візиту^[112] в 2011 році, здається, зберігаються надалі. Зокрема, незважаючи на позитивні аспекти нового КПК в цьому відношенні, ста­ло ясно, що на практиці правові гарантії часто продовжували надава­тися, не на початку фактичного позбавлення волі, але тільки після того, як відповідні особи були офіційно затримані. Також залишилися випад­ки, коли після позбавлення волі, людина отримує неформальний допит, протягом якого отримуються зізнання, без використання вищезазначе­них гарантій.

Крім того, як це було під час візиту в 2011 році^[113], делегація отримала значну кількість достовірних свідчень від затриманих осіб — підкріплені документами, розглянутими у матеріалах справи, а також зізнаннями з боку ряду посадових осіб внутрішніх справ — що підозрюваних було розміщено в підрозділах внутрішніх справ на період у 24 години або на­віть довше, де вони спали на стільцях в коридорах або в кабінетах опера­тивних співробітників, іноді в наручниках, прикованих до радіаторів, або навіть розміщених в інших установах (наприклад, приміщеннях ГИБДД (ДАЇ); готелях^[114]), в той час як запити (у тому числі опитування оперативних співробітниками) були проведені до формальних допитів з слідчими. Та­кий стан справ є абсолютно неприйнятним, а також являє собою кричущу неповагу до відповідного законодавства.

ЄКПТ закликає українську владу вжити ефективних заходів для за­безпечення того, щоб положення нового КПК (і Закону про безоплатну правову допомогу), що стосуються гарантій проти жорстокого повод­ження з особами, позбавленими волі, з боку посадових осіб органів внутрішніх справ належним чином застосовувалися на практиці.

Б) Боротьба з неврахованими затриманнями та поліпшення практик ведення обліку

69. ЄКПТ підкреслював у минулому^[115] що вимога правильного фік­сування факту позбавлення людини волі є однією з найбільш фундамен­тальних правових гарантій захисту від жорстокого поводження. Крім сприяння контролю за дотриманням правових положень, що стосуються затримання з боку правоохоронних органів, точна реєстрація всіх аспек­тів затримання людини з може захистити співробітників правоохоронних органів проти помилкових звинувачень, висунутих проти них.

70. Відповідно до розділів 208, 210 і 212 нового КПК, Протокол за­тримання (протокол) повинен бути складений негайно після фактичного позбавлення людини волі^[116] і повинні включати зокрема місце, точну дату і час (години і хвилини) арешту, а також підстави для затримання;^[117] не­має положення для будь-якої можливої затримки складання протоколу. Копія протоколу затримання має бути передана затриманому одразу без затримки. Арештована особа має бути доставлена до найближчого закла­ду правоохоронних органів і повинен бути зроблений запис про надход­ження (включаючи дату і час, коли людина була доставлена до установи) відразу ж після прибуття людини.

71. Незважаючи на зрозумілу редакцію вищевказаних положень, ЄКПТ повинен дійти висновку зі спостережень, зроблених в ході періо­дичного відвідування у 2013 році, що практика неврахованих затримань людини органами внутрішніх справ (зазвичай на періоди від декількох го­дин до двох днів, але іноді навіть до тижня) продовжується.^[118]

Під час таких затримань, затримані особи, що не здаються охочими до взаємодії, піддаються ризику жорстокого поводження (див. пункт 43), без надання ним будь-яких правових гарантій. ЄКПТ закликає українську владу вжити рішучих і енергійних заходів, щоб викорінити таку прак­тику. Безпосередні кроки мають бути зроблені для того, щоб всякий раз, коли людину доставляється або викликається до установ внут­рішніх справ, з будь-якої причини (у тому числі для допиту з оператив­ним офіцером), його / її присутність завжди має бути належним чином зареєстрована.

Зокрема, записи повинні вказувати, хто був доставлений або викликаний, ким, за чиїм наказом, в який час, з якої причини, в якій якості (підозрюваний, свідок і т. д.), яким ця особа була передана і коли людина залишила приміщення установи внутрішніх справ.

72. Всякий раз, коли утримання під вартою людини в установі внут­рішніх справ, було зафіксовано, якість цієї документації часто залишала бажати кращого. Делегація відзначила для себе (особливо після порів­няння доступної документації із відео спостереженням), що положення нового КПК, що стосуються запису фактичного часу затримання, не були належним чином застосовані,^[119] і що неточний і / або суперечливий час за­тримання був викладений в різних протоколах та записах. В цілому, різні записи утримування в установах внутрішніх справ, які були відвідані, час­то погано зберігаються та мають часті помилки та / або упущення.

ЄКПТ закликає українську владу вжити термінових заходів для забезпечення того, щоб юридична вимога щодо зазначення фактич­ного часу арешту в протоколі затримання завжди дотримувалася на практиці належним чином. Крім того, Комітет настійно підтверджує свою давню рекомендацію, що українська влада має забезпечити, щоб протоколи утримання під вартою зберігалися належним чином, містили точні записи про фактичний час затримання, приміщення до камери, звільнення або переведення, та відображали всі інші аспекти утримання під вартою (точне місце розташування де зберігається за­триманий; візити адвоката родича, лікаря або консульської посадової особи; переведення на допит тощо).

В) Надання інформації про права з самого початку позбавлення волі

73. Відповідно до розділів 42 (3) і (2), 208 (4) і 212 нового КПК, затри­маний повинен бути проінформований прямо і відразу про його / її права (включаючи права доступу до адвоката, доступу до медичної допомоги і про повідомлення про затримання) посадовою особою, яка його затри­мує. Крім того, посадова особа (и) відповідальні за охорону затриманих осіб в правоохоронній установі, повинні інформувати затриманого про його / її права відразу після його / її прибуття в установу.

Незважаючи на вищезгадані положення, ситуація, яка спостерігалася делегацією ЄКПТ на практиці майже не відрізнялися від описаної в поперед­ніх звітах^[120] а саме, що письмова інформація про права надавалася затрима­ним особам тільки тоді, коли вже був складений протокол затримання, а не на самому початку утримання під вартою. Крім того, письмова інформація була розроблена таким чином, щоб її було важко зрозуміти тим, хто не має юридичної підготовки;^[121] крім того, в більшості випадків затримані осо­би були не забезпечені копіями документів, які містять цю інформацію^[122].

74. Тому, ЄКПТ знову підтверджує свою рекомендацію, що мають бути вживані ефективні заходи для забезпечення того, щоб всі особи, затримані правоохоронними органами, повною мірою були поінфор­мовані про свої права (у тому числі права, зазначені вище) з самого початку позбавлення волі. Цей процес повинен включати надання чіт­кої словесної інформації в момент затримання, та має бути доповне­ний при першій же можливості (тобто, відразу ж після першого вступу в приміщення правоохоронного органу) наданням письмової інфор­мації щодо прав.

Комітет також нагадує про свою рекомендацію, що українська вла­да має скласти інформаційний лист про права, який є більш простим і зрозумілим та доступним у відповідній кількості мов. Особливу увагу слід приділяти забезпеченню того, щоб затримані особи насправді бу­ли в змозі зрозуміти свої права; з'ясування цього питання покладено на посадових осіб внутрішніх справ. Зацікавлені особи повинні мати можливість зберегти копію інформаційного листку.

Г) Гарантування ефективного права повідомлення про затримання

з самого початку позбавлення волі

75. Розділи 42 (3) і (7), а також 213 (1), нового КПК передбачають, що арештованій особі повинна бути негайно надана можливість повідомити близького родича, члена сім'ї або будь-яку іншу третю сторону за його / її вибором про його / її затримання та місцезнаходження. Ці положення не припускають виключення або затримку у повідомленні про утримання; якщо є підстави вважати, що розслідування може опинитися під загро­зою, повідомлення повинно бути виконано персонально посадовцем правоохоронних органів, які здійснюють утримування.

Більшість затриманих осіб, опитаних делегацією вказали, що вони були проінформовані про це право, що про їх затримання було повідом­лено членам сім'ї. Проте, схоже на ситуацію, що спостерігається в мину­лому^[123], багато людей скаржилися на затримки у повідомленні їх сімей (наприклад, до їх прибуття в ІТЗ, до їх першого судового засідання або навіть до їх переведення в СІЗО), а також декілька людей (особливо в Києві та Одесі) стверджували, що їх прохання повідомити своїх родичів про своє затримання було прямо відхилено співробітниками правоохорон­них органів. Крім того, в результаті затримки із записом щодо утримання (див. пункт 72)^[124] затримані часто були не в змозі повідомити своїм найб­лижчим родичам про їх утримання під вартою протягом декількох годин (або навіть днів) після їх фактичного затримання.

ЄКПТ закликає українську владу вжити ефективних заходів для забезпечення того, щоб всі затримані особи могли ефективно ско­ристатися правом на повідомлення про затримання з самого початку позбавлення волі.

76. Як під час попередніх відвідувань, кілька затриманих розповіли делегації, що вони не знали, чи були їхні родичі проінформовані про факт їх затримання. ЄКПТ рекомендує вжити заходів для забезпечення того, щоб затриманим особам надавали зворотній зв'язком чи вдалося пові­домити близького родича або іншу особи про факт їх затримання.

77. Делегація спостерігала в установах внутрішніх справ, які були відвідані, що, як правило, виконання права про інформування своїх найб­лижчих родичів про своє утримання під вартою не було належним чином зареєстровано. Жодні записи, та протоколи затримання містить надійну і точну інформацію про те чи було (і коли було) таке повідомлення здій­снено. Лише деякі з численних протоколів затримання, розглянуті деле­гацією^[125] містять відповідні деталі, такі як ім'я та телефонний номер або­нента, якому було зроблено повідомлення, і підписом затриманої особи підтверджуючий це. ЄКПТ рекомендує вжити заходів для забезпечення того щоб, сам факт повідомлення близьких родичів затриманої особи про його / її утримання під вартою, був належним чином зареєстрова­ний в кожній установі внутрішніх справ, у світлі сказаного вище.

Ґ) Поліпшення практичного використання права на доступ до адвоката від самого початку позбавлення волі

78. Новий КПК^[126] дає чітко зрозуміти, що співробітники правоохорон­них органів повинні дозволити затриманій особі на її прохання мати кон­фіденційну зустріч з його / її адвокатом до першого та кожного наступно­го допиту. Ніякі обмеження не передбачені щодо кількості та тривалості таких зустрічей. Він також передбачає, що затримана особа має право на присутність його / її адвоката під час допитів і в ході будь-який інших про­цесуальних дії.

79. На практиці з'ясувалося під час періодичного відвідування у 2013 році, що доступ до адвоката як і раніше часто надавався тільки після первісного допиту оперативними співробітниками, тоді, коли скла­дався протокол затримання, або навіть пізніше (тобто кілька годин — або навіть днів — після фактичного позбавлення волі).

Як неодноразово підкреслював ЄКПТ в минулому, право на доступ до адвоката має бути гарантовано всім особам — в тому числі адміністра­тивно затриманим — із самого початку позбавлення волі (а не тільки тоді, коли складається протокол затримання). Комітет закликає українську владу вжити заходів для того, щоб закон і практика були приведені у відповідність з приводу цього правила.

80. Подібно до того, що спостерігалося під час попередніх відвіду­вань, делегація ЄКПТ чула твердження, згідно з яким затримані особи бу­ли змушені посадовими особами внутрішніх справ відмовитися від свого права на доступ до адвокату^[127].

Комітет закликає українську владу нагадати всім співробітників ор­ганів внутрішніх справ (у тому числі оперативному персоналу і слідчим), серйозним чином, що будь-які спроби примусити затриманих відмовити­ся від свого права на адвоката є незаконними. У цьому контексті пози­тивна практика (спостерігається в деяких управлінь / відділів внутрішніх справ, які були відвідані) з перевірки таких відмов адвокатом за посадою (та факт такої перевірки підтверджується підписом адвоката протоколі затримання) має поширюватися на всі установи Внутрішніх справ, де мо­жуть утримуватися особи, позбавлені волі.

81. Як уже згадувалося в пункті 67, періодичне відвідування в 2013 ро­ці надало ЄКПТ можливість оцінити (попередньо) практичну реалізацію нового Закону безкоштовної правової допомоги.

Згідно вищезгаданого акту всі особи, позбавлені волі, з боку право­охоронних органів (як підозрюваних у скоєнні кримінального злочину та адміністративні затримані^[128]) мають право на безкоштовну юридичну допомогу з самого початку позбавлення волі^[129] незалежно від їх статусу під час надходження до станови. Відповідальний співробітник правоохо­ронних органів повинен негайно проінформувати відповідний Центр безкоштовної правової допомоги про затримання особи, а відповідний адвокат повинен прибути в правоохоронний заклад протягом однієї го­дини після такої повідомлення^[130]. Адвокати призначаються відповідним Центром безкоштовної правової допомоги а не обираються / признача­ються посадовцями правоохоронних органів^[131].

ЄКПТ схвалює налагодження нової системи безоплатної юридич­ної допомоги, яка — як тільки буде працювати в повному обсязі — змо­же ефективно сприяти запобіганню жорстокого поводження з особами з боку співробітників правоохоронних органів. Тим не менш, інформація, зібрана делегацією в ході візиту передбачає, що в даний час, залишають­ся випадки, що центрам безкоштовної юридичної допомоги не своєчасно повідомляється про кожен випадок позбавлення волі; в деяких випадках, це відбувається навіть після того, як був складений протокол затриман­ня^[132]. Очевидно, що неповідомлення компетентного центру безкоштовної юридичної допомоги — своєчасно — про кожен випадок позбавлення волі також пов'язане з явищем (посилання у пункті 71) неврахованого за­тримання та затримок у складанні протоколів затримання.

Комітет рекомендує, щоб українська влада активізувала свої зу­силля щодо забезпечення того, щоб положення Закону про безоплат­ну правову допомогу належним чином реалізовувалися на практиці. Зокрема, правоохоронним органам має бути нагадано про їх обов'язки негайно інформувати відповідний Безкоштовний центр правової до­помоги про кожний факт затримання з моменту фактичного позбав­лення волі (або, найпізніше, починаючи з моменту прибуття затрима­ної особи до установи внутрішніх справ).

За словами представників Координаційного центру безкоштовної юридичної допомоги систему надання безкоштовної юридичної допомо­ги було — в той момент під час періодичного візиту в 2013 році — засто­совано ще не в повному обсязі в усіх регіонах України. Комітет рекомен­дує вжити подальші зусилля (зокрема, що стосується зору людських і фінансових ресурсів), щоб переконатися, що система, введена в дію Законом про безоплатну правову допомогу, ефективно працює в усіх регіонах України.

82. В даний час центр безкоштовної юридичної допомоги може при­значити лише адвоката за посадою для захисту затриманих осіб після того, як отримав офіційне повідомлення про затримання від правоохоронних органів. У цьому контексті представники Координаційного центру безко­штовної юридичної допомоги поінформував делегацію про намір Центру запропонувати проект поправок до відповідних положень Закону і вище­згаданого Указу № 1363 для того, щоб дозволити центрам безкоштовної юридичної допомоги призначати адвоката за посадою під час отримання інформації про затримання людини з інших джерел (наприклад, від роди­чі, НВО або ЗМІ). У зв'язку з висновками делегації ЄКПТ в ході візиту^[133], Ко­мітет підтримує цю ініціативу і хотів би бути проінформованим з часом про його результати.

83. Указ № 1363 вимагає співробітникам правоохоронних органів зареєструвати кожне сповіщення Центру безкоштовної правової допо­моги в спеціальному реєстрі. Крім того, кожному повідомленню присво­юється реєстраційний номер (відповідним Центру безкоштовної юри­дичної допомоги) і видається особлива форма, яка згодом передається по факсу або електронною поштою назад до зацікавлених правоохо­ронних органів. Це номер, а також інші відповідні відомості (зокрема, час, коли було зроблено повідомлення) мають бути зазначено в прото­колі затримання.

Проте, записи у відповідному пункті переважної більшості прото­колів затримання, розглянутих делегацією під час візиту, містили тільки поверхню інформацію, що «Центр безкоштовної юридичної допомоги був проінформований», без надання будь-яких подробиць щодо часу та інших відповідних деталей (у тому числі реєстраційного номеру). ЄКПТ закликає українську владу вжити заходів для забезпечення того, щоб всі відповідні деталі, пов'язані з повідомленням центрів безоплатної правової допомоги (як згадувалося вище) завжди були відображені в протоколах затримання належним чином.

84. Делегація також зазначила, що не було ніякої однакової практики з приводу того, хто повинен підтримувати зв'язок з центрами безкоштов­ної юридичної допомоги і слідкувати за реєстрами повідомлень, зазна­ченими в пункті 83. У той час як у деяких з відвіданих установ внутрішніх справ це завдання виконувалося слідчим, а в інших установах це було зроблено співробітниками, відповідальними за утримання під вартою. В обох випадках, посадовці, обрані для виконання цих завдань були, перш за все відповідали за пізні стадії утримання під вартою, та за час прибуття осіб, позбавлених волі, до установи; це також спричиняло затримки у здій­сненні повідомлення до Центру безоплатної правової допомоги. З точки зору ЄКПТ, було б набагато краще покласти задачу контактування з цент­рами безкоштовної юридичної допомоги та слідкування за відповідними реєстрами на «вартових офіцерів» в рамках нового КПК (з приводу цього робиться посилання на пункт 90).

85. Як це було у випадку протягом попередніх візитів, декілька затри­маних осіб, яким були надано послуги юристів за посадою, скаржилися на те, як вони працювали; зокрема, юристи за посадою, часто зустрічалися зі своїми клієнтами тільки тоді, коли останні поставали перед суддею, або навіть вимагали оплату за надання своїх послуг^[134].

Ряд підозрюваних у скоєнні злочинів, опитаних у ході візиту, які прий­няли послуги юристів за посадою, стверджували, що у них не було, і юрис­ти не наполягали на проведенні приватних зустрічі^[135], адвокати прибували на місце тільки після неофіційного допиту оперативними співробітника­ми і після оформлення протоколів затримання (або навіть після допиту), і вони просто підписували протокол.

Комітет рекомендує, щоб українська влада вжила відповідних за­ходів — у консультації з Асоціацією адвокатів, щоб забезпечити ефек­тивність системи юридичної допомоги протягом кримінального про­цесу, в тому числі на початковому етапі затримання. У цьому контексті особливу увагу слід приділяти питанню про конфіденційність консуль­тацій між клієнтом та юристом.

Д) Гарантування ефективного права бути оглянутим лікарем

з самого початку позбавлення волі

86. Стаття 212 нового КПК вимагає від правоохоронних органів, від­повідальних за охорону затриманих осіб, щоб було швидко надано необ­хідну медичну допомогу і щоб будь-які тілесні ушкодження і погіршення стану здоров'я затриманої особи будуть належним чином зареєстровані медичним персоналом. Якщо затримана особа того забажає, людині за його / її власним вибором кваліфікованій для надання медичного обслу­говування, може бути дозволено бути одним з фахівців, які надають ме­дичну допомогу йому / їй. Ці положення можна тільки вітати.

Встановивши це, нові положення все ж відкрито не гарантують за­арештованим особам право бути оглянутим лікарем (на відміну від зобов'язання співробітників правоохоронних органів забезпечити до­ступ до медичної допомоги). ЄКПТ закликає українську владу зміни­ти новий КПК (та інші відповідні положення) для того, щоб дати зро­зуміти, що особи, позбавлені волі співробітниками правоохоронних органів, мають право бути розглянутим незалежним лікарем (у тому числі доктором за своїм вибором, при умові, що огляд таким лікарем може здійснюватися за рахунок власних коштів затриманої особи) з моменту фактичного позбавлення волі. Прохання затриманої особи побачити лікаря повинні завжди бути реалізовані; та не співробітники правоохоронних органів, ні будь-якого іншого органу не можуть філь­трувати такі запити.

Комітет також підтверджує свою давню рекомендацію про те, що кроки (в тому числі, у разі необхідності, законодавчого характеру) мають бути прийняті для того, щоб затримані особи, які стверджують про жорстоке поводження з боку співробітників правоохоронних ор­ганів, можуть бути оглянуті з власної ініціативи незалежним лікарем, який отримав офіційне судове навчання^[136].

87. ЄКПТ був стурбований відзначити, що — як це було в минуло­му — конфіденційність медичних оглядів та документації в цілому в уста­новах внутрішніх справ, які були відвідані, не забезпечується.^[137] Крім того, якість медичної документації часто залишає бажати кращого, особливо в підрозділах органів внутрішніх справ. Комітет рекомендує вжити за­ходів, щоб виправити ці недоліки.^[138]

88. Посилання вже були внесені до юридичних зобов'язань для забез­печення доступу до медичної допомоги для затриманих осіб, які можуть її потребувати. Факти, виявлені під час періодичного візиту в 2013 році, показують, що це зобов'язання не завжди дотримуються на практиці. Де­легація чула декілька заяв від затриманих осіб, що ним була представлена медична допомога лише після їх надходження до установ ITS, тобто після проходження 24 годин або більше після їх фактичного позбавлення волі. ЄКПТ рекомендує українській владі вжити заходів для того, щоб юридич­не зобов'язання щодо забезпечення без зволікання медичну допомогу будь-якій особі, яка затримана правоохоронним органом, та яка її потре­бує, завжди дотримувалася на практиці.

Е) Зміцнення конкретних гарантії для неповнолітніх

89. Як і в ситуації, що спостерігалася в ході попередніх візитів до Ук­раїни^[139], делегація отримала ряд тверджень від затриманих неповнолітніх, відповідно до яких, вони були допитані і змушені підписувати документи (зізнання чи інші заяви) без присутності адвоката та / або іншої довіреної особи^[140].

ЄКПТ закликає українську владу вжити ефективних заходів для забезпечення того, щоб затримані неповнолітні не отримували допит, не робити ніяких заяв або підписували будь-які документи, пов'язані із злочином, в якому вони підозрюються, без участі адвоката і, в при­нципі, іншої довіреної дорослою особи, яка має бути присутня для на­дання допомоги неповнолітньому.

Комітет також знову рекомендує розробити конкретну інформа­ційну форму, з викладенням особливого положення затриманих не­повнолітніх і в тому числі посилання на присутність адвоката / іншої довіреної дорослої особи, та передати таку форму всім таким особам, узятим під варту. Особлива увага повинна бути приділена ретельну поясненню інформацію для гарантування її розуміння.

Є) Вдосконалення системи «вартових офіцерів»

90. Комітет схвалює введення системи «вартових офіцерів» в Україні^[141]. Вона має потенціал для поліпшення роботи правових гарантій, зазначених вище. Проте, делегація спостерігала під час візиту в 2013 році відсутність однакової практики щодо вибору «вартових офіцерів», та їх методів ро­боти. Крім того, виявилося, що «вартовим офіцерам» не була запропоно­вана спеціальна підготовка для виконання своїх обов'язків. В результаті, вплив цього заходу значно відрізнявся в залежності від регіону (навіть від установи).

ЄКПТ рекомендує, щоб українська влада встановила загальні кри­терії для відбору «вартових офіцерів» в установах внутрішніх справ,і забезпечила, що вони отримують спеціальну підготовку.

5. Умови утримання під вартою

А) Управління / відділи органів Внутрішніх справ

91. На початку візиту вищі посадові особи МВС повідомили делега­ції, що основні зусилля знаходяться в стадії реалізації для поліпшення матеріальних умов у зонах ув'язнення (камерах) управлінь / відділів внут­рішніх справ. За словами представників міністерства, 66% площ з 1187 зон ув'язнення в управліннях / відділах внутрішніх справ вже приведені у від­повідність до стандартів ЄКПТ і оснащені системами відео спостереження.

Дійсно, у ряді управлінь / відділів внутрішніх справ, які були відві­дані,^[142] умови в камерах, що використовуються для нічного затриман­ня, можна вважати прийнятними і навіть добрими (належне освітлення і вентиляція, ліжка з матрацами та постільною білизною, вільний доступ до туалету та питної води, тощо); далі, принаймні, в деяких з цих установ (наприклад, в Голосіївському РУВС у місті Києві) були умови для надання продовольства особам, зобов'язаним залишаються там на ніч. З деякими обмовками (щодо поганого освітлення та опалення в першому, і рівня чистоти в останньому закладі), умови також можуть вважатися прийнят­ними в Подільському РУВС у Києві і на лінійному Відділі внутрішніх справ у Дніпропетровську.

92. Тим не менш, матеріальне становище інших управлінь / відділів внутрішніх справ, які були відвідані, не було придатне для утримання під вартою більш ніж на декілька годин, і, звичайно, не можна залишати там на ніч. Камери в деяких з цих відділів внутрішніх справ були офіційно ви­ведені з експлуатації та запечатані^[143], але люди, як і раніше, містилися в цих приміщеннях протягом ночі, в кабінетах (спали на стільцях або на підлозі), коридорах і в інших приміщеннях (наприклад, підвалах або складських приміщеннях,установах транспортної Міліції (ДАІ)), іноді в наручниках, приковані до радіаторів, труб або предметів меблів. Було зроблено жод­них дій, щоб забезпечити таким особам постіль на ніч та їжу^[144].

У світлі вищевикладеного, і вітаючи триваючі поліпшення, про які йдеться в пункті 91, ЄКПТ рекомендує, щоб українська влада активізу­вала свої зусилля щодо забезпечення належних умов утримання під вартою для осіб, які утримуються в управліннях / відділах внутрішніх справ. При цьому вона повинна керуватися рекомендацією вже зроб­леною Комітетом в пункті 37 звіту про періодичний візит в 2009 році^[145].

Що стосується тих управлінь / відділів внутрішніх справ, які не відповідають вимогам, перерахованим у вищевказаній рекомендації (і, зокрема, тих, де камери були виведені з експлуатації), потрібні не­гайні дії для того, щоб (за винятком термінової ситуації, коли затрим­ки в проведенні слідчих дій можуть призвести до втрати слідів кримі­нального злочину або до можливості приховання підозрюваного) затриманих осіб зберігали не в цих установах протягом ночі.^[146]

Б) Ізолятори Тимчасового Затримання (ІТЗ)

93. Як і у випадку з управліннями / відділами внутрішніх справ, ук­раїнська влада була в процесі модернізації умови утримання в ІТЗ по всій країні. Згідно з даними, представленим делегації на самому початку ві­зиту, Міністерство внутрішніх справ в той час повністю відремонтували 107 ІТЗ (із загального числа 437) і побудували десять нових ІТЗ; крім того, 84 ІТЗ були виведені з експлуатації у зв'язку з їх неадекватним станом.

Варто відзначити, що відвідані делегацією ІТЗ всі працювали значно нижче своїх офіційних можливостей; це було одним з результатів набран­ня чинності нового КПК, який постановив, щоб звернення до утримання (та досудове утримання під вартою, див. пункт 26) здійснювалися набага­то менше, ніж раніше^[147].

Згідно з даними, повідомленими делегації в ході зустрічі з представ­никами прокуратури, число осіб, які утримуються в ІТЗ впала до 110 000 порівняно з 161 000 за аналогічний період минулого року. Природно, що ця тенденція буде вітатися.

94. Що стосується умов у відвіданих ІТЗ, делегація відзначила як по­зитивний факт, що особи, які утримуються в цих установах, були забезпе­чені постільними речами, їм була надана їж в звичайний час прийому їжі, вільний доступ в туалет, і запропонована можливість використовувати душ,та одна година для прогулянки на свіжому повітрі щодня.

Тим не менш, багато з відвіданих ІТЗ були розташовані у старих і час­то обвітшалих будівлях (наприклад, в Алушті та Кривому Розі). Ряд камер, які бачила делегація^[148], не мають широкого доступу до природного світ­ла і свіжого повітря, а внутрішні туалети в камерах були лише частково відокремлені. Крім того, в деяких з ІТЗ, камери були занадто малі для їх передбачуваної подвійної заповненності^[149]. Рівень чистоти часто зали­шав бажати кращого, враховуючи відсутність резерву для очищення ка­мер; в цьому контексті, треба конкретно згадати про найбрудніші камери у Дніпропетровському ІТЗ.

Прогулянкові майданчики, як правило, були невеликими та пригноб­люючи, і, так звані «зимові прогулянкові майданчики» в ІТЗ в Дніпропет­ровську та Кривому Розі були насправді не майданчиками взагалі, а каме­рами без шибок.

95. ЄКПТ рекомендує, щоб українська влада продовжувала свої зусилля, щодо ремонту всіх ІТЗ, беручи до уваги зроблені зауваження. Зокрема, повинні бути вжиті заходи для того, щоб:

— відремонтувати, в першочерговому порядку, ІТЗ в Алушті та Кривому Розі;

— в контексті програми реконструкції всіх ІТЗ, переконатися, щоб внутрішні санітарні додатки в камерах були повністю ві­докремлені (тобто до стелі);

— переконатися, що клітини у всіх ІТЗ^[150] мають адекватний досту­пу до природного світла і свіжого повітря;

— підвищити рівень чистоти в ІТЗ, особливо в згаданому з Дніп­ропетровська;

— забезпечити, щоб на майданчики для вправ на свіжому повітрі були досить великі і відповідно обладнані у всіх ІТЗ (і вивести з експлуатації «Зимові майданчики» в Дніпропетровському і Криворізькому ІТЗ).

Крім того, на думку Комітету, камери розміром від 6 до 7 м і не по­винні розміщати більше однієї затримана особа протягом ночі.

В) Спеціальний центр прийому для осіб, під адміністративним арештом в Дніпропетровську

96. Матеріальні умови в Спеціальному Центрі прийому осіб, підданих адміністративному арешту в Дніпропетровську були в цілому прийнятні, окрім слабого доступу до природного світла в камерах та факту, що сані­тарні додатки в камері були лише частково відокремлені. Основна пробле­ма була пов'язана з відсутністю діяльності. Затримані виймалися зі своїх клітин протягом тільки однієї години в день, яку вони проводили у майдан­чику розміром близько 60 м2. Велика частина затриманих осіб проводила свій час в стані вимушеного неробства, з повною відсутністю чого-небудь, що може відволікати увагу. Там не було ніякого доступу до Телебачен­ня або радіо, і був наявний тільки дуже невеликий список книг і газет.

ЄКПТ рекомендує вжити заходів щодо Спеціального Центру прийо­му осіб, підданих адміністративному арешту, в Дніпропетровську для:

— поліпшення доступу до природного світла в камерах;

— забезпечення повного відокремлення в камерах санітарних додатків (до стелі);

— забезпечення деякої форму діяльності на додаток до прогу­лянки (наприклад, радіо / Телебачення, додаткове читання, на­стільні ігри, спорт, більше можливостей для роботи, тощо).

У цьому контексті Комітет пропонує українській владі розгляну­ти питання про розробку альтернатив позбавлення волі за вчинен­ня адміністративних правопорушень.

Б. Особи, які перебувають у пенітенціарних установах

1. Попередні зауваження

97. Як уже зазначалося в пункті 3, делегація ЄКПТ здійснила візити в чотири досудових установи (СІЗО): у Києві, Дніпропетровську, Одесі та Сімферополі. Всі ці установи Комітет відвідав у минулому^[151]. Крім того, повторне відвідування проводили в виправній колонії № 81 в Стрижаці (яку було вперше відвідане в 2012 році) і в перший раз відбулося відвіду­вання виправної колонії № 3 в Кривому Розі.

98. На початку візиту вищі посадові особи Міністерства юстиції пові­домили делегації, що набуття чинності нового КПК з його обмежувальни­ми положеннями, що регулюють застосування запобіжного заходу у ви­гляді утримання під вартою, автоматичне (тільки з деякими можливими винятками) застосування застави і широкий спектр альтернативних за­ходів, призвело до різкого (57%) зменшення числа утриманих під вартою.^[152] Зокрема, приблизно 6000 підозрюваних у скоєнні злочинів були звільнені під заставу, що вони не будуть залишати їх постійного місця проживання, та домашній арешт був застосований щодо майже 1000 чоловік.

На додаток до вище — згаданих подій, які зачіпають попередньо ув'язнених, ряд законодавчих та інших кроків (наприклад, декриміналі- зація численних категорій дрібних злочинів і зниження кримінальних санкцій за економічні злочини) також сприяли падінню загального числа тюремного населення, яке в час візиту склало 136 000 ув'язнених у порів­нянні з приблизно 152 000 в кінці 2012 року. Подальші заходи, такі, як при­йняття нового Закону про умовне ув'язнення, були заплановані в найбли­жчому майбутньому.^[153]

99. У результаті цих кроків, загальний рівень переповненості в ук­раїнській пенітенціарній системі значно зменшилася^[154], і представники Міністерства юстиції з гордістю повідомили, що, зокрема, СІЗО тепер пов­ністю дотримуються національної правової норми 2,5 м² нежитловий пло­щі на одного ув'язненого (тобто формально, відповідно до законодавства України, вони вже не були переповнені).

Комітет схвалює всі останні, поточних і передбачені законодавчі та організаційні заходи, спрямовані на боротьбу з явищем тюремної переповненості в Україні. Комітет рекомендує, щоб українська влада продовжила свої узгоджені зусилля в цій галузі.

100. Що стосується СІЗО, Комітет повинен ще раз підкреслити, що нинішній український стандарт житлової площі для однієї заарештованої особи є далеко не прийнятним (і що, в результаті цього, ЄКПТ вважає, що досудові заклади в Україні як і раніше страждають від серйозної перепов­неності). Крім того, як буде описано більш докладно нижче в цьому звіті^[155], всі СІЗО, які були відвідані в ході періодичного відвідування в 2013 році, складалися з певних блоків і камер, де рівень переповненості був особ­ливо високий (навіть, порівняно з нинішнім українським стандартом); це було принаймні частково пов'язано з надмірно складними правилами ві­докремлення різних категорій ув'язнених.

Отже, ЄКПТ закликає українську владу переглянути без подаль­ших затримок норми, закріплені законодавством щодо житлової пло­щі на одного ув'язненого, для гарантування, що вони забезпечують принаймні 4 м² на одного ув'язненого в багатомісних камерах (не ра­хуючи місце,яке займається туалетом) у всіх установах, що знаходять­ся у відомстві Державних органів виконання покарань, включаючи слідчі установи (СІЗО). Що стосується камер для однієї особи, то будь- які камери такого типу повинні мати розмір не менше 6 м² (не рахуючи площу, займану в камері туалетом), а переважно мають бути більше.

Що стосується локалізованої переповненості пенітенціарних установ утримання попередньо ув'язнених, ЄКПТ рекомендує, щоб українська влада перевіряла в кожному СІЗО / виправної колонії закритого типу фактичний життєвий простір для одного ув'язненого в камерах на ре­гулярній основі (на додаток до перевірки середньої житлової площі на одного ув'язненого в кожній установі). Це дозволить виявити і побо­роти вищевказане явище. Що стосується ситуації в відвіданих пенітен­ціарних установах, робиться посилання на рекомендації, що містяться в пункті 127.

101. Однією з серйозних проблем, що стоять перед українською пе­нітенціарною системою є вік і стан ремонту значної частки тюремної не­рухомості. Делегація ЄКПТ знову спостерігала під час періодичного відві­дування в 2013 році, що багато з відвіданих установах (зокрема, СІЗО^[156]) були розташовані в дуже старих будівлях (іноді, побудованих ще в 18-му чи 19-му століттях), які структурно не підходять для виконання своїх фун­кцій відповідно до сучасних стандартів розміщення і, більше того, були зазвичай в сильно зруйнованому стані.

У цьому контексті делегація була проінформована представниками Міністерством юстиції про існування Концепції з реформи Криміналь­но-Виконавчої Системи^[157] та Національної цільової програми з реформу­вання кримінально-виконавчої системи на період з 2013 по 2017 р.^[158], яка, зокрема, містить докладні кроки з модернізації тюремної нерухомості. Приблизно 5 млрд грн,як повідомляється, було виділено для покриття витрат на реалізацію вищезазначеної цільової програми. Комітет схвалює ці кроки і рекомендує, щоб українська влада продовжувала свої зусил­ля щодо поліпшення тюремну нерухомість / інфраструктуру, відповід­но до стандартів ЄКПТ. Недавнє скорочення тюремного населення має полегшити вирішення цієї проблеми.

102. На відміну від вищезгаданих подій, спостерігалося мало, або зовсім не спостерігався, прогрес в складанні програм цілеспрямованої, зовнішньої діяльності (робота, навчання, освіта, спорт, тощо) для затри­маних. Зокрема, заарештовані особи (а також засуджених до довічно­го ув'язнення і більшість ув'язнених, що містяться в спеціальних умовах підвищеної безпеки або контролю) були замкнені у своїх камерах про­тягом більшої частини дня, в стані вимушеного неробства. У поєднанні з обмеженнями контактів та взаємодії з зовнішнім світом, це викликало режим, який був репресивним і отупляючим.

ЄКПТ закликає українську владу забезпечити, щоб зусилля, спря­мовані на скорочення переповненості вправної колонії і поліпшення матеріальних умов в СІЗО та установах для засуджених йшли рука об руку з впровадженням програм структурованої зовнішньої діяль­ності. Метою має бути те, щоб ув'язнені могли витрачати стільки годин за межами своїх камер кожен день, наскільки це можливо (переваж­но вісім годин або більше) і брати участь у регулярних, цілеспрямо­ваних і різноманітних заходах (робота, освіта, спорт, тощо) відповідно до потреб кожній категорії ув'язнених (дорослих затриманих або за­суджених, ув'язнених, які відбувають довічне ув'язнення, засуджених ув'язнених, які утримуються в спеціальних умовах підвищеної безпе­ки та контролю, жінок-ув'язнених, неповнолітніх тощо)^[159].

2. Поводження з особами в попередньому ув'язненні або з тими, які відбувають покарання

А) Огляд поводження з ув'язненими в СІЗО

103. ЄКПТ із задоволенням відзначає, що в СІЗО в Києві та Сімферо­полі, на відміну від попередніх візитів до цих установ, делегація не отри­мала жодних скарг про жорстоке поводження з боку співробітників пені­тенціарних чи з їх підбурювання; навпаки, всі опитані ув'язнені вважали, що з ними поводяться коректно.

104. В Одеському СІЗО багато опитаних ув'язнених позитивно гово­рили про персонал. Крім того, кілька ув'язнених вважали, що нове керів­ництво значно поліпшило ситуацію з точки зору того, яким чином з ними поводився персонал. Тим не менше, кілька ув'язнених (включаючи жінок) заявили, що вони нещодавно були предметом навмисного фізичного жор­стокого поводження з боку тюремних офіцерів (в основному плескання, удари, стусани і удари кийком).

Також з'ясувалося в декількох випадках, що величина сили, яка вико­ристовується з боку персоналу, щоб покласти край тому, що вони вважа­ють поганою поведінкою, була невідповідною чи цю силу було використа­но в якості однієї з форм покарання (наприклад, у відповідь на недоречні зауваження від зацікавлених ув'язнених). У зв'язку з цим, часом спостері­галися розбіжності між свідченнями щодо подій, наданими в'язнями / по­тенційними свідками, яких було опитано зі змістом доповідей персоналу, тим самим припускається, що засоби, які були використані або кількість сили, прикладеної щодо певних ситуацій не завжди були відображені на­лежним чином.

Крім того делегація отримала звинувачення в словесних образах з боку багатьох членів охоронного персоналу, зокрема, коли йдеться про жінок або неповнолітніх.

105. Що стосується Дніпропетровського СІЗО, делегація отримала кілька свідчень про жорстокі побиття ув'язнених чоловіків, які утриму­ються, або утримувалися в цій установі. У більшості випадків передбачу­ване жорстоке поводження, як зазначалося, було нанесене з боку інших ув'язнених з підбурювання оперативним персоналом установи. Зокрема, зацікавлені укладені, мабуть, було доставлені «прес- хату», де кільком іншим ув'язненим нібито було доручено бити їх, поки вони не нададуть зізнання або зроблять заяви, які компрометують інших стосовно кримі­нальних злочинів, які, імовірно, були вчинені до їх арешту^[160]. Принаймні в одному випадку, передбачуваний жорстоке поводження було такої тяж­кості, що воно цілком може прирівнюватися до тортур (наприклад, силь­не побиття протягом 24 годин, при цьому жертва перебувала завезеною

клейкою лентою; удушення пластиковим пакетом; удушення мотузкою до втрати свідомості).

106. У світлі вищесказаного, ЄКПТ рекомендує вжити заходів, щоб:

— методи, використовувані оперативним штабом в Дніпропет­ровському СІЗО для отримання інформації від ув'язнених, мали підлягти більш пильному, ефективному та незалежному контролю. Зокрема, необхідно чітко їм пояснити, що будь-яка спроба отримати інформацію від ув'язнених повинна бути су­воро обмежена потребами керівництва; робиться посилання в цьому контексті на рекомендацію, зазначену в пункті 117;

— увесь пенітенціарній персонал, що працює в Дніпропетров­ському та Одеському СІЗО має отримати чіткий сигнал, що по­садовці, які роблять будь-які заподіяння, підбурювання або прояви терпимості до будь-якої дії, яка представляє собою тортури або інші форми жорстокого поводження, за будь яких обставин, в тому числі, коли це робиться за розпорядженням вищого начальника або, коли заохочується правоохоронними органами, будуть притягнуті до відповідальності. Крім того, співробітникам, що працюють в цих установах, слід нагадати, що вони повинні весь час ставитися до ув'язнених з ввічливі­стю і повагою^[161];

— в Одеському СІЗО фізична сила, «спеціальні засоби» і гамівні сорочки мають бути використовувані тільки проти ув'язнених у цілях самооборони або у випадках спроб до втечі або актив­ного або пасивного фізичному опору законному розпоряд­женню, і завжди в якості останнього засобу^[162]. Більш того, керів­ництво Одеського СІЗО і зовнішні наглядачі мають проявляти особливу пильність, щоб гарантувати, що всі випадки застосу­вання сили щодо ув'язнених були належним чином записані і оцінені.

107. Це є відповідальністю персоналу та тюремної адміністрації в ці­лому захищати фізичну і психологічну недоторканність всіх ув'язнених, у тому числі проти нападу з боку інших ув'язнених, і запровадити негайні, рішучі і навіть попереджувальні дії для запобігання епізодів залякування і насильства між ув'язненими.

108. У ході візиту в 2013 році делегація зазначила, що в обох СІЗО в Одесі та Сімферополі була загальна тенденція частково делегува­ти повноваження представникам кримінальної субкультури. У зв'язку з цим, в обох установах, делегація натрапила на випадки насильства між ув'язненими. У кожному з цих двох установ укладений «Лідер» був явно відповідний за порядок серед ув'язнених і, щоб допомогти йому в цьо­му завдання, він чи інші ув'язнені, безпосередньо підпорядковані йому, як повідомляється, вільно переміщувалися в установах, про яких йдеть­ся мова. Надання розумного ступеню повноважень ув'язненому «Лідеру» з метою забезпечення безпеки, здавалося, було прийнятною практикою для співробітників, які були в обмеженій кількості в зонах ув'язнення.^[163]

Підтримка порядку і створення безпечних умов у виправній установі не повинно бути засноване на мовчазній угоді між ув'язненими «лідера­ми», які хочуть встановити свою владу серед інших ув'язнених, і співробіт­никами пенітенціарних установ, які прагнуть зберегти видимість поряд­ку в установі. Розвиток конструктивних відносин між персоналом і всіма ув'язненими, заснований на понятті динамічної безпеки^[164], є вирішальним фактором в зусиллях по боротьбі проти залякування і насильства між ув'язненими.

Комітет рекомендує, щоб керівництво СІЗО в Одесі і Сімферополі використовувало всі наявні у них засоби для боротьби з негативним впливом неформальної тюремній ієрархії та запобігала залякуванням і насильству серед ув'язнених, у світлі сказаного вище. Керівництво ук­раїнських пенітенціарних установ також має бути пильною щодо мож­ливої змови між співробітниками і ув'язненими «лідерами».

109. Обов'язок покладений на співробітників пенітенціарних уста­нов захищати фізичну і психологічну недоторканність ув'язнених, також вкл ючає належне керування ув'язненими, які можуть заподіяти серйозну шкоду іншим особам або самим собі. Під час відвідування в 2013 році, це, здавалося, було особливо проблематичним питанням в Одеському СІЗО.

Делегація наткнулася на кілька справ ув'язнених, які, мабуть, потрапляли під цю категорію, і, в деяких випадках, покінчили життя самогубством.

В якості ілюстрації, у двох випадках самогубства 1 і 17 жовтня 2013 року відповідно, укладені, про яких йдеться мова, вважалися особ­ливо складними, і, мабуть, зіткнулися з недавніми епізодами насильства (з боку персоналу або інших ув'язнених). Що стосується випадку самогуб­ства 1 жовтня 2013 року, експертиза документації в ході візиту свідчить, що відповіді персоналу на проблемну поведінку складалися майже виключ­но із застосування сили у відповідь на напад і зберігання ув'язненого на тривалий період в одиночному ув'язненні (в тому числі, більш ніж за 45 днів без перерви в дисциплінарної одиночному ув'язнені^[165]). Ув'язнений намагався вчинити самогубство незабаром після повідомлення про рі­шення органів прокуратури, які дозволили його подальше поміщення в ізолятор для профілактичних цілей, відповідно до розділу 8 Закону про попереднє ув'язнення. Після спроби самогубства він був переведений до блоку медико-санітарної допомоги, де його друга спроба самогубства бу­ла успішною.

З точки зору ЄКПТ, управління ув'язненими, які викликали або які вважаються таким, хто може викликати, серйозної шкоди іншим особам або хто представляє дуже серйозну загрозу для спокою або безпеки СІЗО, не повинно складатися з чисто пасивної відповіді на їхні стосунки і поведінку. Коли в'язні, про яких йдеться мова, повинні бути поміщені в ізолятор для профілактичних цілей, вони повинні мати індивідуальний план режиму, спрямованого на вирішення причин цього заходу. Цей план повинен намагатися максимізувати контакт з іншими — співробітниками на початковому етапі, але, як тільки це буде практично з відповідними ін­шими ув'язненими — і запровадити повною мірою наскільки це можливо ряд заходів, які можуть заповнити дні. Повинна бути міцна підтримка від співробітників для того, щоб вони брали участь у заходах і контакт із зов­нішнім світом має бути полегшено. Протягом усього періоду одиночного ув'язнення загальною метою повинна бути переконання ув'язненого від­новити співпрацю з нормальним режимом.

Крім того, для запобігання самогубства, в тому числі визначенням ув'язнених на сегрегації, які становлять ризик, та визначенням таких же ув'язнених для будь-яких інших категорій в'язнів, не має займатися тіль­ки підрозділ медико-санітарної допомоги установи. Весь пенітенціарній персонал, який вступає в контакт з ув'язненими, повинен вміти виявля­ти ознаки ризику самогубства. Керівництво СІЗО повинно забезпечити, щоб відповідні процедури з попередження самогубств проводилися на місцях. Якщо ув'язнений демонструє серйозні ознаки суїцидальної по­ведінки, він чи вона повинні бути поміщені під безпосередній нагляд лі­каря — психіатра, бажано до відповідним чином обладнаний медичний заклад. Програма індивідуального догляду за участю мультидисциплі- нарної команди (у тому числі персонал, що забезпечує професійну пси­хологічну підтримку), повинна бути розроблена,отримувати відповідний моніторинг та перевірку. Крім того, зацікавлена особа завжди має утри­муватися в безпечних умовах без легкого доступу до засобів позбавлен­ня життя (лозини віконних решіток, розбите скло, ремені або краватки, тощо). ЄКПТ рекомендує, щоб управління ув'язненими, які викликали або які вважаються таким, що можуть викликати серйозної шкоди ін­шим особам або самим собі, було принципово впорядковано в Одесь­кому СІЗО, в світлі сказаного вище.

Б) Огляд поводження з ув'язненими, які відбувають покарання

у виправній колонії № 81 в Стрижавці

110. Під час попереднього візиту ЄКПТ до виправної колонії № 81 в Стрижавці в грудні 2012 року, у делегації склалося враження, що жор­стоке поводження з ув'язненими стало майже прийнятим заходом для збереження належного порядку і боротьби з тюремними субкультурами. Засоби, якими користуються персонал, частково спираючись на обрану групу ув'язнених, що мають відведену їм роль допомагати персоналу, ма­ли очевидно за мету отримання покірної поведінки від усіх ув'язнених з моменту їх прийому до установи. Жорстоке поводження про яке ствер­джували опитані особи, які утримувалися в цій установі в той час, були зазвичай такої тяжкості, що їх можна розглядати як тортури^[166].

111. У ході візиту в 2013 році делегація спостерігала помітне поліп­шення поводження з ув'язненими. Більшість опитаних ув'язнених вказа­ли, що мала місце радикальна зміна ставлення персоналу до них. Це було також підтверджено інтерв'ю з пенітенціарними оперативними співробіт- никами і ув'язненими, які раніше залучалися в допомогу співробітникам; методи, які використовувались до грудня 2012 року, були відхилені. Ста­ло очевидно, що заходи, прийняті на найвищому рівні пенітенціарними органами та органами прокуратури,та заходи, вжиті на місцевому рівні, зіграли важливу роль у зміні ситуації з ув'язненими на краще.

Проте, здалося, що цей позитивний процес був затьмарений ініціати­вою в. о. керівництва частково покласти завдання збереження належного порядку до групи ув'язнених, яка діяла у багатьох випадках, як криміналь­на субкультура, але була якось підпорядкована місцевій пенітенціарній адміністрації^[167].

У результаті, здається, була запроваджена атмосфера напруже­ності, яка нібито призвела до спорадичного жорстокого поводження з ув'язненими з боку інших ув'язнених за намовою персоналу або, в де­яких випадках, з боку самих співробітників (у тому числі, з боку старших посадових осіб). У зв'язку з цим, делегація також отримала кілька свідчень, згідно з якими ті, хто не готовий був надати неформальні фінансові та інші внески (зокрема, через їх роботу в майстернях) в обмін на захист, мали ризик отримати залякування / жорстоке поводження.

112. Комітет рекомендує, щоб українська влада продовжувала проявляти максимальну пильність щодо поводження з ув'язненими, які відбувають покарання у виправній колонії № 81 в Стрижавці, зок­рема у світлі вищевказаних висновків. У цьому контексті, практиці де­легування повноважень групі ув'язнених і використовуванню їх для контролю над ув'язненим населенням установи мають бути покладе­ний кінець.

Крім того, Комітет рекомендує, щоб всі співробітники, що пра­цюють в установі, у тому числі старші офіцери, продовжували от­римувати регулярне повідомлення з найвищого рівня про те, що

i) будь-який співробітник установи, який коїть або допомагає жор­стокому поводження буде притягнутий до відповідальності, і що

ii) вони повинні протистояти всім формам корупції та інформувати начальників та інші відповідні органи про будь-які корупційні дій в межах установи.

В) Поводження з ув'язненими в закритій виправній колонії № 3 в Кривому Розі

113. Ситуація, яка спостерігається при виправній колонії № 3 в Криво­му Розі, викликає серйозну заклопотаність ЄКПТ.

Делегація почула численні заяви і зібрала інші докази (в тому числі медичного характеру^[168]), що оперативний персонал в установі викорис­товував групу ув'язнених так званих «Пресовщиків») для фізичного пога­ного поводження з іншими увязненими^[169] і, отже, встановили атмосферу страху і залякування^[170]. У деяких випадках, нібито, жорстоке поводжен­ня було такої тяжкості, що це можна прирівняти до тортур (наприклад, позбавлення сну на строк до декілька днів; сильне побиття в той час як жертву зв'язали клейкою лентою, також вони підвішували жертву чи клали її до сумки).

Мета цього жорстокого поводження, мабуть, складалася не тільки з підтримки суворого порядку і дисципліни, але й з отримання від заці­кавлені укладених зізнань щодо (додаткових) злочинів, у скоєнні яких вони були підозрювані перед ув'язненням^[171]. У цьому контексті кілька ув'язнених також стверджували, що «пресовщіки» жорстоко поводилися з ними для того, щоб вимагати гроші від них та їх родичів.

Крім того, медичний персонал в установі шляхом відсутності записів, та звітності про чітко видимі серйозні тілесні ушкодження в межах уста­нови (див. пункт 155) сприяв жорстокому поводженню з ув'язненими.

У цьому контексті слід також відзначити, що були зареєстровані чис­ленні акти членоушкодження у виправній колонії. Делегація спілкувалася з кількома ув'язненими, які нещодавно здійснили подібні діяння^[172], і при­наймні деякі з них визнали, що причиною для самостійного нанесення шкоди було те, що вони більше не могли терпіти жорстоке поводження і залякування з боку інших ув'язнених, і вони сподівалися, що здійснюючи самоушкодження вони (принаймні протягом деякого часу) будуть мати відносну безпеку у відділені охорони здоров'я^[173].

114. Як уже зазначалося в пункті 20, в кінці періодичного візиту в 2013 році делегація ЄКПТ посилаючись на статтю 8, пункт 5 Конвен­ції, зробила безпосереднє спостереження відносно виправної колонії № 3 в Кривому Розі. Делегація просила застосувати негайне, ретельне і незалежне розслідування щодо порядку, в якому ця установа функ­ціонувала. Делегація зазначила, що вона хотіла б отримати протягом двох місяців детальну інформацію про слідчі заходи і перші результати розслідування.

У своєму листі від 27 грудня 2013 року, українська влада поінформу­вала ЄКПТ про зроблені кроки. Заходи, перераховані в листі, включали:

— відвідування виправної колонії № 3 в Кривому Розі членами міс­цевої комісії з моніторингу в складі представників неурядових організацій та організацій з прав людини під час якого був роз­повсюджений «анонімний опитувальник» серед ув'язнених, який стосувався випадків жорстокого поводження^[174];

— відомчу перевірку установи, а потім складання плану коригу­вальних дій, які здійснюватимуться щодо роботи виправної колонії;

— інструкції, видані операційному відділу виправної колонії № 3 в Кривому Розі, з метою приведення процедури для пересилання звітів про злочинність до правоохоронних органів у відповідність з чинним законодавством (зокрема, новим КПК);

— огляд процедур розподілу ув'язнених в межах установи для того, щоб забезпечити кращий розподіл між ув'язненими в попереднь­ому ув'язненні, обвинувачених у скоєнні серйозних злочинів від інших ув'язнених під слідством;

— підвищення контролю з боку адміністрації виправної колонії за діяльністю органів охорони здоров'я установи, яке стосується об­ліку та звітності травм, спостережуваних на ув'язнених^[175];

— додаткові тренінги для співробітників виправної колонії № 3 у Кривому Розі (у тому числі співробітників оперативного підроз­ділу) в світлі результатів вищезгаданого відомчої інспекції.

Крім того, за рішенням від 22 листопада 2013 року, Генеральний про­курор доручив (зокрема) Дніпропетровському обласному Прокурору^[176] провести «наглядовий аудит» («перевірку» українською мовою) щодо дотримання конституційних прав ув'язнених і заходів щодо запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижую гідність, поводженню або покаранням в місцях позбавлення волі (у тому числі виправній колонії № 3 в Кривому Розі); процедура все ще триває в момент передачі листа від 27 грудня 2013 року.

115. ЄКПТ бере до відома всі вищезазначені заходів і також той факт, що (як в подібних випадках в минулому^[177]) були зроблені зусил­ля українською владою залучити представників громадянського сус­пільства до цього процесу. Проте, Комітет не може звільнитися від вра­ження, що кроки, зроблені до цих пір не виправдали те, що було за­пропоновано Комітетом в безпосередніх спостереженнях, зазначених в пунктах 20 і 114^[178].

Зокрема, що стосується «анонімної анкети», згаданої в пункті 114, Комітет вже висловив серйозні застереження щодо використання цього методу і його значення в якості інструменту для встановлення фактів, пов'язаних з можливим жорстоким поводженням і насильством і залякуванням між ув'язненими^[179]. Цілком зрозуміло, що підхід обра­ний українською владою, не сприяє встановленню атмосфери довіри серед ув'язнених, про що свідчить їх очевидні відмови підтвердити зви­нувачення, висунуті делегації ЄКПТ (які, як вже підкреслювалося вище, були принаймні частково підтвердженні об'єктивними медичними по­казаннями)^[180].

Інші кроки, згадані владою України у своєму листі від 27 грудня 2013 (зокрема, відомчі (внутрішні) перевірки і різні інструкції та навчальні за­няття), в той час як це без сумніву корисно і позитивно, не можуть заміни­ти незалежне і ретельне розслідування ситуації в виправній колонії № 3 в Кривому Розі. У контексті такого розслідування, яке, як правило, здійс­нюється компетентною прокуратурою, особливу увагу доведеться приді­лити щодо запобігання ризику залякування ув'язнених з боку персоналу та інших ув'язнених (наприклад, систематичні прямі, конфіденційні та ін­дивідуальні інтерв'ю; заходи щодо захисту джерел інформації), а також за­безпечення будь-яких судово-медичних доказів (як безпосередньо знай­дених на ув'язнених і відображених у відповідній документації)^[181]. Крім того, повинні були бути зроблені кроки, щоб запобігти будь-які можливі репресії проти ув'язнених, які могли б зробити заяви, які були корисні для розслідування.

У цьому контексті ЄКПТ з інтересом прийняв до відома інформацію про вищезазначений «наглядовий аудит», здійснений обласною прокура­турою; це має вирішальне значення, щоб процедура, про яку йдеться мова відповідала згаданим вище занепокоєнням Комітету.

116. ЄКПТ хотів би отримати інформацію, з часом, про підсумки ро­боти «наглядового аудиту» відносно виправної колонії № 3 в Кривому Розі і, зокрема, про рішення, прийняті згодом (у тому числі про накла­дання будь-яких кримінальних та / або дисциплінарних санкцій).

Комітет також закликає українську владу вжити додаткових кон­кретних заходів боротьби з жорстоким поводженням і залякуванням ув'язнених у виправній колонії № 3 в Кривому Розі і, зокрема,:

— доручити керівництву установи проявляти найбільшу пиль­ність щодо поводження з ув'язненими і поясняти, щоб було зрозуміло всім, кого це стосується (регулярно і часто), зокре­ма оперативному штабу, що будь-який співробітник виправній колонії, який здійснює або сприяє жорстокому поводженню, насильству або залякуванню серед ув'язнених буде притягну­тий до відповідальності^[182];

— доручити всьому тюремному персоналу активно запобігати їх колегам здійснювати жорстоке поводження з ув'язненими (або від заохочення насильства серед ув'язнених) і повідомля­ти, по відповідних каналах,про всі випадки жорстокого повод­ження зі участю колег; інструкція повинна супроводжуватися твердими гарантіями того, що «інформаторів» буде захищено від будь-яких репресій.

117. Як зазначено в пункті 113, однією з головних очевидних цілей жорстокого поводження і залякування ув'язнених у виправній колонії № 3 в Кривому Розі для оперативного персоналу було отримання зізнан­ня (або іншої інформації), що стосуються злочинів, можливо скоєних ув'язненими до їх укладення. Керівництво та персонал в установі^[183] зда­валося вважають, що вони входили до складу єдиної системи правоохо­ронних органів (спільно з органами внутрішніх справ, іншими право­охоронними органами та прокуратурою), завданням якої було виявити і боротися зі злочинністю.

З точки зору ЄКПТ, це м'яко кажучи вельми сумнівне становище справ, коли співробітники виправної колонії беруть участь у розсліду­ванні кримінальних злочинів — і у зборі відповідних доказів, таких як зізнань ув'язнених — зокрема, коли правопорушення було скоєно до ув'язнення. Така ситуація явно шкідлива для захисту ув'язнених від жор­стокого поводження (у тому числі від насильства серед ув'язнених) і має бути змінена.

Комітет рекомендує, щоб українська влада вжила заходів, в то­му числі на законодавчому рівні, для того, щоб співробітники опера­тивних відділів більше не розслідували кримінальні злочини, скоєні ув'язненими поза виправної колонії і більше не приймали заяви від ув'язнених щодо таких злочинів.

3. Попередньо ув'язнені

118. Делегація ЄКПТ зробила повторні візити в СІЗО в Києві, Дніп­ропетровську, Одесі та Сімферополі, де особи, під попереднім ув'яз­ненням / ув'язнені, які ще не відбувають покарання представляють близь­ко 90% або більше від усього тюремного населення цих установ. Слід зазначити, з самого початку, що ці установи функціонували нижче своїх офіційних можливостей на момент візит у 2013 році, хоча ці потужності ґрунтувалися ще на засадах національного стандарту 2,5 м і житлової площі на одного ув'язненого^[184]:

— з офіційною потужністю в 3271 місць, Київський СІЗО утримував 2618 ув'язнених (у тому числі 207 жінок і 80 неповнолітніх). Відкрит­тя нового будинку для розміщення жінок в грудні 2011 року дозво­лило збільшити можливості установи (на 173 додаткових місця);^[185]

— Дніпропетровськ СІЗО утримував 1777 ув'язнених (у тому числі 129 жінок і 24 неповнолітніх) з офіційною потужністю 3519 місць^[186];

— з офіційним потужністю 1500 місць Одеський СІЗО утримував 1231 ув'язнених (у тому числі 84 жінки і 21 неповнолітнього)^[187];

— Сімферополь СІЗО утримував 1161 ув'язнених (у тому числі 72 жін­ки і 14 неповнолітніх) з офіційної місткістю 1422 місця^[188].

Крім того, делегація вивчила положення осіб під попереднім ув'язненням, що утримувалися в виправній колонії закритого типу № 3 в Кривому Розі^[189]. З офіційною місткістю 1100 місць, установа утримувала 593 ув'язнених (у тому числі 28 жінок і одного неповнолітнього). Близько 80% населення виправної колонії складалося з попередньо ув'язнених або з укладених, які ще не відбувають покарання. Варто відзначити, що одного неповнолітнього було утримано разом з дорослим. З точки зору ЄКПТ, неповнолітні мають бути завжди окремо від дорослих, в окремому блоці. Неповнолітнім можуть бути запропоновані можливості для участі зовнішній діяльності з дорослими (під відповідним контролем з боку спів­робітників). Разом з тим Комітет вважає, що ризики, пов'язані з утриму­ванням неповнолітніх правопорушників разом з дорослими злочинцями не мають бути допущені. ЄКПТ рекомендує зробити необхідні кроки у виправній колонії в Кривому Розі з приводу сказаного вище.

А) Переповненість

119. ЄКПТ із задоволенням відзначає, що у відвіданих установах, всі мешканці, здавалося, були забезпеченими їх власними ліжками в каме­рах, які бачила делегація. Крім того, стандарт, за який виступав Комітетом в розмірі 4 м² житлової площі на одного ув'язненого в багатомісних каме­рах, спостерігалося в багатьох камерах в даних установах. Пенітенціарний персонал і ув'язнені, з якими делегація спілкувалася, висловили вдячність за значне скорочення тюремного населення і за більшу кількість житлової площі в камерах в контексті прийняття і вступу в силу нового КПК^[190].

Проте, як уже зазначалося в пункті 100, делегація ЄКПТ спостерігала локалізовану переповненість у всіх відвіданих установах. Коефіцієнт роз­міщення в багатьох камерах був не лише далеко позаду стандартів ЄКПТ, що не можуть бути меншими за 4 м² на одного ув'язненого, але також порушував і українські стандарти, з нормою всього лише 1,5 м² житлової площі на одного ув'язненого в деяких багатомісних камерах (38 ув'язнених трималися, наприклад, у камері розміром 57 м², не враховуючи місця, яке займав туалет, в Київському СІЗО; четверо ув'язнених були розміщені в клітці розміром 7 м і, не враховуючи місця, яке займав туалет, в Одесі).

Крім того, у Києві та Одесі СІЗО зокрема, передбачувані рівні роз­міщення (тобто кількість спальних місць / спальних місць на камеру) були часто занадто високі, щоб відповідати вимогам українського законодав­ства (наприклад, 31 ліжко в камері розміром 54 м², включаючи місце, яке займав туалет в Києві; 36 місць в камері розміром 76 м і в Одесі). На проти­вагу цьому, камери, які бачила делегація в новій будівлі проживання для жінок в Києві, мали розумний розмір для їх передбачуваного розміщення (наприклад, подвійні камери розміром з 10 м2, не рахуючи простір десь 2 м і зайнятих санітарними побудовами; камери призначені для п'яти ув'язнених вимірювалися 30 м2, не рахуючи площу, займану санітарними побудовами).

Б) матеріальні умови

120. Матеріальні умови в камерах нового блоку для жінок у Київсько­му СІЗО справили хороше враження в цілому і, багато в чому, може бути моделлю для майбутніх реконструкцій або оновлення. Камери відповід­ним чином висвітлені, добре провітрювані, відповідним чином обладнані і чисті. Проте, в камері санітарні додатки були лише частково відокрем­лені. Крім того, число ув'язнених жінок скаржилися, що ізоляція / опа­лення будівлі було проблематичним (з високими температурами влітку і температурі нижче 18 °C в зимовий період). В інших, більш старих блоках розміщення, делегація могли спостерігати, що скорочення тюремного на­селення мало позитивний вплив в плані вентиляції та гігієни в камерах, хоча поліпшення були ще обмежені. Також можна зазначити, що поклада­ються зусилля для реставрування ряду камер.^[191] Крім цього, матеріальні умови були аналогічні описаним у звіті під час попереднього відвідуван­ня reports^[192].

Делегація зазначила, що в Дніпропетровському СІЗО металеві вікон­ниці прикріплені до вікон камер у блоках № 9 і 10 були видалені після поїз­дки в 2009 р. Робляться також кроки щодо поступових ремонтних робіт в камерах; більшість житлових приміщень дійсно були в поганому стані, погано провітрювані і брудні. Крім того, в камері туалети були лише част­ково відокремлені.

У виправній колонії № 3 в Кривому Розі більшість камер були чистими і в прийнятному стані. Тим не менш, в деяких з камер, які бачила деле­гація, укладені користувалися лише обмеженим доступ до природно­го освітлення і вентиляції, у вікна камер було встановлено матове скло та додаткові прути (особливо на першому поверсі). Крім того, у Дніпро­петровську, в камерах туалети були лише частково екрановані.

Блоки ув'язнення Одеського СІЗО, як правило, були застарілі і спо­стерігалися страхітливі матеріальні умови, що не змінювалися десь на протязі одинадцять років. Незважаючи на всі спроби, що робляться на місцевому рівні для підтримки будівель, які навряд чи можна привести у відповідність з сучасними стандартами розміщення, здається, що ця ус­танова стала за ці роки «фінансовою чорною дірою».

Ситуація не є кращою в Сімферопольському СІЗО. Умови в камерах бу­ли такими ж нещасними, як десь 13 років тому, коли Комітет вперше відві­дав цю установу. Напівпідвальні камери, розташовані в блоці І установи, чітко демонстрували неприйнятні умови з точки зору стану ремонту, во­логості, внутрішнього освітлення та вентиляції.

121. Делегація зазначила, що у відвіданих установах ряд душових кімнат були нещодавно відремонтовані. Тим не менш, багато об'єктів за­лишилися у поганому стані (наприклад застарілість, зниклі душові лійки, тощо). Крім того, ув'язнені, як правило, мають право прийняти душ тільки раз на тиждень.

В) Вправи на відкритому повітрі

122. У всіх відвіданих СІЗО ув'язнені мали доступ тільки на одну годину для щоденної прогулянки (дві години для неповнолітніх). Проте, майдан­чики, які бачила делегація Комітету, були часто занадто малі для передба­чуваного розміщення ув'язнених і для реального фізичного навантаження (наприклад 9,5 м² для двох ув'язнених або 34 м² для 12 ув'язнених у Києві). Вони також часто були розташовані на дахах житлових будинків, що доз­воляло в кращому випадку побачити небо, як це було і у випадку з новим блоком для жінок в Києві. Не дивно, що багато ув'язнених повідомили де­легації, що вони вважають за краще не робити щоденні справи на відкри­тому повітрі тому що, як висловився один з них, «майданчики — це всього лише клітини без стелі».

Г) Програми діяльності

123. Філософія режиму утримання застосовного до попередньо ув'язнених осіб, викладено в розділі 7 Закону про Попереднє Ув'язнення. Зокрема, основні характеристики режиму утримання є «ізоляція» попе­редньо ув'язнених, їх постійний нагляд та дотримання правил сегрега­ції. Відповідно, діяльність для попередньо ув'язнених має складатися в основному з переглядання телевізору (коли телевізор передбачено), гри в настільні ігри, читання книг / журналів і доступу до релігійної лі­тератури^[193].

Нещодавно прийняті Внутрішні правила для СІЗО^[194] показують, що попередньо ув'язнені можуть мати доступ до загальної освіти незалежно від їх віку^[195]. Однак, якщо арештант бажає працювати, має бути отриманий дозвіл на це від слідчого або судді^[196].

Що стосується неповнолітніх, то їм мають бути запропоновані мож­ливості для зайняття спортом та освітньої діяльності у відповідних уста­новах за межами їх камер^[197].

124. У ході візиту в 2013 році делегація виявила, що не було фактично ніяких змін відносно надання зовнішніх заходів для попередньо затрима­них. Більшість попередньо затриманих були замкнені у своїх камерах про­тягом 23 годин на день,маючи небагато для того, щоб чимось себе зайня­ти (наприклад дивитися телевізор або читати книги). Лише кілька жінок, які перебували під слідством, мали дозвіл працювати (наприклад, у Києві), і жодному з опитаних ув'язнених, не було запропонована будь-яка освітня діяльності. Як і під час попередніх відвідувань, єдиний виняток стосується неповнолітніх, які перебувають під слідством, які мали доступ до деякого навчання, взаємодії та спортивних заходів протягом будніх днів.

Ґ) Зв'язки із зовнішнім світом

125. ЄКПТ зазначає, що до Закону про Попереднє Ув'язнення були внесені поправки з метою поліпшення контакту попередньо ув'язнених із зовнішнім світом. Розділ 12 Закону з поправками, внесеними в 2012 році, передбачає, що попередньо ув'язнені можуть отримувати не менше трь­ох візитів протягом від одного до чотирьох годин на місяць. Однак такі візити можуть мати місце тільки на підставі письмового дозволу слідчого або суду. Слід нагадати, що подібний дозвіл має бути також отриманий щодо листування^[198]. Крім того, як і в минулому, телефонні дзвінки як і рані­ше не дозволені законом.

Під час візиту в 2013 році було з'ясовано, що вище зазначена поправ­ка внесла небагато прогресу до практики. Слідчі / судді рідко дозволяють візити (або можливість надсилати листи). Крім того, багато ув'язнених, з якими говорила делегація вважали, що їм не дозволили контакти із зовнішнім світом в помсту за їх відмову надати зізнання або надати ін­шу інформацію слідчим. Що стосується невеликої кількості попередньо ув'язнених, уповноважених на отримання візитів, їм, як правило, не доз­волявся фізичний контакт зі своїми відвідувачами.

Д) Висновки

126. Висновки делегації протягом відвідування у 2013 році ясно по­казують, що прийняття / набуття чинності нового КПК та інших недавніх заходів сприяли викоріненню масової, важкої, переповненості відвіданих установ. Українська влада заслуговує похвали за це^[199]. Однак перенасе­леність залишається проблемою для багатьох ув'язнених, які все ще ко­ристуються вкрай обмеженою кількість житлової площі (тобто набагато нижче, ніж 4 м² на одного ув'язненого) в камерах, які зазвичай знаходять­ся в поганому стані. Крім того, велика частина попередньо ув'язнених бу­ло обмежені перебуванням в таких клітинах, принаймні протягом 23 го­дини на добу, без значних зовнішніх заходів для того, щоб взяти участь у щоденних вправах на свіжому повітрі. Крім того, деякі з них не мали можливості для підтримки контактів зі своїми родичами. Ця ситуація по­гіршувалася для ряду ув'язнених, які були утримувалися в такому поло­женні протягом декількох років при дії колишнього КПК. Коротше кажучи сукупний ефект цих умов і обмежень також може бути розглянутий, для дуже багатьох ув'язнених, в якості форми нелюдського і принижуючого гідність поводження.

127. У світлі сказаного вище, ЄКПТ рекомендує, щоб, під час вико­нання рекомендацій, які вже зроблені в пунктах 99 до 102, українська влада має вжити додаткових заходів для:

— подвоєння своїх зусилля щодо відвіданих СІЗО для досягнен­ня мети запропонувати не менше ніж 4 м² житлової площі на одного ув'язненого в багатомісних камерах і розміщення не більше ніж одного ув'язненого в камерах розміром 6 м² (не враховуючи площу, займану туалетами),^[200] зокрема, шляхом більш рівномірного розподілу ув'язнених серед наявного жит­ла, зниження рівня вмістимості в камерах у відповідності з на­ціональними стандартами та розгляду офіційного потенціалу установ, про які йдеться мова, відповідно;

— серйозно розглянути будівництво нового СІЗО в Одесі та по­довжуючи свої спроби поліпшити стан ремонту камер у житло­вих будинках;

— вивести з експлуатації, в Сімферопольському СІЗО, напів­підвальні камери, розташованих в блоці І та ініціювати якнай­швидше капітальний ремонту та реконструкцію установи;

— здійснювати свої програми ремонту / реконструкції старих житлових будівель Київського і Дніпропетровської СІЗО;

— поліпшити доступ до природного освітлення і вентиляції в ка­мерах у виправній колонії № 3 в Кривому Розі, зокрема на пер­шому поверсі установи, і переглянути конструкцію вікон, щоб дозволити ув'язненим бачити за межами своїх камер;

— забезпечити, при здійсненні ремонту / (пере) будівельних програми,повне відокремлення туалетів / санітарних додатків в камерах (тобто до самої стелі);

— розглянути можливість збільшення частоти доступу ув'язнених до душових приміщень у відвіданих установах, а також в будь- якому іншому виправному закладі, з урахуванням правила 19.4 з Європейських пенітенціарних правил;^[201]

— забезпечити, щоб ув'язнені мали можливість отримати справж­нє фізичне навантаження щодня; це вимагатиме збільшення прогулянкових майданчиків. Всякий раз, коли це можливо, те­перішні майданчики, розташовані на дахах житлових блоків, слід замінити на місця для прогулянок, які розташовані на рів­ні землі;

— переглянути режим для попередньо утриманих з урахуванням зауважень, зроблених в пункті 102. У зв'язку з цим, необхідно вжити заходів для того, щоб, при проектуванні і будівництві нових блоків СІЗО / розміщення арештантів, передбачалися місця для прогулянки на рівні землі, взаємодія з ув'язненими з інших камер, робота, освіта та інші значимі заходи. Що сто­сується неповнолітніх, мета програм з діяльності повинна бу­ти спрямована на те, щоб вони витрачали щонайменше, вісім годин на день за межами своїх камер,як це передбачено євро­пейськими правилами для неповнолітніх правопорушників, що підлягають санкціям або виправним заходам^[202]

— запровадити зміни до чинного законодавства з метою за­безпечення того, щоб у попередньо ув'язнені, як правило, мали право на отримання візитів, виконування / прийман­ня телефонних дзвінки і відправляння / отримування листів. Будь-яке обмеження / заборона встановлене на них відносно відвідувань, телефонних дзвінків чи листування повинні бути спеціально обґрунтовані потребами розслідування, завжди вимагати схвалення судовим органом, і застосовуватися про­тягом певного періоду часу, із зазначенням причин для цього^[203]. Водночас, слідчі і судді має бути нагадано, що відправною точ­кою для розгляду прохання про відвідування і для відправки листів повинні бути презумпція невинності і принцип, що в попередньо ув'язнені повинні бути предметом такої кількості обмежень, яка суворо необхідно для інтересів правосуддя і що, якщо немає чітко визначені причини для заборони ві­зитів / листування або для накладення певних обмежень (нап­риклад, організація відвідувань через перегородку) протягом заданого періоду в кожному окремому випадку, попередньо затримані повинні бути уповноважені отримувати принаймні три візити до чотирьох годин на місяць, а також відправля­ти / отримувати листи, як це передбачено законом.

ЄКПТ також закликає українську владу перевірити ізоляцію і пра­вильну роботу системи опалення в новій будівлі проживання для жі­нок у Київському СІЗО.

4. Засуджені ув'язнені, що містяться в спеціальних умовах підвищеної безпеки або контролю в виправній колонії закритого типу № 3 в Кривому Розі

128. На момент візиту виправна колонія № 3 в Кривому Розі утримува­ла 28 ув'язнених піддаються строгому режиму ув'язнення через тяжкість їх вчинків (так званий режим «Тюрьми»). Крім того, як була проінформова­на делегація Директором установи, це було передбачено, що виправна колонія № 3 найближчим часом почне розміщення ув'язнених, відокрем­лених через їх негативного ставлення в так звані одиниці максимальної безпеки («SMRB»)^[204], з потужністю 30 місць; Однак таких ув'язнених (ще) не було у виправній колонії під час візиту делегації.

129. Щодо процедур розміщення та огляду для вищевказаних кате­горій ув'язнених, не було ніяких примітних змін з періодичного візиту в 2009 році і з моменту спеціального відвідування в 2012 році; посилан­ня таким чином робиться до опису зазначених процедур, викладених у доповідях, що стосуються цих візитів^[205]. Зокрема, залишається ситу­ація, коли запас маневру для влади пенітенціарної установи надмірно обмежувався законом. Кілька категорій ув'язнених були автоматично ув'язнені в умовах високої безпеки та відокремлені протягом трива­лого періоду після судового вироку, лише на підставі вчинених ними злочинів.

ЄКПТ повинен знову нагадати свою принципову позицію, що рішен­ня, що стосуються рівня безпеки, які будуть застосовуватися до даних ув'язнених, а також заходи відокремлення для профілактичних цілей, не повинні вимовлятися — або, накладатися на розсуд суду — як частина вироку. Рішення про те, чи накладати певний рівень безпеки, або засто­совувати необхідне відокремлення для профілактичних цілей, повинне прийматися пенітенціарною владою, на основі індивідуальної оцінки ри­зику, і не повинно бути частиною каталогу кримінальних санкцій. Комітет закликає українську владу внести поправки до відповідних правових положень відповідно.

Крім того, інформація, зібрана делегацією в ході візиту^[206] припуска­ла, що процедура розміщення до режиму «тюрми» (і для його можливо­го продовження) продовжує демонструвати декілька важливих пропус­ків; зокрема, немає ніякого систематичного усного слухання (зокрема з питання про розміщення) до введення цього заходу, і зацікавленим ув'язненим не були поінформовані в досить докладний спосіб причини такого рішення^[207], які негативно вплинули на здійснення свого право на апеляцію^[208]. ЄКПТ рекомендує вжити заходів щодо виправлення цих недоліків, в разі необхідності через внесення поправок до відповід­них процесуальних норм.

130. Делегація ЄКПТ зазначила, що робляться зусилля у виправній ко­лонії № 3 в Кривому Розі з тим, щоб запропонувати ув'язненим, які утри­муються в спеціальних умовах високої безпеки або контролю, прийнятні матеріальні умови утримання під вартою.

Блок «Тюрми» (з офіційним місткістю 80), розташований на 4-му по­версі головного корпусу проживання, був недавно відреставрований. Камери зазвичай адекватно обладнані (з двоярусними ліжками з постіль­ними речами, стіл, лавки і центральне опалення), і чисті. Проте, в камері санітарні додатки були лише частково екрановані і був проблемою доступ до природного світла, штучного освітлення та вентиляції в деяких каме­рах. Більш важливо те, що передбачуваний рівень розміщення в камерах був занадто високим^[209].

У камерах СМРБ були розташовані на — також недавно відремонто­вані — 5-му поверсі головного блоку^[210]. Умови в цих камерах були одна­кові з тими, що спостерігалися в блоці «тюрми», але камери були обстав­лені таким чином, щоб пропонувати набагато більше (і взагалі відповід­ної) житлова площі на одного ув'язненого^[211].

ЄКПТ закликає українську владу продовжувати свої зусилля що­до поліпшення матеріальних умов у «тюрмі» і камерах СМРБ виправ­ної колонії № 3 в Кривому Розі, звертаючи особливу увагу на доступ до природного світла, штучного освітлення та вентиляції. В камерах всі санітарні додатки повинні бути оснащені повним відокремленням (тобто до самої стелі). Крім того, необхідно вжити заходів, щоб змен­шити призначений рівень зайнятості камер «тюрми», наслідуючи при­клад з камер СМРБ.

Ув'язнені мали доступ до чистої і нещодавно відремонтованому ду­шової кімнати, правда, тільки один раз на тиждень (див. у цьому зв'язку, відповідну рекомендацію, що міститься в пункті 127).

131. Звертаючись до режиму діяльності ЄКПТ стурбований відзна­чити, що, це схоже на ситуацію, що спостерігалася в ході періодичного відвідування в 2009 році^[212], ув'язнені, які тримаються у блоці «тюрмі» були замкнені в камерах по 23 години на добу^[213], мали лише одну годину для прогулянки на свіжому повітрі в малих і гнітючих майданчиках^[214]. За ви­нятком можливості (яка була запропонована лише деяким з ув'язнених), приймати участь у дистанційних навчальних курсах, їх єдине заняття складалося з читання книг / журналів, переглядання телевізору або гра в настільні ігри всередині їх камер.

Як уже підкреслювалося в минулому, Комітет вважає, що нечислен­ність вищеописаного режиму діяльності не є відповідним способом ре­агування на проблемну поведінку у виправній колонії, для безпечного прогресу на шляху до звільнення і зниження ризик рецидиву після звіль­нення. Дуже важливо, щоб ув'язнені були забезпечені з урахуванням про­грам діяльності і могли користуватися щодо ослабленим режимом в ме­жах с воєї установи.

ЄКПТ знову підтверджує свою рекомендацію, що програма цілеспрямованої діяльності різного характеру (у тому числі робо­ти, освіти, взаємодії та цільових програм реабілітації) мають бути запропоновані ув'язненим, які утримуються в спеціальних умовах підвищеної безпеки та контролю. Ця програма повинна бути скла­дена та перевірена на основі індивідуальної оцінки потреб / ризиків мультидисциплінарною командою (за участю, наприклад, кваліфіко­ваного психолога і педагога), застосовуючи консультації з зацікавле­ними ув'язненими.

У цьому контексті делегація була проінформована Директором виправної колонії № 3 в Кривому Розі, що були плани, щоб забезпечити ув'язнених у режимі «тюрьма» деякими можливостями роботи (напри­клад, запечатуванням паперових мішків всередині їх камер), як тільки робота з поточного ремонту буде завершена. Комітет хотів би отримати більш детальну інформацію про ці плани та їх реалізацію.

Робиться також посилання тут на рекомендації, надані в пункті 127 щодо прогулянкових майданчиків.

132. Що стосується контактів із зовнішнім світом, залишилася си­туація, коли в'язням, що містяться в спеціальних умовах підвищеної безпеки або контролю, були надані ті ж самі права, що мають більшість ув'язнених^[215], це є позитивним явищем.

Проте, приміщення в виправної колонії № 3 в Кривому Розі для ко­роткострокового відвідування були неадекватні (невеликі кабіни — недо­статні в кількості — не дозволяють мати фізичний контакт між ув'язненими і відвідувачами). Комітет рекомендує, щоб українські влади змінила умови для короткострокових візитів в виправної колонії № 3, з тим, щоб приймати візити в досить відкритих умовах. Застосування від­критих візитів повинні стати правилом, а закриті винятковістю, такі винятки мають ґрунтуватися на обґрунтованому та аргументованому рішенні в залежності від індивідуальної оцінки потенційного ризику, пов'язаного з певним ув'язненим. Крім того, ємність короткостроко­вих об'єктів відвідування, повинна бути збільшена.

Що стосується доступу до телефону, кілька ув'язнених з блоку «тюр­ми» скаржилися щодо довгого періоду очікування (один-два тижні), ма­буть у зв'язку з недостатньою кількістю доступних таксофонів.

Комітет закликає українську владу для вирішення цієї проблеми.

5. Ув'язнені, які можуть отримати / засуджені

до довічного ув'язнення

133. Всі пенітенціарні установи, які були відвідані в 2013 році, тримали ряд ув'язнених, що можуть отримати / засуджені до довічного ув'язнення. Були 33 ув'язнених, які підпадають під цю категорію в Київському СІЗО, сім у Дніпропетровську, 15 в Одесі і дев'ять в Сімферополі, а також 28 у ви­правній колонії № 3 в Кривому Розі.

134. Матеріальні умови в камерах, як правило, були прийнятні в відві­даних установах. Проте, камери часто були занадто малі для їх передбачу­ваного розміщення. Наприклад, у Київському СІЗО, деякі камери розміром 9 м l призначалися до трьох ув'язнених. Комітет вважає, що, з урахуван­ням їх розміру, було б набагато краще використовувати такі камери для одномісного розміщення, при припущенні, що зацікавлені ув'язнені можуть взаємодіяти один з одним.

Крім того, ув'язнені могли взагалі не бачити за межами своїх камер, через те, що були встановлені непрозорі жалюзі на вікна і / або вікна були оснащені матовим склом.

135. Комітет дуже стурбований відсутністю прогресу щодо практич­но всіх інших аспектів ситуації стосовно цієї категорії ув'язнених. Вони як і раніше прив'язані до своїх клітин, принаймні 23 годин на день, яким не бу­ло запропоновано будь-які програми діяльності, гідні цього імені. Ситуація погіршилася в Дніпропетровському СІЗО, де ув'язнення, про яких йдеться мова, були укладені в умовах, близьких до одиночного ув'язнення.

136. Ув'язнені перед / засуджені до довічного ув'язнення всі залиша­ються предметом надмірно великим заходам безпеки. Вони система­тично були в наручниках будь-який раз, коли вони були доставлені за межі своїх камер, у супроводі співробітників ескорту, члена команди, яка містить собаку та самої собаки, яка була зазвичай без наморднику. Вони були, як правило, зберігалися в наручниках під час медичних оглядів, які регулярно відбувалися в присутності співробітників ескорту.

Це також викликає стурбованість, що, під час перебування у своїх камерах, ці ув'язнені як і раніше систематично знаходяться під постійним відео спостереженням. Природно, ЄКПТ повністю розуміє що установка камер відео спостереження може бути важливим додатковим інструмен­том для забезпечення безпеки в загальних зонах ув'язнення (коридори, спортивні зали і т. д.), спеціальних камерах (наприклад, спеціальні камери спостереження, дисциплінарні камери) та прогулянкових майданчиках. Це, однак, є значним вторгненням в приватне життя ув'язнених, коли такі камери встановлені в їх власних камери, зокрема, коли в'язні залишаються там протягом тривалих періодів часу. Таким чином, Комітет нагадує, що він проти звичайної установки камер відео спостереження в камерах і вва­жає, що ресурси, що виділяються на такі схеми можуть бути більш корисно застосовані для взаємодії персоналу з даними ув'язненими. В цілому, слід згадати пункт 18 Рекомендації Rec (2003) 23 Комітету Міністрів Ради Євро­пи з питань управління тюремними адміністраціями довічно ув'язнених та інших довгострокових ув'язнених, який чітко висловлюється, що техніч­ні засоби не може бути заміною для динамічного методу безпеки^[216].

137. Контакти із зовнішнім світом, зокрема право на відвідування, за­лишилися невиправдано обмеженими. Ув'язнені все ще не мають права на тривалі побачення, а їх короткі візити раз в три місяці можуть відбува­тися тільки в спеціальних будках через скляну перегородку.

138. Що стосується систематичного відокремлення ув'язнених, що можуть отримати / засуджені до довічного ув'язнення, делегації Комітету було повідомлено, що після недавньої законодавчої поправки^[217], довічно ув'язнені не повинні бути відокремлені від інших ув'язнених, після того, як вони відбули 20 років з терміну покарання. Разом з тим Комітет шкодує, що залишається правило, що ув'язнені, які можуть отримати / засуджені до довічного ув'язнення повинні бути систематично відокремлені. Закон і раніше пропонує надто мало для маневру з боку тюремної влади.

139. ЄКПТ має наполягати ще раз про необхідність запровадити все­осяжну і постійну оцінку ризику і потреб для всіх і кожного ув'язненого, який може отримати / засуджений до довічного ув'язнення з самого почат­ку їхнього затримання в пенітенціарних установах. Для всіх ув'язнених, які підпадають під цю категорію, утримання у зазначених вище умовах явно недопустиме і, що стосується зокрема ув'язнених, що можуть отримати довічне ув'язнення в Дніпропетровському СІЗО, цілком може бути відне­сено до нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження.

ЄКПТ закликає українську владу переглянути ще раз законодавс­тво і практику щодо ув'язнених, що можуть отримати / засуджені до довічного ув'язнення, у світлі сказаного вище і з урахуванням реко­мендацій, зроблених Комітетом під час його попереднього візиту^[218].

140. В цілому, слід зазначити, що довічно ув'язнені мають право на умов­но-дострокове звільнення тільки після того, як їхній довічний вирок був за­мінений за допомогою президентського помилування на термін ув'язнення не менше ніж 25 років^[219]. ЄКПТ має нагадати основний принцип, що, з ме­тою зниження шкідливого впливу ув'язнення та сприяння переселенню ув'язнених на умовах, які мають гарантувати безпеку зовнішньому світу, закон повинен зробити умовно-дострокове звільнення доступним для всіх засуджених, у тому числі в'язням з довічним вироком prisoners^[220]. Комітет хотів би отримати зауваження української влади з цього питання.

6. Охорона здоров'я

А) Введення

141. У ході періодичного візиту в 2013 році делегації Комітету пові­домили старші посадовці з Міністерства юстиції, що, у зв'язку зі значним недавнім зниженням чисельності ув'язнених^[221], доступ ув'язнених до медико-санітарних послуг значно покращився. Далі, завдяки кращому співробітництву з Міністерством охорони здоров'я, яке забезпечується за допомогою спільного наказа міністрів охорони здоров'я та юстиції в лютому 2012^[222], стало легше забезпечити доступ ув'язнених до зовнішніх медичних фахівців та госпіталізації в установах у рамках відповідальності Міністерства охорони здоров'я. Останні поправки до внутрішніх правил в СІЗО чітко дали зрозуміти, що ув'язнені мають право на отримання спе­ціалізованої медичної допомоги (на додаток до надання пенітенціарних безкоштовних медичних послуг) за свій рахунок.

Делегації також повідомили про плани щодо реорганізації системи охорони здоров'я у виправних колоніях з тим, щоб зміцнити свою автономію по відношенню до тюремної адміністрації і збільшити гарантії професійної незалежності тюремного персоналу охорони здоров'я^[223]. Крім того, готу­валися два проекти угод з Міністерством охорони здоров'я для зміцнення ролі останнього в спостереженні стандартів лікування та забезпеченні на­лежної професійної підготовки тюремного медичного персоналу.

142. У світлі висновків своєї делегації під час візиту в 2013 році ЄКПТ може тільки вітати ці кроки. Справді, надання медичної допомоги ув'яз­неним в Україні залишається проблематичним, в основному за рахунок нестачі персоналу, об'єктів і ресурсів. У ході візиту делегація ЄКПТ зно­ву почула численні скарги від ув'язнених у всіх відвіданих установах, які стосуються затримки в доступі до лікарів (зокрема, фахівців), відсутності ліків, а також неадекватної якості медичної допомоги.

Комітет закликає українську владу активізувати свої зусилля що­до забезпечення оптимальних медичних послуг для ув'язнених; в цьо­му контексті, більш активна участь Міністерства охорони здоров'я, безсумнівно, сприятиме реалізації загального принципу еквівалент­ності медичної допомоги тому, що є в суспільстві в цілому. Комітет ба­жає отримувати інформацію про хід реалізації різних планів і заходів, згаданих вище.

Б) Персонал і засоби

143. Органи охорони здоров'я в Київському СІЗО складається, в тео­рії, з 42 штатних постів (18 посадових і 24 цивільних); до того ж, 12,5 з тих постів були офіційно вакантними (у тому числі чотири для посадового постів і 8,5 для цивільного персоналу)^[224]. На практиці, завдання по догля­ду за медико-санітарними потребами 2618 ув'язнених (у тому числі кілька десятків пацієнтів у медичній частині), яких утримувала установа під час візиту делегації, лягла на плечі 12 докторів^[225] (які, однак, спільно займали 8,6 постів з повним робочим часом) та 11 фельдшерів, які працювали, як еквівалент чотирьох посад з повним робочим часом. Була також присут­ня медсестра, особа відповідна за рентгенівську техніку, лаборант, фар­мацевтичний технік і два «дезінфектора».

Дніпропетровський СІЗО (з населенням 1777 осіб на момент візиту) мав 32 члени медичного персоналу, в тому числі не менше двох лікарів за­гальної практики з повним робочим днем, постійного гінеколога і стома­толога на повний робочий день^[226], а також ряд фельдшерів та техніків^[227].

Медичний персонал працював з 8 ранку до 4 або 5 вечора кожен буд­ній день, з одним із лікарів, який завжди знаходився до 7 вечора по вихід­них і святах один лікар і один фельдшер були присутні з 8 ранку і до 7 ве­чора. Крім того, один фельдшер був при виконанні посадових обов'язків в СІЗО вночі (забезпечення 24-годинного покриття охорони здоров'я).

Медичний персонал Одеського СІЗО^[228] складався з 13 докторів^[229], семи фельдшерів на повний робочий день, трьох медичних сестер на повний робочий день і трьох техніків на повний робочий день (рент­генівський технік і два «дезінфектора»); чотири посади були вакантні^[230].

Всі медичні працівники працювали з 8 ранку до 5 вечора з понеділка по п'ятницю, окрім шести з фельдшерів, які працювали в 24-годинних зміни (у вихідні та святкові дні включно).

Що стосується Сімферопольскького СІЗО (містив 1161 осіб під час ві­зиту), органи охорони здоров'я була укомплектована шістьма лікарями на повний робочий день^[231], двома фахівцями на півдня (дантист^[232] і психіатр), і кілька фельдшерів / сістер^[233]. Один лікар і один фельдшер були присутні в установі цілодобово.

Органів охорони здоров'я виправної колонії № 3 в Кривому Розі^[234] ма­ла вісім докторів^[235], які займали еквівалент 7,25 посад на повний робочий день; крім того, посади двох лікарів були вакантними на момент візиту: гінеколога та ендокрінолога^[236]. Крім того, було чотири штатних фельдше­ри, один на повний робочий день і одна медсестра на неповний робочий день (50%)^[237], два техніки (лабораторний та рентгенівський) і «дезінфек­тор». Лікарі працювали з 8 ранку до 5 вечора в будні дні (не було жодного лікаря у вихідні та святкові дні), але 24/7 покриття забезпечувався за раху­нок фельдшерів (один з них був завжди присутній в установі).

144. Щоб підвести підсумок, кадрові ресурси медико-санітарної до­помоги у відвідуваних пенітенціарних установах, як правило, були недо­статніми, щоб адекватно задовольняти потреби своїй кількості ув'язнених, особливо це стосується кількості фельдшерів і медсестер. Ця ситуація ду­же сильно сприяє затримці у доступі до медичної допомоги та численним скаргам від ув'язнених, що стосуються його якості^[238]. Крім того, кілька ва­кансій (зокрема тих, що стосуються медичних фахівців) додатково обме­жили доступ ув'язнених до певного виду лікування.

ЄКПТ рекомендує, щоб українська влада вжила активних заходів для виправлення цієї ситуації, зокрема, шляхом:

— заповнення, в першочерговому порядку, всіх вакантних посад лікарів у Київському та Одеському СІЗО, а також у виправній колонії № 3 в Кривому Розі; і

— значного зміцнення команд співробітників охорони здоров'я за допомогою додаткових фельдшерів та / або медсестер, зок­рема у Київському та Одеському СІЗО, а також у виправній ко­лонії № 3 в Кривому Розі.

Що стосується труднощів в наборі фахівців охорони здоров'я для роботи в виправних колоніях, делегація ЄКПТ була проінформована на початку візиту, що це було, викликано, в значній мірі, через неприваб­ливу зарплатню в пенітенціарній системі^[239], в порівнянні з тією, яка існує в суспільстві і, зокрема, через погані умов праці і складний характер ро­боти в порівнянні з тим, що існують в зовнішніх лікарнях. ЄКПТ закликає українську владу прагнути зробити зайнятість в органах пенітенціар­них медичних послуг більш привабливою, в тому числі у фінансовому відношенні.

145. У деяких з відвіданих установ, делегація ЄКПТ чула свідчення, що (за винятком небезпечних для життя аварійних ситуацій) ув'язненим був запропонований доступ до спеціалізованої медичної допомоги тільки тоді, коли вони або їх сім'ї заплатили за таке лікування. ЄКПТ хотів би от­римати зауваження від української влади на ці твердження.

146. Що стосується засобів та устаткування органів охорони здоров'я у відвіданих установах, їх можна вважати в цілому прийнятними у виправ­ній колонії № 3 в Кривому Розі^[240] і в Дніпропетровському СІЗО^[241].

На жаль, те ж саме не можна сказати, з приводу інших відвіданих ус­танов, де відділеня охорони здоров'я були розташовані в старих і аварій­них будівлях / приміщеннях, які були погано провітрювані і опалювані. Делегацію особливо вразило умови в стаціонарному блоці в Одеському СІЗО^[242]: незважаючи на зусилля з технічного обслуговування, структурні недоліки будівлі (відсутність корпусної ізоляції, погано розроблена сис­тема водопостачання і каналізація, неефективна вентиляція) зробили всі зусилля забезпечити прийнятні умови марними.

Що стосується обладнання, то воно було дуже основним, але в ро­бочому стані в Київському та Сімферопольському СІЗО, хоча в останній установі делегація стурбовано спостерігала сліди недавньої пожежі (за повідомленнями в результаті несправної проводки) в кімнаті для про­яву рентгенівської плівки.

Комітет рекомендує, щоб були прикладені безперервні зусилля для поліпшення приміщень та медичного обладнання органів пені­тенціарних установ, які були відвідані, у світлі сказаного вище.

147. Що стосується, зокрема, Одеського СІЗО, головний лікар пові­домив делегації про існування проекту задля створення нового об'єкта охорони здоров'я. Відповідні креслення, очевидно були підготовлені в 2012 році і затверджені обласною адміністрацією виправної колонії на початку 2013 року; Однак, початок будівництва, як повідомляється, від­кладається через відсутність вільних коштів. Комітет хотів би отримати більш детальну інформацію про ці плани та їх реалізацію.

148. Обов'язково слід тут згадати про стоматологічне обладнання / лі­кування в пенітенціарних установах, які були відвідані. Хоча більшість з них були недавно забезпечені сучасними стоматологічними кріслами, делегація зазначила, що інше необхідне обладнання (у тому числі для сте­рилізації) було зазвичай неповним, застарілим і в поганому стані^[243]. Це бу­ло, зокрема, у Київському та Сімферопольському СІЗО.

У цьому контексті, це не було дивним, що лікування зубів, яке було запропоновано ув'язненим, як правило, обмежувалося надзвичайними ситуаціями (зокрема, видаленням зубів); інші форми (консервативні) лі­кування зубів (наприклад, за допомогою пломб), як правило, були не до­ступні або ув'язнені мали заплатити за такого лікування.

ЄКПТ рекомендує вжити заходів для поліпшення доступу та по­кращенню стандарту стоматологічної допомоги в відвіданих пені­тенціарних установах (і зокрема в Київському та Сімферопольському СІЗО); ув'язнені в усіх установах повинні мати доступ до більш, ніж просто надзвичайного лікування зубів.

149. У Дніпропетровському СІЗО і виправній колонії № 3 в Кривому Розі делегація відзначила, що деякі з кабінетів медичного обстеження були оснащені місцями з гратами, які можуть бути використані для відо­кремлення окремих ув'язнених від медичного персоналу під час різних медичних процедур (консультації, іспити, тести — у тому числі взяття проб крові — введення ін'єкції і застосування внутрішньовенних інфузій). Вищезазначені місця, зокрема, систематично використовувались щодо певних категорій ув'язнених (засуджених до довічного ув'язнення або че­каючи такий вирок, ув'язнені, що містяться в спеціальних умовах підви­щеної безпеки або контролю, тощо).

ЄКПТ вже підкреслював у минулому, що такий підхід може розгля­датися як такий, що принижує гідність для обох ув'язнених і персоналу органів охорони здоров'я. Комітет визнає, що спеціальні заходи безпеки можна було б застосувати в конкретних випадках; Однак систематичне розміщення ув'язнених у загратованих місцях, коли проходять певні ме­дичні процедури (наприклад, згадані вище) явно не обґрунтоване. ЄКПТ закликає українську владу покласти край цій практиці.

150. Що стосується ліків для ув'язнених, делегація перевірила апте­ки в відвідуваних пенітенціарних установах і зазначила, що всі вони бу­ли забезпечені необхідною кількістю базових ліків, які булу доступні для ув'язнених, на безоплатні основі^[244].

Проте, стало зрозумілим, що багато ліків, зокрема нові покоління і / або ліки іноземного виробництва, запропонованих фахівцями, мають бути придбаними ув'язненими і / або їх сім'ями^[245]. ЄКПТ рекомендує, що українські власті мають прагнути забезпечити, щоб всі ліки, пот­рібні пенітенціарним установам, поставлялися державою в достат­ній кількості.

151. У всіх відвіданих установах, делегація відзначила, що різні ме­дичні записи та інші медичні документи, як правило, погано зберігалися, з дуже малою, зниклою і / або некогерентною інформацію; це особливо стосується Сімферопольського СІЗО^[246]. ЄКПТ рекомендує вжити заходів щодо поліпшення якості медичних записів та інших медичної доку­ментації у всіх відвіданих пенітенціарних установах, зокрема, в Сімфе­ропольському СІЗО^[247].

Делегація також спостерігала, що не завжди дотримувалась кон­фіденційність медичних консультацій та медичної документації; напри­клад, фельдшери у Дніпропетровському СІЗО регулярно обговорювали питання, пов'язані зі здоров'ям ув'язнених в присутності вартового пер­соналу^[248]. Крім того, у виправній колонії № 3 в Кривому Розі, медичну документацію та іншої документацію (як і ліки) регулярно оброблялися ув'язненими санітарами. Комітет рекомендує вжити заходів у всіх відві­даних пенітенціарних установах (і, зокрема, в Дніпропетровському СІЗО і виправній колонії № 3 в Кривому Розі), щоб переконатися, що конфіденційність медичних консультацій та медичної документації завжди дотримувалась належним чином.

Що стосується, зокрема, ролі ув'язнених санітарів у виправній ко­лонії № 3, ЄКПТ вважає, що завдання медичного персоналу не повинні бути делеговані ув'язненим, але повинні бути виконані за допомогою від­повідних кадрів. Комітет рекомендує, щоб українська влада поклала край практиці використання ув'язнених в якості санітарів в відділеннях органів охорони здоров'я.

В) Роль тюремних медичних органів у запобіганні жорстокого поводження і в документуванні та звітності травм, які спостерігаються при надходженні або після випаду насильства у виправній колонії'³³

152. ЄКПТ неодноразово підкреслював у минулому^{[249] [250], що медичний персонал, який працює у виправних установах, може внести важливий вклад у запобігання жорстокого поводження до і під час тюремного ув'язнення, зокрема шляхом ретельного обстеження ув'язнених, мето­дичних записів травм і надання інформації у відповідні органи.}

Як уже згадувалося в доповіді про спеціальний візит в 2012 році^[251], інструкції, видані Міністром Юстиції в 2012 році^[252] зобов'язують тюремний медичний персонал, у будь-якому випадку, коли ув'язнений демонструє травми під час огляду, скласти звіт, що містить докладний опис травм, про які йдеться мова, в тому числі їх розміру і розташування; в'язню повинна бути видана копія доповіді. Крім того, той факт, що були виявлені тілес­ні ушкодження, повинен бути доведений до відома компетентного про­курора в письмовій формі протягом 24 годин і повинен бути записаний в спеціальному журналі.

153. На жаль, спостереження, зроблені делегацією ЄКПТ під час пе­ріодичного відвідування в 2013 році припускали, що практика в відвіда­них пенітенціарних установах залишається далекою від вимог вищевка­заного Наказу (і від давніх рекомендацій Комітету).

По-перше, конфіденційність медичних оглядів та медичної докумен­тації (в контексті відображення травм) як і раніше в загалом не дотри­мується: такі огляди систематично відбувалися у присутності немедич- ного охоронного персоналу й — звичайно — з співробітників ескорту правоохоронних органів (у разі, якщо ув'язнених привезли / повернули з правоохоронних установ).

Що стосується документації, делегація знову відзначила, що конфі­денційні дані, що містяться в цій документації (у тому числі будь-які мож­ливі заяв ув'язнених с приводу походження своїх травм) були доступні для співробітників без будь-яких обов'язків щодо охорони здоров'я.

По-друге, травми, які спостерігаються на новоприбулих ув'язнених (або всередині пенітенціарних установ після будь-якого випадку насиль­ства) все ще не були систематично записані^[253].

По-третє, всякий раз, коли травми вже зареєстровані, цей опис травм часто робиться дуже поверхнево^[254], неточно або навіть навмисно неправильно^[255]. Як правило, не робилася жодної згадки про пояснення ув'язнених щодо обставин, за яких їх вони отримали травми^[256], а медичні фахівці навіть не намагалися зробити перевірку узгодженості між заявами затриманих осіб та медичних висновків. Так було навіть у випадках, якщо заяви явно суперечили спостереженим травмам (наприклад, зі стверд­жень затриманих осіб виявлялося, що травми були «старі», коли насправді вони були, очевидно, свіжі). Коротше кажучи, медичні документи,які було розглянуто в відвіданих пенітенціарних установах (які часом включали лі­карняні форми щодо травм) були значною мірою ненадійними і недостат­німи для судово-медичних цілей.

154. Що стосується, зокрема, порядок медичного обстеження при надходженні до пенітенціарної установи (будь то в перший раз або після повернення з правоохоронного органу), делегація виявила, що медичний персонал часто оглядав ув'язнених під час самого моменту їх передачі до пенітенціарної установи і навіть запитував їх про походження їхніх травм у присутності співробітників правоохоронних органів (деякі з яких, як стверджується, були залучені в передбачуваному жорстокому повод­женні та / або інструктували затриманих осіб про те, що вони повинні ска­зати про свої травм під час процедури передачі). Не дивно, що кількість ув'язнених, які спочатку стверджували, що множинні поранення вони мали — і які явно свідчили про жорстоке поводження — були отримані в ході боїв, «спортивної підготовки» або були викликані в результаті аварії «до затримання», сказали делегації, що вони були налякані для виявлення справжнього походження своїх травм у присутності співробітників пра­воохоронних органів.

ЄКПТ вважає важливим зробити чітку відокремленість між, з одного боку, адміністративними процедурами, яких слід дотримуватися коли за­тримані особи передаються в розпорядження пенітенціарній установі і, з іншого боку, ретельними медичними оглядами, які повинні слідувати за цим. Посилання робиться, у зв'язку з цим, на зауваження в пункті 61.

155. У світлі зауважень, викладених у пунктах 113, 152 і 153, ЄКПТ не може не підтвердити свою точку зору, що нинішнє ставлення тюремного персоналу охорони здоров'я в Україні вносить свій внесок в повторення феномену жорстокого поводження з особами, які утримуються право­охоронними органами і (ще більшою мірою) та з ув'язненими в пенітен­ціарних установах.

Комітет знову закликає українську владу вжити ефективних і тер­мінових заходів для забезпечення наступного:^[257]

— всі медичні обстеження ув'язнених (будь то на момент прибут­тя в пенітенціарну установу або згодом, після випадку насиль­ства у виправній колонії) проводяться поза межами чутності і — якщо тільки фахівець медико-санітарної допомоги потре­бує іншого в кожному конкретному випадку — поза межами поля зору правоохоронних та немедичних працівників;

— записи, складені після медичних оглядів ув'язнених мають міс­тити:

(і) повний звіт про заяви, зроблені зацікавленими особами, які мають відношення до медичної експертизи (у тому числі опис їх стану здоров'я та будь-які твердження про жорстоке повод­ження), (II) повний звіт щодо об'єктивних медичних висновків на основі ретельного обстеження (у тому числі відповідного опису травм), і (III) зауваження професіонала в галузі охорони здоров'я у світлі пунктів (I) і (II), із зазначенням сумісності всіх тверджень і об'єктивних медичних висновків;

— спеціальна підготовка має пропонуватися медичними праців­никам, які працюють в пенітенціарних установах: на додаток до розробки необхідної компетенції стосовно документації та ін­терпретації травм, це навчання повинно охоплювати техніку опитування осіб, які, можливо, відчули жорстоке поводження;

— медичний персонал може повідомити вартових офіцерів про принцип «маємо знати» щодо стану здоров'я затриманої осо­би; проте, інформація повинна бути обмежена, що необхідно для запобігання серйозного ризику для затриманої особи або інших осіб, окрім випадків, коли затримана особа погоджуєть­ся на надання додаткової інформації.

Крім того, ЄКПТ закликає українську владу вжити подальші інс­трукції для того, щоб:

— медичні працівники, як правило,^[258] не брали безпосередню участь в адміністративному порядку передачі опіки над затри­маними особами в пенітенціарній установі;

— осіб, які мають показати пошкодження під час їхнього прийо­му ніхто не має опитувати про походження цих травм під час вищезгаданої процедури передачі опіки;

— будь-який зроблений запис, і будь-які зроблені фотографії травм під час передавальних процедур мають негайно направ­ляться до органів охорони здоров'я пенітенціарної установи;

— всі особи прийняті до пенітенціарної установи мають бути на­лежним чином опитані і ретельно оглянуті кваліфікованим ме­дичним персоналом, якомога швидше, але не пізніше 24 годин після їх прийняття; такий же підхід повинен бути застосований кожен раз, коли ув'язнений повертається в пенітенціарну ус­танову після повернення з правоохоронних органів для цілей розслідування (навіть протягом короткого періоду часу).

Комітет повинен також підкреслити, що, коли ув'язнений пред­ставляє травми, що вказують на жорстоке поводження або робить заяви медичному персоналу про жорстоке поводження, він чи вона повинні бути негайно оглянуті лікарем, який отримав з офіційне судо­ве навчання.

156. У виправній колонії № 3 в Кривому Розі, делегація відзначила,що фотографування травм було частиною стандартної процедури огляду но­воприбулих ув'язнених^[259].

В цілому, Комітет вважає, що вищезгадана практика є позитивною і повинна бути поширена по всім пенітенціарним установам в Україні. Проте, делегація відзначила низку проблем пов'язаних з якістю процедур у виправній колонії № 3 (зроблені фотографії не були чіткими і не вклю­чали анатомічні орієнтири, які дозволили б ідентифікувати зони, показані на них, крім того, на них не було номера справи та / або будь-які інших ідентифікаторів, таких як дата і час, коли вони були зроблені). Далі — і, можливо, ще більш важливо — такий порядок не був застосований щодо травм, отриманих ув'язненими після надходження всередині установи.

Комітет рекомендує щоб вищезгадана процедура бути поліп­шена і поширена в світлі сказаного вище, і застосована на всій те­риторії пенітенціарної системи України. Робиться також посилання на відповідну рекомендацію в пункті 154.

157. Що стосується процедури звітності, висновки делегації протя­гом відвідування в 2013 році показують, що положення вищезазначеного наказу № 710/5/343 часто не дотримуються у відвіданих установах в тому, що записані травми були або не доведені до відома компетентного проку­рора^[260] або доведені зі значним запізненням^[261]. Крім того, чи був повідом­лений прокурор у великій мірі залежить від заяви ув'язненого. Принай­мні в деяких відвіданих пенітенціарних установах, записи, що описують травм, які явно свідчили про жорстоке поводження, не були повідомлені, тому що, як повідомили зацікавлені ув'язнені, що вони отримали їх «до затримання».

Крім того, як правило, компетентного прокурора не повідомляють про тілесні ушкодження, отримані ув'язненими всередині пенітенціарної установи після їх прийняття^[262].

Комітет рекомендує, щоб процедура «прискорення» була запро­ваджена до органів медико-санітарної допомоги в усіх пенітенціарних установах для систематичного і безпосереднього спілкування з ком­петентним прокурором (посадовцем ДБР) про звіти щодо травм, коли ці травми узгоджуються з повідомленнями про жорстоке поводжен­ня, зробленими ув'язненим або,навіть за відсутності заяв, якщо трав­ми свідчать про жорстоке поводження; таке повідомлення повинно бути зроблено незалежно від бажання зацікавленого ув'язненого. Ув'язнені і, на прохання, їхні адвокати повинні мати право на отри­мання копії доповіді в той же час. Крім того, органи в галузі охорони здоров'я не повинні робити повідомлень такого типу до структур Внутрішніх Справ.

Крім того, медичний персонал повинен повідомити в'язням про існування звітного зобов'язання, пояснюючи, що написання такого звіту знаходиться в рамках системи для попередження жорстокого поводження та що передача доповіді компетентному прокурору не є заміною для поданням скарги в належній формі.

Було б також доцільно для медичного зацікавленого персоналу мати можливість отримувати, через регулярні проміжки часу, зворот­ній зв'язок про заходи, вжиті прокурором після отримання їхніх до­повідей. Це могло б допомогти забезпечити їхнє розуміння, де їх навички стосовно документального обліку та звітності можуть бути поліпшені і, більш загально, буде служити нагадуванням про важливість цього конк­ретного аспекту їхньої роботи.

158. Як уже згадувалося в попередньому пункті, делегація ЄКПТ за­значила, що — у тих випадках, коли пошкодження були спостережувані на укладених та були зареєстровані / описані у відповідній документа­ції^[263] — адміністрація цих установ (і, точніше, співробітники оперативних підрозділів) будуть повідомляти цю інформацію^[264] до територіально ком­петентного органу Внутрішніх Справ. Така практика, зокрема, спостеріга­лася в Київському СІЗО, де повідомлення зазвичай проводилося за теле­фоном^[265]; типова подальша діяльність за підсумками такого повідомлення для чергового оперативного працівника від територіально компетентних установ Внутрішніх Справ^[266] буде прибути в СІЗО і прийняти письмову за­яву від зацікавленого ув'язненого і зібрати медичні довідки і будь-яку ін­шу відповідну наявну документацію.

Водночас з'ясувалося, що, при нагоді, оперативний персонал СІЗО бу­де виконуватиме своє неофіційне попереднє розслідування щодо вияв­лених ушкоджень і обставин, в яких вони були отримані, до того, як буде зроблено будь-яке повідомлення.

Обидві вищезгадані практики суперечать обов'язковим процеду­рам^[267] звітності та юридичним вимогам, викладеним в новому КПК^[268], що­до автоматичної реєстрації факту порушення кримінальної процедури до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Посилаючись також на рекомендацію, вже викладену в пункті¹⁵⁴, ЄКПТ рекомендує, щоб українська влада забезпечила, щоб проце­дури звітності та практики щодо порушення кримінальних розслі­дувань щодо травм, виявлених на ув'язнених, були приведені у від­повідність з відповідними законами і правилами.

Г) Трансмісивні захворювання

159. Ув'язнені хворі на туберкульоз були розміщені у всіх відвіданих пенітенціарних установах^[269].

Обидві процедури перевірки ТБ (в тому числі систематичні застосу­вання рентгенівських променів, яке здійснювалося до або після прийому і повторювалося згодом через регулярні проміжки часу, а також лабора­торні випробування мокротиння при необхідності) і лікування, здавало­ся, були в цілому адекватними, відповідно до протоколів DOTS і DOTS +. Зокрема, делегація ЄКПТ відзначила поліпшення в Київському СІЗО, де протитуберкульозні ліки другої лінії були тепер доступні. Необхідні ліки були також забезпечені в інших установах, частково завдяки допомозі від Глобального Фонду^[270].

У всіх пенітенціарних установах, укладені з активною формою тубер­кульозу були розміщені окремо від інших ув'язнених. Що стосується умов життя в приміщеннях для ТБ, приміщення в Київському СІЗО викликає особливу занепокоєність ЄКПТ: воно було старе, темне і погано вентильо­ване, а стіни в деяких з камер були брудними і постраждалими від цвілі. Устаткування камер залишала бажати кращого: зношені ліжка, брудні постільні приналежності, (тільки) частково екрановані туалети в камері. Бідні умови також спостерігались в душових кімнатах. ЄКПТ рекомендує вжити заходів для поліпшення умов в блоці для ТБ Київського СІЗО в світлі сказаного вище.

160. Кожна з відвіданих установ також утримувала низку ВІЛ- інфіко­ваних ув'язнених^[271], що не були відокремлені на підставі їх стану здоров'я. Тести на ВІЛ були запропоновані на конфіденційній і добровільній ос­нові^[272], і була доступна антиретровірусовая терапія^[273] (це також частково фінансується за рахунок пожертвувань від Глобального фонду).

161. ЄКПТ стурбований відсутністю систематичної перевірки і ліку­вання гемоконтактного вірусного гепатиту в українській пенітенціарній системі. Делегація була поінформована про те, що в даний час не було нія­кої Національної програми для виявлення і лікування гепатиту в Україні (також немає жодного національного стандарту для лікування), і що пені­тенціарні установи не були забезпечені жодними ліками проти гепатиту. Комітет рекомендує вжити заходів для виправлення цього прикрого стану справ.

Ґ) Психіатрична та психологічна допомога

162. Як уже згадувалося в пункті 143, посада психіатра на повний ро­бочий день в Київському СІЗО була вакантною на момент візиту 2013 року.

Головний лікар установи визнав, що цю ситуацію булу важко виправити; в очікуванні штатного психіатра, СІЗО влаштував щомісячні консульта­ції з виїзним фахівцем з в'язничної лікарні (розташованої в безпосеред­ній близькості від Києва), який міг допомогти органам охорони здоров'я установи в наданні допомоги ув'язненим, які страждали від хронічних психічних розладів. Для надзвичайних ситуацій (цивільна) психіатрична швидка допомога могла бути викликана. Як і в ситуації що спостерігаєть­ся в ході періодичного відвідування в 2009 році^[274], установа не мала ліцен­зії, що дозволяє використовувати психіатричне лікування, що залишало ув'язнених, які страждають від психічних розладів, без відповідної фарма­котерапії, іноді протягом декількох місяців поспіль.

Той факт, що ця неприпустима ситуація не була виправлена з 2009 року, незважаючи на рекомендації ЄКПТ, зроблені у доповіді про візит в 2009 ро­ці, викликає заклопотаність ЄКПТ.

Ситуація стосовно психіатричної допомоги не була набагато кращою в інших відвіданих СІЗО; наприклад, СІЗО в Одесі та Сімферополі могли розраховувати тільки на присутність на неповний робочий день (50%) психіатра (якого було явно недостатньо, враховуючи розміри і характе­ристики відповідних популяцій ув'язнених); до того ж, психіатрам в цих двох СІЗО було принаймні, дозволено призначати психотропні препарати.

Комітет рекомендує, щоб українська влада вжила термінових за­ходів для поліпшення надання психіатричної допомоги ув'язненим у всіх відвіданих пенітенціарних установах; зокрема, вакантна посада психіатра в Київському СІЗО має бути заповнена в першочерговому порядку, і необхідно докласти зусиль, щоб збільшити час присутності психіатрів в СІЗО в Одесі та Сімферополі.

Комітет також рекомендує вжити термінових заходів для забез­печення того, щоб ув'язнені з психічними розладами, мали право на повний спектр відповідного психіатричного лікування в усіх устано­вах, у тому числі в Київському СІЗО.

Крім того, Комітет рекомендує вжити зусилля, щоб збільшити діа­пазон терапевтичних варіантів, доступних для ув'язнених, які страж­дають психічними захворюваннями (тобто за межами фармакотера­пії). У разі необхідності, зацікавлені ув'язнені повинні бути негайно передані до відповідного медичного лікарняного закладу.

163. Всі відвідані пенітенціарні установи мали в штаті ряд психологів. Проте, як це було в минулому, в навантаженні психологів, здавалося, до­мінували завдання, пов'язані з тестуванням і оцінкою,а консультаціям або лікуванню приділялося дуже мало часу.

Отже, Комітет рекомендує, щоб українські влади активізували свої зусилля з розробки надання психологічної допомоги ув'язненим, зокрема по відношенню до неповнолітніх та ув'язнених, які відбу­вають довгі — в тому числі довічні — вироки, а також засуджених ув'язнених, що містяться в особливих умовах підвищеної безпеки або контролю.

164. Спостерігалося значне число ув'язнених, що мають проблеми, пов'язані з наркотиками у відвіданих пенітенціарних установах^[275]. Од­нак, як це було у випадку в ході попередніх візитів ЄКПТ В Україну^[276], мало дій (окрім традиційної безпеки виправної колонії і можливості — для дуже обмеженого числа ув'язнених — продовжувати лікування метадоном, розпочате до увязнення^[277]) було запроваджено для вирі­шення цієї ситуації (у вигляді, наприклад, профілактики та надання со­ціально — психологічної та педагогічної допомоги таким ув'язненими). Крім того, жодна з відвіданих установ не запровадили ніяких заходів щодо зниження шкоди (наприклад, надання відбілювача чи інформа­ції про те, як стерилізуються голки або застосування програми обміну шприців).

ЄКПТ хотів би підкреслити, що поводження з в'язнями — наркомана­ми має змінюватись — поєднуючи детоксикацію, психологічну підтримку, соціально — освітні програми, реабілітацію та програми заміни — і бути пов'язане з реальною політикою запобігання. Ця політика повинна виді­лити ризики ВІЛ або вірусного гепатиту через вживання наркотиків і методів адресної передачі і засобів захисту. Само собою зрозуміло, що медичний персонал повинен відігравати ключову роль у складанні, реалі­зації та моніторингу відповідних програм і тісно співпрацювати з іншим (психо- соціо- освітним) персоналом^[278].

Комітет рекомендує, щоб українська влада розробила комплекс­ну і послідовну тюремну стратегію щодо наркотиків, яка містить на­дання допомоги ув'язненим з проблемами, пов'язаними з наркотика­ми. Спеціальна підготовка з цього питання має бути організована для співробітників органів охорони здоров'я пенітенціарних установ.

7. Інші питання

А) Штатний розклад

165. У ході візиту делегації ЄКПТ повідомили, що згідно з українським законодавством^[279], штатний склад повинен містить 33% від загальної чи­сельності ув'язнених і що спрямовуються зусилля, щоб дотримуватися цього стандарту на національному рівні (на момент відвідування 2013 р. був представлений штатний склад, який містив 32% від загального числа ув'язнених в Україні).

Ситуація була зовсім іншою у відвіданих установах. В якості ілюстрації, в Київському СІЗО, кількість посад представляють тільки 20% тюремного на­селення на момент візиту в той час як кількість співробітників, які насправ­ді працювали в установі складалася з 18% від загального числа ув'язнених, з урахуванням численних вакансій (у відділі режиму та безпеки, зокрема). В Одеському СІЗО штат співробітників представляв в теорії 28% тюремного населення а, на момент візиту тільки 24% тюремного населення.

Як і у випадку в минулому, делегація відзначила, що часто було дуже невелике число наглядачів в зонах ув'язнення в будь-який момент часу в усіх відвідуваних установах. В якості ілюстрації, в Одеському СІЗО налічу­валося близько двох співробітників при виконанні посадових обов'язків у будь-який момент часу в блоці І для 272 ув'язнених на момент візиту.

Крім того, 24 — годинна зміна, застосовану в ряді відвіданих установ, не тільки негативно позначалася на професійних стандартах, а й призве­ла до подальшого скорочення персоналу фактично присутнього в зонах ув'язнення (наприклад, з перервами кожні дві години).

ЄКПТ повинен нагадати, що недостатнє співвідношення між пер­соналом і ув'язненими, низька кількість охоронного персоналу в зонах ув'язнення та / або спеціальні домовленності на предмет наявності та за­стосування співробітників в цих зонах,що обмежують можливості прямо­го контакту з ув'язненими, збільшують ризик насильства і залякування між ув'язненими і напруженості у відносинах між персоналом і ув'язненими, виключає появу динамічної безпеки і може підірвати розвиток відповід­них програм поза камерної діяльності для ув'язнених. Комітет рекомен­дує, з належним урахуванням рекомендацій, що містяться в пунктах 102, 108 і 167, українській владі провести поглиблений аналіз кількості та / або застосування охоронного персоналу в зонах ув'язнення в СІЗО і у виправних колоніях закритого типу і, при необхідності, перегляну­ти відповідні правила. У цьому контексті, слід розглянути можливість покласти край 24 — годинній зміні для охоронного персоналу.

166. Делегація знову спостерігала в відвіданих пенітенціарних ус­тановах, що співробітники, що працюють у безпосередньому контакті з ув'язненими, відкрито несли «спеціальні засоби» (тобто наручники, гу­мові кийки, балончики зі сльозогінним газом). ЄКПТ повторює, що якщо це буде визнано необхідним для співробітників, які працюють в зонах утримання під вартою, нести наручники і, зокрема, гумові кийки, вони повинні бути приховані від очей. Крім того, балончики зі сльозогінним газом не мають бути частиною стандартного устаткування охоронного персоналу і не повинні використовуватися в обмеженому просторі.

167. Як і у випадку в минулому^[280], Делегація зазначила, що взаємодія між персоналом і ув'язненими у відвідуваних в 2013 році пенітенціарних установах, найчастіше обмежувалася суворим мінімумом^[281].

У виправній колонії № 3 в Кривому Розі підхід персоналу може бути охарактеризован тільки як надзвичайно войовничий. Охоронний персо­нал («контролери») говорили з ув'язненими тільки тоді, коли видавали на­кази; ув'язнені були зобов'язані колективно вітати персоналу кожен раз, коли двері камери відчинялися, тримати руки по швах, коли перебували в прямому контакті з персоналом та доповідати підпорядкованим чи­ном. Цей підхід рішуче підтримувався керівництвом установи, яке чітко вважало, що військова дисципліна є «добрим явищем для установи і для ув'язнених». Як уже згадувалося в пункті 113, засоби, вибрані принаймні, деякими зі співробітників для забезпечення цього «порядку і дисципліни» були абсолютно неприйнятними для ЄКПТ.

Як було підкреслено в минулому, загальний підхід до взаємодії спів­робітників та ув'язнених, не тільки в виправній колонії № 3, а й у всій ук­раїнській пенітенціарній системі, повинен бути принципово змінений. Комітет підтверджує свою давню рекомендацію, що українська влада має реформувати існуючу професійну підготовку всіх співробітників пенітенціарних установ (по всій пенітенціарної системі, у тому числі у виправній колонії № 3 в Кривому Розі) з метою сприяння нових від­носин з ув'язненими і руху в напрямку динамічного, а не чисто статич­ного, підходу до безпеки та порядку^[282]. При необхідності відповідні правила повинні бути змінені.

Конкретні заходи повинні бути прийняті для розробки спеціалі­зованої підготовки співробітників, що працюють з певними кате­горіями ув'язнених (наприклад, з попередньо ув'язненими, довічно ув'язненими, ув'язненими, що зберігаються в умовах підвищеної без­пеки або контролю, жінками, неповнолітніми).

Б) Дисциплінарне одиночне ув'язнення в СІЗО/виправних колоніях закритого типу

168. Згідно з українським законодавством попередньо ув'язнені мо­жуть бути піддані дисциплінарному одиночному ув'язненні до десяти днів (п'ять днів у разі неповнолітніх)^[283] і засуджені в'язні ув'язненню на строк до 15 днів (10 днів у разі неповнолітніх)^[284]. На думку Комітету було б краще зменшити максимально можливий період перебування у дисциплінар­ній одиночній камері для неповнолітніх ув'язнених до трьох днів^[285].

У ході візиту 2013 року делегація виявила, що акти членоушкодження були майже систематично розглянуті як дисциплінарні проступки і від­повідно покарані (у виправній колонії № 3 в Кривому Розі, зокрема). Такі дії часто відображають страждання, яке могли відчувати зацікавлені ук­ладені або проблеми психологічного чи психіатричного характеру, і до цього слід підходити з терапевтичної, а не каральною точки зору. Крім того, дисциплінарну ув'язнення зацікавлених ув'язнених, швидше за все посилить їхні страждання або психологічні / психіатричні проблеми.

169. Розгляд дисциплінарних записів взагалі не виявив надмірне за­стосування дисциплінарних ув'язнень.

Тим не менш, в Одеському СІЗО, делегація виявила, що мало місце збільшення дисциплінарного провадження стосовно укладених з початку 2013 року, в той же час, як кількість ув'язнених значно зменшилась після набуття чинності нового КПК. Делегація також зазначили, що мали місце кілька випадків повторних розміщень попередньо ув'язнених в карцер на послідовний період перебування в дисциплінарних ізоляторах до близько 45 днів^[286]. Крім того, дисциплінарні записи та файли не завжди були надій­ними (наприклад, наявність помилок, відсутність інформації або інформа­ція тільки в розпорядженні пенітенціарних оперативних співробітників).

170. Що стосується процедури, українська влада втратила мож­ливість зміцнити гарантії проти зловживання при прийнятті нових внут­рішніх правил щодо СІЗО в 2013 році^[287]. Делегація чула заяви подібні тим, що вона отримала у минулому, зокрема у зв'язку з інформацією про права і можливості в оскаржувати рішення про захід покарання перед незалежним органом. ЄКПТ також стурбований систематичними тверд­женнями здобутими в Одеському СІЗО, відповідно до яких ув'язнені були поміщені в дисциплінарний ізолятор на підставі сфабрикованих звинува­чень і без можливості захистити себе.

171. Попередні рекомендації ЄКПТ про роль медичного персоналу в дисциплінарному провадженні досі не прийняті до уваги. В якості ілюс­трації, розділ VIII.7.5 з внутрішніх Правил СІЗО свідчить, що «ув'язнений може бути поміщений в карцер після перевірки членом медичного пер­соналу, який дає письмовий висновок про те чи стан здоров'я ув'язненого досить добрий для розміщення в таку камеру». Делегація ЄКПТ була проінформована під час візиту, що такої вимоги не буде в майбутніх Пра­вилах внутрішнього розпорядку в установах з виконання покарань, які були в стадії обговорення під час візиту. Водночас, фахівець з охорони здоров'я буде зобов'язаний покласти край дисциплінарному ув'язненню, якщо медичні причини перешкоджають перебуванню в дисциплінарно­му ізоляторі. З точки зору ЄКПТ, останнього підходу слід дотримуватися у всіх пенітенціарних установах.

172. Матеріальні умови в дисциплінарних камерах варіювали від од­нієї установи до іншої, і навіть від одного блоку розміщення до іншого. Найкращі умови були помічені в карцері нового блоку для жінок у Київсь­кому СІЗО. З розміром близько 10 м², ці клітини були добре освітлені, чисті, у відмінному стані і відповідним чином обладнані. На відміну від цього, дисциплінарні камери, переглянуті в Одеському СІЗО (розмір близько 7 м²) були темні, вологі, погано обладнані і в просунутій стадії застарілості; делегація із задоволенням дізналася, що вони були виведені з експлуата­ції незадовго до візиту і повинні бути повністю відремонтовані.

173. Ув'язнені, що містилися в дисциплінарних камерах, мали право на одну годину щоденної прогулянки в день. Тим не менш, вони нібито не мали доступ до книг / журналів. Крім того, всі телефонні контакти або відвідування родичами були заборонені для дорослих ув'язнених (крім доступу до їхніх адвокатів)^[288].

174. ЄКПТ закликає українську владу:

— вжити відповідних заходів в рамках всієї пенітенціарної систе­ми щоб переглянути підхід по відношенню до ув'язнених, які за­подіяли шкоду собі, у світлі зауважень, зроблених в пункті 168;

— переглянути порядок розміщення в дисциплінарні одиночні камері в СІЗО і виправній колонії закритого типу для того, щоб гарантувати, що зацікавлені ув'язнені (І) були в терміновому по­рядку проінформовані в письмовій формі про висунуті проти них звинувачення, (II) мали право на юридичну допомогу,(Ш) їм був наведений розумний час для підготовки свого захисту, (IV) мали право викликати свідків від свого власного імені і право на пере­хресний допит свідків проти них, і (у) були забезпечені копіями рішення, яке містить причини розміщення та інформацію про до­ступні їм засоби оскаржити рішення перед незалежним органом;

— забезпечити, в тому числі за допомогою заходів регулювання, що, стосовно укладеного, який в даний час піддається послі­довним санкціям дисциплінарного ув'язнення на загальну суму понад 15 / 10 днів, повинно бути застосоване відповідне пере­ривання в режимі дисциплінарного утримання на 15-ому / 10-ому дні перебування;

— приділяти додаткову пильність в Одеському СІЗО щодо дотри­манням дисциплінарних процедур і стандартів запису;

— здійснювати заходів з перегляду положення про роль медич­ного персоналу в дисциплінарному провадженні для того, щоб переконатися в тому, що вони більше не мають дати висновок про те, чи є засуджений або ув'язнений придатним для дис­циплінарного утримання (або, якщо застосовується будь-який інший тип утримання проти побажання укладеного) і забезпе­чити, щоб послуги в галузі охорони здоров'я були активними стосовно ув'язнених, що містяться в таких умовах^[289];

— надати дозвіл на доступ до розумного діапазону матеріалів для читання в карцер;

— переконатися, що запобіжний захід утримання в дисциплінар­них ізоляторах не включає в себе повну заборону на сімейні кон­такти під час виконання цього заходу, і що будь-які обмеження на контакти з родиною як форму покарання слід використовува­ти тільки там, де злочин відноситься до таких контактів^[290].

ЄКПТ також хотів би отримати інформацію про прогрес, досягну­тий у реконструкції дисциплінарних ізоляторів в Одеському СІЗО.