§4. Особливі види сервітутів: емфітевзис і суперфіцій
Емфітевзис (emphyteusis) — довгострокове відчужуване і успадковуване право користування чужою землею сільськогосподарського призначення.
Об\'єктом емфітевзису були сільськогосподарські землі, які передавалися для оброблення в разі виробництва сільськогосподарської продукції.
Встановлювався емфітевзис договором та іншими право- чинами між власником землі і орендарем (емфітевта).Суб\'єкт емфітевзису (емфітевта) мав право:
— користуватися земельною ділянкою і добувати плоди, які з моменту відокремлення ставали його власністю;
— змінювати характер ділянки при збереженні умови не погір шувати її;
— на свій розсуд вільно розпоряджатися ділянкою, поступа тися своїм правом іншій особі, встановлювати сервітути, закладати, складати заповіт;
— захищати своє право.
Обов\'язки емфітевти полягали в добросовісному і СУМЛІННОМУ веденні господарства, сплаті всіх податків і виконанні всіх повинностей.
Емфітевзис припинявся в таких випадках:
— набуття емф\'ггевтою права власності на орендовану\' ділянку;
— порушення своїх обов\'язків, погіршення ділянки;
— несплати орендної плати та податків і невиконання новин ностей;
— якщо стороння особа набула шляхом давності право влас ності на ділянку, що орендувалася.
Захист прав емфітевти здійснювався тими ж способами, що і захист власності. Крім того, для захисту своїх прав емфітевта міг скористатися особливим позовом actio vectigalis (вектигальний позов), а також усіма володільницькими (власницькими) інтердиктами.
Суперфщій (superficies) — довгострокове, відчужуване і успадковуване право користування чужою землею для забудови. Суперфіцій, як і емфітевзис, був правом на оренду землі з тією лише різницею, що земля за суперфецієм орендувалася під будівлю, для задоволення житлових потреб.
Суперфіціарій отримував право користуватися і розпоряджатися будинком чи іншою спорудою на свій розсуд, мав змогу їх продати, подарувати, обміняти, здати в найм, встановити на них заклад (заставу) і сервітути. Права суперфіція переходили в спадщину.
Суперфіціарій зобов\'язаний був сплачувати орендну плату власнику землі, а державі — встановлені податки та інші платежі.
Для встановлення суперфіцію необхідна була передача (traditio) згідно з договором. Припинявся суперфіцій так само, як і емфітевзис. Засоби захисту були ті ж, що і у власника. Крім того, існував ще спеціальний інтердикт для захисту суперфіція.