ВСТУП

Актуальність теми. В умовах формування правової держави та становлення громадянського суспільства в Україні, проведення політики в руслі європейської інтеграції істотно підвищується роль суду в суспільному житті, на перший план виходять потреби створення ефективних гарантій верховенства права, справедливості та безпомилковості судових рішень з метою забезпечення прав та законних інтересів осіб, які звернулись за судовим захистом.

У зв’язку з неможливістю визначення усього спектра цивільних процесуальних відносин правовими нормами, наявністю відносно визначених норм, великого значення набувають повноваження суду, які ним конкретизуються, у тому числі з урахуванням обставин цивільної справи, наділяючи таким чином суд можливістю діяти дискреційно.

Дискреційні повноваження, які виступають важливим і необхідним елементом судової діяльності, повинні сприяти забезпеченню здійснення правосуддя. Водночас відсутність чітких законодавчо визначених критеріїв віднесення того чи іншого повноваження до числа дискреційних впливає на застосування норм цивільного процесуального права. Відтак у судовій практиці інколи виникають труднощі не лише щодо з’ясування підстав, умов, засад та меж реалізації дискреційних повноважень, але й визначення повноважень суду як дискреційних.

Стан сучасної наукової розробки проблем дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ характеризується відсутністю комплексного їх аналізу. Досліджувалися переважно лише окремі аспекти реалізації дискреційних повноважень у цивільному процесі. Існуючі в юридичній науці загальнотеоретичні та галузеві (цивільно-правові, кримінально-правові, кримінально-процесуальні) дослідження проблеми дискреційних повноважень суду, правозастосувального і судового розсуду не забезпечують визначення таких науково-обґрунтованих положень реалізації судами дискреційних повноважень, що повністю враховували б особливості розгляду цивільних справ у суді першої інстанції, а також відповідали теоретичним і практичним потребам сьогодення.

Високо оцінюючи дослідження щодо дискреційних повноважень, розсуду та цивільної правосуб’єкгності суду таких вітчизняних та зарубіжних учених, як Д. Б. Абушенко, В. Г. Антропов, Н. М. Апостолова, М. І. Балюк, Ю. Г. Барабаш, А. Барак, Л. М. Берг, О. О. Березін, С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, О. Т. Боннер, С. В. Васильєв, Є. В. Васьковський, Ю. В. Грачова, К. В. Гусаров, С. Л. Дегтярьов, К. П. Єрмакова, М. Б. Зейдер, В. С. Канцір, В. В. Комаров, П. В. Куфтирєв, К. І. Комісаров, Д. Д. Луспеник, В. М. Кравчук, О. О. Папкова, В. Д. Подмосковний, І. А. Покровський, К. В. Пронін, М. Б. Рісний, В. І. Ремньов, І. В. Решетнікова, О. Б. Стьопін, В. І. Тертишніков, М. К. Треушніков, О. І. Угриновська, С. Я. Фурса, Ю. С. Червоний, А. А. Хайдаров, Н. О. Чечина, М. С. Шакарян, М. Й. Штефан, А. В. Юдін, К. С. Юдельсон, М. М. Ясинок, В. В. Ярков та ін., слід визнати, що донині дискреційні повноваження суду під час розгляду та вирішення цивільних справ та вчиненні окремих процесуальних дій у цивільному процесі не знайшли належного та достатнього теоретичного обґрунтування, багато аспектів реалізації дискреційних повноважень суду в цивільному процесі не отримали єдиного наукового бачення. Насамперед і особливо це стосується дискреційних повноважень під час розгляду справ у суді першої інстанції як цивільної процесуальної діяльності, яка є основною передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, важливою складовою виконання завдань цивільного судочинства. Відтак наведені обставини визначають актуальність та обумовлюють вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України (протокол № 3 від 28 березня 2008 року). Дослідження виконувалося відповідно до теми науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України «Уніфікація приватного права Європи та тенденції розвитку цивільного законодавства України у контексті євроінтеграції» (№ державної реєстрації 0108U000492).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виявлення та вирішення комплексу теоретичних і практичних питань змісту дискреційних повноважень суду в цивільному процесі та особливостей їхньої реалізації під час розгляду цивільних справ у суді першої інстанції.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні задачі:

- виявити основні теоретичні підходи щодо розуміння дискреційних повноважень суду;

- з’ясувати призначення та доцільність закріплення дискреційних повноважень суду під час розгляду цивільних справ;

- визначити сутність та поняття дискреційних повноважень суду в цивільному процесі;

- здійснити класифікацію дискреційних повноважень суду під час розгляду цивільних прав у суді першої інстанції;

- розкрити підстави реалізації дискреційних повноважень суду першої інстанції під час розгляду цивільних справ;

- визначити умови реалізації дискреційних повноважень суду першої інстанції під час розгляду цивільних справ;

- з’ясувати засади реалізації дискреційних повноважень суду першої інстанції під час розгляду цивільних справ;

- визначити межі реалізації дискреційних повноважень суду першої інстанції під час розгляду цивільних справ;

- виявити особливості реалізації окремих дискреційних повноважень суду першої інстанції в цивільному процесі та визначити перспективи удосконалення чинного процесуального законодавства в цій сфері.

Об ’актом дослідження є цивільні процесуальні правовідносини, що виникають у зв’язку із реалізацією дискреційних повноважень суду першої інстанції.

Предметом дослідження є дискреційні повноваження суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції, норми цивільного процесуального права, які регулюють порядок реалізації повноважень суду першої інстанції, а також науково-теоретичні розробки вчених-процесуалістів щодо провадження у судах цивільної юрисдикції.

Методи дослідження визначені метою і задачами дослідження з урахуванням його об'єкта та предмета. У роботі було використано дві групи методів наукового пізнання - загальнонаукові (формально-логічні, системно-структурний, системно- порівняльний) та спеціальні методи, що використовуються в юридичній науці (порівняльно-правовий, формально-юридичний).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дискреційні повноваження суду першої інстанції в цивільному процесі під час розгляду цивільних справ визначено як необхідну та важливу складову повноважень суду, зумовлену виконанням ним завдань цивільного судочинства, на підставі якого висунуто низку нових наукових та практично-прикладних положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного цивільного процесуального законодавства. Найважливішими науковими положеннями, що мають ознаки новизни та виносяться на захист, є такі:

Вперше:

1) виділено обсяг дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством за ознаками мовного виразу в нормі цивільного процесуального права, підстав, умов та ініціативи реалізації дискреційних повноважень;

2) здійснено класифікацію дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції: за способом нормативної визначеності (повноваження суду, що виникають на основі відносно визначених норм права, повноваження, які виникають на основі застосування оціночних понять, повноваження, що виникають на основі абсолютно визначених норм); за ознакою фактичної підстави реалізації (дискреційні повноваження, які реалізуються за власною ініціативою суду, за ініціативою осіб, які беруть участь у справі та ін.); за ступенем свободи суду при реалізації дискреційних повноважень (абсолютні, відносні та змішані дискреційні повноваження суду);

3) виділено основні варіанти вибору при реалізації дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у першій інстанції: діяти або не діяти; здійснити вибір між визначеними законом варіантами поведінки; вибір конкретної дії та/або способу її вчинення визначається судом;

4) визначено та обґрунтовано використання засад розумності, справедливості та доцільності як основних при реалізації дискреційних повноважень суду при розгляді цивільних справ у суді першої інстанції;

5) обґрунтовано віднесення дискреційного повноваження щодо продовження строку розгляду цивільної справи до абсолютних, котрі передбачають у цьому питанні вияв ініціативи суду, а не осіб, які беруть участь у справі;

Удосконалено:

6) перелік ознак дискреційних повноважень суду, якими слід вважати: визначення нормами цивільного процесуального права; вчинення конкретної процесуальної дії із застосуванням власного розсуду; вмотивованість вибору варіанта процесуальної поведінки суду; об’єктивованість дискреційного повноваження у визначеній законом формі;

7) розуміння співвідношення та взаємодії категорій «дискреційні повноваження», «судовий розсуд» та «внутрішнє переконання», за яким дискреційними повноваженнями суду виступають визначені нормами процесуального права правомочності суду під час розгляду цивільної справи, розсуд припускає самостійність та варіативність процесуальних дій суду цивільної юрисдикції, а внутрішнє переконання виступає передумовою реалізації повноважень суду на підставі розсуду;

8) обґрунтування позасудового вирішення сторонами спору (примирення) як підстави для закриття провадження у справі, відмежувавши його від укладення мирової угоди та визнання її судом;

9) визначення меж реалізації дискреційних повноважень суду через вказівку на зміст заявленої вимоги, суб’єктний склад, підстави реалізації повноважень та строк вчинення певної процесуальної дії;

Дістало подальшого розвитку:

10) обґрунтування обмеження обсягу дискреційних повноважень щодо відстрочки чи розстрочки судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від оплати витрат, пов’язаних із розглядом справи, зобов’язавши суд задовольняти клопотання малозабезпечених осіб стосовно зазначених питань;

11) перелік умов реалізації дискреційного повноваження щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, серед яких може бути виключно мотивоване клопотання сторони або іншого учасника цивільного процесу;

12) обґрунтування доцільності виключення норми щодо постановлення окремої ухвали судом першої інстанції як такої, що не відповідає меті та завданням цивільного судочинства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні проблем дискреційних повноважень суду, а також для аналогічних досліджень в інших видах правозастосовної, у тому числі процесуальної, діяльності, у навчальному процесі при викладанні та підготовці навчально- методичних матеріалів із навчальних дисциплін «Цивільне процесуальне право», «Проблеми цивільного процесуального права», у правотворчій діяльності для вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною працею, в якій висвітлено авторські пропозиції щодо регулювання цивільних процесуальних відносин стосовно реалізації дискреційних повноважень суду. Викладені в дослідженні наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримано дисертанткою самостійно. У науковій статті «Поняття та ознаки дискреційних повноважень суду у цивільному процесі», виконаній у співавторстві із Ю. В. Білоусовим, особистий внесок здобувачки полягає у визначенні істотних ознак дискреційних повноважень суду в цивільному процесі, що становить 50 % обсягу статті.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження обговорювались на засіданнях відділів та вченої ради (26 вересня 2012 р.) Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України.

Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднено на таких наукових та науково-практичних конференціях: Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів «Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми становлення та розвитку конституційної держави в Україні» (м. Хмельницький, 14-15 березня 2008 р.), Міжнародній науково- практичній конференції «Проблеми кримінально-процесуального та цивільного процесуального права», присвяченій пам’яті професорів кафедри правосуддя Михеєнка М.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 25 публікаціях, зокрема в главі колективної монографії, 7 наукових статтях у фахових виданнях України, 2 наукових статтях у наукових періодичних виданнях інших держав, 2 публікаціях у збірниках наукових праць, тезах 13 доповідей на конференціях та інших наукових заходах.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДИСКРЕЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ СУДУ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ