Поняття, значення та система принципів адміністративного права

З теорії права відомо, що під принципами права розуміють осно­воположні загальноприйняті норми, які виражають властивості права та мають найвищу імперативну юридичну силу, тобто висту­пають у якості неспростовних вимог, які адресовані учасникам сус­пільних відносин з метою встановлення соціального компромісу^[XXII].

Тривалий час категорії «принципи адміністративного права» не приділялося у вітчизняній доктрині належної уваги. Адміністратив­не право вивчалося та досліджувалося як право державного управ­ління і, відповідно, увагу було зосереджено саме на принципах державного управління, які характеризували відповідну складову державної діяльності. Проте перегляд поглядів на суспільне при­значення адміністративного права, у тому числі посилення його публічно-сервісної складової, оновлення його предмета та окремих інститутів зумовили необхідність звернення до принципів адмі­ністративного права як засадничої категорії, що впливає на зміст та значення цієї галузі права для суспільних відносин.

Принципи адміністративного права вказують на суттєві ознаки, фундаментальні характеристики, його зміст і суспільне призначен­ня. Вони випливають з окремих правових норм або формуються на основі групи норм даної галузі і пов’язані з іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей. Отже, існує сукупність різних принципів, які стають своєрідною перехідною площиною від

права до норм етики і моралі в діяльності органів публічної влади, площиною, яка з’єднує різні прояви суспільної свідомості з припи­сами права¹.

Принципи адміністративного права однаковою мірою характе­ризують сутність і зміст як самої галузі права (сукупності правових норм), так і суспільних відносин, що є предметом її регулювання. За допомогою дослідження принципів адміністративного права можна дізнатися, що є головним у системі норм, які регламентують адміністративно-правові відносини, під впливом яких внутрішніх та зовнішніх чинників розвивається адміністративне право, що є осно­воположним для існування різних інститутів адміністративного права та їх зв’язків між собою.

На європейському політико-правовому просторі багатовікова по­літична і правова культура, суспільні цінності, спроможність до по­розуміння заради спільного блага створили умови для формування певних загальних принципів адміністративного права. У багатьох правових системах, як англо-американської, так і континентальної правової сім’ї велику роль у цьому процесі відіграли судові органи. Важливо зазначити, що ці принципи позначають нормативні межі, в яких розвивається і реалізується доктрина адміністративного права, вони беруться до уваги у процесі законотворчої та іншої правотвор- чої діяльності, створюють основу для здійснення судового конт­ролю за адміністративними діями.

Сучасні українські адміністративісти приділяють увагу як загаль­ній категорії «принципи адміністративного права», так і їх окремим характеристикам. На думку Р. Мельника, принципи адміністратив­ного права можна визначити як основні ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст адміністративного права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями й механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин^{[23] [24]. Як вважає Н. Максіменцева, принципи адміністративного права, пере­дусім, визначають механізм правового (адміністративного) регулю­вання відносин, є підґрунтям права, впливають на його формування та розвиток, тобто фактично виражають природу адміністративного права, визначають його особливості тощо1.}

А. А. Пухтецька розглядає розуміння принципів адміністра­тивного права як: 1) системи принципів однієї з фундаментальних галузей права в Україні, що виокремлюється поряд із цивільним і кримінальним правом, що також визнаються фундаментальними галузями права за ознакою окремого предмета та методу правово­го регулювання; 2) орієнтир та пріоритетні засади правового регу­лювання у сфері державного управління, що визначають і конкре­тизують цілепокладання, створюють умови для реалізації прав та свобод людини і громадянина, інших суб’єктів в означеній сфері, взаємопов’язані з гарантіями забезпечення реалізації означених прав, забезпечені засобами адміністративного примусу, а їх недо­тримання може бути оскаржене в судовому порядку; 3) детерміно­ваних функціями адміністративного права ключових вимог, поло­жень, принципів організації та діяльності публічної адміністрації, що фіксуються в кодексах, законах та інших актах адміністратив­ного законодавства, зокрема містять вимоги до діяльності керівних суб’єктів і керованих об’єктів у сфері організації та діяльності орга­нів виконавчої влади центрального та місцевого рівнів тощо^{[25] [26].}

Таким чином, під принципами адміністративного права мож­на розуміти основоположні засади адміністративного права, які визначають його злііст, цілі та напрялш розвитку і відобра­жають універсальні цінності, що забезпечують реалізацію сус­пільного призначення публічної адлііністрації в делюкратичній, правовій, соціальній державі

Р. Мельник зазначає, що принципи адміністративного права ви­конують велику системоутворюючу роль, оскільки саме на їх під­ставі формується дух адміністративного права, зумовлюються його суспільна роль та спрямованість. Інакше кажучи, вони становлять певне поєднання норм, ідей та теорій, яких покладено у підґрунтя існування адміністративного права, визначаючи, як наслідок, його нормативні межі. Принципи адміністративного права, на його дум- ку, не є застиглою категорією, вони розвиваються паралельно та од­ночасно з розвитком адміністративного права, хоча іноді можуть і випереджати його розвиток, формуючи, як наслідок, магістральні напрями розвитку останнього¹.

Принципи адміністративного права активно використовуються у процесі законотворчої та нормотворчої діяльносте Завдяки їх використанню забезпечується системний підхід, узгодженість між окремими підгалузями та інститутами адміністративного права. Вони сприяють належному усуненню прогалин у правовому регу­люванні, а також побудові узгодженої ієрархії законодавства у ши­рокому його розумінні.

Не можна також оминути увагою значення принципів адміні­стративного права для правозастосовної діяльності Публічна адмі­ністрація при здійсненні адміністрування керується не тільки буквою адміністративного закону, але й фундаментальними засадами - принципами адміністративного права, насамперед у тій частині, де приписи правових норм передбачають застосування адміністратив­ного розсуду. Принципи адміністративного права сприяють форму­ванню сталої єдиної практики публічного адміністрування у різних сферах та галузях суспільного життя, а також у різних регіонах та адміністративно-територіальних одиницях. Це є особливо актуаль­ним в умовах децентралізації, деконцентрації публічно-владних пов­новажень та удосконалення територіального устрою держави.

Велике значення мають принципи адміністративного права для судового контролю за діяльністю публічної адміністрації Так, на­приклад, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України^{[27] [28], суд при вирішенні справи керується принципом верхо­венства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верхо­венства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Законодавець забороняє адміністративним судам відмовляти у розгляді та вирішенні адміністративних справ з мо­тивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законо­давства, яке регулює спірні відносини. Таким чином, створюються умови для застосування принципів адміністративного права при здійсненні адміністративного судочинства.}

Система принципів адміністративного права містить:

принцип верховенства права, що є одним з фундаментальних принципів права та має особливе значення у публічному праві; він має комплексний характер, містить низку вимог (законність; юри­дична визначеність; заборона свавілля та дискреційних повнова­жень; доступ до незалежного суду; дотримання прав людини; за­борона дискримінації), кожна з яких може розглядатися як окрема складова верховенства права або як окремий принцип;

принципи належного врядування, що характеризують суспіль­не призначення та пріоритети публічного адміністрування і, відпо­відно, впливають на характер та зміст адміністративно-правового регулювання (забезпечення участі в ухваленні рішень та належне реагування; відкритість і прозорість; доброчесність і етична поведін­ка; ефективність, компетентність і спроможність; інноваційність та відкритість до змін; сталість і довгострокова орієнтованість; грамот­не фінансове управління; поважання прав людини та культурної різ­номанітності; забезпечення соціальної згуртованості; підзвітність).

2.2.