Підготовка справи до розгляду
З метою забезпечення своєчасного та правильного розгляду та вирішення справи суддя має здійснити певні підготовчі дії. Передусім після відкриття провадження у справі суддя своєю ухвалою постановляє зробити публікацію про виклик держателя цінного папера на пред'явника або векселя до суду та забороняє здійснювати по ньому будь-які операції.
Із дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг всіх строків щодо обігу втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, встановлених законодавством про обіг цінних паперів (ст. 262 ЦПК України, Закон України від 05.04.2001 р. № 2374-III «Про обіг векселів в Україні», Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, Закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок»).Ухвала має бути постановлена суддею негайно після відкриття провадження у справі та надіслана емітенту втраченого цінного папера на пред’явника. Виконання цієї ухвали є для емітента обов’язковим.
У справі про визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилається негайно зобов’язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем. Пред’явлення нотаріусу векселя для вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за ним, зобов’язує нотаріуса повідомити відповідний суд про пред’явлення такого векселя для вчинення протесту (ст. 262 ЦПК України).
Заборона провадити будь-які операції за втраченим цінним папером на пред’явника є способом забезпечення заяви, що в цілому невластиве окремому провадженню. За даною категорією справ забезпечення заяви, на відміну від справ позовного провадження, є обов’язковою процесуальною дією, здійснення якої не залежить від волевиявлення заінтересованих осіб або розсуду суду.
Вимоги до публікації про виклик держателя цінного папера вміщуються у ст. 263 ЦПК України. Зокрема, в публікації зазначаються: прізвище, ім’я, по батькові і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи-заявника; повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих зобов’язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.
Крім зазначеної інформації, в публікації необхідними є вказівка на назву суду та його адресу, оскільки саме туди має звернутись держатель цінного папера, а також пропозиція держателю цінного папера повідомити суд у тримісячний строк про свої права на цінний папір. Особою, за рахунок якої повинна здійснюватись публікація, є заявник.
За відсутності у ЦПК норми про конкретний друкований засіб масової інформації, у якому повинна здійснюватись публікація, логічним було б розміщення такої публікації в офіційній газеті фондової біржі, оскільки відомості про цінні папери та про емітентів публікуються саме там. При визначенні офіційного та місцевих друкованих засобів масової інформації за аналогією можна було б застосовувати положення нормативних актів, в яких визначаються порядок визначення друкованих засобів масової інформації, у яких розміщуються оголошення про виклик до суду певних осіб. Вибір саме цих органів свідчить про те, що держава визнає їх як такі, що можуть донести всю необхідну інформацію до громадян, які мешкають на конкретній території. З моменту публікації всі заінтересовані особи вважаються повідомленими, держателі цінних паперів можуть заявити свої права.
Відповідно до ч. 2 ст. 263 ЦПК України публікація про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя робиться за рахунок заявника в місцевій газеті за місцем знаходження емітента цінного папера на пред’явника або за місцем платежу векселя, а також в одному з офіційних друкованих видань.
Враховуючи, що ЦПК України це питання не регламентує, при його вирішенні слід виходити з положень Закону України від 16.11.1992 р. «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
У публікації про виклик держателя цінного папера або векселя суддя не може робити висновок про визнання втраченого цінного папера на пред’явника недійсним. Суд може зробити такий висновок в ухваленому ним рішенні після розгляду справи по суті за наявності підстав, передбачених законом. Виклик до суду осіб з метою пред’явлення прав на втрачений заявником цінний папір стосується будь-якого держателя незалежно від юридичних підстав, за яких цей папір до них потрапив.
Держатель цінного папера на пред’явника або векселя, про втрату якого заявлено, зобов’язаний у встановлений тримісячний строк подати до суду разом з оригіналом цінного папера заяву про те, що він є його держателем. Особиста явка держателя цінного папера до суду не є обов’язковою, тому надання зазначених документів може бути здійснено як безпосередньо до суду, так і відправленням поштою, як особисто, так і через представника.
Подання держателем зазначеної заяви до суду свідчить про виникнення між ним та заявником спору про право, що виключає розгляд справи за правилами окремого провадження. При надходженні такої заяви суд постановляє ухвалу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір або вексель без розгляду. Одночасно суд надає особі, яка заявила про визнання недійсним втраченого цінного папера або векселя (заявнику), строк, протягом якого вона може пред’явити в загальному порядку позовні вимоги до держателя про витребування у нього відповідного цінного папера на пред’явника або векселя. Оскільки позов має подаватися за загальними правилами цивільного судочинства, то заявник має звертатися з цим позовом до суду за місцем проживання відповідача, тобто держателя цінного папера. Відповідно до ч. 2 ст. 265 ЦПК України строк для пред’явлення заявником позову про витребування від держателя цінного папера на пред’явника або векселя, не може перевищувати двох місяців.
У разі якщо у встановлений судом строк такий позов заявник не пред’явить, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред’явника або векселем, про що повідомляє особу, яка їх видала (ч. 3 ст. 256 ЦПК України). Копія ухвали згідно з ч. 4 ст. 265 ЦПК України надсилається емітенту втраченого цінного папера на пред’явника або зобов’язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду. У разі якщо за векселем строк платежу ще не настав, копія ухвали про зняття заборони щодо здійснення операцій за цінними паперами направляється також на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на території якого знаходиться місце платежу за векселем. У разі якщо протягом тримісячного строку з дня публікації від держателя цінного папера або векселя не надійде заяви з оригіналом цінного папера про те, що він є його держателем, суддя призначає справу про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника або вексель до розгляду. Про день і час судового засідання обов’язково повідомляються заявник та емітент втраченого цінного папера або зобов’язані за векселем особи (ч. 2 ст. 266 ЦПК України).У випадку, коли фактичний держатель втраченого цінного папера на пред’явника подасть цей документ у суд та не заявить на нього свої права, цінний папір повертається заявнику, а провадження у справі має бути закрите. Якщо до закінчення строку, зазначеного у публікації від держателя цінного папера надійде відповідна заява до суду, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви про відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду, адже в цьому випадку виникає спір про право між заявником та держателем цінного папера, який не може бути вирішений в порядку окремого провадження. Тому суддя, відповідно до ч. 6 ст. 235 та ст. 265 ЦПК України, має роз’яснити заявнику його права та надати йому строк на пред’явлення у загальному порядку позову до держателя цінного папера про його відібрання (віндикаційний позов).
При цьому вексель може бути повернений особі, яка його втратила, якщо його держатель отримав вексель недобросовісно або припустив при його придбанні грубу необережність.
Набувач втраченого векселя вважається недобросовісним, якщо він на момент придбання векселя знав про те, що останній вибув із володіння власника або особи, уповноваженої власником розпоряджатися векселем, поза їх волею. Груба необережність набувача має місце в тому разі, коли він з огляду на сформовані умови обігу повинен був знати про факт вибуття векселя з володіння зазначених осіб поза їх волею (зокрема, якщо вексель був придбаний після опублікування власником у друкованому засобі масової інформації оголошення про втрату або крадіжку векселя, про яке набувач векселя за обставинами справи не міг не знати). Обов’язок доведення факту недобросовісності чи грубої необережності набувача векселя покладено на особу, яка пред’явила вимогу про повернення векселя. Окрім зазначеного, після постановлення ухвали про залишення заяви без розгляду суддя повинен також роз’яснити держателю цінного папера його право на пред’явлення позову до заявника щодо відшкодування збитків, завданих забороною здійснювати операції з цінними паперами на пред’явника. Конкретний строк на пред’явлення такого позову встановлює суд, але він не може бути більше двох місяців і на цей строк має бути продовжено строк заборони провадити операції з цінними паперами. У разі, якщо заявник у встановлений судом строк не пред’явить позову до держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, суд постановляє ухвалу про зняття заборони здійснювати будь-які операції за цінним папером на пред’явника або векселем. Закріплення цієї норми викликане необхідністю захисту прав держателя цінного папера на пред’явника, до того ж заявник не реалізував надане йому ст. 3 ЦПК України право в порядку, встановленому ЦПК України (у цьому випадку - позовне провадження), на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Взаємовідносини між заявником та держателем цінного папера не можуть вирішуватись у порядку окремого провадження, крім випадку затвердження судом мирової угоди.Після закінчення підготовки справи до розгляду, здійснивши всі передбачені Главою 7 Розділу IV ЦПК України дії, суд постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду, в якій зазначає на здійснені дії та встановлює дату розгляду справи.
Умовами, після дотримання яких справа може бути призначена до розгляду, є сплив тримісячного строку з дня здійснення публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника або векселя та відсутність заяви від держателя цінного папера[75].
Еще по теме Підготовка справи до розгляду:
- § 3. Прийняття апеляційної cкapгu go розгляду і підготовка розгляду справи апеляційним судом
- Підготовка справ про усиновлення до розгляду
- Стаття 55. Обов’язки адміністративного органу під час підготовки справи до розгляду та вирішення
- 2.1 Звернення до суду, відкриття провадження та підготовка до судового розгляду в справах про відшкодування шкоди, завданої злочином
- Розгляд справи по суті. Відкриття розгляду справи по суті. З’ясування обставин справи та дослідження доказів
- § 5. Розгляд справи по суті та його значення. Порядок розгляду справи в суді першої інстанції
- Стаття 86. Підготовка та перегляд справи за скаргою
- Розгляд судами справ про усиновлення має свою специфіку порівняно з більшістю інших категорій цивільних справ,
- § 6. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього
- Розгляд справи про адміністративний проступок
- Завдання та строки розгляду справи по суті
- Відкриття розгляду справи по суті
- § 2. Порядок розгляду справи
- Відкриття розгляду справи по суті
- Порядок розгляду справ окремого провадження
- Глава 2. Початок адміністративного провадження та підготовка справи до вирішення
- § 3. Витрати, пов\'язані із розглядом справи
- 2.1. Досудова підготовка матеріалів та пред’явлення позовів у справах про відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями лісового законодавства