Класифікація юридичних символів.
Найбільш традиційною є класифікація юридичних символів в залежності від форми зовнішнього вираження. У цій класифікації число видів по-різному виділяється авторами. Наявні класифікації тому багато в чому носять описовий характер.
H. Вопленко виділив чотири основні групи: письмові, усні, образотворчі та символи-дії. В. Бабаєв, В. Баранов, В. Толстик називають предметні, символи-дії, слова і словесні формули, що мають умовне значення, музичні.
Найбільш розгорнута класифікація, розроблена А. Нікітіним, включає шість 323
видів юридичних символів:
1) предметні символи (прапор, формений одяг, державні нагороди, печатка);
2) символи-дії (ритуал віддання військової честі, церемонія підняття прапора, церемонія вручення державних нагород, інавгурація);
3) образотворчі символи (герб, товарний знак, дорожні знаки);
4) звукові символи (гімн, звукові сигнали на водному та залізничному транспорті);
5) світлові символи (сигнали світлофора);
6) мовні чи словесні символи:
а) письмові (юридичний документ, підпис, текст присяги, назви держав, державних органів, імена фізичних та юридичних осіб, їх абревіатурне написання);
б) усні (оголошення судового рішення, військові команди, приведення до присяги, усне вираження згоди подружжя вступити в шлюб)[164].
Ha жаль, і ця класифікація, незважаючи на свій докладний характер, недосконала. Деякі символи можуть одночасно бути віднесені до декількох груп. Так, друк може розглядатися не тільки як предметний, але і як образотворчий символ. Дорожній знак, навпаки, являє собою не тільки якесь зображення, а й предмет з чітко визначеними (просторовими, формальними, зовнішніми) характеристиками. Юридичний документ у цілому може бути віднесений до письмових і до предметних символів, а обряд присяги поєднує в собі риси усних символів і символів-дій.
Найбільш складно провести межу між предметними, образотворчими та письмовими символами, а також між усними та конклюдентними (сим- волами-діями).
Враховуючи наявну між ними подібність, доцільно ввести в класифікацію поділ символів на статичні та динамічні. Аналогічний поділ проводиться А. Нікітіним, проте, по-перше, автор дає його у вигляді окремої класифікації (за ступенем стійкості форми), а по-друге, використовує терміни «постійні» і «тимчасові», які не зовсім точно відображають зміст розглянутих понять.I. За M. Давидовою система видів юридичних символів, з точки зору їх зовнішньої форми, буде виглядати наступним чином:
і. Статичні символи - це символи, зовнішня форма яких залишається незмінною протягом певного періоду, незалежно від того, чи використовується символ у даний момент. Використання таких символів часто передбачає певний ритуал, послідовність дій, проте самі вони при цьому залишаються незмінними. Серед цих символів, перш за все, необхідно виділити:
а) предметні символи. їх особливість полягає в тому, що вони завжди існують у вигляді певних матеріальних об’єктів. Зображення, яке може
324 бути нанесено на ці об’єкти, само по собі, без відповідної форми зовнішньої об’єктивації, юридичного значення мати не буде. До таких символів можна віднести грошові банкноти, прапори, штандарти, формений одяг, державні нагороди, дорожні знаки, товарні, акцизні, поштові марки, друк (пристрій для нанесення відповідного зображення на документи);
б) образотворчі символи. Для цих символів першорядне значення має зображення, що зберігає юридичну силу, незалежно від матеріального носія, на якому розміщено. Такими є герб, товарний знак, печатка (зображення печатки на документі), штамп, знак охорони авторського права. Багато з цих символів містять слова або словесні формули, несуть ту чи іншу інформацію в мовному вираженні. Такі слова найчастіше особливим чином графічно оформлені й мають значення саме в цьому графічному оформленні (друк, штамп);
в) письмові словесні символи. Ця група близька до попередньої тим, що розміщується найчастіше на паперовому носії, але не прив’язана саме до нього. Сенс даних символів виражається в словесній формі, тому вона більш варіативна («Ознайомлений.
Заперечень не маю. Шевчук», «Згідний. Шевчук», «Вірно. Шевчук»), Сенс символу, однак, не вичерпується значенням слів. Підпис, приміром, є неодмінною умовою легітимації документа, за допомогою якого останній «прив’язується» до конкретного часу, місця і певних суб’єктів, набуває юридичної сили. До числа письмових словесних символів можуть бути віднесені: юридичний документ; текст присяги або гімну; назви держав, державних органів; імена фізичних та юридичних осіб, їх абревіатурне написання.2. ДиНаМІЧНІ СИМВОЛИ - ЦЄ СИМВОЛИ, ЯКІ OTpHMJTOTb свою зовнішню об’єктивацію виключно в процесі використання. Вони, як правило, мають ритуально-процедурний характер, тому що сама послідовність певних дій (проголошення словесних формул, подача певних сигналів) розглядається з точки зору свого символічного значення. До цієї групи відносяться:
а) символи-дії. Цей різновид символів охоплює передусім різноманітні церемонії і ритуали (вручення нагород, підняття прапора, реєстрація шлюбу тощо). Крім складних комплексних церемоній, до числа символів- дій можна віднести і більш прості за складом і порядком здійснення: жести регулювальника, ритуал віддання військової честі, вставання під час виконання державного гімну. У більшості випадків символічні дії супроводж}тоть використання матеріальних чи інших символів (прапор, нагорода, свідоцтво про шлюб, жезл регулювальника, форменний одяг тощо), однак, разом з відповідними матеріальними об’єктами, символічне значення має і сама послідовність дій щодо їх використання;
б) звукові символи. їх особливість полягає у відтворенні за допомогою музичних інструментів (мелодія гімну) або спеціальних пристроїв (міліцейський свисток, пожежна сирена) певних 3BjrdB, що мають символічне значення;
в) світлові символи. Прикладом їх можуть служити сигнали світлофора, світлові сигнали в авіації, проблискові маячки на різних видах транспорту тощо;
г) усні мовні символи характеризуються наявністю словесної форми, проте, на відміну від письмових символів, набувають юридичного значення в процесі та в результаті публічного відтворення.
Іх ритуально-процедурний характер не допускає варіативності форми (оголошення судового рішення, військові команди, приведення до присяги) та припускає озвучування строго певних слів і текстів. Мовна форма, природно, дає деяку свободу у виборі формулювань. Так, усне вираження згоди подружжя вступити в шлюб може бути виражене словами «Так», «Згідний», або навіть, як у відомій комедії, «А навіщо я, по-вашому, сюди прийшов?»[165].II. За функціональною роллю юридичні символи поділяються на дві великі групи:
- регулятивні;
- декларативні.
Перші виражаютьу символічній формі певні владні веління, виступають в якості юридичних фактів, що спричиняють конкретні правові наслідки. Таку роль відіграють, наприклад, дорожні знаки, сигнали світлофора, військові команди.
Подібна форма вираження правових велінь використовується в ситуаціях, коли відповідну вимогу необхідно донести до суб’єкта:
- швидко;
- через велику відстань;
- через мовний бар’єр;
- коли символічна форма необхідна для додаткового підтвердження або закріплення вираженого традиційним чином веління. Прикладом останнього є усна згода подружжя вступити в шлюб, приведення до присяги військовослужбовців тощо.
Значення другого виду юридичних символів пов’язано не стільки з конкретними правовими наслідками, що виникають у зв’язку з їх використанням, скільки з тими цінностями, які вони собою виражають. За змістом і функціональним призначенням ці символи можуть розглядатися в якості особливого різновиду нормативно-правових декларацій, виражених у специфічній невербальної формі. До даної групи відносяться герб, прапор, державні нагороди, паспорт, відзнаки та інші офіційні державні символи.
Можна припустити, що один і той же символ у певних ситуаціях може розглядатися як регулятивний або як декларативний. Наприклад, державна нагорода сама по собі символізує визнання з боку держави заслуг нагородженого, тобто є декларативним символом. Водночас, отримання державної нагороди тягне і конкретні правові наслідки (пільги), тобто має регулятивне значення.
Ймовірно, умовну межу між декларативними і регулятивними юридичними символами можна провести за структурою їх приписів.
Ha закінчення слід зупинитися на питанні про взаємозв’язок правової символіки з проблемами юридичноїтехніки. Об’єктомтехніко-юридичного вдосконалення, ймовірно, в тій чи іншій мірі повинні виступати всі вище згадувані групи символів. Наприклад, неправові символи стикаються з юридичною технікою в наступних аспектах:
1) техніка закріплення законодавчої заборони на використання певної символіки (наприклад, поміщати в текст нормативно-правового акта зображення чи опис забороняючих символів або обмежитися загальним \'ix зазначенням);
2) техніка застосування таких норм права, в тому числі кваліфікації відповідних діянь (наприклад, в умовах відсутності в законі точного опису символу).
Юридичні символи в широкому сенсі викликають інтерес з точки зору правотворчої техніки, бо саме вони є тим матеріалом, який згодом підлягає нормативному закріпленню. Крім того, символи, що існують у суспільній свідомості, широко використовуються в процесі тлумачення, реалізації права, при здійсненні різних видів юридичної діяльності. Ефективність такої діяльності безпосередньо залежить відтого, наскільки зрозумілі, позитивно сприйняті людьми її цілі та засоби. Домогтися цього, ігноруючи невербальні засоби спілкування, в тому числі різноманітні символи, досить складно. Ділова форма одягу, дотримання правил ділового етикету символізують собою надійність партнерів, серйозність їх намірів.
Текст кодексу, що лежить на столі, підкреслює вірогідність та авторитетність слів юриста. Уміння використовувати подібні, здавалося б, другорядні, незначні механізми впливу підвищує ефективність роботи юриста, а отже, є додатковим свідченням його професіоналізму.
Основна увага в теорії юридичної техніки, безумовно, приділяється нормативно-правовим символам: особливостям їх законодавчого оформлення, процедури використання, порядку і способів правової охорони. Вимоги, що стосуються цих питань, утворюють, як нам видається, певну систему, що включає декілька взаємозалежних складових.
Соціальна складова складається з двох аспектів. 3 одного боку, юридичний символ повинен бути загальноприйнятим, відомим всім представникам тієї соціальної групи, на яку він орієнтований. 3 іншого боку, юридичний символ завжди повинен бути індивідуальний, тобто широко поширений, відомий. Саме ці обставини забезпечують пізнаваність символу, що є головною умовою виконання ним сво\'іх функцій.Логічна складова не менш значуща. Для символу завжди повинні бути характерні ясність, точність, зв’язність і послідовність тих елементів, з яких він складається. 3 точки зору походження та соціальної природи, зміст багатьох символів ірраціональний, тому говорити про логічні підстави будь-якого символу не доречно. Юридичний символ, на відміну від інших, як правило, є результатом свідомого конструювання. При цьому в якості матеріалу виступають один або декілька загальносоціальних символів або їх елементів. Поєднання і послідовність даних компонентів юридичного символу завжди повинні бути логічно обґрунтованими.
Художня (або естетична) складова охоплює собою набір таких вимог як простота, природність, лаконічність, пов’язаність елементів правового символу. Критерії естетичної оцінки будь-якого явища завжди досить суб’єктивні. Стосовно юридичних символів, відмовитися від подібної оцінки неможливо. Певною мірою самі правові символи є такою собі «прикрасою» чинного права, яка робить його яскравішим. Від того, наскільки реалізований художній потенціал юридичного символу, залежить і його інструментальна цінність.
Культурологічна складова передбачає відповідність символу національним, історичним, культурним, ментальним моделям тієї або іншої соціальної групи. При цьомунеобхідно враховувати, що одні й ті ж символи часто використовуються різними групами і сприймаються ними як «свої», крім того, схожі знаки для різних культур можуть бути носіями абсолютно несхожого змісту. B результаті використання символу, нейтрального, з точки зору однієї соціальної групи, може бути неадекватно сприйняте представниками іншої соціальної групи або розглянуте як образа.
Враховуючи те, що символ ніколи не належить якомусь одному синхронному зрізу культури - він завжди пронизує цей зріз по вертикалі, приходячи з минулого і йдучи в майбутнє. Пам’ять символу завжди древніша, ніж пам’ять його несимволічного текстового оточення. Необхідне досконале знання тих культурних пластів, які прямо або побічно зачіпає конкретний символ. Тільки обережне, продумане використання символів у праві дозволяє не провокувати конфлікти, а забезпечити ефективність реалізації позитивних функцій правового символу.
Неважко помітити, що естетична складова виступає смисловим продовженням логічного процесу створення юридичного символу - те, що в найбільшій мірі залежить від правотворчого суб’єкта і визначає його «авторську» майстерність. У свою чергу, соціальна і пов’язана з нею культурологічна складові підкреслюють факт приналежності символу суспільній свідомості, його «природне» походження. Суб’єкт правотвор- чості не створює юридичний символ «з нічого», а конструює його з дуже своєрідної і тонкої «матерії» соціальних символів і образів, що вкорінені в свідомості людей.
У всіх випадках використання символів у якості засобів юридичної техніки вимагає від юриста далеко не тільки правових знань. Будучи невід’ємною частиною загальної культури, символи, як правило, тісно пов’язані з національним, релігійним, моральним та іншими зрізами суспільної правосвідомості.
Розуміння загальнокультурного сенсу вкладається в певний умовний знак у даному історичному та соціальному контексті, виступає необхідною умовою правильного (з точки зору досягнення поставлених цілей) використання його в правотворчій і правореалізаційній діяльності.
1. Давыдова M. Л. Теоретические и методологические проблемы понятия и состава юридической техники: дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Давыдова Марина Леонидовна. - Волгоград, 2010. - 408 с.
2. Давыдова M. Л. Юридическая техника : проблемы теории и методологии [монография] : / M. Л. Давыдова. - Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2009. - 318 с.
3. Карташов В. H. Юридическая техника, тактика, стратегия, технология (к вопросу о соотношении) // Проблемы юридической техники : [сб. ст. / под. ред. В. M. Баранова]. - H. Новгород, 2001. - T. i. - С. 16-23.
4. Кашанина T. В. Юридическая техника: учебник / T. В. Кашанина. - 2-е изд., пересмотр. - M.: Норма-Инфра M, 2011. - 496 с.
5. Келъман M. С. Теорія держави i права (схеми, таблиці, поняття) : [навч. посібник] / M. C. Кельман, О. Г. Мурашин, H. В. Сухицька. - K.: Центр навчальної літератури, 2006. - 148 c.
6. Керимов Д. А. Законодательная техника : научно-методическое и учебное пособие / Д. А. Керимов. - M.: Норма-Инфра M, 1998. - 121 с.
7. КеримовД. А. Культура и техника законотворчества / Д. А. Керимов. - M.: Юрид. лит., 1991. - i6o с.
8. Краснослободцева H. К. Основы техники юридического письма [Электронный ресурс] / H. К. Краснослободцева - Режим доступа : http: // fictionbook.ru/author/nataUya_kuzminichna_krasnoslobodceva/osnoviy_tehniki_ yuridicheskogo_pisma/read_online.html?page=O
9. Лызлов Д. H., Картухин В. Ю. Юридическая техника : [учебное пособие] / Д. Лызлов, В. Картухин. - M.: Ось-89, 2009. - 176 с.
10. НикитинА.В. Правовые символы: Автореф. дис... к.ю.н. - Нижний Новгород, 1999.
и. Нормография : теория и методология нормотворчества : уч.-мет. пособие / Под ред. Ю.Г. Арзамасова. - M.: Акад. Проект; Триста, 2007. - 560 с.
12. Скакун О. Ф. Теорія держави i права: [підручник]. - 2-ге видання. - К.: Алерта ; KHT; ЦУЛ, 2010. - 520 с.
13. Словарьтерминов по теории государства и права: ^чебное пособие] / руков. авт. кол. H. И. Панов. - X.: Основа, 1997. - 180 с.
14. Тихомиров ЮА. Теория закона / Ю.А. Тихомиров/ - M., 1982. - 256 с.
15. Ткачук А. Законодавча техніка. Як готувати проекти законів : [практичний посібник] / А. Ткачук. - K.: Ін-т. громад, сусп-ва, 2004. -184 c.
16. Шугрина E. С. Техника юридического письма : [учеб.-практ. пособие] / E. C. Шугрина. - M., 2000. - 272 c.
17. Юридическая техника / Под ред. T. Я. Хабриевой, H. А. Власенко. - M.: Эксмо, 2009. - 272 с.