§ 3. Обчислення строку відбування покарання у виді виправних робіт

Строк виправних робіт обчислюється роками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і з його заробітку провадилися відрахування. Початком строку вважається день, з якого фактично розпочато відрахування із заробітку засудженого, але не раніше від дня набрання вироком чинності.

Якщо кількість днів, які зараховуються до строку відбування по­карання у даному місяці, перевищує число робочих днів за графіком, то до строку відбуття покарання зараховується лише один календарний місяць, без врахування днів, відпрацьованих понад графік, однак утри­мання із заробітку, нарахованого за ці дні, не здійснюються. Так само до часу відбуття покарання не зараховується і понаднормова робота. Іншими словами, у будь-якому випадку до часу відбування виправних робіт включається виключно час, який засуджений повинен був від­працювати саме за графіком підприємства. Якщо ж засуджений не відпрацював необхідної кількості робочих днів встановленого судом строку покарання і відсутні підстави для зарахування невідпрацьованих днів у цей строк, то відбування виправних робіт буде продовжене до повного відпрацювання засудженим призначеної кількості днів.

Якщо засуджений працює у приватного підприємця, такі відо­мості надсилаються до інспекції за його підписом. Таким чином, число днів, відпрацьованих засудженою особою, має бути не менше за число робочих днів, які припадають на кожний місяць встановле­ного судом строку покарання, і продовжується до повного відпрацю­вання засудженим призначеної кількості робочих днів або зарахуван­ня часу, коли засуджений не працював у випадках, встановлених ст.

Відрахування із заробітку засудженого до виправних робіт про­вадяться за місцем роботи при виплаті заробітної плати з усієї суми

заробітку за кожний відпрацьований місяць, без виключення з неї податків та інших платежів, незалежно від наявності інших претензій за виконавчими документами (стягнення аліментів, матеріальної шкоди тощо) і починаються з наступного дня після надходження копії вироку та повідомлення на підприємство, але не раніше, ніж вирок набрав законної сили (ч. 2 ст. 42 КВК України).

Якщо засуджений працює за сумісництвом на кількох підприєм­ствах, то відрахування провадяться за кожним місцем його роботи в розмірі, установленому вироком суду. У тому випадку коли засудже­ний працює на роботах з періодичним нарахуванням заробітної пла­ти (сезонні роботи в сільському господарстві, на риболовецьких та рибопереробних підприємствах тощо), відрахування провадяться у міру їх нарахування. Коли особа, яка відбуває виправні роботи, при­зивається на військові збори, то відрахування провадяться із заробіт­ку, який нараховується їй за місцем роботи.

При проведенні відрахувань у нього включається як грошова, так і натуральна частина прибутку. Натуральна частина прибутку зали­шається в розпорядженні підприємства, а її вартість за державними закупівельними цінами перераховується в дохід держави.

Відрахування не провадяться з грошових допомог, які одержують­ся в порядку загальнообов’язкового державного соціального страху­вання і соціального забезпечення, виплат одноразового характеру, не передбачених системою оплати праці, сум, що виплачуються як ком­пенсація за витрати, пов’язані з відрядженням, та з інших компенса­ційних виплат.

Утримані в дохід держави кошти підприємства передають до Державного бюджету через банківські установи України. У такому ж порядку перераховують кошти і приватні підприємці, а необхідні до­кументи про це щомісяця надсилають до інспекції. Якщо засуджена особа сама є приватним підприємцем або фермером, то сума щомі­сячних утримань визначається, виходячи з прогнозованого прибутку.

Працівники інспекції здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених, щомісяця відві­дують установи казначейств з метою отримання виписок з поточних рахунків і копій платіжних доручень. Отримані дані звіряються з відо­мостями, що надходять з бухгалтерій підприємств, і заносяться до 100

Розділ 11. Виконання покарання у виді виправних робіт облікової картки засудженого. Самі ж відомості, копії платіжних до­ручень та виписок з поточних рахунків підшиваються до особової справи засудженого. Одержання утриманих коштів готівкою заборо­няється законом.

З метою виявлення засуджених осіб, які працюють за сумісни­цтвом, працівники інспекції один раз на шість місяців направляють запити до податкової адміністрації.

У разі систематичного неправильного або несвоєчасного відраху­вання сум із заробітку засудженого, а також невиконання інших вимог, передбачених ст. 44 КВК України, працівник інспекції надсилає ма­теріали прокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До строку відбування покарання також зараховується: а) час, про­тягом якого засуджена особа не працювала з поважних причин і за нею відповідно до закону зберігалася заробітна плата (наприклад, медичний огляд, виконання державних чи громадських доручень тощо). Іншими словами, якщо особа не працює, а за нею зберігається саме заробітна плата, а не який-небудь інший вид грошової компен­сації або допомоги, то з неї також здійснюються утримання в дохід держави; б) час, коли засудженій особі не надавалася робота на під­приємстві через її відсутність (так званий простій, тобто зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами), що підтверджується наказом по підприємству (або витягом з нього); в) час, протягом якого засуджена особа перебувала на обліку в державній службі зайнятості і їй було надано статус без­робітної, що підтверджується відповідною довідкою щокварталу.

У строк відбування покарання не зараховується: а) час хвороби, викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп’янінням або діями, пов’язаними з ними, грубим порушенням правил техніки без­пеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; б) час відбу­вання адміністративного стягнення у виді арешту або виправних робіт; в) час тримання під вартою як запобіжного заходу з іншої кри­мінальної справи у період відбування виправних робіт у випадках, коли вина в учиненні злочину доведена у встановленому законом по­рядку. Виходячи із загальних принципів діючого законодавства, цей час підлягає зарахуванню у випадках, коли дане рішення скасоване у встановленому законом порядку або за кримінальною справою вине­сено виправдувальний вирок; г) час, протягом якого покарання не виконувалось у зв’язку зі звільненням від його відбування з випро­буванням відповідно до рішення суду; д) час, коли працівник фактич­но не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому надавалося матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим дер­жавним соціальним страхуванням (наприклад, час хвороби та пере­бування на лікарняному); е) час, коли працівник фактично не працю­вав, хоча за ним і зберігалося місце роботи (посада), йому не випла­чувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки», за винятком відпустки без збере­ження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку; є) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілю- ванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельнос­ті або штату працівників.

При перевірці правильності підрахунку календарного строку від­бутого покарання слід пам’ятати, що у разі, коли засуджений працю­вав менше днів, ніж передбачено графіком, недостатня їх кількість зараховується з наступного місяця. При обчисленні строку виправних робіт необхідно виходити з того, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Під­приємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж перед­бачено законом.

У день закінчення строку покарання кримінально-виконавча інспек­ція зобов’язана довести до відома звільненого і адміністрації підпри­ємства, установи чи організації за місцем його роботи про припинення 102

відрахувань із заробітної плати і скасування щодо нього обмежень, пов’язаних з відбуванням покарання, при звільненні від відбування по­карання з інших підстав — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів (ч. 6 ст. 153 КВК України).

Якщо засуджений відбув призначений строк виправних робіт, але відрахування з його заробітної плати через її затримку не були вчасно перераховані в дохід держави в повному обсязі (що підтверджено розрахунковими відомостями з місця роботи засудженого), то такий засуджений знімається з обліку, а його облікова картка вноситься до картотеки дебіторської заборгованості в інспекції, де вона перебуває до того часу, поки підприємство не перерахує всіх належних коштів. При цьому інспекцією вживаються заходи щодо перерахування зазна­чених коштів.

Нагляд за точним додержанням законів при виконанні виправ­них робіт покладений на Генерального прокурора України і підпо­рядкованих йому прокурорів. Здійснюючи вищий нагляд за додер­жанням законів, прокурор зобов’язаний вживати заходів до усу­нення виявлених порушень, поновлення порушених правил і при­тягнення в установленому законом порядку до відповідальності винних осіб.