Поняття юридичного терміна та термінології.

Юридична термінологія як сукупність термінів та система словесного вираження понять і категорій права є специфічним засобом висловлення змісту НПА. Термінологічна система права виступає своєрідним ядром, що об’єднує всі структурні елементи та стилістичні зрізи юридичної мови.

Системність та внутрішня узгодженість - важливі риси юридичної термінології, яка становить складну органічну систему. Існує низка проблем, які пов’язані з упорядкуванням системи юридичних термінів. Ці проблеми стосуються ієрархічних логічних зв’язків і відношень між юридичними термінами та їх елементами, терміносистемами (галузевими й міжгалузевими, галузевими й загальноправовою терміносистемою), критеріїв та відповідних логічних рівнів класифікаційних основ юридичної термінології²⁰⁶.

Значення юридичних термінів, термінології закону та нормативних дефініцій проекту НПА важко переоцінити. Перш ніж виконувати правові приписи, суб’єкт правових відносин повинен розуміти свої права та обов’язки через усвідомлення базових понять НПА.

Аналізуючи проблему застосування юридичних термінів у законодавчих актах, порівняємо слова «поняття» і «визначення». За формулюванням В. Артеменко, поняття - це коротка назваявища. Визначення - сукупність ознак та властивостей, що складають таке явище. Синонімом слова « поняття »

^м Законодательная техника. - C. 8i.

єслово «термін», асинонімом «визначення» - «дефініція» (наприклад, «угода» - це поняття, а «дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків» - це визначення угоди).

Термін (походить від лат. terminus - «межа, кордон») - це слово або словосполучення, яке однозначно і точно дає визначення чітко окресленому спеціальному поняттю. B межах сфери застосування терміни однозначні та позбавлені експресії™^[121].

Абсолютна більшість термінів, що використовуються в різних юридичних документах, «приходить» з нормативно-правових актів або доктринальних джерел. Системність термінології в нормативно-правовому акті зумовлюється використанням словадля позначення ключових елементів норми права, відносин з іншими термінами, тенденцією до однозначного вживання, відсутністю емоційно-експресивних і стилістичних синонімів, проявом оцінного чинника.

Юридичний термін - слово або словосполучення, що виражає поняття правової сфери суспільного життя і має визначення в юридичній літературі (нормативно-правовихактах, юридичнихсловниках, довідниках, енциклопедіях, наукових працях тощо).

За наявності визначення у НПА, юридичний термін вважається кодифікованим і стає еталоном для використання у всіх НПА, діловій документації та сфері усної правової комунікації. Юридичний термін, який створюється і функціонує у правовій науці, може не фіксуватися в нормативно-правових актах, а мати лише наукову дефініцію чи кілька наукових дефініцій, які представляють різні наукові підходи й школи, різні аспекти вивчення одного й того ж правового поняття.

О. Скакун подає визначення юридичної (нормотворчої) термінології як системи юридичних термінів і словесних позначень понять, які застосовуються при викладенні змісту закону, інших нормативних актів чи нормативних договорів. Ґрунтується на додержанні нормотворцем сукупності вимог до використовуваних термінів: однозначність (уживання термінів у певному законі в одному й тому ж значенні), загальновживаність ^живання термінів відомих, усталених, а не створених законодавцем для певного закону; у разі вживання терміна вперше - обов’язкове його пояснення), стабільність (не зміна із прийняттям нових законів, а усталеність термінів), доступність (термінологічна простота й відповідність змісту норм права), визначеність (чіткість термінів, що виключає різне трактування думки законодавця), узгодженість (координованість різних термінів)^[122].

Юридичний (правовий) термін - це слово (або словосполучення), що уніфіковано використовується у сфері правових відносин та з заданою суворою змістовною визначеністю, однозначністю, функціональною стійкістю визначає правове поняття^[123].

Визначення юридичного терміна встановлює такі вимоги: відповідність змісту юридичного терміна правовому поняттю; однозначність юридичного терміна; функціональна стійкість. Юридичні терміни виконують дві основні функції: називну (номінативну) та змістову (відображення змісту поняття). Ha такій подвійності природи термінів наголошують H. Васильєва, H. Подольська, А. Суперанська, розрізняючи план змісту терміна та план його вираження. Терміни-поняття виокремлюють як певні наукові уявлення (концепти) та терміни-слова - як назви понять^[124].

Думка законодавця не може існувати без мовного оформлення. Щоб розуміти думку і волю законодавця, важливо розкрити значення тих слів, якими виражена норма. При цьому слід враховувати, що значення слова може змінюватись та уточнюватись залежно від вербального оточення. Законотворець нерідко вносить у текст НПА визначення вживаних у ньому термінів. Такий елемент НПА містить значно більше нормативне навантаження. У зв’язку з цим суттєво зростає відповідальність за наслідки його неправильного застосування чи незастосування. Визначення термінів застосовується у таких випадках: для пояснення значення слів, яке характерне для контексту документа; як матеріальне визначення поняття, що стає обов’язковим для вживання; при необхідності введення нового терміна і роз’яснення його точного значення^[125].

11.2.