Психологічна поведінка оперативного працівника при веденні переговорів зі злочинцями.

Оперативним працівникам, виконуючи оперативно-тактичні завдання, приходиться вступати в контакти, вести переговори в

різних ситуаціях, зокрема, при профілактиці групових порушень громадського порядку, супроводженні масових міроприємств, з злочинцями, які блоковані на місці злочину, чинять озброєний опір, захопили заручників, погрожують терористичним актом тощо.

В місті було вчинено розбійний напад з метою рекету на квартиру бізнесмена. Напад закінчився вбивством господаря квартири. Злочинці зникли, але по «гарячим слідам» було встановлено їх місце перебування - в дачному будинку в приміській зоні. При оточенні оперативною групою будинку злочинці відкрили вогонь із пістолета та обрізу мисливської рушниці.

З вищевикладеного можна припустити, що оперативні працівники мають справу з особами, які часто зтикаються з правоохоронцями і добре знають, що можна очікувати від оперативних працівників, а також знають, що необхідно зробити, щоб вийти з тієї або іншої небажаної ситуації. При цьому з вищена- веденого аналізу можна припустити, що встановлена група, в якій організатор різко виділяється за своїми особистими та діловими якостями та злочинному досвіду серед інших. Він керує групою, але до кінця не розкриває намірів і цілей її діяльності. Члени групи за своїми особистими якостями нерідко відрізняються низьким рівнем інтелектуального розвитку, високим ступенем підпорядкованості, раціональним почуттям страху. Члени такої групи, як правило, не знаючи всіх обставин справи, є найбільш слабкою ланкою, що створює сприятливі умови для того, щоб у ході переговорів перевербувати їх на сторону правоохоронних органів.

Кожна ситуація вимагає своєї технології переговорів доцільної саме для такої конкретної обстановки. Але, як правило, є загальні умови, яких слід оперативним працівникам дотримуватись, зокрема:

- необхідно визначити тип злочинців, мету їхнього посягання;

- вивчити оперативну ситуацію (що трапилось, які наслідки);

- вибрати тактику ведення переговорів;

- вияснити наявність сил і засобів контролю;

- забезпечити зв'язок і організувати командний пункт длякерівництва операцією.

Розрізняють наступні типи'злочинців: а) злочинці, які діють за кримінальними мотивами. Вони, як правило, погоджуються на переговори і не причиняють зла заручникам. Вони можуть реально мислити, вміють правильно оцінити ситуацію, висувають вимоги, як правило, корисливого характеру.

Серед кримінальних злочинців виділяються:

- злочинці, які захопили заручників і не мають зарані розробленого плану і охоче йдуть на переговори, змінюючи свої вимоги;

- злочинці, захопивши заручників, діють по заздалегідь розробленому плану, наприклад, у виправно-трудовій установі. Вони мають конкретні цілі - звільнення або зміна умов ув'язнення;

- вимагаючи, діють обдумано, поетапно, методично, примушуючи, наприклад, сім'ю потерпілого виконати їхні умови.

б) злочинці, які діють за психологічними мотивами, їх дії непередбачені, вони можуть в любий час завдатись до насилля, серед них виділяються особи, які діють із помсти, психічно хворі, самогубці. Злочинці, які діють із помсти, здатні приносити в жертву оточуючих, якщо цього вимагає досягнення їх особистих цілей.

Психічно хворі діють несвідомо. Працівникам в такому випадку важливо вияснити сталося захоплення заручників під впливом тимчасового розладу психіки чи має місце тривале серйозне захворювання. Самогубці - одна із найбільш складних ситуацій з захопленням заручників, оскільки злочинець одночасно є і жертвою. Інколи людина не здатна покінчити з собою самостійно, іде на інцидент, щоб викликати на себе вогонь міліції. Для ліквідації таких конфліктів бажано залучати рятувальні команди із медиків, психологів, представників колективу, де працює самогубець, чи близьких до нього людей, які мають діяти під проводом оперативного працівника.

в) терористи діють на переконанні, що закони не мають реальної сили, що їх вимоги будуть прийняті до виконання, вони, як правило, теоретично підготовлені, дисципліновані і організовані.

г) злочинці, які діють з політичних мотивів.

Вони можуть діяти із почуття соціального протесту, намагаючись досягти, як правило, мирним шляхом певних соціальних покращень.

Уяснивши з ким мають справу, розпочавши переговори, оперативним працівникам необхідно дотримуватись наступних основних правил:

- не пропонувати обмін оперативного працівника на заручників;

- виключити передачу злочинцям зброї, наркотиків;

- не вести переговори зі злочинцями на близькій відстані від них;

- не доручати їх ведення стороннім особам;

- контролювати ситуацію і не допускати її розвитку в небажаному для оперативної групи напрямку.

Для переговорів краще всього виділяти групу працівників із трьох чоловік. На початку переговорів необхідно уникати демонстрації сили. Працівників у формі, міліцейські машини, зброю і т.п. із поля зору злочинців краще видалити. Переговори можуть вестись по телефону, через мегафон, через портативний радіопередавач або в письмовому виді, або безпосередньо, наприклад, через двері, через стіну, з-за рогу будинку, дотримуючись правил безпеки, щоб злочинець не вразив вогнем із своєї зброї. Самий кращий спосіб, що гарантує безпеку і встановлення найбільш тісного контакту зі злочинцями - це телефонний зв'язок. Під час переговорів працівникам необхідно бути готовими до любих неочікуваних дій злочинців. Оперативним працівникам, які під час оперативно-розшукової акції можуть бути залучені до ведення переговорів, бажано було б врахувати наступні рекомендації:

- намагайтеся уникати слів типу «капітуляція» або «заручники», які збільшують хвилювання і напругу. Також не використовуйте фраз типу «здавайтесь, ви оточені», тому що вони заздалегідь приречені на невдачу;

- уникайте передачі злочинцю негативних відповідей. Будуйте фразу приблизно так: «Я буду намагатися переконати свого начальника, погодитись з цим, але це буде не просто».

- не штовхайте злочинця до розпачливих кроків. Поки він сподівається на позитивний результат переговорів, він буде їх продовжувати. Не запитуйте загарбника, у чому посягають його вимоги в прямій формі. Замість цього скажіть йому, що ви маєте намір допомогти усім чим можете. Якщо він висуває вимоги, послабте їх шляхом повторення вимоги, але в пом'якшеному виді. Наприклад, якщо він говорить: «Мені потрібно 10 тис. доларів і машину через 30 хвилин», ви можете повторити йому: «Добре, виходить, потрібні гроші і транспорт як найшвидше»;

- уникайте крайніх термінів. Не запитуйте: «Скільки часу в нас є на виконання ваших вимог?». Скажіть йому, що ви почнете «працювати по цьому питанню негайно». Ви можете згадати попередню вимогу для відволікання уваги. Якщо він вимагає надати машину до 2-ої години, у 1.56 зверніть його увагу на попередню вимогу з приводу їжі, скажіть, що їжа готова і ви маєте

знати, як її подавати;

- не робіть ніяких пропозицій. Якщо ваш начальник сказав вам, що не має можливості доставити 100000 доларів через 30 хв., не варто пропонувати йому альтернативний варіант. Скажіть йому, що не змогли переконати керівництво дістати грошей, хоча і зробили все що могли. Хай він сам вирішує, що робити далі;

- необхідно бути обережним, дозволяючи друзям або сім'ї розмовляти із загарбником. Якщо злочинець просить поговорити з певною особою, то не виключається можливість демонстрації їй своїх «вчинків». Він також може здійснити акт самогубства передколишньою дружиною, або близькою людиною, або убити заручників;

- не ведіть переговори на самоті. Завжди майте поруч хоча б партнера. Поради і зворотний зв'язок від інших необхідні для реальної оцінки того, що відбувається.