Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Як спрощений самостійний вид наказне провадження з'явилося в ЦПК України 2004 року, однак в 2017 році мали місце певні зміни. Інститут наказного провадження відповідає міжнародним принципам здійснення

справедливого та ефективного правосуддя і забезпечення прав людини. Зокрема, у Рекомендації N R (81) 7 від 14

травня 1981 р. Комітету міністрів Ради Європи державам- членам щодо шляхів спрощення доступу до правосуддя та Рекомендації N R (84) 5 від 28 лютого 1984 р. щодо

принципів цивільного судочинства з метою вдосконалення судової системи визначено, що для справ, пов'язаних з безспірним правом, повинні бути передбачені спеціальні правила для прискорення розгляду справи.

Окремі теоретичні положення щодо наказного провадження висвітлені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 року №14.

До основних характерних ознак наказного

провадження належать:

- це спрощене та документарне судочинство, судового розгляду (судового засідання) в даному випадку немає;

- єдиними засобами доказування є письмові докази;

- вимоги стягувана повинні носити безспірний характер, фактична (не юридична) відсутність спору про право. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

- особливою формою судового рішення є судовий наказ, який видається на чітко визначених законом підставах і є виконавчим документом;

- існує особливий порядок скасування судового наказу.

Наказне провадження допускається лише щодо чітко визначених в ЦПК України категоріях справ. Однак особа має право звернутися до суду з такими вимогами або в наказному, або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Отже, відповідно до ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку;

Заява має містити докази:

- перебування заявника у трудових відносинах із боржником (копії наказу про прийняття на роботу, копія трудової книжки, копія трудового договору між роботодавцем і працівником, довідка з місця роботи тощо);

- підтвердження суми, яка стягується (будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо).

Судовий збір не сплачується.

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних, засобів боржника.

Стягувачами у таких справах є правоохоронні органи. У справі про стягнення аліментів на дитину суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у разі розшуку відповідача та неможливості розгляду справи за його відсутності (п. 4 ч. 1 ст. 252 ЦПК України). Розшук проводиться за рахунок держави, а не позивача. При цьому, для того, щоб компенсувати витрати на проведення розшуку, органи внутрішніх справ, які його здійснювали, мають звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника понесених витрат. Організація розшуку визначена Інструкції з організації розшуку осіб органами внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС N 765ДСК від 29.07.2002 року.

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості

за оплату житлово-комунальних послуг,

телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Перелік житлово-комунальних послуг міститься в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VΠL При цьому боржниками за такими вимогами можуть бути визначені власники приміщень, а не безпосередні споживачі послуг.

4) заявлено вимогу про стягнення аліментів у

розмірі на одну дитину - однієї чверті., на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) ватника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину

відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю

залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183) або в твердій грошовій сумі (ст. 184) і виплачуються щомісячно.

За ч. 1 та 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів - 50 % заробітної плати боржника.

Таким чином, формулювання резолютивної частини судового наказу буде мати вигляд: «Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.07.2020 року та до досягнення дитиною повноліття».

5) заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Формулювання резолютивної частини судового наказу за такою вимогою буде мати вигляд: «Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий

Куйбишевським РВ УМВС України в Запорізької області 22.08.2006, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

непрацюючого, який відбуває покарання у державній установі "Оріхівська виправна колонія №88" (вул. Привокзальна, 7 с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області, 70550)) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, паспорт № НОМЕР_2, виданий органом №2338, РНОКПП № НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_3), аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 30 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття».

6) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів.

Така вимога пов'язана з питанням функціонування такого інституту як груповий позов. Груповий позов - це процедура процесуальної співучасті, спрямована на об'єднання однорідних вимог чисельної групи осіб, з правовими наслідками для них, в єдине провадження. Позивач виступає представником чисельної групи осіб, які не є сторонами справи, але мають однорідні вимоги^[45]. Чинне процесуальне законодавство України не містить процедури розгляду справ щодо невизначеного кола позивачів. Тому застосування цієї норми й розгляд таких вимог в наказному провадженні неможливі.

7) заявлено вимогу до юридичної особи або фізичної особи - підприємця про стягнення заборгованості за договором (іншим, ніж про надання житлово- комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення), укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних, осіб.

19.2.