Поняття і значення юридичних символів.

Проблема юридичної символіки в науковій літературі традиційно розглядається у зв’язку із загальним поняттям символу і тією роллю, яку соціальні символи відіграють у суспільному житті.

Символ - це знакова структура, що служить для позначення ідеального змісту, відмінна від її безпосереднього предметного буття, що відкривається органам відчуттів²⁷⁹.

Вважається, що символи виникають у первісному суспільстві, коли у людей з’являється потреба будь-яким чином координувати спільнудіяльність, фіксувати та швидко й зрозуміло передавати наступним поколінням набутий досвід. При такому підході симвсши розглядаються як засіб подолання первісного невігластва людей, нерозвиненості природної мови, відсутності письмової мови шляхом створення наочних образів і стимулювання звичного реагування в певній ситуації.

Слід підкреслити, що соціальне значення символів не зводиться до подібної регулятивної ролі. B іншому випадку подолання людського невігластва та розвиток природної мови неминуще призвели б до поступового відмирання символів. Цього, однак, не відбувається. Незважаючи на те, що відбувається в міру розвитку людства оновлення і зміна їх форм, кількість і значення символів у сучасному світі аж ніяк не знижується пропорційно підвищенню рівня розвитку суспільства.

У культурологічному плані виникнення символів можна розглядати не тільки як результат, але і як один із засобів формування первісного людського суспільства. Перехід до культурного стану означає початок символічного кодування світу, своєрідне подвоєння реальності. У магічних ритуалах первісні люди не тільки моделювали діяльність в реальному світі, а й створювали особливий світ символічної реальності.

²™Давыдова M. Л. Юридическая техника : проблемы теории и методологии. - C. 287.

У цьому контексті право повинно розглядатися як важливий соціальний символ. Ймовірно, усвідомлення необхідності існування права (у вигляді закону, звичаю, єдиного для всіх порядку) і необхідності підпорядкування йому належить до архетипів людської свідомості.

До подібного висновку можна прийти, відповідаючи, приміром, на питання про те, чому люди підкоряються правовим велінням. У радянській матеріалістичній науковій доктрині основним, якщо не єдиним засобом, що забезпечує дієвість права, розглядався державний примус. Подібною постановкою питання була обумовлена, зокрема, дискусія про структуру норми права й непорушне переконання вітчизняних правознавців у тому, що кожна норма в своєму складі повинна мати санкцію, інакше відповідного правила не будуть дотримуватися. Насправді ж вплив норми права на людську свідомість не є механічним («є санкція - підкоряюся, ні - ігнорую»), I насамперед це пов’язано з тим, щоданий вплив опосередковано символічною природою права. Дотримання конкретної норми обумовлено в тому числі і тим, що право в цілому символізує у свідомості людей такі цінності як авторитет, владу, силу, порядок, вірністьтрадиціям тощо.

Саме з цим пов’язаний і нерегулятивний правовий вплив на суспільні відносини. Право само по собі (незалежно від того, що конкретно записано в тих чи інших законах) впливає на свідомість людей. Інформаційний, психологічний, культурний, виховний вплив права на життя суспільства передусім обумовлений сприйняттям права як цілісного явища, що володіє особливим змістом і значенням. У тому числі й цим, мабуть, пояснюється розмежування в нашій свідомості природного та позитивного права або права ізакону. «Роздвоєння» відбувається на рівні сприйняття: зодного боку, ми усвідомлюємо конкретні встановлені правила, імперативи, які можуть здаватися нам справедливими або несправедливими, з іншого боку, право в цілому сприймається нами як символ справедливості та порядку. Протиріччя між цими двома лініями сприйняття і породжує уявлення про паралельно існуючі природне та позитивне право.

Певною мірою питання про цінність права - це питання про розкоду- вання його символічного змісгу. Тільки в такому контексті можна, наприклад, говорити про свободу, рівність і справедливість як про універсальні позачасові правові цінності.

Крім самого права, в системі соціальних символів може бути виділено значну кількість символів, які мають до нього відношення. Це явища, які характеризуються набагато меншим масштабом своєї дії і соціальною роллю. Загальна картина дії права без символів була б неповною.

Символи, пов’язані своїм існуванням та дією з правом, далеко не однорідні. У їх числі можна виділити, як мінімум, три групи:

і) символи, закріплені в офіційних джерелах права та охоронювані державою. Саме ця група традиційно розглядається під найменуванням «правові (юридичні) символи». I саме в цьому контексті можна говорити про «символічні приписи» як особливу групу нетипових НПА;

2) символи, які використовуються в праві. Мова йде про ті умовні образи, які не отримали юридичного закріплення, але їх зміст має до права безпосереднє відношення (наприклад, зображення Феміди як символ правосудця). 3 точки зору позитивістського праворозуміння, юридичного значення подібні явища не мають, але, символізуючи собою ті чи інші правові цінності, вони, безумовно, виступають складовим елементом правової системи суспільства;

3) символи, які згадуються в законодавстві, не набуваючи при цьому правового характеру. Зокрема, такими є символи, використання яких забороняється чинним законодавством. Ha відміну від попередньої, ця група витісняється правовою системою в зв’язку з тим, що виражає негативні, чужі їй явища та цінності. Але, з іншого боку, саме існування подібних символів не тільки визнається правом, а й набуває юридичного значення. Так, використання нацистської символіки є підставою застосування юридичної відповідальності, тобто тягне за собою конкретні юридичні наслідки.

Отже, крім власне юридичних символів, які закріплені правом і мають певне юридичне значення, існують, з одного боку, символи, не визнані офіційно, але є правовою цінністю. 3 іншого боку, це символи, які не ігноруються позитивним правом, але правовими вони не є. Слід зазначити, що чітка межа між даними групами проводиться в літературі не завжди.

Для того, щоб штучно не обмежувати коло досліджуваних проблем, доцільно вживати поняття «юридичний символ» в кількох значеннях.

У вузькому розумінні під ним слід розуміти символ, встановлений або санкціонований чинним законодавством. Такі юридичні (правові) символи можуть також носити назву нормативних або законодавчих символів.

Поняття «юридичний символ» у широкому сенсі охоплює всі символи, що є частиною правової культури даного суспільства, інтегровані в його правову систему. До них відносяться як символи, закріплені законодавчо, так і ті, які подібного закріплення не мають, але сприймаються людьми як правові, символізують в суспільній правосвідомості певні правові цінності.

Крім цього, можна, ймовірно, виділити і категорію юридично-значущих символів, що включає в себе всі символи, так чи інакше опосередковані позитивним правом: як охоронювані ним, так і заборонені.

3 теоретико-правової точки зору, найбільший інтерес традиційно викликають нормативно встановлені символи. He слід, однак, забувати і про те, що значення інших груп символів також досить велике, в тому числі у контексті юридичної техніки.

^2а°ДавыдоваМ.Л. Юридическаятехника : проблемытеории и методологии. - C. 290.

Отже, юридичний (правовий) символ - це створюваний або санкціонований державою умовний образ, відмітний знак, культурно- ціннісне утворення, яке можна побачити або почути і якому суб’єкт правотворчості надає особливого політико-правового змісту, не пов’язаного із сутністю цього утворення, що охороняється державою і використовується в особливому процедурному порядку*⁸¹.

3 числа ознак юридичного символу, що виділяються в літературі, найбільш значущими є наступні:

1) символ - штучний знак, що має умовну (конвенціональну) природу, його форма найчастіше сутнісно не пов’язана з висловлюваним нею змістом;

2) символ визнається державою і підтримується силою державного впливу;

3) символ служить для закріплення і вираження юридично-значущого змісту.

Юридичний символ закріплює соціально-значущий юридичний зміст. Слід зауважити, що соціальна значущість юридичних символів являє собою самостійну проблему. 3 одного боку, соціальна значущість, поряд із символами, властива всім правовим явищам, як і праву в цілому. 3 іншого боку, за ступенем соціальної значущості символи істотно різняться між собою, і далеко не всі з них висловлюють цінності, актуальні для всього суспільства. Бланки документів, їх офіційні реквізити, безумовно, мають символічну природу, але їх соціальне значення проявляється менше, ніж суто юридичне.

Таким чином, перша ознака є загальною для всіх символів. Друга - відрізняє правові символи від неправових. A третя - дозволяє відмежувати власне юридичні (нормативні) символи від юридичних символів у широкому сенсі, тобто тих, використання яких не тягне певні юридичні наслідки, хоча зміст їх, безумовно, носить правовий характер.

l6.2.