ЗАСАДА БЕЗПОСЕРЕДНОСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗАНЬ, РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ

Засада безпосередності дослідження показань, речей і доку­ментів - це правове положення, що передбачає вирішення су­дом справи безпосередньо, на підставі почутого, побаченого і дослідженого під час судового засідання.

Ця засада, закріплена у ст. 23 КПК України, має міжгалузе­вий характер.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були пред­метом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, пе­редбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ пока­зання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Основні положення засади:

- суддя повинен отримувати інформацію з першоджерела, безпосередньо;

- судовий розгляд має проводитися у незмінному складі суду, у разі змін у складі слухання розпочинається з початку;

- усі учасники судового розгляду спілкуються із судом усно;

- наявні письмові матеріали мають бути оголошені у судо­вому засіданні.

В окремих випадках є винятки із засади безпосередності дослідження показань, речей і документів, зокрема, закон пе­редбачає можливість не досліджувати докази щодо тих обста­вин, які ніким не оспорюються, якщо із цим погодилися учас­ники судового провадження, серед іншого у випадках затвердження угоди про примирення або про визнання вину­ватості під час підготовчого судового засідання.

Якщо сторона, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, не прибуває для участі в допиті особи за клопотанням протилежної сторони, це не є перешкодою проведенню такого допиту в судовому засі­данні.

21.