ТЕМА 3 Характеристика оперативно-розшукового закону

Оперативно-розшуковим є всі підстави вважати Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 р., № 2135 ХИ (далі - Закон), який є базовим документом, що регламентує оперативно-розшукову діяльність, визначає зміст і порядок її здійснення на території України.

Визначаючи ОРД як систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів. Закон ставить перед оперативними підрозділами, що проводять таку діяльність, відповідні завдання. Сукупність цих завдань, що вирішуються оперативно-розшуковими підрозділами під час проведення ОРД, спрямована на виявлення, попередження, припинення і розкриття протиправної діяльності окремих осіб і груп, розвідувально-підривної діяльності спеціальних служб іноземних держав та організацій, розшук осіб, а також отримання інформації в інтересах кримінального судочинства, громадян, суспільства і держави.

Конституція України, як правова основа ОРД, визначає і закріплює принципи верховенства права. У ній зазначено, що всі правові приписи мають точно відповідати Основному Закону України, особливо в галузі прав і свобод людини, взаємодії з органами управління та населенням.

Закон дає також перелік законодавчих нормативних актів, які визначають предмет ОРД, регулюють діяльність суб'єктів , їх державний захист та порядок гарантування безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

До основних принципів, на яких ґрунтується ОРД, відповідно до Закону, належать законність, дотримання прав і свобод людини, взаємодія з органами управління.

Гарантії законності під час проведення ОРД забезпечуються відомчим контролем та прокурорським наглядом за додержанням законодавства України.

Так, відомчий контроль за ОРД оперативних підрозділів здійснюють відповідні міністерства й відомства в межах, передбачених цим Законом та відомчими нормативними актами.

В ОРД не допускається порушення прав і свобод людини. Деякі їх обмеження мають тимчасовий і винятковий характер у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки держави і суспільства.

Забороняється збирати, зберігати й використовувати інформацію, що стосується особистого життя, честі та гідності людини, якщо вона не містить відомостей про склад злочину, передбачений Кримінальним кодексом України.

Громадянам України та іншим особам надано право у встановленому Законом порядку з приводу обмеження прав і свобод отримувати від органів, які проводили оперативно-розшукові заходи, письмові пояснення та оскаржити такі дії.

До принципів оперативно-розшукової діяльності належать також взаємодія з органами управління та населенням. Так, Закон зобов'язує органи державної влади, підприємства, установи і організації незалежно від форм власності сприяти оперативно-розшуковій діяльності.

Співпраця оперативних підрозділів з певними особами може бути оформлена письмовою угодою з гарантією конфіденційності та за бажання останнього.

В Україні визначено чіткий перелік оперативних підрозділів відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які проводять ОРД. Так, у системі Міністерства внутрішніх справ України оперативно- розшукову діяльність проводять оперативні підрозділи:

• кримінальної міліції, до складу якої входять підрозділи карного розшуку, Державна служба боротьби з економічною злочинністю, підрозділи боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальна міліція у справах дітей, а також інші оперативні підрозділи, які забезпечують їх діяльність;

• транспортної міліції, до структури якої належать підрозділи карного розшуку, у структурі котрих можуть функціонувати групи із запобігання злочинам, пов'язаним з розкраданням вантажів та їх розкриттям, підрозділи боротьби з незаконним обігом наркотиків, підрозділи кримінальної міліції у справах дітей, Державної служби боротьби з економічною злочинністю та інші оперативні підрозділи, які потрібні для оперативного обслуговування залізничного і повітряного транспорту;

• спеціальної міліції, у складі якої є підрозділи карного розшуку, Державної служби боротьби з економічною злочинністю та інші оперативні підрозділи, що здійснюють ОРД на спеціальних режимних об'єктах воєнного та оборонного значення, доступ на які суворо обмежений;

• спеціальні підрозділи боротьби з організованою злочинністю, які відповідно до ст.

• судової міліції, до якої належать підрозділи, створені для гарантування безпеки працівників суду та учасників кримінального судочинства, наділені правом здійснювати оперативно-розшукові заходи щодо захисту цих осіб від перешкоджання виконанню покладених на них законом прав та обов'язків.

Проводити оперативно-розшукову діяльність мають право також оперативні підрозділи Служби безпеки України, контррозвідки, військової контррозвідки, захисту національної державності, спеціальні підрозділи боротьби з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічні, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів.

Разом з тим оперативно-розшукову діяльність проводять оперативні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічні, власної безпеки.

Оперативно-розшукова діяльність у Державній прикордонній службі

України покладається на розвідувальний орган Держприкордонслужби (агентурної розвідки, оперативно-технічний, власної безпеки), оперативно- розшукові підрозділи Держприкордонслужби та її територіальних органів, підрозділи з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічні.

В Управлінні державної охорони України функції оперативно-розшукової діяльності виконує підрозділ оперативного забезпечення охорони тільки з метою гарантування безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона.

Оперативні підрозділи податкової міліції проводять ОРД в системі Державної податкової служби України.

На ОРД мають право оперативні підрозділи органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Розвідувальний орган Міністерства оборони України для проведення ОРД має у своєму складі оперативні, оперативно-технічні підрозділи та підрозділ власної безпеки.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими. приватними організаціями та особами забороняється.

Головне призначення органів, уповноважених проводити ОРД, -вжиття оперативно-розшукових заходів щодо своєчасного виявлення злочинів та запобігання їм, припинення і розкриття злочинів, викриття причин і умов, які сприяють їх вчиненню. Здійснення профілактики правопорушень та інших дій, пов'язаних із правоохоронною діяльністю, у межах своїх повноважень відповідно до законодавства, що регламентує їх діяльність.

Відповідно до завдань ОРД, державні органи мають право проводити лише такі дії, стосовно яких прямо зазначено в законодавстві України щодо можливості їх проведення конкретним органом з дотриманням закріплених у законодавстві процедур.

Строки ведення оперативно-розшукових справ визначаються обумовленими в Законі підставами їх заведення та закриття. Так, ведення оперативно-розшукових справ щодо невідомих осіб, які вчинили злочин і які готують або скоюють злочини, а також щодо осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, здійснюється до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку.

Законом передбачені також підстави продовження строків ведення та призупинення оперативно-розшукових справ. Зокрема, за наявності даних, отриманих у процесі ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, а також щодо іноземців та осіб без громадянства, які підозрюються у розвідувально-підривній діяльності проти України, підготовці або вчиненні терористичного акту, строк ведення справи може бути продовжений.

А у випадках, коли особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справ)', тимчасово вибула за межі України або тяжко захворіла і немає можливості проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність, обчислення строку може бути призупинене.

Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх припинення і розкриття, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально- підривної діяльності проти України. За оперативної потреби невідкладного здійснення таких заходів, оперативно-розшукові підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про застосування та підстави для їх проведення.

Негласне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів отримання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в цьому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Таких заходів вживають винятково для того, щоб запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом добути інформацію неможливо. За результатами вжитих оперативно-розшукових заходів складають протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві.

На особу, що підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведуть тільки одну оперативно- розшукову справу.

Закон передбачає випадки проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно-розшукової справи.

Фактичні дані, отримані оперативно-розшуковим шляхом, можуть бути використані як привід та підстава для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій, а також для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі. Крім того, матеріали ОРД використовують для запобігання злочинам, припинення і розслідування злочиеів, розвідувально-підривних посягань проти України, для розшуку злочинців та осіб, що зникли безвісти, та гарантування безпеки працівників суду, правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей і близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співпрацюють або співпрацювали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей.

Інформація, отримана у процесі ОРД, надається іншим підрозділам, уповноваженим проводити оперативно-розшукову діяльність з метою взаємного інформування та повідомлення державним органам відповідно до їх компетенції.

Оперативні працівники як посадові особи, що проводять ОРД, при виконанні своїх службових обов'язків є представниками влади і перебувають під захистом держави, їх діяльність має публічний характер, оскільки вони захищають особу, суспільство й державу від злочинних посягань.

Гарантії правового захисту працівників оперативних підрозділів міліції закріплено в Законі України "Про міліцію".

Уповноважені виконувати оперативно-розшукову роботу оперативні працівники підпорядковуються тільки своєму безпосередньому керівникові. Накази або вказівки, що суперечать законодавству, останній має виконувати, керуючись тільки приписами закону. У випадках, коли у виконанні оперативно- розшукових заходів беруть участь представники кількох відомств, відповідальним має бути співробітник того відомства, прямої компетенції якого стосуються завдання, що вирішуються.

Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" встановлює систему особливих заходів державного захисту, зокрема, оперативних працівників суду і правоохоронних органів від перешкод під час виконання покладених на них Законом обов'язків

і здійснення наданих прав, а також від посягань на життя, здоров'я, майно зазначених осіб та близьких родичів у зв'язку зі службовою діяльністю. Відповідно до цього Закон}' оперативні працівники суду і правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право:

• вживати заходів фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів та усних вимог, що добровільно не виконуються, для захисту власної без пеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна;

• вимагати і отримувати допомогу при виконанні покладених на них обов'язків, а за потреби - для особистого захисту, а також свого житла і майна з боку відповідних правоохоронних та інших державних органів;

• здійснювати спеціальні заходи гарантування безпеки;

• отримувати матеріальну компенсацію в разі загибелі працівника, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи пошкодження житла і майна у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

У випадках, коли працівник оперативного підрозділу заподіяв шкоду правам, свободам людини, інтересам держави у стані необхідної оборони, то така шкода не підлягає відшкодуванню за умови, якщо не були перевищені межі необхідної оборони. З урахуванням обставин, за яких була завдана шкода, у стані крайньої необхідності суд може покласти обов'язок відшкодовувати її на третю особу, в інтересах якої діяв працівник оперативного підрозділу, або звільнити від її відшкодування.

Особа, що сприяє виконанню завдань оперативно-розшукової діяльності, також перебуває під захистом держачи в особі представників відповідних державних органів, тобто всі передбачені приписи спрямовані на забезпечення законних інтересів громадян, сприяють виконанню оперативно-розшукових завдань як на основі угоди, так і за усною домовленістю, є загальнообов'язковими для виконання.

Посадові особи органів, що проводять ОРД, і громадяни, які безпосередньо співпрацюють на негласній основі, а також інші посадові особи, яким відомі такі факти, зобов'язані зберігати їх у таємниці. У разі порушення ними норм чинного закону вони несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову або дисциплінарну відповідальність.

Співпраця громадян з органами, що проводять ОРД за угодою, зазвичай є їх основним видом занять, тому враховується у їх трудовий

стаж. Іноді відповідним негласним співробітникам обчислення трудового стажу може бути пільговим.

Громадяни, залучені до виконання завдань ОРД, мають також право на пенсійне забезпечення. Порядок такого пенсійного забезпечення визначається законодавством про державні пенсії цивільним особам.

Підготовка й оформлення необхідних для органів соціального забезпечення документів визначається підзаконними нормативними актами, що не повинно призводити до розголошення відомостей про осіб, які співпрацювали з органами, що проводять ОРД, на основі угоди. У разі невиконання таких зобов'язань щодо громадян, залучених до негласної співпраці, вони мають право із власної ініціативи розірвати таку угоду.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", гарантування безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ, означає здійснення правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осіб від протиправних посягань, з метою створення необхідних умов для належного провадження правосуддя.

Безпека цих осіб гарантується такими заходами: закритий судовий розгляд; забезпечення конфіденційності відомостей про особу; сповіщення про небезпеку та видача спеціальних засобів індивідуального захисту; особиста охорона, охорона житла і майна; заміна документів та зміна зовнішності; зміна місця роботи або навчання; переселення в інше місце проживання; влаштування до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження тощо. Такі заходи мають забезпечити соціальний і правовий захист осіб, залучених до виконання завдань ОРД.

Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно- розшукової діяльності здійснюють Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і

Севастополя і прирівняні до них прокурори та їх заступники, а також уповноважені наказом Генерального прокурора України начальники та прокурори управлінь, відділів Г енеральної прокуратури України та прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Закон дає чіткий перелік повноважень посадових осіб Прокуратури України, які мають право здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності.

Починаючи з безперешкодного входження в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, зазначені прокурори вимагають для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно- розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості про здійснення оперативно-розшукових заходів, дають доручення та письмові вказівки керівникам відповідних органів щодо проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та проведення оперативно- розшукових заходів в інтересах кримінального судочинства, про розшук осіб, які безвісти зникли, скасовують незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, призупинення, поновлення чи дають змогу продовжити строк оперативно-розшукової діяльності, або про інші рішення, що суперечать закону, перевіряють скарги та отримують пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність, опротестовують незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів, вживають заходів щодо усунення порушень законності під час проведення ОРД і щодо притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Відомості про осіб, які конфіденційно співпрацюють або співпрацювали з розвідувальним органом України, про належність конкретних осіб до кадрового складу розвідувальних органів, а також про форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатну структуру розвідувальних органів для перевірки уповноваженим прокурором не надаються.

Отже, організація і проведення оперативно-розшукової діяльності мають відповідти законодавству України; ОРД перебуває під постійним контролем відповідних відомств, під наглядом прокуратури і проводиться за рішенням суду для забезпечення законності та дотримання прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає ОРД як державно-правова форма боротьби зізлочинністю ?

2. Якими є принципи ОРД відповідно до Закону України про ОРД?

3. Що таке відомчий контроль за проведенням ОРД?

4. Які оперативні підрозділи мають право проводити ОРД?

5. Яке головне призначення органів, уповноважених проводити ОРД?

6. Якими є підстави заведення, строки ведення та підстави закриття оперативно-розшукових справ?

7. Якими є мета проведення оперативно-розшукових заходів та перелік оперативно-розшукових заходів, на проведення яких потрібний дозвіл суду?

8. Яким є соціальний і правовий захист осіб, уповноважених виконувати ОРД, та осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності?

9. Якими є повноваження посадових осіб Прокуратури України, що мають право здійснювати нагляд за додержанням законності при проведенні ОРД?

Список літератури

1. Конституція України. - К.: Парлам. вид-во, 2006. - 60 с. (Бібліотека офіційнихвидань)

2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. // ВідомостіВерховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

3. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. //Там само.- 1994.-№16.-От. 36.

4. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України, від 26.12.2002 р. // Там само.-2003.-№12. -Ст. 89.

5. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: ЗаконУкраїни від 30.06.1993 р. // Там само. - 1993. -№ 35. -Ст. 358.

6. Лист Верховного суду України від 19.11.1996 р. № 16/6.

7. Про міліцію: Закон України від 17.06.2005 р. - К.: Парлам. вид-во, 2005. — 34 с.

8. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. // Там само. — 1992.-№27.-Ст. 382.

9. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від 03.04.2003 р. //Там само. - 2003. - № 27. - Ст. 208.

10. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4.03.1998 р. // Там само. - 1998. - № 33. - Ст. 223

11. Про розвідувальні органи України: Закон України від 22.03.2001 р. // Там само.-2001.-№ 19.-СІ. 94.

12. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31.07.1998р. //Офіц. вісн. України.- 1998.-№31. -Ст. 1162.

13. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві:Закон України від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. -№11.-Ст. 51.

14. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон Українивід 23.12.1993 р. // Там само. - 1994. -Л» 11. - Ст. 50.

15. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діямиорганів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від01.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. -№ 1. -Ст. 1.