Вимоги до юридичних термінів.
Виокремлюються дві групи вимог до юридичних термінів: як до термінів- слів та як до термінів-понять. Г. Грегуль вважає, що юридичні терміни-слова мають відповідати вимогам упровадженості, мовної правильності, питомості, стислості.
Упровадженість. У разі співіснування кількох назв одного юридичного поняття перевагу треба віддавати найбільш упровадженому юридичному термінові, який є найбільш визнаним у законодавчій сфері та правовій науці. Такі юридичні терміни є найпоширенішими у правознавстві й найтра- диційнішими у використанні фахівцями.
Недоречно запроваджувати в обіг неапробовані юридичні терміни. 247 Небажано і вводити в законодавчу сферу застарілі терміни, діалектизми, жаргонізми, а від наявних у ній треба обов’язково позбавлятися під час кодифікації. Неприйнятною є поява численних нових юридичних термінів- слів, хоча й повністю без них не обійтися. Неологізми у правовій сфері мають або називати нові юридичні поняття, або уточнювати наявні (переназивати невдалі терміни). Створюючи новий юридичний термін, треба обов’язково переконатися, що терміна на позначення цього поняття права ще не існує.
Мовна правильність. Термін-слово є членом лексичної системи літературної мови, саме тому він повинен відповідати нормам літературної мови. Ha жаль, сучасна юридична термінологія не повністю їм відповідає. Причини такого недотримання можуть бути різними: недостатнє володіння нормами літературної мови; незнання чи неграмотне використання прийомів юридичної техніки; неусталеність чи невиробленість певних мовних норм; вплив мовної політики тощо.
Питомість. Прийнято вважати, що запозичення є неминучим мовним явищем будь-якої термінології. Утім залучати запозичені терміни в мовну практику слід лише в тому випадку, якщо в мові не можна відшукати питомого відповідника. Це, безумовно, не означає, що нині треба переназвати більшість запозичених юридичних термінів, яких, до речі, є чимало. Але перед тим, як залучати до обігу новий запозичений юридичний термін, треба обов’язково пошукати питомий відповідник, і тільки за відсутності останнього - впровадити в мовну практику іншомовний213.
Недотримання цієї вимоги призводить до небажаного явища в юридичній термінології - появи повних синонімічних термінів. Як зазначає О. Пономарів, «є тенденція термін іншомовного походження вживати в офіційно-діловому стилі та в суто наукових працях; створений на питомому ґрунті - в науково-навчальній та науково-популярній літературі, в публіцистиці, в красному письменстві».
Ha думку Г. Грегуль, для правознавства така практика небажана, адже вона не сприяє уніфікації юридичної термінології, що є однією з необхідних підстав для точного розуміння і тлумачення норми права.
11.3.