Поняття та система принципів цивільного судочинства

Принципи цивільного процесуального права - це основні засади здійснення цивільного судочинства.

Значення принципів полягає в тому, що в них відображені якісні особливості цивільного судочинства і загальна (соціально-юридична) спрямованість права та його інститутів.

Принципи цивільного процесуального права

формуються та розвиваються одночасно із розвитком галузі права і, відповідно, із розвитком тієї системи суспільних відносин, яку така галузь регулює.

За змістом та сферою поширення раніше вибудовувалася така система принципів цивільного процесуального права: 1) загальноправові принципи

(демократизм, гуманізм) - основні засади правового

регулювання всіх без виключення відносин на території України; 2) міжгалузеві принципи (здійснення правосуддя виключно судом, незалежність суддів, здійснення

судочинства державною мовою тощо) - основні засади правового регулювання відносин, що складають предмет 25

декількох галузей права (як правило, схожих).

Міжгалузевими принципами, які входять до системи принципів цивільного процесуального права, є основні засади регулювання як цивільних процесуальних, так і господарських процесуальних, кримінальних процесуальних, адміністративних процесуальних відносин; 3) галузеві принципи (диспозитивності, змагальності, процесуальної рівноправності сторін) - це основні засади правового регулювання відносин, які є предметом цивільного процесуального права як галузі права. В інших галузях може мати місце однаковий за назвою принцип, однак зміст для різних галузей він мати різний, а тому вважатиметься галузевим принципом.

На сьогодні в процесі гармонізації та уніфікації процесуальних законів така класифікація видається недоцільною: у відповідних статтях ЦПК України, ГПК

України та КАСУ містяться перелік однакових принципів.

Система принципів цивільного процесуального права може визначена через перелік принципів цивільного судочинства, викладених в Конституції України та національному процесуальному законі - ЦПК України. Водночас є система міжнародних стандартів цивільного судочинства. В багатьох моментах принципи цивільного судочинства та міжнародні стандарти співпадають. Однак стандарти - це ніби усереднені показники якості організації та здійснення цивільного судочинства, і тому виконують дещо інші функції і співпадати з принципами цивільного судочинства повністю не можуть.

Міжнародні стандарти судочинства викладені в таких документах:

- Основні принципи щодо незалежності правосуддя. Схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року;

- Бангалорські принципи поведінки суддів. Схвалено резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року;

- Європейська Хартія про статус суддів. Лісабон, 10 липня 1998 року;

- Рекомендація Rec (2004) 4 Комітету Міністрів Ради

Європи державам-членам про роль Європейської конвенції з прав людини в університетській освіті та професійній підготовці;

- Рекомендація № R (86) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів з попередження і зменшення надмірного робочого навантаження в судах;

- Рекомендація № R (81) 7 Комітету Міністрів Ради

Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя ;

- Рекомендація № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради

Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення

функціонування правосуддя;

- Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки;

- Висновок №1 (2001) Консультативної ради

європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів;

- Висновок № 2 (2001) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо фінансування та управління судами у контексті ефективності судової влади та статті 6 Європейської конвенції з прав людини;

- Висновок № 3 (2002) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності;

- Висновок № 4 (2003) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо належної підготовки та підвищення кваліфікації суддів на національному та європейському рівнях;

- Висновок № 5 (2003) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо права та практики призначення суддів до Європейського суду з прав людини;

- Висновок № 6 (2004) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо справедливого суду в розумний строк та ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів;

- Висновок № 7 (2005) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання «Правосуддя та суспільство";

- Висновок № 8 (2006) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи з питання "Роль суддів у захисті верховенства права та прав людини в контексті тероризму";

- Висновок № 9 (2006) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права;

- Висновок № 10 (2007) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства;

- Висновок № 11 (2008) Консультативної ради

європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень;

- Висновок № 14 (2011) Консультативної ради

європейських суддів «Судочинство та інформаційні технології»;

- Висновок (2012) № 15 Консультативної ради

європейських суддів стосовно спеціалізації суддівЯ;

- Висновок № (2013) 16 Про відносини між суддями та

адвокатами;

- Висновок №17 (2014) Консультативної Ради

Європейських суддів про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади.

2.2.