§ 1. Поняття шлюбу та йото правова природа

Відомо, що шлюб — один із найдавніших правових інститутів, чим і пояснюється існування сьогодні різних теорій визначення його право­вої природи^[99].

CK уперше дає поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чо­ловіка, зареєстрованого в органі державної реєстрації актів цивіль­ного стану (ст.

Виходячи з того, що будь-яке правове поняття повинне містити достатню сукупність ознак, наявність яких давала б змогу розкрити його правову сутність, наведене легальне визначення шлюбу має суто формальний характер. Його аналіз дає змогу дійти висновку, що іс­нують певні ознаки шлюбу:

а) це союз жінки та чоловіка. Це — фізіологічна ознака, бо CK дозволяє укладати шлюб тільки між особами різної статі, а звідси — створення союзу двома жінками або двома чоловіками не тягне за собою виникнення у них прав та обов’язків подружжя;

б) це не просто союз жінки та чоловіка, а саме сімейний союз, що передбачає спільне проживання не лише у фізичному сенсі, а й мораль­ному¹, тобто спільний побут, взаємні права та обов’язки (ч. 2 ст. 3 CK);

в) це союз, який зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану^{[100] [101]. Ця ознака конститутивна, бо передбачає обов’язковість державної реєстрації такого союзу, необхідність утілен­ня його у встановлену форму, яка може мати тільки громадянський (світський), а не релігійний характер. Звідси випливає, що при про­живанні жінки та чоловіка однією сім’єю без державної реєстрації шлюбу, у них не виникає прав і обов’язків подружжя, хоча сімейний союз існує. Не змінює цього положення навіть і той факт, що вони укладають певний шлюбний обряд за звичаями тієї чи іншої народнос­ті або шлюбний релігійний обряд (вінчання)[102]. Хоча у випадках, перед­бачених законом, шлюбу, що укладений за релігійним обрядом, нада­ється юридичне значення. Це стосується шлюбів, що укладені за релі­гійними обрядами до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану (частини 2 і 3 ст.}

Але чи можна вважати, що наведене поняття шлюбу розкриває правову природу цього особливого правового інституту? У сучасній навчальній літературі є дві протилежні точки зору на цю проблему. Одні правники, наприклад І. О. Дзера, вважають, що таке визначення хоч і не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його в тих межах, у яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами^{[104] [105]. Інші ж, зокрема Ю. С. Червоний, не вважають це поняття вичерпним із правової точки зору і пропонують своє визначення, а саме: шлюб — це вільний, добровільний союз рів­ноправних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім’ї, укладе­ний із дотриманням умов і форми, встановлених законом, і той, що породжує взаємні права і обов’язки подружжя[106]. Вважаємо, що слід погодитися з правниками, які поділяють першу точку зору. Поняття, що пропонується Ю. С. Червоним, по суті, нічого не змінює, бо ним уводиться до ознак шлюбу одна з умов його укладення — добровіль­ність, а також ознака, що характерна вже для існуючих шлюбних пра­вовідносин, а саме право кожного з подружжя на особисту свободу (вільність), включаючи і право на припинення самих шлюбних від­носин. Стосовно уточнення, що шлюб — це союз, який породжує певні права, то термін «сімейний союз», що дається в легальному по­нятті, містить і спрямованість на створення сім’ї, і породження прав і обов’язків подружжя.}