Значення опублікування нормативно-правових актів.

Для забезпечення дотримання норм права необхідно, щоб вони стали відомі всім. Це відноситься не тільки до законів, а й до підзаконних актів, які також охоплюють значне число громадян або груп населення.

B основі цього правила - презумпція, згідно з якою об’єктивна неможливість дізнатися про зміст нормативно-правових актів логічно повинна звільняти від обов’язку їх виконання.

Право на інформацію про нові закони та інші нормативно-правові акти - це одне з визнаних міжнародним співтовариством прав людини. Держава зобов’язана поважати це право і сприяти його реалізації.

Проблема доступності, відкритості законодавства набула особливого значення ще йтому, що вякості «інформаторів» із питань законодавства сьогодні все частіше виступають різного роду комерційні структури, які далеко не завжди здатні забезпечити повну й достовірну інформацію про закони. Більш того, нерідко під виглядом законів вони відтворюють навіть не останні їхні проекти. B їх публікаціях зустрічаються неточності та помилки.

Головне ж значення опублікування полягає в тому, що воно є необхідною умовою вступу нормативно-правових актів у силу, їх застосування, дієвості, отже, обов’язкової сили норм права.

Для того, щоб всі нормативно-правові акти були доведені до відома громадян, яких вони безпосередньо чи опосередковано стосуються, в законодавстві передбачаються норми щодо опублікування юридичних актів.

Опублікування - це дія, що полягає в доведенні нормативно-правових актів до відома всіх громадян, кому вони адресовані.

При публікації нормативно-правового акта вказуються його реквізити:

- вид;

- найменування;

- дата прийняття;

- посадова особа, яка його підписала;

- місце;

- дата підписання;

- реєстраційний номер.

Для законів і підзаконних актів обов’язковим способом оприлюднення є публікація, тобто поширення актів за допомогою ЗМІ.

Оприлюднення нормативно-правових актів - це доведення текстів відповідних актів до відома населення, а також державних органів, підприємств, установ і організацій. Воно є обов’язковою умовою початку діїзазначенихактів.

Статтею 57 КонституціїУкраїни встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, які визначають права й обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, недоведенідо відома населенняупорядку, встановленомузаконом, є нечинними.

Питання офіційного оприлюднення та набуття чинності окремими видами нормативно-правових актів регулюється низкою документів, зокрема, Законами України від io лютого 2010 року № i86i-VI «Про Регламент Верховної Ради України», від i6 травня 2008 року № 279-VI «Про Кабінет Міністрів України», від 20 травня 1999 року № 679-ХГѴ «Про Національний банк України» тощо. Основним документом, що встановлює порядок доведення до відома населення законодавчих актів, є Указ Президента України від io червня 1997 року № 503/97 « Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності».

Відповідно до статті 3 зазначеного Указу громадяни, державні органи, підприємства, установи та організації під час здійснення своїх прав і обов’язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти ПрезидентаУкраїни і КабінетуМіністрівУкраїни, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ «Про інформацію» з метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів всім громадянам держава забезпечує видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після набрання ними чинності.

Неодноразово в юридичній літературі висловлювалася пропозиція про доцільність встановлення єдиного друкованого органу офіційного опублікування нормативно-правових актів різних рівнів. Це дозволило б скон-

центрувати нормативний матеріал і полегшити адресатам користування ним. Крім того, можна було б зменшити витрати на їх видання. Тим самим був би полегшений процес їх обліку та систематизації. Доцільність створення єдиного органу офіційного опублікування підтверджує і позитивний досвід його функціонування в цілому ряді держав - Італії, Франції, ФРН та ін.

i8.2.