§ 1. Загальні положення1

Система сімейного права отримує своє втілення у відповідних нормативно-правових актах (джерелах^{[41] [42]), які в сукупності утворюють сімейне законодавство.}

Втім у самому CK вказується й на інші джерела, які складають сімейне законодавство, які аж ніяк не можна віднести до нормативно- правових актів. Так, ст. 9 CK передбачає можливість врегулювання сімейних відносин за домовленістю сторін, тобто на підставі договору, а ст. 11 CK допускає врахування звичаїв при врегулюванні сімейних відносин, якщо вони не суперечать CK, іншим законам та моральним засадам суспільства. Звідси й договір, і певні звичаї теж слід відносити до джерел сімейного права.

Стаття 13 CK визнає частиною національного сімейного законо­давства України міжнародні договори, що регулюють сімейні від­носини, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Ряд норм сімейного права міститься в ЦК України. Так, відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. До того ж ст. 8 CK допускає субсидіарне застосування відповідних норм ЦК¹.

Втім, безумовно, слід погодитися з тими правниками, які вважають, що в ст. 7 CK є певна неточність, бо в першу чергу сімейні відносини регулюються Конституцією України, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції)^{[43] [44].}