Правила використання юридичних термінів.
Найбільш загальними правилами використання термінів є такі: єдність термінології; тотожність їх вживання у різних правових актах; використання загальновизнаних термінів; стабільність термінології, стійкість загальноприйнятих позначень.
Розглянемо деякі правила застосування юридичної термінології в НПА.
а\'3 Грегулъ Г. Вимоги до юридичних термінів / Г. Грегуль // Проблеми української термінології. - Львів : Вид-во Нац. ун-ту «Львів. Політехніка», 2008. - C. 295.
Стислість. Юридичний термін має бути стислим. Для того, щоб розкрити зміст поняття, слід подати найбільш важливі його ознаки. Прийнятним вважається термін, що найповніше відображає нормативне поняття, і невдалим - той, що спотворює його істинний зміст. Чіткість правового терміна забезпечується використанням у нормативно-правовому акті загальнозрозумілих і доступних слів у їх прямому значенні. Необхідно уникати застосування в нормативно-правовому акті застарілих і багатозначних слів і виразів, образних порівнянь, епітетів, метафор тощо.
У вимогах до оптимальної стислості визначення поняття передбачено, що текст повинен складатися з одного речення і містити терміни інших понять, але не їхні визначення.
Юридичні терміни зазвичай поділяються на загальновживані (мають у праві таке ж значення, як і в побуті), спеціально-неюридичні та спеціально-юридичні (застосовуються у праві в специфічному значенні). Під загальновживаними термінами, як правило, розуміють слова, що використовуються в побуті. Під суто юридичними розміють терміни, які застосовуються лише у праві. Під спеціальними термінами - терміни, які використовуються в інших галузях знань (не в галузях права). Німецькі вчені В. Гедеман, О. Гірке, Г. Доле, Г. Кіндерман вважають, що без спеціальної термінології неможливо поєднати стислість і ясність НПА з їх точністю і повнотою. Професіоналізація мови необхіднадля поєднання в тексті НПА точності, ясності та повноти приписів, виключаючи можливість стихійного тлумачення та викривлення у процесі правозастосовної практики[126].
Інколи окремо виділяють іншомовні терміни, оскільки доцільність їхнього застосування у законодавстві потребує додаткових окремих уточнень. Терміни загального застосування в законодавстві можна використовувати лише там, де їх значення є очевидним та однозначним і не допускає неясності та сумнівів. Неюридичні терміни загального застосування, як правило, використовуються в їхньому власному та прямому значеннях. Тому не потребують визначень, за винятком випадків, коли в них вкладається інший зміст. Якщо загальновживані терміни, що використовуються у проекті НПА, мають зміст, відмінний від загального, то в тексті слід визначити зміст терміна для забезпечення правильності тлумачення НПА. He потребують пояснень загальновживані терміни, що застосовуються у праві в тому ж значенні, що й у побуті (вибори, вагітність, вбивство тощо), але обов’язково потребують визначення поняття з побуту, які набули в праві спеціального значення (захист, потерпілий, скарга тощо).
Спеціальні терміни слід застосовувати лише у разі, якщо акт має відносно вузьку сферу регулювання і, як правило, повинні бути роз’яснені в самому НПА. Спеціальні терміни використовуються в нормативно-правових актах тільки в тому розумінні, в якому вони вживаються у цій спеціальній сфері.
He рекомендується замінювати спеціальні правові терміни словесними 249 визначеннями, оскільки це значно ускладнює розуміння тексту НПА. Цілком виправданим, наприклад, є використання спеціальної термінології в НПА, яка регулює фінансові та кредитно-грошові відносини. Спеціальні юридичні терміни (правоздатність, дієздатність, позивач) використовуються законодавцем і, як правило, мають чітко визначений зміст та обсяг215.
Однозначність закону в мові - це не лише єдине значення слова, а його однакове сприйняття та тлумачення. Саме тому для визначення однакових понять слід застосовувати одні йті жтерміни. Термін «законодавство» є прикладом використання одного терміна для понять із різним обсягом правового змісту fy випадках відсутності чіткої регламентації такого обсягу).
Однозначність і максимальна точність інформації в НПА досягається через логічну послідовність викладення думки, її смислову завершеність, використання єдиних способів формулювання приписів, використання термінів із чітким та строго визначеним змістом, визначення слів та виразів у прямому і безпосередньому значеннях. Стислість, сконцентрованість, однозначність, простота розуміння є важливими вимогами. 3 іншого боку, слід дотримуватися «мовних заборон» - уникати метафор та образних виразів, слів у непрямому значенні, іноземних слів і термінів, спрощених словосполучень216.
Щоб сформулювати точні юридичні терміни, дослідники нерідко створюють багатокомпонентні юридичні терміни, які містять зайві елементи (невиправдану тавтологію, недоречні повтори, неінформативні складові елементи терміна тощо): ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336,
ККУ) - ухилення від мобілізації; близькі родичі та свояки - родичі.
У ДСТУ 3966-2000 цю вимогу до термінів уточнено як раціональну (оптимальну) стислість. У цьому ж джерелі усталено такі основні вимоги до терміна: однозначна відповідністьтерміна поняттю; відповідністьлексич- ного значення терміна позначеному ним поняттю; системність; раціональна стислість; словотворча (дериваційна) здатність; мовна правильність. Запропоновано й заходи щодо скорочення довжини термінів: вилучення малоінформативних елементів; заміна багатоелементних термінів коротшими синонімами; створення абревіатур різнихтипів, смислослів; використання коротших словотворчих елементів терміна. Разом з тим вважають, що задовольняти вимогу стислості терміна, порушуючи норми мови чи нехтуючи іншими вимогами до терміна, не можна217.
Міжнародноюторговою палатою (МТП) в Парижі вироблено Міжнародні правила уніфікованого тлумачення торговельних термінів (IHKOTEPMC), «Уніфіковані правила для документарних акредитивів та інкасо» та ін. Bci ці акти не мають нормативного характеру, але є джерелом права. У правіУкраїни
тАртеменко В.
Проектування нормативно-правових актів. - C. 70.1,6 ТкачукА. Законодавча техніка. Як готувати проекти законів : [практичний посібник] / А. Ткачук. - K.: Ін-т громад, с-ства, 2004. - C. 102.
г,7ДСТУ 3966-2000. Термінологія. Засади і правиларозроблення стандартів на терміни та визначення понять. - K., 2000. - C. 15.
250 застосування Правил IHKOTEPMC, а також «Уніфікованих правил і звичаїв для
документарних акредитивів» і «Уніфікованих правил щодо інкасо» ґрушусться на законодавстві. Названі документи МТП були санкціоновані в 1994 p. Указами Президента «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційнихтермінів» (№ 5б7)і«Прозаходищодовпорядкуваннярозрахунків задоговорами, щоукладаються суб’єктами підприємницькоїдіяльностіУкраїни» (№ 566). ВимогаУказу Президента № 567 одержала закріплення в п. 4 ст. 265 ГК: «Умови договорів постачання повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» »2\'8. Ці Укази є своєрідним зразком правового регулювання.
Під єдністю термінології В. Артеменко розуміє визначення тотожних понять шляхом застосовування однакових термінів, що забезпечує правильне розуміння та однозначне тлумачення НПА. Однозначне застосування термінів у законодавстві забезпечується, насамперед, відповідністю їх змісту та обсягу. Неприпустимими є розбіжності в термінології тексту одного НПА, а також у термінології загального та спеціального законів. Питання єдності термінології тісно пов’язані з ієрархією законодавства та сферами регулювання його правовідносин. Єдність термінології в межах одного НПА обов’язкова, а зміст термінів не повинен відрізнятися від їх змісту, визначеного в Конституції України[127] [128].
Обов’язковою є єдність термінології в законах, які регулюють єдину сферу правовідносин, а також у законах, що пов’язані бланкетними нормами. У підзаконних НПА терміни застосовуються в межах термінології законів, що регулюють відповідну сферу.
Законодавець, який створює й удосконалює систему понять певної галузі законодавства, враховує і систему логічних конструкцій, складові якої потребують назви, і наявний склад лексичних одиниць мови, беручи до уваги всі можливості її організації.
Дефініція, що запозичена вченими з логіки, виконує при цьому важливі функції, оскільки не тільки є складовою мови законодавства, а й фіксує стан знань на певному етапі розвитку науки і практики. Її якість безпосередньо залежить від урахування законодавцем варіантів розв’язання логіко-семан- тичних і методологічних завдань теорії визначень. Останнім часом було прийнято велику кількість законів і підзаконних НПА, що, як і деякі види державно-владних приписів, містять дефініції. Як показує аналіз чинного законодавства, їх якість доволі низька.
Поняттєво-термінологічна єдність полягає в тому, що один юридичний термін має позначати лише одне поняття права (термінологічна однозначність),
аодне поняття права має бути назване лише одним юридичним терміном 251 (поняттєва одноназваність). Безумовно, це ідеальна вимога, яка повною мірою не може бути дотриманою в будь-якій термінології. Наближатися до такого взірця - кінцева мета систематизації та уніфікації юридичної термінології.
Єдність юридичної термінології забезпечується послідовним уживанням одного і того ж терміна в нормативномутексті при позначенні одного поняття та використанні різних термінів при позначенні різних понять. Прийняті НПА термінологічно узгоджуються між собою, а дефініції є наскрізними і єдиними для усієї галузі законодавства. B усіх галузях права понятійний апарат насичений «модельними» термінами і визначеннями, які виражають загальні та істотні ознаки предмета або явища. Поняття розвиваються в галузевих НПА, а уточнене визначення спирається на базову дефініцію. Неточність у застосуванні терміна призводитьдо неправильного розуміння норми права.
Щодо термінологічноїоднозначності, то H. Васильєва, H. Подольська та А. Суперанська звужують межі однозначності термінологічним полем.
Тобто вимога однозначності є бажаною для дотримання в межах одного термінологічного поля. Між різними термінологічними полями допускають термінологічну багатозначність та омонімічнісгь220.
Причини багатозначності можуть бути різними, наприклад, обмеженість кореневого словникового матеріалу порівняно з кількістю понять, які існують у науці, техніці; обслуговування одним терміном різних понять, які стосуються того самого явища; неправильне запозичення термінів із інших мов тощо.
В. Ватрас, Д. Монастирський, В. Рогожа та P. Стефанчук стверджують, що критеріями ясності юридичного документа є використання в тексті загальновідомих термінів в їх загальновідомому значенні; обов’язковість розшифрування значення найбільш важливих термінів; використання простих і зрозумілих термінів, відомих і широковживаних зворотів221.
Що ж до поняттєвої однозначності, то її недотримання призводить до появи термінологічної синонімічності, яку вважають небажаним явищем у юридичній термінології (зауважмо, що йдеться про повні Сдублетні) синоніми, поняттєва співвіднесеність яких є тотожною). Причинами появи таких синонімів є взаємодія однієї мови з іншою, що призводить до запозичення іншомовних слів, співіснування варіативних форм словотвору, співіснування варіативних словосполук тощо. Варто ще наголосити на тому, що в юридичному терміно- знавстві поняттєвскгермінологічну єдність можна розглядати як загалом у галузі правознавства, так і зокрема - у межах певної правової сфери (законодавства, юридичної науки, судочинства тощо), або ж конкретніше, наприклад, у сфері законодавства - у межах одного НПА чи загалом у законодавстві тощо.
Для закріплення за терміном конкретного чітко визначеного значення використовується нормативно-правова дефініція, що забезпечує стабільність [129]
і однозначність у розумінні права. Сутність названого юридичним терміном поняття права має обов’язково розкривати дефініція. Наявність чіткої дефініції - істотна відмінність терміна від загальновживаного слова. Дефініції юридичних термінів мають особливе значення, адже вони окреслюють сутність понять права і відіграють важливу роль під час тлумачення норм права.
Як підкреслює Л. Явіч, неправильно вважати юридичні дефініції аксіомами, тобто непорушними істинами. Ha практиці правильність нормативних визначень презюмується. Але юридична наука продовжує досліджувати правові поняття і вносить до них багато змін, які часто вимагають новел у самому законі. Tому слід, мабуть, говорити про подвійну природу правових термінів. 3 одного боку, нормативне, законодавче вираження дефініцій обумовлює визначеність, стабільність їх значення, з іншого боку, зв’язок із правовою теорією зумовлює їх рухомість232.
У правовій літературі виокремлюють різні види дефініцій та способи їх фіксування. Утім вважаємо, що основними є кодифіковані (законодавчі) дефініції, які вибудувані за родо-видовим (класичним) принципом: зазначення родової ознаки та видової відмінності. Існує й ціла низка вимог до формулювання дефініцій, які можуть бути об’єктом окремої розвідки. Основною причиною недотримання дефінітивності, наприклад, у законодавчій сфері є невироблення єдиної законодавчої техніки. Хоча й фахова компетентність та мовна культура правотворця відіграють і тут чималу роль. Заразом треба наголосити на тому, що не всі юридичні терміни можуть мати чітку дефініцію. У правознавстві існують терміни, що виражають оцінні поняття, які підлягають оцінюванню в кожному конкретному випадку: тяжка образа, особливо тяжкі наслідки, поважна причина, злісне ухилення свідка від явки до органів досудового слідства тощо.
Вимога системності має подвійну природу, йдеться про поняттєву та словотвірну системність, оскільки термін має бути системним двічі: як «словесне позначення поняття» має відповідати системі понять певної галузі науки чи технології, а як слово-термін має відповідати системі мови.
Поняттєва системність полягає в сукупності понять, які перебувають у певних відношеннях, зв’язках один із одним, за рахунок чого формується певна цілісність - поняттєва система. У юридичнійлітературі виокремлюють цілу низку проблем, які пов’язані з упорядкуванням системи юридичних термінів, наприклад, проблеми ієрархічних логічних зв’язків і відношень між юридичними термінами і їх елементами, терміносистемами (галузевими й міжгалузевими, галузевими й загальноправовою терміносистемою), критеріїв та відповіднихлогічних рівнів класифікаційних основ юридичної термінології та ін.223
Словотвірна системність полягає в сукупності словотворчиходиниць у їхніх взаємозв’язках. Особливу увагу науковці-термінологи зосередили [130] [131]
навколо передачі однаковими словотворчими засобами мови певних поняттєвих категорій: процесів, завершеної чи незавершеної дії, виконавців дії, явищ, результатів дії тощо. He менша увага прикута й до словотворчого потенціалу терміна як його здатності бути основою для нових термінів, наприклад: суд - суддя, судебник, суддівство, судовий, судочинство, судоустрій, підсудний, засуджений, судоговоріння, правосуддя та ін.[132]
Вимога точності вказує на те, що юридичний термін має якнайповніше передавати зміст відповідного юридичного поняття. Вважають, що чим повніше і глибше пізнання сутності поняття, тим точніше формулюється його назва - термін. Як зазначав Д. Лотте, тільки тоді, коли термін містить суттєві ознаки названого ним поняття, його можна назвати точним. За його ж класифікацією щодо ступеня точності, розрізняють такі види термінів: правильно орієнтовані, нейтральні та неправильно орієнтовані.
У методичних рекомендаціях Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України (2007 p.) особливо наголошується на тому, що текст проекту НПА викладається стисло, державною діловою мовою, за змогою, короткими фразами. He варто застосовувати вислови з багатьма підрядними реченнями. Особливу увагу необхідно звертати на точність термінології. Визначення термінів відповідає тому змісту, який міститься в літературній мові, спеціальних науках та чинному законодавстві, однакове у всьому тексті закону. Якщо термінологія обмежується лише певним законом, то дається відповідне застереження, як-от: «Для цілей цього Закону вживаються такі терміни і поняття» або «У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні»[133].
Правильно орієнтованими є терміни, буквальне значення яких створює точне уявлення про саме поняття: адвокатське об’єднання, вбивство на замовлення, бездіяльність. Такі терміни легко запам’ятовують, бо є вмотивованими, вони легко встановлюють асоціативний зв’язок з іншими термінами. Якщо буквальне значення термінів не розпізнається, то йдеться про нейтральні терміни: халатність, хуліганство, ордер. До неправильно орієнтованих термінів належать такі терміни, терміноелементи яких суперечать значенню терміна і призводять до неправильного уявлення про поняття: усиновлювач (особа, яка може не лише усиновити, а й удочерити) та ін.
Емоційно-експресивна нейтральність. Юридичний термін має нести лише основну предметно-логічну інформацію, а не передавати якусь додаткову емоційно-оцінну та чуттєво-образну інформацію. Навіть якщо термін утворено шляхом метафоризації, то, потрапляючи в певне термінологічне поле, він має втратити своїдодаткові відтінки. Будь-якедодаткове значення юридичного терміна розпорошує увагу читача (слухача), створює передумови до неточного його тлумачення в певному контексті. Саме тому в юридичних
254 термінах мають бути відсутні ознаки експресивного та емоційного забарвлен
ня врочистості, піднесення, презирства, зневаги, іронії, жарту, пестливості, фамільярності тощо)226.
Отже, узагальнивши поданий вище матеріал, можемо вивести основні вимоги до юридичних термінів-понять, до яких належать: поняттєво- термінологічна єдність, дефінітивність, системність, точність та емоційно- експресивна нейтральність.
Ще на початковому етапі на основі наукової концепції проекту НПА необхідно визначити зміст та обсяг нормативних понять; співвідношення з конституційними поняттями, а в деяких випадках - із термінологією міжнародних НПА, визначених законодавством; скласти логіко-понятійну схему з наочним відображенням усіх елементів та зв’язків між ними; підібрати лінгвістичні засоби для визначення нормативних понять, застосовуючи слова зі сталим, чітким змістом.
Використання в НПА маловідомого технічного терміна супроводжується його офіційним тлумаченням. У цьому аспекті важливого значення набувають технічно-юридичні дефініції, які представляють офіційно визначене технічним терміном поняття. Вони, як правило, розміщуються на початку НПА. Bci використовувані в нормативно-правовому акті дефініції розміщують в окрему статтю, якій дають назву «Основні поняття» або «Основні терміни і поняття», або «Визначення основних понять». Дефініції розміщуються у статті в алфавітному порядку. Можливе розміщення дефініції і в тій частині тексту, де вперше вживається термін.
Законодавчі дефініції істотно поліпшують чинне законодавство, роблять його зміст зрозумілим і доступним. Традиційно їх розглядають у якості коротких визначень понять, включених у текст джерел права. 3 їх допомогою адресати правового припису отримують можливість детально розібратися в елементах категоріального апарату законодавства, отримати точне уявлення про державно-владне веління, закріплене в юридичній нормі.
Оскільки юридичний словник постійно еволюціонує з розвитком держави і права, у його складі, крім широко вживаної термінологічної лексики, є слова, які вийшли з активного вжитку - історизми, архаїзми, та неологізми - термінологічні одиниці, якими іменуються нові правові поняття та явища. 3 іншого боку, деякі слова, які отримали досить широке застосування, починають втрачати об’єктивну актуальність і зникати з правового вжитку. У юридичну і повсякденну термінологію повертаються терміни, які тривалий час вважалися застарілими, наприклад, «присяжні», «волость», «земське зібрання» тощо. У таких випадках необхідно усвідомити точний сучасний зміст використовуваного раніше «застарілого» слова, переконатися, чи отримало воно достатнє поширення.
При регулюванні вузькоспеціальних питань нерідко виникає необхідність у використанні спеціальної термінології (технічної або наукової). Технічною термінологією рясніють будівельні норми й правила,
‘Л Грегуль Г. Вимоги до юридичних термінів. - C. 297.
правила техніки безпеки та дорожнього руху, експлуатації джерел підвищеної небезпеки. Очевидно, що повністю уникнути вживання вузькоспеціальних термінів неможливо, тому слід керуватися правилом максимального обмеження їх використання. У крайньому випадку, такі терміни вимагають спеціального визначення в тексті юридичного документа (як правило, це робиться на початку тексту; такий прийом підвищує ефективність правозастосування, усуває можливе нерозуміння або багатозначність)[134].
Українська мова дуже багата і виразна. Недарма поети оспівували ці особливості мови, що дозволяють краще висловити почуття, але даністю української мови та її багатством є багатозначність слів, величезна кількість синонімів та омонімів. Цю особливість мови слід грамотно використовувати при роботі з юридичними документами.
11.4.