РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ ПОТЕРПІЛИХ

Висновки

1. На практиці захист застосовується не часто. Нормативне регулю­вання захисту потерпілих передбачає досить широкий перелік відпо­відних способів, таких як фізична охорона, зміна анкетних даних, зміна зовнішності.

2. Не розроблено програми захисту. Повноцінної програми захисту потерпілих наразі немає. При цьому в структурах різних органів право­порядку функціонують підрозділи, до завдань яких належать питання застосування окремих заходів безпеки.

3. Потерпілі розчаровані захистом держави. Потерпілі не відчува­ють себе захищеними та не можуть розраховувати на повноцінний за­хист своїх прав. Як наслідок, у них з'являється зневіра в діяльності пра­воохоронних органів і функціонуванні системи правосуддя.

Рекомендації

1. Створити повноцінну програму захисту потерпілих і свідків, реалі­зацію якої буде покладено на спеціальну службу.

2. Запровадити в системі підготовки та підвищення кваліфікації слід­чих, прокурорів і суддів навчання щодо особливостей спілкування з по­терпілими та вразливими категоріями осіб. Упровадити курси із запобі­гання вторинній і повторній віктимізації.

3. Розробити методичні рекомендації для слідчих, прокурорів і суд­дів щодо особливостей захисту потерпілих від повторної та вторинної віктимізації.

4. Обладнати відділення поліції, прокуратури та суди засобами, які допоможуть уникнути контакту потерпілого з підозрюваним/обвину- вачуваним.

5. Розробити та внести зміни до кримінального процесуального за­конодавства щодо впровадження принципу захисту від вторинної вікти­мізації та механізмів його реалізації з урахуванням пропозицій Консуль­тативної місії ЄС в Україні^[11].