15.2. Методи складання психологічного портрета

При складанні психологічного портрета злочинця після його затримання можна використовувати спеціальні методи, що дають змогу всебічно і якомога конкретніше вивчити особистісні якості злочинця, його ціннісні орієнтації, життєві позиції тощо.

205

спостереження, психодіагностичні заходи .

Метод узагальнення незалежних характеристик ц,ає змогу виявити риси характеру, які впливають на способи досягнення цілей (ризикованість, обережність, винахідливість, наполегливість, раціональність та ін.), мотиви і стиль діяльності, місце злочинця в ієрархії груп, у сім'ї, на роботі, серед друзів, особливості поводження в умовах групової діяльності та ін.

Цей метод полягає у збиранні відомостей про особливості поводження злочинця зі слів знаючих його людей, з письмових показань, характеристик із місця навчання, роботи та узагальнення отриманої інформації з метою визначення стійко повторюваних у повідомленнях різних людей властивостей злочинця. Ті психологічні особливості, на які опитувані вказують частіше, зазвичай і є справді об'єктивними і властивими для злочинця.

Біографічний метод вивчення людини передбачає психологічний аналіз її життєдіяльності і є одним із основних методів психологічного вивчення особистості. Він полягає в систематизованому накопиченні відомостей біографічного характеру, аналізі й розгляді фактів життя людини для з'ясування її психологічної зумовленості мотивами поведінки, мотивацією і цілями дій, а також характерних особливостей, що виявляються у вчинках, когнітивної

сфери, характерологічних рис, вольових якостей та інших психічних

-206

властивостей .

За психодіагностичного вивчення особистості злочинця можна використовувати такі методики:

• характерологічний опитувальник К.Леонгарда; ^{[198] [199]}

• метод кольорових виборів М.

• проективний тест "Неіснуюча тварина";особистісний опитувальник Р. Кеттелла;

• "Шкалу самооцінки" Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна;

• опитувальник Г. Айзенка з дослідження зкстра-інтроверсії танейротизму;

• опитувальник "РРІ";

• опитувальник "РСК";

• методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі;

• опитувальник ММРІ.

При складанні психологічних портретів злочинців доцільно проводити консультації з досвідченими слідчими, судмедекспертами та експертами- криміналістами.

Нині не існує єдиної системи класифікації злочинців, тому при складанні їхніх психологічних портретів можна використовувати такі типологічні схеми вивчення особистості злочинця. За ознаками антисуспільної спрямованості поведінки в основу типології особистості покладені її ставлення до різних

-207

суспільних цінностей .

Негативне ставлення особистості до найважливіших благ: життя, здоров'я, честі, спокою тощо. Таке ставлення виявляється у навмисному скоєнні агресивно-насильницьких злочинів, убивств, тілесних ушкоджень, зґвалтувань, образ, а також більшості випадків хуліганства.

Корисливі тенденції пов'язані з ігноруванням принципу розподілу матеріальних благ за працею, права державної власності та особистої власності громадян. Це характерно для скоєння крадіжок, хабарництва та інших корисливих злочинів.

Індивідуалістичне ставлення стосується різних соціальних пред'явлень, службових, сімейних та інших обов'язків. Подібні антисоціальні риси сприяють скоєнню низки господарських злочинів, злочинів проти порядку керування, правосуддя, військових тощо.

Легковажне, безвідповідальне ставлення до встановлених соціальних цінностей та своїх обов'язків стосовно них може спричинитися до різних необережних злочинів.

На основі такої класифікації ставлень було виділено типи злочинців^{[200] [201]:}

1. "Випадковий " - уперше скоїв злочин, який суперечить загальній соціальне позитивній спрямованості, що характеризується усією попередньою моральною поведінкою.

2. "Ситуаційний " — злочин вчинив під впливом несприятливої для злочинця зовнішньої ситуації при загальній соціальне позитивній спрямованості.

3. "Нестійкий " — злочин скоїв уперше, але і раніше припускавсярізних

правопорушень та аморальних виявів.

4. "Злісний" - неодноразово скоював небезпечні злочини, у т. ч. раніше був засуджений.

5. "Особливо небезпечний" — неодноразово скоював небезпечні злочини, у т. ч. визнаний особливо небезпечним рецидивістом.

Існує також типологія, яка дає змогу класифікувати серійних убивць не за характеристикою місця події, а за мотивацією (автор доктор Рональд Холмс, провідний спеціаліст зі складання психологічного профілю в США). За таким підходом серійних убивць поділяють на шизофреноподібних, місіонерських, гедоністських та контрольованих.

Шизофреноподібний тип (Ушопагу Моґіуе Туре) визнають несамовитим через тяжкі форми психічних захворювань. Іноді його називають

"психотичним". Загалом цій категорії злочинців притаманні психічні зриви або тимчасові втрати почуття реальності. Зовні вони можуть не виявляти будь-яких розладів, однак у певний момент "щось" змушує їх чинити вбивства незнайомих людей. Вони вибирають жертву переважно за "внутрішнім голосом". Ці "голоси" можуть також супроводжуватися галюцінаціями. Щодо цього типу виникають дискусії з приводу того, що психотичні вбивці не можуть бути співвіднесені з теорією керівної ролі фантазії, однак це не так. Хоча вони і не контролюють своїх дій, їхня свідомість прагне захистити фантазії, які в

209

цьому випадку виступають психічними делюзіями .

Головною особливістю місіонерського типу (Міззіоп-Огіепіесі Туре) злочинців є не наявність симптомокомплексу, а внутрішній світ, націлений на виконання "особливої місії", спрямованої на звільнення світу від будь-якої аморальності або несправедливості. Зазвичай це особи, які мають на свідомому рівні сильне бажання знищувати певну групу людей.

Злочинці, які належать до садистського (гедоністського) типу скоюють злочини, аби мати емоційне, сексуальне задоволення від акту насильства або сексуального насильства. Ключовим для них є саме діяння, від якого вони мають задоволення і яке супроводжується станом емоційного збудження. Злочини часто супроводжуються витонченим садизмом^[204].

Похітливий (контролюючий) убивцяскоює злочини на сексуальному грунті з метою збудження та відчуття абсолютної влади над жертвою. Отримання задоволення залежить від того, як він мучить свою жертву. Цей тип цілком орієнтується у просторі і зберігає зв'язок з реальністю.

Типологія процес-орієнтованш і дія-орієнтованих убивць передбачає аналіз злочинів, які пов'язані з насильством та часто супроводжуються нанесенням посмертних ран, некрофілією і розчленуванням жертви. Вони скоюють убивство заради самого процесу, а не заради смерті жертви. Дія- орієнтовані убивці вбивають швидко, без проявів садизму. За цією типологією дезорганізованими вважаються ті злочинці, у поводженні яких не проглядається координованості, плановості (вибір будь-якого предмета як знаряддя злочину на місці його скоєння і випадковий вибір жертви). Під час огляду місця скоєння злочину дезорганізованим убивцею можна виявити сліди відбитків пальців, крові тощо. Дезорганізованим убивцям властиве більш жорстоке поводження, а

їхні дії спрямовані більше на отримання задоволення від самого убивства, ніж

212

від його результату .

Дезорганізований злочинець діє за "збігом обставин", сприятливих, як йому здається, котрі зазвичай закінчуються непередбаченим убивством. Тобто злочин скоюється спонтанно, без попереднього планування.

- 213

швидше знайти .

Організованим вважається насамперед навмисне вбивство. Суб'єкт злочину заздалегідь планує здійснення злочину, звівши ризик до мінімуму. Організовані вбивці ретельно вибирають свою жертву і використовують принесену з собою зброю. Для них також характерне розроблення механізму звільнення від трупа жертви.

Організований злочинець здебільшого розумний (Ір - вище за середнє), незрідка має вищу освіту, висококваліфіковану роботу, родину, соціальне адаптований, мобільний (має можливість і здатність легко переїжджати з місця на місце). Убивства скоює методично, сплановано. Виявляє велику агресивність у сексуальних діях стосовно жертви, перш ніж убити її. Може заздалегіть приготувати спеціально обладнане приміщення та знаряддя вбивства і катувань, стежить за публікаціями про свої злочини у пресі, жваво цікавиться процесом

214

розслідування і може запропонувати свою допомогу слідчим органам .

Типологія, розроблена В. П. Голубєвим, А. В. Шамисовим і Ю. Н. Кудя- ковим, відображає провідну психологічну властивість кожного з наведених типів:

²¹² Чуприков А.П., Цуприк Б.М. Общая и криминальная сексология: Учеб. пособ. - К.: МАУП.2002.

²¹³ Ірхін Ю. Б., Комаров О. В. Методичні рекомендації з питань складання психологічних портретів злочинців. - К.: РВВ МВС України. 2003.; Юридична психологія: Підруч. \ За заг ред.Я.Ю. Кондратьєва. К.: Вид. Дім "Ін Юре'\ 2000

²¹⁴ Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причини преступности. - М.: ИД"Камерон", 2006.

На основі класифікації злочинів відповідно до кримінального законодавства України психологічні портрети можна складати з урахуванням такої типології:

1) корисливий тип — злочини проти особистості скоює з метою власного збагачення;

2) насильницький тип - вбиває, завдає тілесних ушкоджень з хуліганських мотивів та ревнощів і помсти;

3) корисливо-насильницький тип — скоює злочини проти особистості, які поєднують у собі мотиви корисливого та насильницького типів;

4) випадкові злочини - результат неадекватної реакції особи невипадково виниклу конфліктну ситуацію.

За цією типологією злочинів розрізняють злочинців:

• випадкових, епізодичних;

• таких, що виявляють значну нестійкість поведінки або скоїли злочин кілька разів;

• професійних.

До злочинців, які скоїли злочини корисливого типу, належать крадії. їх

класифікують за основними спеціалізаціями та пов'язаними з ними

кваліфікаціями та місці скоєння злочину:

• "риночники" - на ринках і базарах;

• "кроти"- в метро;

• "майданщики" — на залізничному транспорті;

• "гонщики", або "маршрутники", - на міському транспорті;"магазинні", "театральні" - в магазинах і театрах;"вуличні" - на вулицях.

За способом скоєння крадіжки вирізняють:

• "технарів" - розрізають одяг, сумки спеціальними технічними

пристроями;

• "ширмачів" - скоюють крадіжку під прикриттям рук різними

предметами - плащами, букетами квітів, сумками тощо;

• "рибалок" - крадуть із сумок і гаманців за допомогою

спеціальновиготовлених крючків;

"хірургів" - крадуть за допомогою пінцетів, особливо з важкодоступних

місць;

• "щипачів" - крадіжки здійснюють без використання технічних засобів та "ширми" групою осіб у місцях масового скупчення народу;

• "трясунів" - крадіжки чинять вибиванням предметів точними та швидкими рухами

• "сумочників" — крадуть із всіх видів жіночих сумок;

• "верхівочників'' — крадуть речі із господарських сумок. Злочинців, що крадуть власне майно громадян з проникненням у їх

квартири, будинки, поділяють на таких, які здійснили крадіжки:

• за допомогою спеціального інструменту;підбираючи ключі;

• зламуючи або вибиваючи двері і дверні коробки;

• під виглядом відвідування квартири посадовою особою,

наданнядопомоги і т.ін.;

з використанням віктимологічного фактору (відкритих дверей, вікон і т.

д).

Серед злочинців, що скоюють крадіжки з магазинів самообслу- говування,вирізняють таких, котрі:

• перевдягаються, залишивши старий одяг;

• одягають новий одяг, схожий на старий;

• крадуть взуття, предмети верхнього одягу за допомогоюспеціально зроблених сумок з подвійним дном;

• крадуть речі за допомогою дітей і підлітків.

У кримінальній кваліфікації злочинців, які скоюють крадіжки з автотранспорту, вирізняють: угон машин;

• технічне переоснащення і камуфляж (перефарбування, пере-бивка номерів на вузлах і деталях тощо);

• підробку документів, технічних паспортів, довідок тощо;перепродаж вкраденого та домовленість про ціну (зазвичай ще до крадіжки);

• перегон крадених автомашин.Крадії антикваріату віддають перевагу:

• крадіжкам культурних цінностей з музеїв, власних колекцій і квартир;

• купівлі вкрадених цінностей культури.

Групи цієї категорії злочинців мають чітко визначену структуру взаємодії, функціональні обов'язки кожного члена. До складу груп входять також посередники, котрі допомагають продати вкрадені культурні цінності колекціонерам, спекулянтам; "комісіонери", які здійснюють своєрідну експертизу крадених цінностей; лихварі та ін.

Кримінальна кваліфікація шахраїв багато у чому залежить від сфери їхньої діяльності, за якою можна виокремити:

• ігорних злочинців - "наперсточників";

• осіб, які скоюють обман за допомогою підміни одних предметів(речей) іншими, - "кукольники";

• осіб, які крадуть гроші, чеки під час їх розмінювання;

• осіб, які здійснюють обман під видом послуг, купівлі-продажу. Розкрадачів державних цінностей, майна розрізняють: за офіційною

посадою злочинця та за злочинною діяльністю непосадової особи, яка призводить до розкрадання державного майна (валютники, спекулянти, фальшивомонетники та ін.).

Типовими кваліфікаціями злочинців, які скоюють злочини корисно- насильницького типу, є такі:

1. Грабіжники, делінквентна діяльність яких пов'язана із здійсненням відкритого захоплення грошей на об'єктах фінансової системи; відкритого викрадання майна із житла громадян, яке супроводжується насильницькими діями; відкритого нападу на громадян з метою привласнення їхніх автомашин, особистих речей на вулицях.

2. Злочинці, діяльність яких пов'язана із вимаганнями. Вони діють за допомогою: погроз знищити майно, розповсюдження інформації про громадян компрометуючого змісту; викрадання дітей, близьких людей з метою отримання викупу.

До злочинців, які скоюють злочини насильницького типу, належать:

1) маніакальні злочинці;

2) убивці, які завдали тілесних ушкоджень потерпілому з хуліганських спонукань, унаслідок чого настала смерть останнього;

3) убивці, що завдали тілесних ушкоджень потерпілому з мотивів ревнощів, помсти, конфліктних міжособистісних стосунків,внутрішніх суперечностей, внаслідок чого настала смерть останнього.

До насильницьких слід віднести також злочини сексуального типу, а саме: зґвалтування та інші статеві злочини на ґрунті сексуальних спонукань; сексуальні домагання стосовно повнолітніх; сексуальні домагання щодо неповнолітніх.

Випадковими злочинцями, як правило, вважають осіб, які скоїли протиправні дії:

1) з метою самозахисту;

2) під насильницьким впливом осіб з кримінальною мотивацією. Більш детально питання кваліфікації чи класифікації злочинців

розглядається і аналізується відповідно до вимог Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.

Слід ураховувати, що психологічний портрет злочинця не обов'язково може вказувати на конкретну особу. Його основним змістовим завданням є створення загального уявлення про тип особистості, що становить професійний інтерес. За наявності в розпорядженні органів дізнання деяких даних про осіб, що підпадають під певний опис, психологічний портрет допомагатиме розробленню тактики ведення допиту, складанню алгоритмів проведення виїмок і обшуків, визначенню стратегій чи різних варіантів пошуку об'єктів оперативної уваги.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає кримінологічна сутність соціально-демографічної характеристики об'єкта оперативної уваги?

2. За якими психологічними ознаками кваліфікують злочинні дії корисливого характеру?

3. Які психологічні чинники зумовлюють кваліфікування злочинів корисно-насильницького типу?

4. За якими психологічними ознаками відрізняють насильницькі злочини корисливого характеру від насильницьких злочинів на сексуальному ґрунті?

Список літератури

1. Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причини преступности.-М.: ИД "Камероіг, 2006.

2. Антонян Ю.М. Психология убийства. - М.: Юрист. 1997. - 303 с.

3. Болабанова Л.М. Судебная патопсихология. — Донецк: Сталкер, 1998. - 427 с.

4. Баронин А. С. Психологический профиль убийц: Пособ. по криминальной психологии й криминалистике. - К.: Изд-во А. В. Паливода, 2001. — 175 с.

5. Васильєв В. Л. Юридическая психология: Учеб. - СПБ.: Питер, 2001. -

634 с.

6. Ірхін Ю.Б., Комаров О. В. Методичні рекомендації з питань складання психологічних портретів злочинців. - К.: РВВ МВС України. 2003.

7. Медведєв В.С. Кримінальна психологія: Підруч. - К.: Атіка, 2004. - 367 с.

8. Чуприков А.П., Цуприк А. П. Общая й криминальная сексология: Учеб. пособ. - К.:МАУП, 2002.

9. Юридична психологія: Навч. посіб. / За заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. - К.: Вид. Дім"ІнЮре", 2000.-111 с