2.5. Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Під фактами, що мають юридичне значення, розуміють дії і події, що відповідно до закону тягнуть за собою настання певних правових наслідків.

Заява фізичної особи про встановлення фактів, що мають юри­дичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

У такій заяві обов\'язково зазначається:

1) який саме факт заявник просить суд встановити та мету за для якої він має бути встановлений;

2) причини неможливості одержання або відновлення докумен­тів, що посвідчують цей факт;

3) докази, які цей факт підтверджують.

До заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, додаються докази, що підтверджують обставини, викладені у за­яві і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (ст. 258 ЦПК України). Таку довідку заявник може отримати в установі, до якої він звертався з приводу відновлення або одер­жання відповідного документа.

У ст. 256 ЦПК України міститься перелік фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку, а саме:

1) родинних відносин між фізичними особами. При встановлен­ні цього факту слід визначити ступінь споріднення заявника і кон­кретної особи;

2) перебування фізичної особи на утриманні. Цей факт може мати значення для отримання спадщини, призначення пенсії тощо,

293тому при його встановленні потрібно з\'ясувати, чи мало місце утримання і чи воно тривало стільки, щоб спричинити правові на­слідки для заявника;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одер­жання допомоги по загальнообов\'язковому державному соціаль­ному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення. Цей факт встановлюється у порядку окремого провадження, якщо в органах державної реєстрації актів цивільного стану не зберігся відповід­ний запис і відновити його неможливо або якщо його може бути встановлено лише в судовому порядку;

5) проживання однією сім\'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

6) належності правовстановлюючих документів особі, якщо прізвище, ім\'я, по батькові, місце і час народження, що зазначені в документі, не збігаються з ім\'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народ­ження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєст­рації органом державної реєстрації актів цивільного стану цього факту;

8) смерті особи в певніш час у разі неможливості реєстрації цьо­го факту органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Однак перелік справ про встановлення фактів, що мають юри­дичне значення, не є вичерпним, тому суд може встановлювати також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або при­пинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

При цьому законодавець визначає, що не підлягають судовому розгляду у порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об\'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають

294

органи державної реєстрації актів цивільного стану (ч. З ст. 256 ЦПК України).

У рішенні суду про встановлення факту, що має юридичне зна­чення повинно бути зазначено:

1) відомості про факт, встановлений судом;

2) мету встановлення такого факту;

3) докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотарі­альному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів (ст. 259 ЦПК України).