2.3. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою

Відсутність фізичної особи або відомостей про неї в місці її по­стійного проживання (перебування) протягом тривалого часу по­роджує правову непевність. Це пов\'язане, насамперед, з невизна­ченістю прав та обов\'язків осіб, які знаходяться з відсутньою осо­бою в певних правовідносинах, а також невизначеністю долі її майна.

Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування (ч. 1 ст. 43 ЦК України).

Обчислення річного строку починається з наступного дня після отримання останніх відомостей про місце перебування відсутньої особи. Якщо неможливо вірогідно встановити день отримання та­ких відомостей, то початком строку безвісної відсутності буде пер­ше число місяця, що іде за тим, у якому були одержані останні відомості, а в разі неможливості встановлення і цього місяця - пер­ше січня наступного року.

За загальним правилом померлою особа може бути оголошена судом у випадку, коли в місці її постійного проживання відсутні відомості про місце її перебування протягом трьох років. Порядок обчислення трирічного строку співпадає з порядком обчислення строку при визнанні фізичної особи безвісно відсутньою.

Однак, якщо особа пропала безвісті за обставин, що загрожува­ли їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певно­го нещасного випадку, її можна оголосити померлою через шість місяців. Перебіг цього строку розпочинається з наступного дня після настання нещасного випадку або обставин, що загрожували особі смертю.

Фізична особа, яка пропала безвісті у зв\'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.

286

Для цієї категорії справ цивільним процесуальним законодав­ством визначена альтернативна територіальна підсудність.

Так, відповідно до ст. 246 ЦПК України, заява про визнання фізич­ної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою може бути подана за вибором заявника до одного з таких судів:

- за місцем власного проживання;

- за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізич­ної особи, місцеперебування якої невідоме;

- за місцезнаходженням майна цієї особи.

До змісту заяви про визнання фізичної особи безвісно відсут­ньою або оголошення її померлою висуваються особливі вимоги, зокрема у ній обов\'язково повинно бути зазначено:

- для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою;

- обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (ст. 247 ЦПК України).

Під час провадження у справі до судового розгляду суд здійснює такі дії:

1) встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме;

2) надсилає запити у відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, ор­гани внутрішніх справ або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме;

3) вживає заходів через органи опіки та піклування щодо вста­новлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (ст. 248 ЦПК України).

Суд, у складі одного судді і двох народних засідателів, розгля­дає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання закон­ної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвіс­ти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави

287припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв\'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її віро­гідної смерті (ч. З ст. 46 ЦК України).

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізич­ної особи померлою суд надсилає його відповідному органу дер­жавної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У населених пунктах, де немає нотаріуса, рішення надсилається відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. У разі наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріаль­ного архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Визнання особи в судовому порядку безвісно відсутньою або оголошення її померлою базується на припущеннях, тому поява фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголо­шено померлою, спростовує ці припущення і є підставою для ска­сування таких рішень.

Відповідно до ст. 250 ЦПК України, у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або надходження відомостей про місцепе­ребування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заява про скасування такого рішення суду може бути подана особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, чи іншою заінтересованою особою.

Після винесення рішення про скасування оголошення фізичної особи померлою, копія його надсилається відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для анулювання акто­вого запису про смерть.