ПОНЯТТЯ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТУ

Допит - це слідча (розшукова) дія, яка проводиться у по­рядку, визначеному ст. 224-226 КПК України, з метою отри­мання відомостей про відомі особі факти, які мають значення для кримінального провадження.

Процесуальний порядок проведення допиту визначається в ст. 224-226 КПК України та полягає в такому.

Місцем проведення допиту є місце проведення досудового розслідування або у разі погодження з особою, яку мають на­мір допитати, інше місце.

Тривалість допиту не може перевищувати 8 годин на день, при цьому без перерви - не більше 2 годин. Під час допиту ма­лолітньої або неповнолітньої особи загальна тривалість до­питу має становити не більше 2 годин на день, а без перерви - понад 1 годину.

Перед допитом установлюється особа допитуваного шля­хом перевірки її посвідчувальних документів; їй повідомля­ють, у якому кримінальному провадженні та в якому статусі її допитують, роз’яснюються права особи та порядок прове­дення допиту. Свідка попереджають про кримінальну відпові­дальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384, 385 КК України), а потерпі­лого - за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384 КК України). Особі, яка не досягла 16-річного віку, роз’яснюється

Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях обов'язок давати правдиві показання без попередження про кримінальну відповідальність.

Слідчий або прокурор у випадках, визначених КПК Украї­ни, повинні забезпечити участь у допиті підозрюваного захис­ника, під час допиту потерпілого вони не мають права заборо­нити користуватися правовою допомогою представника, а під час допиту свідка - його адвоката.

До допиту малолітньої або неповнолітньої особи залуча­ються законний представник, педагог або психолог, а за необ­хідності - лікар, яким роз'яснюють обов'язок бути присутніми під час допиту та право ставити запитання та/або заперечу­вати проти запитань.

Якщо підозрюваний заявляє про відмову давати пока­зання та відповідати на запитання, допит слід одразу зупи­нити.

Допитувана особа має такі права: а) за бажанням власно­ручно викласти свої показання; б) користуватися власними документами та записами, якщо показання пов'язано з відомо­стями, які важко запам'ятати; в) не відповідати на запитання: щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшу­кові) дії; стосовно осіб, які конфіденційно співпрацюють з ор­ганами досудового розслідування; з приводу яких є пряма за­борона закону; які можуть викрити її чи близьких родичів, членів сім'ї у вчиненні кримінального правопорушення.

Перебіг і результати проведення допиту фіксуються шля­хом складання протоколу. Також під час проведення допиту можуть застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеоза- пис. У разі, коли фіксування допиту відбувається за допомогою технічних засобів, і жоден з його учасників не наполягає на внесенні показань до протоколу, текст таких показань не вно­ситься до протоколу допиту. У протоколі лише зазначається про фіксацію показань на носії інформації та про долучення його у додатках.

95.