Поняття страхового права ЄС

Страхові правовідносини на території ЄС регулюються як правом Спільноти, так і національними законодавствами держав — членів ЄС.

Отже, застосовуючи термін «європейське страхове право», варто мати на увазі, що дана галузь права складається також з норм національних правових систем держав-членів ЄС. Національні законодавства переважно регулюють цивільно-правові відносини і відносини, пов’язані з оподаткуванням. Разом з тим відбувається взаємопроникнення права Спільноти і національного законодавства, які іноді неможливо відмежувати. Так, на рівні права Спільноти існують норми, що стосуються умов договору страхування (Директива ЄС №93/13/ЄЕС про несправедливі умови договору), і водночас договір страхування в основному регламентується національним матеріальним правом кожної окремої держави. Відповідно, джерелами європейського страхового права є акти міжнародно-правового характеру (установчі договори ЄС), нормативні акти інститутів ЄС (Директиви, рішення Суду ЄС) — інтеграційне страхове право, а також акти національного права держав-членів ЄС. Тож європейське страхове право являє собою сукупність інтеграційного страхового права і страхового права держав-членів ЄС. Інтеграційне страхове право складається з норм установчих договорів, нормативно-правових актів, ухвалених інститутами ЄС, відповідних рішень суду ЄС. Національне страхове право є складником європейського страхового права. У контексті викладеного наведемо основні принципи взаємодії права ЄС і національного права держав-членів ЄС. Дослідники європейського права виділяють такі принципи^{^[238]}:

1) верховенство права Спільноти стосовно до права держав- членів — норми права ЄС мають вищу юридичну силу, ніж норми національного права;

2) пряма дія права Спільноти — право ЄС підлягає безпосередньому застосуванню і захисту державними органами і судами держав-членів незалежно від імплементації в національне законодавство;

3) інтегрованість норм права Спільноти в національні системи права держав-членів — норми права ЄС де-факто стають частиною національних правових систем;

4) юрисдикційний захист права спільноти — здійснюється судовими установами Спільноти і держав-членів.

Предмет страхового права ЄС (суспільні відносини, що регулюються правом) цілком не збігається з предметом страхового права окремої національної правової системи. Коло відносин, які регулюються інтеграційним страховим правом, ширше за страхові правовідносини, що виникають у рамках національного права.

Крім регулювання конкретних страхових правовідносин страхове право ЄС перш за все спрямовано на формування єдиного страхового ринку ЄС і гармонізацію його правового регулювання. Специфічність предмета страхового права ЄС відображається в колі його суб’єктів. Суб’єктами страхового права ЄС є держави- члени ЄС, інститути Спільноти, а також юридичні і фізичні особи. Нерідко акти права ЄС створюють права й обов’язки для юридичних і фізичних осіб конкретної країни без участі норм національного права.

Отже, страхове право ЄС можна визначити як сукупність правових норм, які ухвалені і застосовуються у зв’язку зі створенням і функціонуванням загального страхового ринку в межах Європейської Спільноти на основі і відповідно до установчих договорів і загальних принципів права.

10.2.3.

<< | >>

↑

Источник: Страхове право : навч. посіб. / В. В. Мачуський. — К. : КНЕУ,2009. — 467, [5] с.. 2009

Еще по теме Поняття страхового права ЄС:

- Страхове право України - Страховое право России -