ПРОНИКНЕННЯ ДО ЖИТЛА ЧИ ІНШОГО ВОЛОДІННЯ ОСОБИ

Проникнення до житла чи іншого володіння особи пов’я­зано з обмеженням права особи на недоторканність житла чи іншого володіння під час проведення окремих процесуальних дій. Проникнення до житла чи до іншого володіння особи, про­ведення в них огляду чи обшуку допускається за вмотивова­ним судовим рішенням, а також з інших підстав, визначених КПК України.

Більш детально підстави проникнення до житла чи іншого володіння особи, а також поняття «житло» та «інше володіння особи» визначаються в ст. 233 КПК України. Зокрема, під жит­лом пропонується розуміти будь-яке приміщення, яке перебу­ває у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також усі складові частини такого приміщення. «Інше володіння особи» визначається в ч. 2 ст. 233 КПК України у ви­гляді зазначення переліку об’єктів, які варто до нього відно­сити: це транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші бу­дівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які перебувають у володінні особи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 233 КПК України проникнення до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою допуска­ється з однієї з таких підстав, як: 1) добровільна згода особи, яка ними володіє; 2) ухвали слідчого судді; 3) наявність невід­кладних випадків, пов’язаних з урятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрю­ються у вчиненні кримінального правопорушення.

Якщо проникнення до житла чи іншого володіння відбу­лося у виняткових випадках, то прокурор, слідчий або дізнавач за погодженням із прокурором зобов’язані невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотан­ням про проведення обшуку. У разі непогодження прокурором або незадоволення слідчим суддею вказаного клопотання, по- перше, всі отримані внаслідок обшуку житла чи іншого воло­діння особи докази будуть недопустимими, по-друге, здобута інформація має бути знищена під контролем прокурора у по­рядку, визначеному в ст. 255 КПК України.

98.