Кримінальні процесуальні засади КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Засада безпосередності дослідження показань, речей і докумен­тів - це правове положення, що передбачає вирішення судом справи безпосередньо, на підставі почутого, побаченого і дослідже­ного під час судового засідання (ст.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосеред­нього дослідження суду, крім випадків, передбачених КПК України. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпо­середньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Основні положення засади:

- суддя повинен отримувати інформацію з першоджерела, без­посередньо;

- судовий розгляд має проводитися у незмінному складі суду, у разі змін у складі слухання розпочинається з початку;

- усі учасники судового розгляду спілкуються із судом усно;

- наявні письмові матеріали мають бути оголошені у судовому засіданні.

В окремих випадках є винятки із засади безпосередності дослі­дження показань, речей і документів, зокрема закон передбачає мо­жливість не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, якщо із цим погодилися учасники судового прова­дження, серед іншого у випадках затвердження угоди про прими­рення або про визнання винуватості під час підготовчого судового засідання.

Якщо сторона, що була належним чином повідомлена про місце та час проведення судового засідання, не прибуває для участі в до­питі особи за клопотанням протилежної сторони, це не є перешко­дою для проведення такого допиту в судовому засіданні.

Засада публічності - це правове положення, відповідно до якого слідчий, дізнавач і прокурор зобов’язані в межах компетенції розпочати досудове розслідування у разі надходження заяви (пові­домлення) про кримінальне правопорушення або у разі безпосере­днього виявлення ознак кримінального правопорушення та вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (ст.

Засада публічності кримінального провадження проявляється як вимога до уповноважених органів та осіб здійснювати криміна­льне судочинство, вести процес від імені держави, діяти в межах своїх повноважень на виконання поставлених завдань за власною ініціативою, в інтересах держави, незалежно від інтересів, бажань та уподобань будь-яких інших державних органів, службових осіб, політичних партій, громадських організацій та окремих громадян.

Основні положення засади публічності:

- слідчий, дізнавач і прокурор зобов’язані розпочати криміна­льне провадження у кожному випадку виявлення ознак криміналь­ного правопорушення;

- вимога закону забезпечити реалізацію прав усіх учасників кримінального провадження;

- вимога закону встановити всі суттєві обставини, зібрати і пе­ревірити всі необхідні докази незалежно від позиції учасників кри­мінального провадження.

Винятками із засади публічності є справи приватного обвину­вачення, які можуть бути розпочаті слідчим, дізнавачем або проку­рором лише на підставі заяви потерпілого.

Засада диспозитивності - правове положення, відповідно до якого суб'єктам кримінального провадження надається та забезпе­чується можливість у межах закону вільно обирати способи поведі­нки для захисту своїх прав, а також впливати на перебіг та резуль­тати кримінальної процесуальної діяльності.

Засада закріплена у ст. 26 КПК України. Основні положення за­сади диспозитивності:

- сторони кримінального провадження є вільними у викорис­танні своїх прав у передбачених КПК України межах та у передбаче­ний КПК спосіб;

- закриття кримінального провадження є наслідком відмови прокурора від підтримання обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК України;

- слідчий суддя і суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, які винесено на їх розгляд сторонами та віднесено до їх компетенції КПК України;

- кримінальне провадження у формі приватного обвинува­чення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.

Засада розумності строків - це правове положення, відповідно до якого під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рі­шень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прий­няття окремих процесуальних рішень (ч. 1 ст. 28 КПК України).

Забезпечення проведення досудового розслідування у розумні строки здійснюють прокурор чи слідчий суддя, а судового прова­дження - суд.

Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є такі:

- складність кримінального провадження, яка визначається за сукупністю таких факторів, як кількість підозрюваних, обвинуваче­них та епізодів кримінальної діяльності, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для ефективного здійснення досудового розслідування, та інших обставин;

- поведінка учасників кримінального провадження;

- спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повнова­жень.

З метою належного забезпечення прав і свобод людини невід­кладно здійснюються і першочергово розглядаються у суді кримі­нальні провадження щодо неповнолітніх та осіб, які тримаються під вартою.

Кожен має право, щоб або обвинувачення щодо нього в найко- ротший строк стало предметом судового розгляду, або відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

Відповідно до КПК України підозрюваний, обвинувачений, по­терпілий та інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до проку­рора, слідчого судді або суду з клопотанням, у якому викладаються обставини, що обумовлюють визначення більш коротких строків здійснення кримінального провадження, ніж передбачені законом.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст засади верховенства права у кримі­нальному провадженні.

2. Розкрийте зміст засади законності у кримінальному прова­дженні.

3. Як у кримінальному провадженні втілюється засада поваги до людської гідності?

4. У чому полягає зміст засади забезпечення права на захист?

5. Назвіть випадки обмеження права на невтручання в прива­тне життя.

6. Як у кримінальному провадженні реалізується засада таєм­ниці спілкування?

7. У чому полягає сутність засади свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї'?

8. Яким чином у кримінальному процесі реалізується презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини?

9. Розкрийте сутність і значення засади забезпечення права на захист.

10. Надайте характеристику засади публічності у криміналь­ному провадженні.