§ 1. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт

Виконання покарання у виді виправних робіт регулюється стат­тями 41-46 КВК, а також Інструкцією про порядок виконання пока­рань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань (далі — Інструкція), за­твердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України № 270/1560 від 19 грудня 2003 р.

Застосування виправних робіт як виду кримінального покарання має майже вікову практику і досвід виконання. Називалися вони по-різному, «обов’язкові громадські роботи», «примусові роботи без тримання під вартою», але сутність їх залишалася незмінною — примусова праця з проживанням удома. Вони відбувалися як за місцем роботи, служби, так і на тяжких фізичних роботах з благоустрію міст, проведення ремонтів, будівництві, земляних, меліоративних та інших роботах, призначалися на різні строки, мали різні правові обмеження.

Більшість дослідників вважають виправні роботи майновим стяг­ненням, «замаскованим штрафом», «штрафом у розстрочку», оскіль­ки вони вписуються у різновиди штрафних санкцій. Виправні роботи у практиці застосування кримінальних покарань посідають значне місце, нині вони передбачені майже у 100 складах злочину Особливої 88

частини КК України. Історично доведена їх доцільність і «життєздат­ність» — вони завжди були і залишаються альтернативою позбавлен­ню волі (особливо його коротких строків) стосовно осіб, які вчинили нетяжкі злочини і виправлення яких було можливе без ізоляції від суспільства за участі в суспільно-корисній праці з громадським впли­вом трудового колективу. Нині одним із проявів гуманізації каральної політики держави є поступове зниження на засудженого карального впливу правових обмежень, що становлять зміст виправних робіт.

Статистика свідчить, що за роки незалежності України судова практика застосування покарання у виді виправних робіт поступово знижувалася: наприклад, якщо у 1992 р.

Однією з причин такого становища було те, що новий КК 2001 р. вніс певні зміни в призначення цього виду покарання. Якщо раніше відбування виправних робіт було можливим або за місцем роботи засудженої особи, або і в інших місцях, що визначалися органом ви­конання покарання в межах регіону проживання засудженого, то нині, в умовах зростаючого безробіття, воно застосовується лише до осіб, які мають постійну роботу, і відбуваються тільки за місцем ро­боти, причому на підприємствах, в установах, організаціях незалеж­но від форми власності, на відміну від попереднього кодексу, що передбачав можливість для засудженого бути виправленим лише на підприємства державної і суспільної форми власності (ст. 41 КВК України).

Виправні роботи застосовуються лише як основна міра криміналь­ного покарання у разі: а) коли така міра покарання передбачена санк­цією статті кримінального закону; б) призначення більш м'якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідної статті КК України (ст. 69 КК); в) заміни невідбутої частини покарання у виді позбавлення (обмеження) волі більш м'яким покаранням (ст. 82 КК); г) заміни штрафу виправними роботами у випадках злісного ухилен­ня від його сплати (ч. 4 ст. 53 КК); д) заміни більш м'яким покаранням обмеження чи позбавлення волі стосовно звільнених від відбування покарання вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті (ч. 4 ст. 83 КК); е) звільнення від покарання на підставі закону Укра­їни про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК).

Строк призначення виправних робіт становить від 6 місяців до 2 років, з відрахуванням із заробітку засуджених від 10 до 20 %, стосов­но неповнолітніх від 16 до 18 років — від 2 місяців до 1 року, з відра­хуванням із заробітку від 5 до 10 % у дохід держави протягом строку відбування покарання.

Виправні роботи відбуваються на підприємствах незалежно від фор­ми власності за місцем роботи засуджених (ч. 1 ст. 41 КВК). Засуджені залишаються працювати на тому ж підприємстві, на тій же посаді чи роботі. Переведення на іншу посаду чи роботу відбувається за підстав, передбачених законодавством про працю, за винятком обмежень, вста­новлених вироком суду та кримінально-виконавчим законодавством.

Виправні роботи призначаються тільки працюючим і працездат­ним особам з урахуванням їх спеціальності. За цих умов до них не можуть залучатися: а) інваліди 1-ї або 2-ї групи, особи пенсійного віку; б) вагітні жінки і жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною; в) неповнолітні до 16 років; г) військовослужбовці стро­кової служби; д) особи, які вчинили злочини, пов'язані з виконанням службових або професійних обов'язків, коли залишення винного на тій самій роботі може призвести до послаблення виховного й запо­біжного впливу покарання або до вчинення таких же злочинних діянь; е) працівники правоохоронних органів, нотаріуси, судді, прокурори, адвокати, державні службовці, посадові особи органів місцевого са­моврядування (ч. 2 ст. 57 КК).

Коли покарання у виді виправних робіт призначається неповно­літнім віком від 16 до 18 років, необхідне додержання поставленої законом умови — обов'язкове забезпечення належного нагляду за їх поведінкою і набуття виробничої кваліфікації.

У сучасних умовах до практики застосування виправних робіт в порядку, передбаченому ст. 82 КК України (заміна невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням), ДДУПВП потребує певних соціальних гарантій. Установи виконання покарання можуть звертатися до суду з поданням про розгляд цього питання лише за наявності довідки з організації, підприємства, уста­нови, де особа буде працевлаштована з наданням житла на період виконання виправних робіт.

цевлаштування та забезпечення житлом. Більше того, з 2005 р. пра­цевлаштування засуджених з цього приводу повинно узгоджуватися через відділи кримінально-виконавчої інспекції територіальних управ­лінь Департаменту за місцем, де має намір проживати засуджений після звільнення. Інакше кажучи, перед тим як направляти матеріали до суду, адміністрація колонії через регіональне управління за участі співробітників кримінально-виконавчої інспекції перевіряє серйоз­ність намірів (гарантію) підприємства, організації або установи пра- цевлаштувати засудженого в разі заміни покарання у виді позбавлен­ня (обмеження) волі виправними (чи громадськими) роботами.

Якщо засудженому буде відмовлено у працевлаштуванні за на­явності виданої довідки, кримінально-виконавча інспекція повинна перевірити підстави такої відмови. Коли відмова пов'язана з тим, що видача довідки не передбачала ніяких подальших обов'язків з боку керівника (власника) підприємства щодо надання роботи засуджено­му, тобто мала характер неправдивого документа, працівники інспек­ції повинні звернутися до прокуратури для вирішення питання про притягнення відповідних посадових осіб даного підприємства (уста­нови, організації) до відповідальності за ст. 366 КК України за ви­дачу свідомо неправдивих документів (рішення № 1 Апеляційної комісії ДДУПВП з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, грудень 2003 р.; вказівка Державного департаменту України з питань вико­нання покарань від 5січня 2005 р. № 5/3-2, п. 4).

Треба зауважити, що до неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким не застосовується взагалі (ч. 4 ст. 107 КК).

Порядок виконання покарання у виді виправних робіт передбачає певний перманентний процес, в якому доречно виділяти: 1) початко­вий етап виконання покарання, або етап прийняття до виконання вироку суду відносно засуджених осіб; 2) безпосереднє виконання покарання; 3) етап зняття з обліку осіб, засуджених до покарання.

Такий підхід дає можливість чітко визначити завдання, що по­стають перед його учасниками.

Виконує покарання у виді виправних робіт кримінально-виконавча інспекція, яка має досить широке коло повноважень і функцій, визна­чених у ч. 5 ст. 41 КВК України, а також у підрозділі 2 розділу ІІІ Інструкції. Вони залежать від напрямів діяльності, що здійснюються інспекцією, їх можна диференціювати на: а) організаційні, б) кон­тролюючі, в) розшукові, г) інші (детальніше про це — розділ 10).

Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання ним законної сили або звернення його до ви­конання. Основними документами, що підтверджують наявність підстав притягнення засудженого до відбування виправних робіт, є:

а) копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання; такі ж документи необхідні при заміні покарання або його невідбутої частини виправними роботами у зв'язку із за­коном про амністію на підставі ч. 3 ст. 86 КК України та при за­міні покарання у виді позбавлення або обмеження волі виправни­ми роботами на підставі ст. 82 КК України; б) копія розпоряджен­ня Управління з питань помилування Адміністрації Президента України про виконання Указу Президента України про помилуван­ня, при застосуванні акта помилування у разі заміни покарання або його невідбутої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України.

Коли до кримінально-виконавчої інспекції надійдуть зазначені документи, відомості про засудженого реєструються в спеціальному журналі обліку. На кожного з них заповнюється облікова картка та заводиться особова справа, де зберігаються всі матеріали, що є під­ставою для притягнення особи до відбування покарання.

Кожну засуджену особу після взяття на облік працівник інспекції негайно викликає до інспекції на співбесіду (неповнолітніх — з бать­ками або особою, яка їх замінює), під час якої роз'яснює про: а) по­рядок та умови відбування виправних робіт; б) застосування заходів заохочення і стягнення; в) відповідальність за ухилення від відбу­вання покарання. Засуджений заповнює анкету з установчими дани­ми, відомостями про родичів, знайомих, освіту, місце роботи (на­вчання) тощо, у нього відбирається підписка, в якій він власноруч­но зазначає про ознайомлення з встановленим порядком і своїми обов'язками.

Перша їх група стосується зобов'язань засудженого у сфері тру­дових відносин, до яких належить: а) сумлінне ставлення до праці;

б) звільнення з роботи за власним бажанням лише з дозволу інспекції;

в) недопущення прогулів та інших порушень трудової дисципліни;

г) не приходити на роботу в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Друга група зобов'язань зводиться до необхідності дотримання порядку реєстрації і підтримання зв'язків з кримінально-виконавчою інспекцією: а) з'являтися за викликом до інспекції; б) повідомляти 92

інспекцію про зміну місця проживання; в) періодично з’являтися на реєстрацію до інспекції у встановлені дні; г) відмічатися в листку реєстрації; д) не виїжджати без дозволу інспекції за межі України.

Третя група зобов’язань містить правила загального характеру, які повинен виконувати кожний засуджений: а) додержуватися і не порушувати встановлених порядку та умов відбування покарання;

б) виконувати встановлені обов’язки; в) не вчиняти проступки, за які можливе притягнення до адміністративної відповідальності (п. 5. 9 розділу ІІІ Інструкції, ч. 6 ст. 41 КВК).

Якщо засуджений у призначений строк без поважних причин не з’являється за викликом до інспекції, він може бути підданий приводу через відповідні органи внутрішніх справ. Поважними причинами не­явки до інспекції визнаються: документально підтверджені несвоєчас­не одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично по­збавляють особу можливості своєчасно прибути за викликом.

Після постановки засудженого на облік в установленому законом порядку кримінально-виконавча інспекція в десятиденний термін над­силає повідомлення: а) до суду, який виніс вирок про прийняття його до виконання; б) до органу чи установи виконання покарання, з якої засуджена особа була звільнена; в) до військового комісаріату про взяття на облік засудженого до виправних робіт, який підлягає призову на дійсну військову службу; г) до підрозділів інформаційних техноло­гій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті про взяття засудженої особи на об­лік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття; д) до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб — сторожову картку (для попередження випадків самовільного виїзду за кордон осіб, які не відбули покарання); е) до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого до ви­правних робіт про необхідність поставлення його на профілактичний облік, проведення індивідуально-профілактичних заходів, здійснення контролю за поведінкою і способом життя за місцем проживання.

Трапляються випадки, коли на час звернення вироку до виконання засуджений не працює. В інспекції він надає письмове пояснення, в якому вказує причину звільнення з роботи. Інспекція видає йому на­правлення до відповідного центру зайнятості населення, встановлює строк для працевлаштування — 15 днів і роз’яснює, що він не має права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфікації.

Центри зайнятості повинні надати особі підходящу роботу в тій же місцевості, де він проживає, з урахуванням віку, освіти, професії (спеціальності), досвіду, кваліфікації, трудового стажу за спеціаль­ністю, попередньої заробітної плати, враховуючи становище на рин­ку праці (ст. 7 Закону України «Про зайнятість населення»).

Якщо засуджений без поважної причини не працевлаштувався в установлений термін і не став на облік у центрі зайнятості населення, він викликається до інспекції і надає письмове пояснення про при­чини ухилення від відбування покарання. Офіційно йому виноситься застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності і надається ще 10 днів для праце­влаштування.

Коли ж засуджений вдруге без поважної причини не працевлашту- вався у встановлений інспекцією термін і не став на облік у центрі зайнятості населення, працівник інспекції, який одержує довідку про це з відповідного центру зайнятості, надсилає прокуророві подання, копію вироку та матеріали, що свідчать про ухилення від відбування покарання, для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України.

За загальним правилом, не пізніше десятиденного терміну з дня реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду, після оформлення у встановленому порядку необхідних документів, заздалегідь уточ­нивши місце роботи засудженої особи, працівник інспекції направляє на підприємство копію вироку та повідомлення про щомісячне від­рахування визначеної судом частини заробітної плати і перерахуван­ня утриманої суми в дохід держави.

Контроль за місцем проживання засуджених до виправних робіт осіб і проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи по­кладений на органи внутрішніх справ. З цією метою вони: 1) викону­ють постанови суду та подання інспекції а) про привід засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин, б) про розшук засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме (ч. 5 ст. 41 КВК); в) про привід засуджених осіб, які ухиляються від явки до них у зв'язку з розглядом кримінальних справ за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт (п. 3. 1. 3 Інструкції); 2) здійснюють затримання і конвоювання у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством осіб а) які притягнуті до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування пока­рання у виді виправних робіт, б) засуджених до покарання у виді виправних робіт, розшук яких оголошено у зв'язку з ухиленням від відбування покарання (ч. 7 ст. 46 КВК).

Підрозділи інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській об­ласті, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті за запитами працівників інспекції безоплатно надають інформацію щодо розшуку, притягнення до кримінальної або адміні­стративної відповідальності засуджених осіб, які перебувають на обліку в інспекції.

Після порушення кримінальної справи стосовно особи, яка від­буває покарання у виді виправних робіт, слідчий або орган дізнання протягом десяти днів після встановлення факту засудження направ­ляють до підрозділу інспекції, в якому засуджена особа перебуває на обліку, копію постанови про порушення кримінальної справи та ін­формацію про обрання запобіжного заходу стосовно такої особи.

Свої функції мають також працівники служби дільничних інспек­торів міліції та кримінальної міліції у справах дітей міських та район­них органів внутрішніх справ, вони: 1) ведуть облік осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт; 2) проводять із засудженими індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження порушення громадського порядку та інших прав грома­дян, а також учинення ними нових злочинів; 3) щомісяця здійснюють перевірки за місцем проживання засуджених, про результати яких на­прикінці кожного кварталу письмовою довідкою окремо щодо кожної особи інформують інспекцію, обов'язково додають до неї матеріали перевірки (пояснення засудженого, рапорти та ін.), які долучаються до особової справи; 4) письмово повідомляють інспекцію про встановлен­ня факту притягнення засудженого до адміністративної відповідаль­ності та вносять відповідні записи до алфавітних карток обліку осіб, на підставі яких здійснюється профілактична робота.

Після повного відбуття засудженим покарання у день закінчення його строку (у день отримання останніх розрахункових відомостей з підприємства), а при звільненні за іншими підставами — не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів інспекція надсилає повідомлення власнику підприємства, на якому працює засуджений, про припинення відрахувань з його заробітку і знімає засуджену особу з обліку (ч. 6 ст. 153 КВК). Зняття з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних

документів до інспекції. Відносно особи, знятої з обліку, яка підлягає призову на строкову військову службу, у десятиденний термін на­правляється повідомлення у відповідний військкомат. У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідо­млення до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Особі, яка відбула призначений судом строк виправних робіт, за її вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього.

Виконання покарання у виді виправних робіт припиняється і за­суджені знімаються з обліку у зв'язку з: а) відбуттям призначеного вироком суду покарання — за наявності розрахункових відомостей про час, який було включено в строк відбування покарання, заробіток та проведені з нього відрахування. При цьому затримка перерахуван­ня утриманих сум не є перешкодою для зняття засудженого з обліку;

б) засудженням за ухилення від відбування покарання у виді виправ­них робіт — за наявності копії вироку, що набрав законної сили;

в) амністією — за наявності постанови суду про застосування амніс­тії; г) помилуванням — за наявності розпорядження Служби з питань помилування Кабінету Президента України про виконання Указу Пре­зидента України про помилування; д) скасуванням вироку — за на­явності відповідної постанови суду; е) винесенням судом постанови про умовно-дострокове звільнення — за наявності такої постанови; є) заміною виправних робіт штрафом — за наявності відповідної по­станови суду; з) звільненням від відбування покарання — за наявнос­ті відповідної постанови суду.

З обліку також знімаються: померлі — за наявності відповідної довідки з органу реєстрації актів громадянського стану; особи, засу­джені за вчинення нового злочину, — за наявності копії вироку, що набрав законної сили; засуджені особи, які вибули з території обслу­говування у зв'язку зі зміною місця роботи, — за наявності підтвер­дження про отримання справи інспекцією за новим місцем роботи.