8.3.8. Проникнення в злочинну групу

Одним із способів отримання оперативно-розшукової інформації, який використовують оперативні підрозділи, є проникнення в злочинну групу. Закон дозволяє здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу, або особи яка співробітничає з ним, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Оперативне проникнення являється комплексним оперативно-розшуковим заходом, який використовується тоді, коли застосування інших форм і методів оперативно-розшукової діяльності не дає можливості виконати завдання, покладені на оперативний підрозділ. Оперативне проникнення - це складна операція по впровадженню оперативного працівника чи конфідента в злочинне угруповання, яке має стійкий характер, глибоку законспірованість, жорстку внутрішню дисципліну, спрямоване на вчинення зарані підготовлених тяжких злочинів. Об'єктом оперативного проникнення можуть бути незаконні озброєні формування, формування, що планують здійснення насильницького захоплення влади, терористичні акції, бандитизм інші небезпечні посягання на правопорядок в державі.

В процесі оперативного проникнення штатний негласний працівник, як правило, може вступати під легендою прикриття в трудові, цивільно-правові і інші відносини. При цьому збитки чи шкода, нанесені діями штатного негласного працівника при виконанні ним завдання відшкодовуються за рахунок державного бюджету, а такий працівник не несе відповідальності за причинену шкоду чи збитки, якщо його дії були необхідні для виконання завдання.

Виявити таємну замасковану протиправну діяльність злочинного угруповання і забезпечити кримінальне переслідування винуватих без участі негласного працівника чи конфідента часом неможливо або вкрай ускладнено. Без участі в протиправних діях, впроваджений в злочинну групу оперативний працівник чи конфідент не буде користуватись довірою членів групи, буде змушений уникати спільних дій з злочинною групою, що не дасть можливості виконати завдання, або поставить його на грань провалу. У зв'язку з цим важливо визначити оптимальні межі «злочинної» поведінки працівника, впровадженого в злочинну групу, тобто його повноваження на спілкування з членами групи, на індивідуальну роботу з окремими членами групи, та на ступінь ризику, який він може допустити. Якщо «безкарність» працівника чи конфідента буде встановлена достатньо широко, то він зможе більше ефективно здобути фактичні дані, предмети і документи, іншу оперативну інформацію, необхідну для розкриття і розслідування тяжких злочинів, вчинених групою. Тобто виникає проблема відповідності завдання і прийомів, які, впроваджений в групу працівник зможе (чи не зможе) використати для його виконання, не причинивши, зокрема, шкоди правам і свободам сторонніх громадян, з якими він спілкується.

Підставами для оперативного проникнення більш за все є:

- оперативна інформація про систематичні правопорушення на підприємствах, в організаціях і установах, які дають привід вважати, що на цих об'єктах діють злочинні групи;

- матеріали оперативно-розшукових справ на осіб, підозрюваних у вчиненні кваліфікованих, спланованих тяжких злочинів;

- матеріали кримінальних справ, які засвідчують організовану протидію слідчому підрозділу в установленні об'єктивної істини;

- інформація про вчинення посадовими особами організованих злочинних дій;

- оперативно-розшукова інформація про глибоко законспіровану підготовку тяжких злочинів, яку необхідно перевірити для попередження таких злочинів;

- інформація про розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав та організацій.

Для оперативного проникнення в злочинну групу, як виняток, можуть використовуватись і особи, залучені до співробітництва з оперативними підрозділами за угодою.

Оперативні підрозділи, які безпосередньо здійснюють оперативне проникнення, зобов'язані такий оперативно-розшуковий захід детально спланувати, Пропозиція щодо проведення операції по оперативному проникненню викладається в рапорті, який розглядається керівником оперативного підрозділу, котрий приймає рішення щодо проведення оперативного заходу.

В плані проведення оперативного проникнення має бути викладено:

- ситуація по оперативно-розшуковій справі чи по розслідуваній кримінальній справі;

- обґрунтування необхідності оперативного проникнення та можливості його здійснення;

- завдання, які необхідно вирішити шляхом проникнення в злочинну групу;

- оперативний працівник чи особа, залучена до співробітництва з оперативним підрозділом, які мають виконати проникнення в групу;

- легенда на впровадження працівника чи конфідента в злочинну групу;

- заходи безпеки особи, яка впроваджується в групу;

- форми зв'язку з нею, планові та екстрені;

- легендування виведення працівника (конфідента) із розробки злочинної групи і подальша його конспірація;

- інші необхідні відомості.

Негласне проникнення в злочинне середовище включає комплекс заходів, що націлені на подолання зовнішньої перешкоди (в даному випадку замкненості, контррозвідувальної діяльності та інших, проводжуваних з боку злочинної групи заходів) з тим, щоб опинитися всередині злочинного формування для вирішення завдань, що стоять перед оперативним підрозділом.

Виходячи з вищевказаного, проникнення може розглядатися умовно, як фізичне, де суб'єктом може виступати «негласний співробітник» (штатний негласний співробітник), так і технічне, де проникнення в злочинні задуми здійснюються шляхом використання технічних засобів, що знаходяться на озброєнні оперативного підрозділу.

Крім цього законодавцем визначені об'єкти, в котрі може здійснюватись негласне проникнення.

Але в якості об'єкта негласного проникнення, в першу чергу, необхідно розглядати саме злочинне середовище, тому що поняття його як категорії значно ширше і поглинає останню. Крім того, якщо про виникнення злочинної групи можна говорити, коли факт злочинного діяння вже скоєний, то поняття «злочинне середовище» окрім цього включає осіб ще тільки схильних до скоєння злочину, що дуже важливо, бо в цьому випадку мова може йти про попередження злочинів на стадії їх підготовки і формування умислу.

Як показує практика, найбільшу складність в діяльності оперативних підрозділів, що використовують негласне проникнення в злочинне середовище, викликають питання подолання зовнішніх, контррозвідувальних заходів злочинних формувань.

Необхідними умовами, негласного проникнення в злочинне середовище є:

- виконання завдань оперативним підрозділом безпосередньо в середовищі осіб, схильних до скоєння злочинів;

- конспіративність;

- розвідувально-пошуковий характер;

- наявність спеціального суб'єкта, негласного співробітника;

- наявність легенди;

- здійснення комплексу заходів, що забезпечують його успішне застосування;

- комплексність і дійсність використання саме запланованих сил і засобів;

- здійснення спеціальними підрозділами. Особливими умовами застосування негласного проникнення у кримінальне середовище є:

- проведення тільки за наявності необхідних сил та засобів для успішного його завершення;

- підготовленість спеціального суб'єкта, що його застосовує;

- добровільність участі осіб, що здійснюють проникнення;

- своєчасність.

Принципи негласного проникнення у кримінальне середовище загалом відповідають основним принципам ОРД, в той же час, вони мають свої особливості. До них відносяться:

- законність;

- виключність (використовується у крайніх випадках);

- мінімальне втручання в права та свободи громадян, що охороняються законом;

- науковість;

- особливий порядок використання;

- наявність особливих підстав для його застосування.

Негласне проникнення у кримінальне середовище, безумовно, має розвідувально-розшуковий характер і визначається саме як напрямок діяльності оперативних підрозділів на підставі того, що містить в собі всі елементи, притаманні оперативно-розшуковій діяльності як такій. Як сказано вище, вона є сукупністю гласних та негласних заходів, ступенем втручання в права та свободи громадян. Для професійного здійснення даного виду діяльності організовано спеціальну підготовку негласних співробітників оперативних підрозділів. Таким чином, підводячи підсумок характеристиці негласного проникнення у злочинне середовище, можна зробити наступні висновки.

Негласне проникнення у злочинне середовище являє собою систему гласних і негласних, організаційних, інформаційно-аналітичних, оперативно- технічних та інших заходів по втіленню негласного співробітника у злочинне середовище, а також використання технічних засобів отримання інформації, коли суб'єкт знаходиться безпосередньо в злочинному середовищі, для вирішення завдань, оперативно-розшукової діяльності та забезпечення кримінального судочинства.

В залежності від умов, що складаються, негласне проникнення в злочинне середовище умовно можна поділити на наступні види.

За характером проникнення:

- фізичне, тобто проникнення, здійснюване різними категоріями негласних співробітників;

- комплексне, тобто поєднання діяльності фізичної особи з використанням (з тією ж метою) оперативно-технічних засобів.

За цілями:

- тактичне - для вирішення конкретних оперативно-тактичних задач;

- стратегічне - для отримання, накопичення, систематизації та аналізу різноманітних відомостей про фізичних та юридичних осіб, в діяльності яких може бути причетність до злочину.

За призначенням:

- операція місцевого значення;

- операція міжрегіонального значення;

- операція міжнародного значення.

За часом дії:

- короткострокове (до 6-ти місяців);

- довгострокове (понад 6 місяців).

За ступенем санкціонування:

- просте, тобто таке, що не потребує санкції суду;

- складне, тобто таке, що вимагає санкціонування судом.

За суб'єктом застосування:

- здійснюване суб'єктом (особою, що залучається до негласного співробітництва);

- здійснюване спеціальним суб'єктом (штатним негласним

співробітником).

Приведені вище розмежування негласного проникнення у злочинне (кримінальне) середовище необхідні для втілення чіткої правової регламентації даного виду діяльності, визначення організаційних та тактичних елементів його застосування.

Згідно з п.8 ч.І ст.8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативним підрозділам надається право здійснювати негласне проникнення у злочинну групу негласного працівника або тієї особи, що працює з ним, із зберіганням у таємниці достовірних даних про них. В п.12 тієї ж статті до категорії «негласний працівник» додано елемент «штатний», тобто визначено додаткову категорію «негласний штатний працівник». При цьому законодавець не роз'яснює, чи є категорія «особа, що співпрацює з оперативним підрозділом» штатним негласним працівником. Таке уточнення було зроблено в п.1 статті 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від ЗО червня 1993 року, коли законодавцем була встановлена аналогічна норма, яка надає спеціальним підрозділам, якщо інших заходів для розкриття організованої злочинності недостатньо, право використовувати штатних і нештатних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угрупування.

Таким чином, законодавець закріплює в двох законодавчих актах один з видів діяльності оперативних підрозділів, а саме негласне проникнення у злочинні групи, а також категорії суб'єктів, які можуть здійснювати таке проникнення. Як видно, категорія «особа, що співпрацює з оперативним підрозділом» в даному законі відсутня. Замість неї введено категорію «нештатний негласний співробітник». Використовувані законодавцем категорії «працівник» і «співпрацівник» в різноманітному сполученні є тотожними поняттями.

Необхідно відзначити, що в законодавчих актах не викладено тлумачення категорії «штатний негласний співробітник».

Можна сформулювати спеціальні права працівників, які здійснюють негласне проникнення в злочинне середовище, а також забороняючи положення, які витікають (знаходять відображення) з нормативних актів. Такими правами є можливість:

- інсценувати злочин, якщо це необхідно для підтвердження легенди або завоювання довіри в злочинному середовищі;

- використовувати спеціальну техніку для забезпечення особистої безпеки в злочинному середовищі;

- використовувати документи прикриття, що забезпечують легенду;

- виступати в суді в якості свідка відкрито або під легендою;

- використовувати на свій розсуд засоби та методи, які знаходяться на озброєнні, якщо законом не встановлено іншого порядку їх застосування.

Відомості про негласних працівників та конфідентів, впроваджених в злочинні групи представляють собою державну таємницю і можуть бути оголошені лише за письмовою згодою цих працівників. Інформація отримана шляхом оперативного проникнення в злочинну групу носить таємний характер, до неї можуть мати доступ тільки ті посадові особи оперативного підрозділу, які за своїми обов'язками проінформовані про проведення проникнення в злочинну групу.

8.3.9.