Значення юридичних фікцій.

Значення юридичних фікцій як специфічних засобів юридичної техніки досить велике. Історично вони були покликані подолати формалізм права, забезпечити його відповідність мінливим суспільним відносинам, замаскувати той факт, «що правило закону піддалося зміні, тобто що його буква залишилася колишньою, а застосування змінилося».

У сучасному праві роль юридичних фікцій, насамперед, полягає в тому, що вони компенсують невизначеність у правовому регулюванні, категорично стверджуючи що-небудь. Юридичні фікції, по суті, замінюють юридичні факти в тих випадках, коли динаміка правових відносин очікує факту, а реальна дійсність у даному випадку допускає прогалину. Оскільки природа правового життя вимагає доведення правовідносин до логічного завершення,

законодавець пропонує як альтернативу вигадані факти, встановлюючи для них статус юридично значущих. Тим самим він намагається убезпечити правозастосовувача від юридичнотупикових ситуацій і надати йому можливість, виходячи з виниклих обставин і свого розсуду, врегулювати суспільні відносини. B результаті фікції вносять у правове регулювання стійкість і стабільність, обмежують можливість довільних, необгрунтованих рішень, роблять систему права більш простою та економічною.

Крім усього іншого, юридичні фікції дозволяють долати негативні наслідки процесуальної недисциплінованості сторін, виступаючи своєрідними санкціями (у випадках неподання доказів, ухилення від експертизи, неявки до суду тощо). У літературі, правда, зазначається, що основною метою фікцій в даному випадку виступає збереження логіки розвитку самої процедури, подолання ж процесуальної недисциплінованості виступає лише як додатковий мотив.

У цілому, будучи допоміжним правовим механізмом, виступаючи в якості одного з елементів механізмуправового регулювання, фікції повинні розглядатися як засоби юридичної техніки, значення яких не обмежується виключно правотворчою або правозастосовною сферою.