Участь потерпілого в судових процедурах

Міжнародні стандарти

Стандарти захисту прав потерпілих на етапі досудового розслідуван­ня значною мірою стосуються етапу судового розгляду. Передусім по­дібними є стандарти, спрямовані на захист від вторинної віктимізації.

У п. 53 Преамбули Декларації вказано: «Повинна бути доступна яко­мога більша кількість заходів для запобігання стресу потерпілих протя­гом судового процесу, зокрема що стосується стресу, пов'язаного з візу­альним контактом із правопорушником, його членами сім'ї, знайомими або громадськістю». Для цих цілей необхідно вжити практичних заходів

для створення окремих входів і залів очікування для потерпілих. Окрім того, судові процеси потрібно планувати таким чином, щоб уникати кон­тактів між потерпілими, членами їхніх сімей і правопорушниками, на­приклад шляхом запрошення потерпілих і правопорушників на слухан­ня у різний час.

Стандарт щодо уникнення контакту між потерпілими та правопо­рушниками та дизайну приміщень судів (і поліцейських відділків) - ви­мога Директиви ЄС (ст. 19). З цією метою відповідно до положень Ди­рективи рекомендовано перегляд будівельних норм щодо приміщень судів з тим, щоб вони мали окремі зали очікування для потерпілих^[48].

Міжнародними стандартами зазначено також про доцільність існуван­ня процедур, за допомогою яких потерпілі, які не почуваються у безпеці під час відвідування судів, могли б зв'язатися зі спеціальною службою під­тримки потерпілих або свідків і отримати загальну інформацію про участь у судовому процесі та підтримку в підготовці до нього. Це може передба­чати і можливість безпосередньої зустрічі потерпілого, коли він прибуває до суду^[49]. У деяких країнах (Австралія, Франція, США, Нідерланди й окремі провінції Канади^[50]) служби з підтримки потерпілих розташовані в судах.

До того ж для вразливих потерпілих^[51] на етапі судового розгляду ма­ють бути доступні такі заходи захисту:

- уникнення візуального контакту між потерпілим і правопорушником під час надання свідчень, зокрема шляхом комунікаційних технологій;

- заслуховування потерпілого в залі суду без його присутності, зо­крема шляхом комунікаційних технологій;

- уникнення допиту з питань приватного життя потерпілого, які не стосуються кримінального правопорушення;

- можливість проведення засідання без присутності громадськості (ст. 23.3).

Згідно з Рекомендацією Ради Європи щодо становища потерпілого в кримінальному та кримінальному процесуальному праві^[52] потерпілий має бути поінформований про дату та місце слухання справи стосовно злочи­ну, про те, як він може дізнатися про наслідки провадження та можливості щодо отримання компенсації і реституції, а також правову допомогу (п. 9).

У ст. 10 Директиви передбачено, що потерпілі повинні мати «пра­во бути почутими». Потерпілі повинні мати можливість висловлюватись і надавати докази. Хоча очевидною є роль потерпілих як свідків, їхнє юридичне визнання свідками не вважається обов'язковим. Суд право­суддя ЄС в одній зі своїх справ^[53] роз'яснив, що національні суди ЄС не зобов'язані брати до уваги свідчення потерпілих як свідчення свідків. Однак потерпілі повинні мати можливість надавати свідчення, які бра­тимуться до уваги як докази.

Як вказує Генеральний Директорат з питань юстиції Єврокомісії, у кримінальних процесуальних кодексах має бути передбачене відпо­відне право. При цьому хорошою практикою є створення для потерпіло­го можливості висловлювати власну думку стосовно того, як він бачить свою участь у процесі. Зокрема, під час вирішення питання про призна­чення покарання наводиться приклад «заяви потерпілого про завданий злочином вплив» (victim impact statements). Такий документ дає потер­пілим змогу пояснити суду, який вплив мав на них злочин в емоційному, фізичному, фінансовому чи іншому сенсі.

Заяви потерпілого про завданий злочином вплив використовуються дедалі у більшій кількості країн (наприклад, Канада, Ізраїль, Нова Зелан­дія, США, Австралія, Ірландія)^[55]. Такі заяви досить часто складає потерпі­лий за допомогою прокурора і може презентувати безпосередньо суду. Ця заява надає потерпілому не лише можливість висловитися щодо зазнаного впливу, а й стосовно тих заходів, які потрібно вжити щодо правопорушника^[56].

Так само, як і на етапі досудового розслідування, під час судового розгляду має забезпечуватися право потерпілих на інформацію. Уже в указаній ст. 4 Директиви ЄС передбачено, що держави мають без зайвих зволікань^[57] забезпечувати потерпілих із моменту першого кон­такту з відповідним органом інформацією про:

- вид підтримки, який вони можуть отримати (доступ до медичної допомоги, будь-яка фахова підтримка, зокрема й психологічна), а також альтернативне місце проживання;

- процедуру подання заяви про злочин, а також їхню роль у цій процедурі;

- умови, за яких вони можуть отримати захист, включаючи захисні заходи;

- умови, за яких вони можуть отримати юридичні консультації, пра­вову допомогу та будь-який інший вид підтримки;

- умови, за яких вони можуть отримати компенсацію;

- умови, за яких вони можуть отримати послуги перекладача;

- спеціальні заходи та процедури для захисту їхніх інтересів, якщо особа є резидентом іншої держави - члена ЄС (стосується тільки грома­дян ЄС);

- наявні процедури подання скарг, якщо права не були дотримані відповідним органом влади у кримінальному провадженні;

- наявні послуги з відновного правосуддя (restorative justice);

- умови, за яких можуть бути відшкодовані витрати, понесені у зв'яз­ку з участю у кримінальному провадженні.

Неоднозначним є питання про використання доказів, отриманих на етапі досудового розслідування, під час судового розгляду.

Водночас згідно з практикою ЄСПЛ зазначене право обвинуваче­ного може бути обмежене для захисту потерпілого за умови існування альтернативних процесуальних гарантій дотримання такого права^[58]. На­приклад, право на допит свідка може бути забезпечено шляхом допиту через адвоката або шляхом письмового формулювання запитань та от­римання відповідей на них. Цим самим може бути забезпечено право обвинуваченого ставити під сумнів свідчення потерпілого в альтерна­тивному порядку.

У Модельному законі «Щодо правосуддя у справах, в яких беруть участь потерпілі та свідки, які є дітьми» міститься стаття, присвячена пи­танню перехресного допиту дітей-потерпілих у суді: «Якщо доцільно і з урахуванням прав обвинуваченого, то суддя не повинен дозволяти об­винуваченому здійснювати перехресний допит потерпілого чи свідка, які є дітьми. Такий перехресний допит може здійснювати адвокат під нагля­дом судді, який зобов'язаний запобігати питанням, які можуть піддати дитину залякуванню, переживанням або зайвому стресу» (ст. 27)^[59].

У зазначеному Модельному законі також передбачено низку інших процесуальних заходів для захисту дітей-потерпілих, як-то: видалення із зали суду обвинуваченого; закриті судові засідання; відеодопит; допит через затемнене скло; використання засобів, які змінюють голос; при­значення судових засідань у зручний для дитини час тощо (ст.

Окрім юридичних аспектів процесу, власне стиль ведення судового процесу може впливати на потерпілих^[61]. Наприклад, судді також можуть захищати потерпілих шляхом обмеження звернення до них. Або ж під час допиту неповнолітніх суд може вживати заходів, щоби сторона за­хисту не підвищувала голосу. До того ж суд може з урахуванням потреб потерпілого пришвидшувати процес настільки, наскільки це можливо.

У Посібнику ООН, присвяченому питанням правосуддя для потер­пілих, також рекомендовано, щоби суди мали адміністраторів, які при­ймають потерпілих і свідків та надають їм інформацію про їхні права. Потерпілі повинні мати можливість отримувати інформацію від відпо­відного персоналу суду про статус їхньої справи. Рекомендується, щоби потерпілі могли брати участь під час обрання запобіжного заходу, вста­новлення дати судових засідань тощо. До того ж має бути наявним спеціальний транспорт для доставляння потерпілого до суду, якщо йому загрожує небезпека^[62].

Національне законодавство

Перелік процесуальних прав потерпілого під час судового розгляду достатньо широкий. Відповідний перелік міститься у ч. 3 ст. 56 КПК Укра­їни. Зокрема, у будь-якій інстанції потерпілий має право:

- бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду;

- брати участь у судовому провадженні;

- брати участь у безпосередній перевірці доказів;

- підтримувати обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення;

- висловлювати власну думку під час вирішення питання про при­значення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою дум­ку під час вирішення питання про застосування примусових заходів ме­дичного чи виховного характеру;

- ознайомлюватися із судовими рішеннями, журналом судового за­сідання та технічним записом кримінального провадження у суді;

- оскаржувати судові рішення в установленому порядку.

Частина процесуальних прав, наданих потерпілому національним законодавством, кореспондує з міжнародними стандартами.

Адвокат:

«Проблема саме в доступі до реалізації процесуальних прав по­терпілого, а не в самій процедурі».

Прокурор:

«Вважаю, що права потерпілих від насильницьких злочинів на законодавчому рівні захищені достатньо. Разом з тим представ­ники правоохоронних органів не повною мірою роз'яснюють потер­пілим механізм їхньої реалізації».

Адвокат:

«Действующей редакцией УПК Украины потерпевшему предо­ставлены широкие права, но реализовать их на практике крайне сложно».

Понад 57% суддів-респондентів стверджують, що потерпілі від на­сильницьких злочинів мають значно менші можливості для забезпечен­ня своїх прав, ніж підозрювані чи обвинувачені.

Чи мають потерпілі від насильницьких злочинів можливості для ефективного забезпечення своїх прав, співмірні до можливостей забезпечення прав підозрюваних/обвинувачених?

Потерпілі часто не можуть реалізувати власні права через відсут­ність необхідної інформації, недосконалість передбаченого механізму реалізації, небажання правоохоронних органів витрачати час на роботу з потерпілими, нечіткість у формулюванні законодавства.

Л------------------------------------------------------------------------------------------------- X

Прокурор:

« Певна частина правоохоронців як відображення суспільної думки в цілому не сприймає певну категорію злочинів як злочин, а певну категорію потерпілих як потерпілих. Наприклад, Л. від­почивала в барі, коли її чоловік витягнув її за волосся, відірвав рукав від шуби та силоміць поклав у багажник і певний час возив її в ба­гажнику. Слідчий не вбачав у цьому ознак злочину, оскільки вважав, що потерпіла винна сама, в тому що відпочивала в барі, викликала ревнощі чоловіка та взагалі це - одна родина, спочатку вони пи­шуть один на одного скарги, потім примиряться і витрачати на таке процесуальний час недоцільно, позаяк наявні статистичні показники і насамперед вони мають бути виконані. Статистичні показники домінують над захистом прав потерпілих».

Фокус-група зі слідчими:

«На захист прав злочинців ми витрачаємо кошти. А на захист прав потерпілих ми ніде не витрачаємо. Вони самі по собі»

Судді в анкеті вказали:

« необхідно зобов'язати орган досудового розслідування після визнання особи потерпілим звертатися до центру з надання безоплатної правової допомоги про призначення потерпілому адво­ката, який буде заявляти клопотання про зміну, обрання запобіж­ного заходу, про застосування заходів безпеки щодо потерпілого, про розгляд справи в закритому судовому засіданні, заявляти про проведення чи утримання від допиту потерпілого в дистанційному режимі (онлайн), заявляти цивільний позов про стягнення мораль­ної та матеріальної шкоди, заподіяної потерпілому ».

від категорії справи. 20,3% вважають, що по­терпілий має бути стороною обвинувачення лише у справах приватного обвинувачення та у випадку відмови прокурора від обвинувачення. На думку 7% респондентів, потерпілому достатньо бути учасником кримі­нального провадження, але він не повинен вважатись стороною кри­мінального провадження. Водночас 8% суддів висловились за те, щоб надати потерпілому новий окремий процесуальний статус.

< > Яким, на Вашу думку, має бути процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні, щоб ефективно

забезпечити реалізацію ним своїх прав?

^[1] Йдеться про порядок призначення експертиз, який діяв під час так званих правок Лозового. На сьогодні внесено зміни до процесуального кодексу, однак потерпілий може ініціювати проведення експертизи лише шляхом подання відповідного клопотання до слідчого, оскільки не належить до сторони провадження, а є лише учасником провадження.

Питання процесуального статусу потерпілого й обсягу його прав особливо гостро постає у випадках, коли слідчий і прокурор не забез­печили якісний збір доказів на стадії досудового розслідування та ске­рували обвинувальний акт до суду. При цьому, проаналізувавши пе­релік прав потерпілого, можна дійти висновку, що він сформований таким чином, щоби повністю перекласти захист порушених прав по­терпілого на державу в особі слідчого та прокурора. Презюмується, що слідчий і прокурор як сторона обвинувачення мають діяти в інтересах потерпілого та забезпечувати повноту розслідування доведення вини особи в суді.

На практиці ж адвокати вказують на тягар доказування і доведення вини особи, який лягає на плечі потерпілого та його представника через неналежне виконання обов'язків слідчим і прокурором.

є------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ х

Адвокат:

« Доводиться виступати, все коментувати в судовому процесі за прокурора, бо вони приходять на справу неготові ».

Адвокат:

« [проблемою є] неналежне формулювання обвинувачення, яке може стати підставою для винесення виправдувального виро­ку. Тоді адвокат змушений заявляти клопотання про повернення прокурору обвинувального акта, в якому неправильно сформульо­вано обвинувачення ».

Адвокат:

«В судовому розгляді часто доводиться обґрунтовувати допу­стимість доказів, зібраних слідчим на стадії досудового розсліду­вання, що були покладені в основу обвинувального акта».

C----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- х

Адвокат:

«Проблема в тому, що в силу невизначеного становища потер­пілого в кримінальному провадженні сторона обвинувачення, яка повинна захищати його права, а не тільки доказувати обвинува­чення, цим не займається, а займається потерпілий».

S______________________________________________________________________________________ >

Адвокат:

«Не вина потерпілого в тому, що він щось не знає або щось не вміє. Є сторона обвинувачення, яка у цьому випадку робить великий пере­кіс в період досудового розслідування, зокрема й на стадії реєстрації, в бік підозрюваного, а не в бік захисту прав потерпілого. Не має бути „спасение утопающих дело рук самих утопающих”».

Під час проведення фокус-груп адвокати також заявляли, що, захи­щаючи інтереси потерпілих, їм доводилось наполягати і змушувати слід­чого проводити розслідування. У випадку відмови чи неналежного роз­слідування вони звертались до слідчого судді.

(------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- \

Адвокат:

«Я написала заяву, внесли відомості Я з опером у той же вечір їду на залізну дорогу, шукаю місце злочину. Взяли відеоза- писи з камер АТБ і за добу ми розкрили цей злочин. Якби за два дні ми не зробили оці необхідні слідчі дії, то нічого не вийшло б. Людина могла померти чи стати інвалідом. І нікому нічого не треба. Наша поліція абсолютно не зацікавлена у розкритті і фіксації відразу та­ких злочинів. Вони чекають якісь надумані процедури. Якщо ніхто не оскаржує, не робить розголосу з цієї події, то воно пускається само собою Навіщо їм напружуватися і проводити дійсно якіс­не досудове слідство й допомагати цим потерпілим».

Адвокат:

«Все адвокаты рассказывают, как они работают со след­ствием на стадии досудебного расследования. Каждый мой коллега рассказал свою историю, как он старался за следствие сделать его работу, а следствие ему говорило: „Отстань”».

C-------------------------------------------------------------------------------------------------- '

Адвокат:

«Ні слідчий, ні прокурор не розуміють, що вони виконують пози­тивну функцію держави, що вони є представниками держави, і все, що вони роблять - це робить держава для потерпілого Якщо не збираються докази, якщо ховаються якісь докази, - це робить держава в його особі, його руками».

Підготовче судове засідання

Участь потерпілого та його адвоката у підготовчому судовому засі­данні є обов'язковою (ч. 2 ст. 314 КПК України).

Ця стадія судового провадження має передусім організаційний ха­рактер, оскільки судом вживаються усі заходи з метою призначення справи до подальшого розгляду. Підготовче судове засідання відбува­ється за правилами судового розгляду, що означає виконання усіх вста­новлених підготовчих процедур. На підготовчому судовому засіданні го­ловуючий суддя оголошує склад суду, прізвища усіх учасників судового засідання та роз'яснює їм право відводу (ст. ст. 342 - 344 КПК України). Правом заявити відвід у судовому засіданні наділений і потерпілий, що дає йому змогу використати своє право бути почутим.

Важливим етапом підготовчого засідання є виконання вимог закону щодо повідомлення про права та обов'язки учасників розгляду (ст. 345 КПК України). Для потерпілого це є додатковою гарантією інформування про його права на цій стадії кримінального провадження.

В інтерв'ю потерпілі зазначали, що на стадії досудового розслідуван­ня пам'ятку про процесуальні права їм зазвичай вручали, однак вони не розуміли, що там написано і більше покладались на адвоката, якщо він був залучений.

(------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- х

Потерпілий:

« Отримав пам'ятку, права не роз'яснювали. Слідчий ска­зав: «Дивись пам'ятку й читай про свої права"».

Потерпілий:

«Давали пам'ятку та на словах говорили про мої права. Але я завжди ходив із адвокатом, тому й знав, що все буде добре й він про мої права подбає».

C------------------------------------------------------------------------------------------------- \

Потерпілий:

«У мене був платний адвокат, я сам не дуже розбираюсь в цій темі ».

\_____________________________________________________________________________________________________________________

На стадії судового розгляду обов'язок вручити пам'ятку про права й обов'язки покладається на судового розпорядника, а головуючий з'я­совує їхню зрозумілість для особи й за необхідності роз'яснює їх. Судді зазначають, що роз'яснюють права потерпілому завжди та з'ясовують, якою мірою потерпілий їх розуміє.

Суддя:

«Права потерпілому роз'яснюються як у підготовчому судово­му засіданні, так і під час судового розгляду. Пам'ятку про процесу­альні права й обов'язки вручають потерпілому під розписку. За не­обхідності суд більш детально роз'яснює потерпілому його права й обов'язки, запитує, чи зрозумілі вони йому, і, лише переконавшись у тому, що потерпілому вони зрозумілі, продовжує судовий розгляд».

Разом із тим опитані судді також повідомили, що після вручення пам'ятки потерпілі самостійно вкрай не часто просять про роз'яснення процесуальних прав у суді. Зокрема, 49,2% респондентів заявили про те, що потерпілі ніколи не звертаються з такими клопотаннями, а понад 40% опитаних повідомили, що потерпілі майже ніколи або дуже не ча­сто просять роз'яснити їм права.

У підготовчому судовому засіданні головуючий з'ясовує в учасників судового провадження, зокрема й потерпілого, їхню думку щодо мож­ливості призначення судового розгляду. Таким чином, потерпілому на­дається право висловитись про достатність проведеного розслідуван­ня і відсутність правових перешкод для подальшого розгляду справи судом.

На підготовчому судовому засіданні можуть бути також прийняті й остаточні судові рішення у справі. Саме тому законодавець перед­бачив можливість потерпілого висловитись з усіх можливих варіан­тів судових рішень, які можуть прийматись у підготовчому судовому засіданні.

На відміну від стадії досудового розслідування, де слідчий проводить розслідування самостійно, на стадії судового розгляду можна говорити про можливість потерпілого більш активно висловлювати свою позицію (ч. 3 ст. 56 КПК України). Проте під час проведення інтерв'ю практики зазначали, що потерпілі не використовують свої права у повному обсязі. t-------------------------------------------------------------------------------------------------- х

Прокурор:

«Обсяг прав завжди однаковий, питання тільки у тому, наскіль­ки їх використовує потерпілий та його адвокат. Я думаю, що вони не використовують повністю свої права».

C------------------------------------------------------------------------------------------------------------ х

Суддя:

«На практиці потерпілі не бажають брати участь у судових засіданнях, не користуються послугами захисників, тож не беруть активної участі під час розгляду справи. Потрібно законодавче за­кріплення ефективного захисту потерпілих».

Так, під час підготовки до судового розгляду суд з'ясовує в учасників розгляду (в т. ч. у потерпілого), у якому засіданні (відкритому чи закри­тому) необхідно здійснювати судовий розгляд; розглядає клопотання учасників судового провадження (ч. 2 ст. 315 КПК України).

Більшість опитаних суддів надали відповідь, що майже не прово­дять закриті судові засідання за участю потерпілих від насильницьких злочинів. Лише 12,3% опитаних зазначили, що проводять такі засідання дуже часто.

При цьому більше 70% суддів вважає чинні підстави для проведен­ня закритих судових засідань достатніми для захисту потерпілих від на­сильницьких злочинів.

На запитання, як часто у практиці суддів потерпілі самостійно звер­таються до суду з клопотаннями про розгляд справи у закритому су­довому засіданні, 40,6% респондентів відповіли, що потерпілі ніколи не звертаються з такими клопотаннями, а 43,9% опитаних зауважили, що потерпілі звертаються дуже рідко.

Z \

Як часто у Вашій практиці вразливі потерпілі

самостійно звертались до суду з клопотаннями про розгляд справи у закритому засіданні?

1,1%

■ ніколи

■ дуже рідко

■ у половині справ, де таку можливість передбачено законом

■ дуже часто

■ у всіх випадках, де таку можливість передбачено законом

На запитання про те, як часто прокурор звертався в інтересах потерпілого до суду із клопотанням про розгляд справи у закрито­му засіданні, судді відзначали більш позитивну динаміку. Відповіді «у половині випадків» та «у всіх випадках» становили 28,4% усіх від­повідей. Однак більшість відповідей суддів були «ніколи» (42,2%) або «дуже рідко» (29,4%).

Потерпілий на стадії підготовчого судового засідання має право звернутись до суду із клопотанням про обрання, зміну чи скасування за­побіжного заходу, обраного стосовно обвинуваченого (ч. 3 ст. 315 КПК України). 51,3% опитаних суддів відповіли, що з їх практики потерпілі на стадії підготовчого судового засідання ніколи не користувались своїм правом подавати клопотання про обрання, зміну чи застосування захо­дів забезпечення кримінального провадження, зокрема запобіжного заходу обвинуваченому.

Як часто у Вашій практиці потерпілі (їхні представники) на стадії підготовчого судового засідання користувались своїм правом подавати клопотання про обрання, зміну чи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в т.ч. запобіжного заходу, обраного стосовно обвинуваченого (ч.3 ст.315 КПК України)?

Оцініть за шкалою від 1 до 10 (1 - ніколи, 10 - завжди)

Окремі судді вважають, що потерпілий взагалі не має права зверта­тись до суду з клопотанням про запобіжні заходи. Це підтверджує окрес­лену раніше проблему про неоднаковий підхід суддів до процесуально­го статусу потерпілого.

Ще одним важливим правом потерпілого є право ознайомлюватись із зібраними матеріалами справи на будь-якій стадії провадження.

Після призначення справи до судового розгляду потерпілий має можливість ознайомитись з матеріалами кримінального провадження. При цьому він також має змогу робити необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 317 КПК України). Більше того, це не просто право: закон покладає на головуючого у справі суддю обов'язок забезпечити для учасників судо­вого розгляду таку можливість.

Практика надходження до суду клопотань потерпілих про ознайом­лення з матеріалами кримінальної справи на стадії судового розгляду також досить різниться. Суддям було запропоновано оцінити кількість поданих клопотань для такого ознайомлення за шкалою від 1 (ніколи) до 10 (у всіх справах).

16,6% опитаних пояснили, що потерпілі не використовували своє право на ознайомлення з матеріалами справи на стадії судового роз­гляду, 19,3 % оцінили кількість клопотань як 2 («майже ніколи»); 24,6% - як 3 («дуже рідко»). Лише 13,7% опитаних зазначили, що клопотання від потерпілих надходили у більш ніж половині випадків чи у багатьох справах. Тобто майже дві третіх респондентів висловились про те, що потерпілі не повною мірою користуються своїм правом на ознайомлен­ня з матеріалами справи у суді.

Таким чином, можна зробити висновок, що навіть за наявності певних процесуальних прав потерпілі не використовують їх активно. Це можна пов'язати з тим, що потерпілі не є юридично обізнаними і не завжди розуміють наслідки того чи іншого права.

Судовий розгляд і перевірка обставин доказами

Закон гарантує потерпілому право на пріоритетну участь у судовому засіданні (ст. 318, ст. 328 КПК України). Право пріоритетної участі бути присутніми у залі судового засідання надається також близьким ро­дичам і членам сім'ї потерпілого на рівні з родичами та членами сім'ї обвинуваченого та представниками засобів масової інформації. Однак помилково стверджувати, що потерпілий зобов'язаний бути присутнім на всіх судових засіданнях.

(------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- х

Суддя:

«Обов'язкова участь потерпілого може створити нега­тивні наслідки для самого потерпілого у вигляді тривалого розгля­ду справ (часто суди відкладають розгляд для обов'язкової участі потерпілого у кожному судовому засіданні). Така ситуація зумов­лена тим, що деякі судді вважають, що потерпілий повинен або щоразу має бути в засіданні, або на кожне засідання писати заяву про те, щоб справа розглядалася без нього. Окрім цього, потрібно повернутися до безперервного розгляду кримінальних справ, з тим, щоб суди приступали до розгляду конкретної справи і завершували її розгляд винесенням судового рішення. Постійне призначення ін­ших справ, поведінка сторін провадження призводять до тривало­го розгляду кримінальних проваджень».

\____________________________________________________________________________________________________________________ J

Водночас законодавець одночасно із правом потерпілого бути при­сутнім у судовому засіданні передбачив наслідки неприбуття його до суду. Зокрема, якщо в судове засідання не прибув за викликом потер­пілий, якому належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, то суд може вирішити питання про проведення су­дового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгля­ду, або накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках і порядку, визначених КПК України.

Таким чином, суд може піддати потерпілого заходам впливу через небажання брати участь у судовому розгляді, навіть якщо це пов'язано з його небажанням повторно «переживати» подію злочину.

Частина суддів зазначає таке.

г------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ х

З анкетування суддів:

«На жаль, часто самі потерпілі не бажають з'являтися у судо­ві засідання, вважаючи що стадія судового процесу не є важливою, адже злочин вже розкрито».

Водночас, імовірно, проблема полягає в іншому. Усі опитані учасни­ки дослідження (потерпілі, прокурори, слідчі, адвокати) стверджують про надмірну тривалість судового процесу і зазначають про це, як про основну проблему стадії судового розгляду. Якщо до цього додати та­кож тривалість проведення досудового розслідування, то «небажання» потерпілого витрачати час і кошти на нескінченні явки до суду стає зро­зумілим.

t---------------------------------------------------------------------------------------------------

Адвокат:

«Клієнт [потерпілий] частіше нічого не хоче через бажання за­бути ситуацію».

Адвокат:

«Потерпілий „втомлюється” від тривалого судового розгляду, втрачає інтерес до результату розгляду справи».

щодо дослідження звуко- і відеозаписів (ст. 359 КПК України);

- бути залученим до процедури пред'явлення йому для впізнання особи або певної речі (ст. 355 КПК України).

При цьому, якщо судове провадження здійснено за відсутності по­терпілого, якого не було належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, то це вважається істотним порушенням кримінального процесуального закону і є безумовною підставою для скасування судового рішення (ч. 5 ст. 412 КПК України). Необхідність дотримання прав потерпілого на висловлення своєї думки й обов'язкове інформування про дату судового засідання підтверджено і Верховним Судом^[64].

Допит потерпілого в суді.

Дистанційний судовий розгляд

Допит потерпілого найчастіше проводиться на початку судового роз­гляду, перед дослідженням решти доказів. Перед проведенням допиту головуючий з'ясовує стосунки потерпілого з обвинуваченим і встанов­лює, чи отримав потерпілий пам'ятку про процесуальні права.

Допит малолітнього чи неповнолітнього потерпілого проводиться з урахуванням додаткових гарантій, закріплених законодавчо (зокрема, в присутності законного представника, педагога чи психолога, а за необ­хідності - лікаря). Чинним законодавством також передбачено можли­вість допиту малолітнього чи неповнолітнього потерпілого поза залою судового засідання в іншому приміщенні з використанням відеоконфе- ренції (ч. 4 ст. 354 КПК України).

Під час опитування адвокати та прокурори зазначали про можли­вість здійснення тиску з боку обвинуваченого на потерпілого. Як наслі­док, потерпілі могли змінювати показання у суді чи відмовлялися з'яв­лятися на судові засідання. Частково це можна пов'язати з можливістю прямого зорового контакту та зустріччю потерпілого й обвинуваченого (а нерідко - і їхніх родичів) у коридорах перед судовим засіданням.

Національне законодавство не містить чітких процедур щодо забез­печення прав потерпілого на стадії судового розгляду. Зокрема, немає процедур щодо мінімізації позапроцесуального спілкування з потер­пілою особою, яка вчинила злочин (у тому числі й можливості потерпі­лого не зустрічатись із підсудним, окрім як у залі суду).

Судді зазначають, що такі процедури не передбачені навіть на рівні документів рекомендаційного чи методичного спрямування, які судам скеровують для покращення доступу до правосуддя та дотримання прав учасників судового провадження.

36,9% опитаних суддів висловились за обов'язкове обладнання ок­ремих входів/виходів та/або окремих кімнат очікування для потерпі­лого у приміщеннях судів з метою уникнення ними зайвих моральних страждань. При цьому позитивно таку думку розцінюють більше 80% респондентів. Менше 15% суддів висловились, що окремі входи й окре­мі кімнати очікування для потерпілого не є настільки необхідними. 7% взагалі вважають, що це непотрібно.

Г----------------------------------------- ?------------------------------------------- ї

На Вашу думку, наскільки необхідним є забезпечення окремих входів та/або окремих

кімнат очікування для потерпілого з метою уникнення його зайвих моральних страждань/переживань? Оцініть за шкалою від 1 до 10 (1 - не вважаю за необхідне, 10 - обов'язково потрібно)

\_____________________________________________________________________________________________________________________ /

На стадії судового розгляду для проведення допиту потерпілого передбачено можливість здійснення судового провадження у режимі відеоконференції. Це може бути зроблено шляхом трансляції з іншо­го приміщення, зокрема й такого, яке знаходиться поза межами при­міщення суду (дистанційне судове провадження). Відеоконференція з потерпілим може проводитися з низки підстав (ч. 1 ст. 336 КПК України): неможливість безпосередньої участі у судовому провадженні за ста­ном здоров'я або з інших поважних причин; необхідність забезпечення безпеки осіб; необхідність забезпечення оперативності судового про- вадження; наявність інших підстав, визначених судом достатніми. При цьому таке рішення суд може прийняти як особисто, так і на підставі клопотання учасників кримінального провадження.

Можливість дистанційної участі потерпілого у судовому проваджен­ні дає змогу запобігти вторинній віктимізації. Водночас сторона захисту наділена правом не погодитись із проведенням дистанційного судового провадження.

Водночас потерпілий не в усіх випадках може користуватись такими заходами захисту, як зміна зовнішності та голосу, за яких особу не можна упізнати, оскільки вони передбачені лише для допиту особи, якій забезпе­чується захист (ч. 8 ст. 336 КПК України).

Право потерпілого на дистанційний судовий розгляд з метою уник­нення зайвих моральних страждань конфліктує з правом обвинувачено­го ставити запитання потерпілому безпосередньо. А тому під час судо­вого розгляду може виникнути питання конкуренції норм щодо захисту інтересів потерпілого й обвинуваченого. Згідно із національним законо­давством вирішення питання доцільності застосування таких процедур перекладено на суд.

Думки суддів щодо доцільності проведення допиту потерпілого у дистанційному режимі з метою уникнення потерпілим зайвих мораль­них страждань різняться. Лише 11,8% суддів категорично висловились за обов'язкове проведення допиту вразливого потерпілого у дистан­ційному режимі.

Чи вважаєте Ви за доцільне для уникнення зайвих моральних страждань потерпілого проводити його допит у дистанційному режимі (онлайн)? Оцініть за шкалою від 1 до 10

(1 - не вважаю за необхідне, 10 - обов'язково потрібно)

■ % респондентів

\__________________________________________________________ —__________________________________________________________ /

Проте 72,2% суддів-респондентів відповіли, що у випадку кло­потання потерпілого, який пережив моральні страждання, про про­ведення дистанційного судового розгляду й одночасно незгоди об­

винуваченого з таким клопотанням, ймовірніше, прислухаються до потерпілого. Разом з тим 12,3% суддів вважають, що, швидше, у та­кому випадку відмовлять потерпілому, щоб не обмежувати права обвинуваченого.

Деякі судді наголошують, що допит потерпілого має відбуватися у залі суду і сприйматись судом безпосередньо.

Суддя:

«Судді потрібно бачити поведінку та реакцію потерпілого, щоб сформувати особисте внутрішнє переконання, елементарний зо­ровий контакт, можливість уточнити запитання. Тому принаймні допит потерпілого має відбуватись з особистою участю потерпі­лого в суді. Щодо решти судових засідань, то цілком достатньо і онлайн-участі або лише представника потерпілого».

Судові дебати

Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами, головуючий зобов'язаний з'ясувати в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме.

Це ще одна можливість для потерпілого перевірити, чи всі його доводи були досліджені та враховані й за потреби подати відповідне клопотання. За відсутності клопотань суд переходить до судових дебатів.

Стадія судових дебатів передбачає активну участь і виступ сторін кримінального провадження перед судом. Потерпілий виступає після прокурора (ч. 1 ст. 364 КПК України). Під час виступу в судових дебатах можна посилатись лише на ті докази, які були досліджені в судовому засіданні. На цій стадії потерпілий також має право висловити свою по­зицію щодо призначення покарання обвинуваченому.

Майже всі судді зазначили, що враховують думку потерпілого та пе­режиті ним моральні страждання під час призначення покарання обви­нуваченому. При цьому 45,5% суддів зазначили, що враховують думку потерпілого та пережиті ним моральні страждання під час призначення покарання обвинуваченої^у в усіх своїх справах без винятку.

Зміна обвинувачення в суді та відмова від підтримання державного обвинувачення

Відповідно до чинного національного законодавства потерпілий має можливість сам вирішувати питання про доцільність підтримання обви­нувачення, зокрема й у справах приватного обвинувачення. Якщо в об­винувальному акті зі зміненим обвинуваченням ставиться питання про зменшення обсягу обвинувачення, то суд зобов'язаний роз'яснити по­терпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред'явле­ному обсязі (ч. 3 ст. 338 КПК України). Тобто потерпілому надається право не погодитись із прокурором щодо зменшення обсягу обвинувачення.

Також у ст. 340 КПК України встановлено порядок дій у разі відмови прокурора від обвинувачення. Потерпілий, який погодився підтримува­ти обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвину­вачення під час судового розгляду. При цьому змінюється власне про­цедура судового розгляду - кримінальне провадження набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Чи може підтримання потерпілим обвинувачення особисто свідчити про рівноправність сторін у процесі? На нашу думку, покладення на по-

РОЗДІЛ 1.

ЗАЛУЧЕНІСТЬ ПОТЕРПІЛИХ ДО ПРОЦЕСУ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ терпілого обов'язку підтримання обвинувачення є, радше, додатковим обов'язком, якого можна було уникнути, якби держава достатньо захи­щала потерпілого. Про невигідне становище потерпілого у разі відмови прокурора від обвинувачення зазначають і практики.

г-------------------------------------------------------------------------------------------------- \

Адвокат:

«Коли пом'якшується обвинувачення, тоді потерпілий взагалі опускає руки, без допомоги адвоката нічим йому не допоможуть».

∣

Прокурор:

«Це дуже рідко буває. Не думаю, що така справа має перспек­тиву. Але це право потерпілого. Чи тяжко [ потерпілому ]? Ще й як ».

Прокурор:

«Відмова прокурора є дуже травматичною для потерпіло­го. Вони вважають, що прокурор - це їхній захисник, і відмова від обвинувачення є своєрідною „зрадою". Потерпілі, зазвичай, не є юридично освіченими і навіть якщо відмова прокурора від обвину­вачення - це юридично правильне і обґрунтоване рішення, то для потерпілого - це питання особисте, а не юридичне Для потер­пілого легше, якщо буде винесено виправдувальний вирок, і проку­рор далі боротиметься, ніж відмова ».

У контексті змагальності та рівності сторін процесу у випадку відмо­ви прокурора від обвинувачення знову постає питання належного за­безпечення потерпілого правовою допомогою.

Для підозрюваного й обвинуваченого встановлені чіткі гарантії пра­ва на безоплатну правову допомогу. Водночас такі гарантії передбача­ють, що у судовому засіданні одночасно можуть брати участь до 5 за­хисників одного обвинуваченого. Аналізуючи ж статус потерпілого, який залишився у процесі самостійно підтримувати обвинувачення, можна дійти висновку, що потерпілий перебуває у відверто несприятливому становищі, оскільки держава лише в одиничних випадках надає йому безоплатного представника. Зазначене може призвести до ситуації, коли з однієї сторони залишиться підсудний та 5 адвокатів, які його за­хищають, а з другої, - лише потерпілий.

Оскарження судового рішення

Потерпілий має право на апеляційне оскарження рішення суду пер­шої інстанції у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ним в суді першої інстанції (п. 7 ч. 1 ст. 393 КПК України).

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку потерпілим виключно з підстав: призначен­ня судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; роз'яснен­ня йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встанов­лених щодо перевірки добровільності угоди та відповідності її вимогам законодавства (п. 2 ч. 3 ст. 394 КПК України).

Потерпілому також вручається копія апеляційної скарги, яку пода­ють учасники судового провадження (обвинувачений, його захисник, прокурор та ін.), якщо вона стосується інтересів потерпілого (ч. 6 ст. 396, п. 1 ч. 1 ст. 401 КПК України). При цьому потерпілий має право подати за­перечення на апеляційну скаргу та взяти участь у апеляційному розгляді.

Потерпілому також надано право оскаржити рішення суду в каса­ційному порядку (п. 2 ч. 3 ст. 424, п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК України) та право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ст. 460 КПК України).

Проте складання вказаних процесуальних документів потребує спеціальної юридичної освіти, яка не завжди наявна у потерпілого. У цьому зв'язку постає питання про забезпечення вразливих потерпілих професійною правовою допомогою, зокрема безоплатною правовою допомогою.

Висновки

1. Проблеми з трактуванням процесуального статусу потерпілого. Не всі судді однаково трактують положення закону щодо ролі та про­цесуального статусу потерпілого, що тягне необґрунтоване обмеження його процесуальних прав та відмову в задоволенні клопотань.

2. Складність реалізації потерпілим своїх процесуальних прав. Незважаючи на закріплення у національному законодавстві широкого переліку прав потерпілого, проблема виникає у практичній реалізації та можливості використати такі права. Складнощі з реалізацією прав по­терпілого пов'язані з більш обмеженими (порівняно з обвинувачени­ми) можливостями залучення адвокатів, зокрема безоплатної правової допомоги.

3. Надмірна тривалість судового розгляду. Значною проблемою стадії судового розгляду є надмірна тривалість судового процесу та часті відкладення засідань судом, що призводить до небажання потерпілого брати участь у розгляді справи надалі. При цьому, якщо на стадії досу- дового розслідування передбачено можливість оскарження порушення розумних строків, то на стадії судового розгляду потерпілий позбавле­ний такої можливості.

4. Недостатність наявних механізмів для запобігання вторинній віктимізації. В національному законодавстві недостатньо чітко врегу­льовані заходи мінімізації позапроцесуального спілкування потерпілого з особою, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Рекомендації

1. Уніфікувати практику щодо тлумачення суддями процесуального статусу потерпілого у кримінальному провадженні та визначення пере­ліку його прав або внести зміни до відповідних положень процесуаль­ного закону.

2. Законодавчо закріпити право потерпілого, яке відповідало б іден­тичному праву підозрюваного (обвинуваченого), на забезпечення безо­платної правової допомоги на усіх стадіях кримінального провадження та судового розгляду.

3. Розширити практику застосування відеоконференції як способу захисту потерпілих від вторинної віктимізації.

4. Запровадити облаштування окремих входів/виходів для потерпі­лого та вразливих свідків, щоб мінімізувати негативний вплив на них.