§ 8. ЕКСПЕРТИЗА ТА ОТРИМАННЯ ЗРАЗКІВ ДЛЯ ЕКСПЕРТНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Експертиза в кримінальному процесі - це проваджуване в передбаченій законом формі експертом за дорученням (постановою), за зверненням будь-якої сторони кримінального про­вадження чи ухвалою слідчого судді дослідження з використанням спеціальних знань різних об’єктів, явищ і процесів, які містять до­казову інформацію, спрямоване на з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Експертиза призначається у випадках, коли для розв’язання певних питань під час провадження у справі потрібні наукові, тех­нічні або інші спеціальні знання. До спеціальних знань належать будь-які знання та вміння об’єктивного характеру, отримані внас­лідок вищої професійної підготовки, наукової діяльності, досвіду практичної роботи, що відповідають сучасному науковому і прак­тичному рівню.

Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) ви­значення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для розв’язання питання про можливість притягнення її до кримінальної відпові­дальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримі­нального кодексу України.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого суд­ді, суду.

Як експерт може виступати будь-яка особа, що володіє необхід­ними знаннями для надання висновку. Питання, поставлені перед експертом, і його висновок не можуть виходити за межі спеціаль­них знань експерта.

Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кри­мінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для криміналь­ного провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокату­ру та адвокатську діяльність» адвокат вправі одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціаль­них знань.

Експертиза може проводитися експертом також за зверненням потерпілого чи сторони захисту (підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої перед­бачається застосування примусових заходів медичного чи виховно­го характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники). Експертиза може проводити­ся експертом також за зверненням представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження

Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за кло­потанням сторони захисту.

З огляду на важливе значення, яке відіграє експертиза в з’ясу­ванні істини, та на її різновидність і складність в різні роки пи­танням провадження судової експертизи у кримінальному процесі приділялась значна увага дослідників^[175].

Зі зміною процесуального законодавства найбільш широко пи­тання експертиз у слідчій і судовій практиці розкриті в сучасних роботах українських вчених¹.

Види експертиз', криміналістична [почеркознавча; ав- торознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; тех­нічна експертиза матеріалів і засобів відеозвукозапису; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’я­заних з одночасним заподіянням тілесних ушкоджень, які прово­дяться в бюро судово-медичної експертизи); балістична; вибухових пристроїв; вибухових речовин і продуктів вибуху (пострілу); мате­ріалів і речовин (волокон і волокнистих матеріалів; лакофарбових матеріалів і покриттів; нафтопродуктів і пально-мастильних ма­теріалів; наркотичних засобів і сильнодіючих речовин; рідин, що містять спирт; металів і сплавів; полімерів, пластмаси та скла]; судово-медична; судо в о - бухг алтерська ; то­варознавча, біологічна; психологічна; су­дово-психіатрична; інженерно-технічна (ін­женерно-транспортна (автотехнічна, транспортно-трасологічна, залізнично-транспортна); дорожньо-технічна; будівельно-технічна (оціночно-будівельна); земельно-технічна (оціночно-земельна); по­жежно-технічна; безпеки життєдіяльності; гірничотехнічна; інже­нерно-екологічна; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; теле­комунікаційна); економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій; товарознавча (машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; автотоварознавча; транспорт­но-товарознавча); експертиза у сфері інтелекту­альної власності (літературних та художніх творів; фоно­грам, відеограм, програм (передач) організації мовлення; винаходів і корисних моделей; промислових зразків; сортів рослин і порід тварин; комерційних (фірмових) найменувань, торговельних марок (знаків для товарів і послуг), географічних зазначень; топографій інтегральних мікросхем; комерційної таємниці (ноу-хау) і раціо­налізаторських пропозицій; економічна у сфері інтелектуальної власності); ґрунтознавча; судово-хімічна; екс­пертиза продуктів харчування; ботанічна; мистецтвознавча; фармацевтична; зоотех­нічна; екологічна.

В експертних установах проводяться також комплексні експер­тизи - як у поєднанні різних видів експертиз, так і в поєднанні з ви­дами експертиз, які не увійшли до цього переліку. З метою більш повного задоволення потреб слідчої та судової практики слідчим може бути визнано проведення інших видів експертизи (серед яких може бути археологічна) або проводитись спеціальні криміналіс­тичні експертизи: волосся людини і тварин; продуктів харчування; судово-медична імунологія; судово-медична цитологія; судово-ме­дична молекулярна біологія; одорологія; мінералознавча експерти­за й інші експертні дослідження.

Будь-яку судову експертизу необхідно призначати лише в тому разі, якщо справді в цьому є необхідність - якщо без експертного дослідження і висновку експерта щодо того чи іншого питання не­можливо встановити істину у кримінальній справі.

Визнавши необхідність проведення у кримінальній справі експертизи, слідчий виносить постанову відповідно до приписів ст. ПО КПК України. Якщо в описовій частині такої постанови мають бути визначені підстави проведення експертизи, то в резо­лютивній. частині формулюється рішення про призначення експер­тизи, вказується її вид: за існуючою класифікацією (предметна, криміналістична, судово-медична, бухгалтерська тощо), за про­цесуальною формою (додаткова, повторна, комісійна); вказується прізвище експерта або назва експертної установи, формулюються питання експерту, за якими необхідно дати висновок, дається пере­лік матеріалів, що направляються експерту.

У разі необхідності отримання зразків для проведення експер­тизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведен­ня експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

Отримання зразків для експертизи - слідча дія, яка полягає у вилученні і фіксації матеріальних об’єктів, необхідних для екс­пертної ідентифікації або визначення групової належності особи, речових доказів чи документів, необхідних для проведення екс­пертного дослідження.

Під зразками для експертного дослідження розуміються речовини або предмети, а також їх матеріально фіксовані відображення, котрі ха­рактеризують властивості певних об’єктів чи осіб, що підлягають екс­пертному дослідженню (відбитки пальців рук, взуття, зліпки зубів, про­би крові, слини, зразки почерку, шрифту друкарської машинки та ін.).

Під час проведення експертизи зразки для експертного дослі­дження використовуються експертом як порівняльні матеріали, але для слідчого на них поширюються всі вимоги доказового права щодо роботи з доказами.

За характером відбитка ознак вирізняють зразки, що відобража­ють: а) індивідуальні ознаки (зразки слідів рук, ніг, знарядь злому);

б)групові ознаки різноманітних об’єктів (мікрочастинки фарбових покриттів, зразки вибухових речовин, зразки лікарських чи нарко­тичних речовин тощо).

Залежно від часу виникнення й умов отримання зразки поділя­ються на три групи: вільні, умовно вільні та експериментальні.

Вільні зразки - це зразки, створені поза розслідуваною кримі­нальною справою (наприклад, власноручно написана автобіогра­фія, щоденники та інші рукописні документи).

Умовно вільні зразки створюються у процесі розслідування, але не виключно з метою їх отримання. Це можуть бути зразки почерку, які містяться у з’явленні з повинною, клопотаннях підозрюваного та в інших складених в період слідства документах, за умови, що особа (автор) не знає, що такі будуть досліджуватися експертом.

Експериментальні зразки - це матеріальні об’єкти, одержувані слідчим у процесі розслідування за допомогою проведення спеці­альної слідчої дії - одержання зразків для експертизи.

222

Зразки повинні мати репрезентативність (достатню кількість та якість) та можливість порівняння.

Одержання зразків для експертного дослідження і призначення експертизи тісно пов’язані між собою, адже одержання зразків з де­яких експертиз є елементом підготовки до її призначення.

Одержання зразків для експертного дослідження - слідча дія, що полягає в одержанні експериментальним шляхом у підо­зрюваного, обвинуваченого, свідка або інших осіб об’єктів, що є продуктами життєдіяльності їхнього організму, або від утворюва­них ними об’єктів чи від об’єктів, що відображають властивості відповідних предметів, частин предметів, речовин або їх матері­ально фіксованих відбитків, необхідних для порівняння з речови­ми доказами з метою ідентифікації або встановлення їх групової належності.

Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюєть­ся згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і доку­ментів (ст. 160-166 КПК України).

Процес проведення цієї слідчої дії здійснюється за загальними вимогами щодо слідчих дій.

У разі потреби слідчий має право винести постанову про вилу­чення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження. У цьому разі отримання зразків є процесуальною дією, яка полягає в отриманні порівняльних мате­ріалів для експертного дослідження.

Для відбирання або вилучення зразків слідчий може використо­вувати допомогу відповідного спеціаліста.

Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за прави­лами освідування, на підставі постанови прокурора та, за необхід­ності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Для отримання зразків для експертизи сторони кримінально­го провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів.

Примусове вилучення зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за прави­лами освідування. У разі відмови особи добровільно надати біоло­гічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони криміналь- 223

Глава 3. Слідчі (розшукові) дії в кримінально-процесуальному доказуванні ного провадження має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Присутність понятих визначається слідчим.

Безсумнівність походження зразків забезпечується відповідним процесуальним оформленням. Кількість визначається правилами, викладеними у спеціальних методиках (див. Науково-методичні ре­комендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України 08 січня 1998 р.

На початку слідчої дії слідчий оголошує її учасникам постано­ву прокурора чи ухвалу слідчого судді про одержання зразків для порівняльного дослідження та роз’яснює учасникам слідчої дії їхні права і обов’язки, виходячи з їх процесуального статусу.

Слід забезпечити обов’язкову участь фахівця-медика у приму­совому вилученні зразків біологічного походження.

До особи, яка викликається як спеціаліст, закон висуває дві ос­новні вимоги: бути не зацікавленим у результатах справи та компе­тентним, тобто мати необхідні для участі у цій слідчій дії спеціаль­ні знання та навички.

Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст, слід­чий переконується в його особистості та компетентності, виявляє його стосунки з обвинуваченим та потерпілим і роз’яснює його права та обов’язки. Про виконання слідчим цих вимог вказується в протоколі слідчої дії.

За наслідками проведення слідчої дії-одержання зразків для екс­пертного дослідження - складається протокол, з яким ознайомлю­ються і який підписують всі учасники проведеної процесуальної дії.

Протокол про відбирання зразків складається за загальними правилами оформлення протоколу слідчої дії. У ньому, крім за­гальних відомостей, вказуються найменування відібраних зразків, їх кількість та характерні ознаки, умови відбирання, а також інші суттєві дані. Зразки для порівняльного дослідження зберігаються за правилами зберігання речових доказів.

Строк проведення експертизи встановлюється відповідно до п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових екс­пертиз та експертних досліджень (затвердженої наказом Міністер- 224

ства юстиції України 08 січня 1998 р. № 53/5, у редакції наказу Мі­ністерства юстиції України від 26 грудня 2012 р. № 1950/5) залежно від складності дослідження з урахуванням експертного навантажен­ня фахівців керівником експертної установи (або заступником керів­ника чи керівником структурного підрозділу) у межах: 10 календар­них днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об’єктів і простих за характером досліджень; ЗО календарних днів - щодо матеріалів із середньою кількістю об’єктів або середньої складності за харак­тером досліджень; 60 календарних днів - щодо матеріалів з великою кількістю об’єктів або складних за характером досліджень; понад 60 календарних днів - щодо матеріалів із дуже великою кількістю об’єктів або особливо складних за характером досліджень (дослі­джень з використанням криміналістичного обладнання (лазерного, оптичного, електронного), проведення експериментальних дослі­джень, застосування декількох методів), при цьому строк виконання не повинен перевищувати 90 календарних днів.

На експерта у процесі експертизи в кримінальному процесі по­кладаються обов’язки: використовувати всі наявні в його розпоря­дженні науково-технічні методи, засоби і свої знання для правиль­ного і науково-обґрунтованого розв’язання поставлених перед ним питань, отримання достовірних висновків; провести повне і всебічне дослідження та дати обґрунтований та об’єктивний письмовий ви­сновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз’яснення щодо даного ним висновку. Під час експертизи експерт самостійно обирає засоби і методи дослідження. Експерт дає висно­вок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Якщо під час експертизи експерт встановить нові обстави­ни, що мають значення для справи, і з приводу яких йому не були поставлені питання, він вправі вказати на них у своєму висновку. Таке право експертної ініціативи є гарантією повноти і всебічності дослідження всіх обставин справи.

У ході дослідження експерт повинен вживати заходів до збере­ження наданих для експертизи об’єктів, аби не допустити їх зни­щення або пошкодження.

Під час дослідження з метою зберігання доказів експерт, у пер­шу чергу, мусить застосовувати не деструктив ні методи - методи, які не пов’язані з видозміною, псуванням, витратою або знищен­ням досліджуваного доказу.

Якщо за характером дослідження зберегти об’єкт неможливо, то на його пошкодження чи знищення має бути отримана письмова згода особи або органу, які призначили експертизу. У разі пошко­дження чи знищення об’єкта в процесі дослідження до висновку експертизи вноситься про це відповідний запис.

Висновки експерта формулюються на основі всебічного аналізу і синтезу результатів дослідження. Вони повинні давати відповіді на всі поставлені питання. Висновок має бути викладений зрозумі­лою мовою, що не припускає різноманітних тлумачень. Висновки повинні випливати з проведеного дослідження, не бути логічно су­перечливими і бути такими, які можна перевірити.

Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку екс­пертної установи і підписується експертом (експертами), який (які) проводив(ли) дослідження. Якщо експерт не є працівником дер­жавної спеціалізованої установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує наданий ним висновок своїм підписом і печаткою.