Лекція № 5. Види кредитів та відсоток за кредит

План

1. Види кредиту по різних класифікаційних ознаках, їхня характеристика

2. Економічна сутність відсотку за кредит.

3. Процентна і облікова ставка. Банківська маржа

1.

Банківський кредит у даний час є основним джерелом залучення позикових коштів підприємствами й організаціями. Банківський кредит – позиковий капітал банку в грошовій формі, переданий у тимчасове користування на умовах терміновості, платності, зворотності, забезпеченості, цільового характеру використання і сплатою фіксованого %.

Банківські кредити підрозділяються на:

1) по термінах використання:

- короткострокові (до 1 року) – надаються банками у випадку виникнення тимчасових фінансових труднощів у процесі виробництва, обертання і реалізації продукції

- середньострокові (від 1 до 3 років) – надаються на оплату устаткування, поточні витрати і фінансування капітальних вкладень

- довгострокові (понад 3 років) – на створення і формування основних фондів

2) по способах забезпечення:

- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами і т.д.)

- забезпечені гарантіями (банками або майном іншого підприємства-гаранта)

- іншими видами забезпечення (поручительство, свідчення страхової компанії)

- незабезпечені (бланкові)

3) по ступені ризику:

- звичайні (стандартні) кредити

- кредити з підвищеним ризиком повернення

4) по засобу надання:

- прямі (банк позичальник)

- непрямі (надання позичку позичальникові через посередника)

5) по методах надання:

- у разовому порядку

- відповідно до відкритої кредитної лінії. Така форма кредиту являє собою угоду між банком і суб\'єктом підприємницької діяльності про використання протягом обумовленого терміну і на визначених умовах кредиту, гранична сума якого заздалегідь обмовляється.

- гарантійний (із заздалегідь обговореною датою надання кредиту)

6) по термінах погашення кредиту:

- у встановлений термін (вчасно)

- по виплаті

- достроково (за вимогою банку або за заявою позичальника)

- після закінчення обговореного періоду (місяця, кварталу)

Надання банківського кредиту забороняється на:

- покриття збитків фінансово-господарської діяльності позичальника;

- формування і збільшення статутного капіталу комерційних банків або інших господарських товариств;

- придбання цінних паперів яких-небудь підприємств і організацій.

Комерційний кредит – товарна форма кредиту, що представляє собою кредитну угоду між двома підприємствами - продавцем і покупцем. Постачальник надає відстрочку платежу за свій товар (послугу), покупець – передає кредитору вексель, як боргове свідчення і зобов\'язання платежу.

Лізинговий кредит – це відносини між юридичними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування, придбання рухомого і нерухомого майна на певний строк. Лізинг являє собою форму майнового кредиту. Об\'єктом лізингу виступає будь-яке рухоме (машини, устаткування, транспортні засоби) і нерухоме (будинки, споруди) майно, що відноситься до основних фондів і є об\'єктом купівлі-продажу. Лізинг – довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруджень виробничого призначення, що передбачає можливість їхнього наступного викупу орендарем.

Іпотечний кредит – це особливий вид економічних відносин по наданню позик під заставу нерухомого майна. Іпотечний кредит видається на придбання або будівництво житла або покупку землі. Кредиторами по іпотеці можуть бути іпотечні банки, звичайні комерційні банки та ін. Позичальниками виступають юридичні і фізичні особи, головним чином, фізичні, що мають в особистій власності об\'єкт іпотеки (нерухоме майно: житлові будинки, квартири, магазини, склади, земельні ділянки) або поручителів, які надають під заставу об\'єкти іпотеки на користь позичальника. При цьому закладене в банку майно продовжує використовуватися підприємством або організацією.

Бланковий кредит – надається комерційним банком, який здійснює розрахунково-касове обслуговування суб\'єкта підприємницької діяльності. Хоча формально він і носить незабезпечений характер, але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості клієнта, а також сумою його грошових і інших активів, інформацію про які банк може одержати на основі останнього звітного балансу.

Споживчий кредит – форма кредиту, призначення якого в задоволенні споживчих потреб населення. Для населення даний кредит прискорює одержання певних благ, які вони могли би мати тільки в майбутньому – за умови накопичення суми коштів, необхідних для покупки даних ТМЦ або послуг і т.д. Надається торговельними підприємствами, банками для придбання населенням товарів і послуг з розстрочкою платежу.

Державний кредит – акумуляція державою коштів на принципах зворотності для фінансування державних витрат. Кредиторами виступають фізичні і юридичні особи, позичальником – держава в особі його органів (Міністерства фінансів, місцевих органів влади). Дана форма кредиту дозволяє позичальникові мобілізувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення для цих цілей паперово-грошової емісії.

Розрізняють державні облігаційні і безоблігаційні позики. Випуск казначейських зобов\'язань (векселів), кредитування центральним банком державного бюджету – приклади безоблігаційних позик. Державний кредит формує частину державного внутрішнього боргу. Обслуговування державного боргу України доручено Національному банку.

Міжнародний кредит – уявляє собою тимчасову передачу товарних або грошових ресурсів одних країн для використання іншими країнами з метою прискорення їхнього суспільно-економічного розвитку. Надається за рахунок коштів держави, фірм, підприємств, акумульованих у міжнародних банках і валютних організаціях.

2. Однією з істотних умов кредитного договору є умова про відсотки. Підприємства, узявши кредит у банку після закінчення терміну користування кредитом повинні повернути в банк не тільки суму основного боргу по позичці, але і зі свого прибутку сплатити банкові відсоток за користування узятим у нього кредитом.

Сутність відсотка за кредит, як економічної категорії, полягає в тому, що він являє собою частину прибутку, яку позичальник платить за узятий у кредит грошовий капітал.

3. Облікова ставка – відсоток, по якому центральний банк (НБУ) надає кредити комерційним банкам для поповнення їхніх грошових резервів і кредитування клієнтів. Чим вище облікова ставка НБУ, тим більш високий відсоток стягують потім комерційні банки за наданий ними кредит, і навпаки.

Процентна ставка – розмір відсотка за позичку, кредит, виплачуваний позичальником кредитору за визначений період часу; ставка, по якій комерційні банки надають кредити своїм клієнтам.

Процентні ставки диференціюються в залежності від галузі промисловості, виду кредиту, цільового призначення, термінів повернення і результатів фінансово-господарської діяльності підприємств. Базис для визначення процентної ставки встановлює Правління і Кредитний комітет банку, а працівник банку встановлює відсоток за кредит з урахуванням надійності позичальника, ступеню ризику по запропонованому кредиту, характеру взаємовідношень між банком і позичальником і т.д.

Банківська маржа – різниця між обліковою і процентною ставками, між кредитними ставками для окремих позичальників і т.д. За змістом ближче усього до слова «маржа» слова «різниця», «прибуток».